Постанова 4854 № 420/6318/22

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 вересня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/6318/22 Перша інстанція: суддя Бойко О.Я. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Шляхтицького О.І., суддів: Домусчі С.Д., Семенюка Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 13 червня 2023 року у справі № 420/6318/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними, зобов`язання поновити виплату пенсії та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, ВСТАНОВИВ: В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними, зобов`язання поновити виплату пенсії та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Одеський окружний адміністративний суд рішенням суду від 18.07.2022 адміністративний позов задовольнив частково. Визнав бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, щодо не поновлення пенсії ОСОБА_1 - протиправною. Визнав протиправними та скасував рішення про відмову у поновленні пенсії ОСОБА_1 викладене в листі Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 1500-0307-8/19993 від 10.02.2022. Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області розглянути заяву про поновлення пенсій відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду; В іншій частині позовних вимог відмовив. Стягнув на користь ОСОБА_1 з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві),40 грн. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.10.2022 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2022 року по справі № 420/6318/22 залишено без змін. 05.06.2023 представником позивачки подана заява до суду першої інстанції в якій він просить: 1) Визнати протиправними протокол/розпорядження № 951070147424 від 08.11.2022 (Далі - Рішення № 951070147424 від 08.11.2022) , дії та бездіяльність відповідача, вчинені ним на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суд від 18.07.2022 у адміністративній справі №420/6318/22 (Далі «Рішення від 18.07.2022») Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області розглянути заяву про поновлення пенсій відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду. 2) Згідно до положень ч.ч.1-3 ст.249 КАС України постановити окрему ухвалу і направити її відповідачу для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, а саме зобов`язати відповідача: - поновити виплату пенсії з 01.02.2017; - скасувати рішення № 951070147424 від 08.11.2022; - скасувати в пенсійній справі позивача графі особливості позначку не підлягає МП. признач. за ріш. суду в твердому розмірі а в графі ознаки роботи вказано: Працює, підприємець та в включити позивачку в коло осіб яким відповідач зобов`язаний проводити автоматичні масові перерахунки пенсії відповідно до Закону; - здійснити розрахунок та виплату пенсії позивачки на її банківський рахунок відкритий в АТ КБ ПриватБанку з 01.02.2017 року відповідно до законодавства діючого на момент фактичної виплати пенсії, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, за мінусом виплачених сум. В обґрунтування поданої заяви в порядку ст.383 КАС України представник позивачки зазначає, що у відповідь на його лист від 24.10.2022 щодо добровільного виконання рішення суду відповідач направив повідомлення № 18469-15880/К-02/8-1500/22 від 08.11.2022, яке представник позивачки отримав 25.11.2022. У вказаному повідомленні відповідач зазначив, що на виконання рішення суду позивачці з 07.02.2022 поновлено виплату пенсії за віком відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Крім того, до вказаного листа був доданий оскаржуваний позивачкою у поданій заяві в порядку ст.383 КАС України Протокол/розпорядження щодо призначення/перерахунку пенсії № 951070147427 від 08.11.2022. Також представник позивачки зазначив, що із вказаного повідомлення від 08.11.2022 та доданого до нього протоколу/розпорядження № 951070147427 від 08.11.2022 він встановив оскаржувані ним обставини в порядку ст.383 КАС України, зокрема, що відповідач, на його думку: - протиправно вказав в графі особливості не підлягає МП. признач. за ріш. суду в твердому розмірі, а в графі ознаки роботи вказано: Працює, підприємець; - здійснив розрахунок пенсії без урахування того, що пенсія за кожний місяць повинна бути нарахована з врахуванням перерахунку індексації/масових перерахунків та надбавок на момент фактичної виплати пенсії; - не здійснив розрахунки компенсації втрати частини доходів на несвоєчасно виплачену пенсію за період з 01.02.2017 по момент фактичної виплати. Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 13 червня 2023 року заяву представника ОСОБА_1 в порядку ст. 383 КАС України про визнання дій протиправними, зобов`язання поновити виплату пенсії та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів повернув без розгляду. Постановляючи вищевказану ухвалу від 13 червня 2023 року суд першої інстанції виходив з того, що заяву, зазначену у частині першій статті 383 КАС України, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду (частина 4 статті 383 КАС України). З аналізу вищенаведеної правової норми суд встановив, що момент, з якого починається перебіг десятиденного строку на подання заяви є той момент, коли особа-позивач дізнався чи повинен був дізнатись про порушення його прав у зв`язку з невиконанням рішення суду, але не пізніше останнього дня строку пред`явлення до виконання виконавчого листа. Так, суд зазначив, що відповідно до Академічного тлумачного словника української мови, сполучник «але» виражає протиставний зв`язок між сурядними реченнями або однорідними членами речення; проте, однак. Тобто, визначена даною правовою нормою умова «не пізніше останнього дня строку пред`явлення до виконання виконавчого листа» не є альтернативною вказаному 10-денному строку, а має застосовуватись саме в його межах. Суд першої інстанції звернув увагу на те, що відповідь на лист представника позивачки від 24.10.2022 щодо добровільного виконання рішення суду відповідач направив повідомлення № 18469-15880/К-02/8-1500/22 від 08.11.2022, яке представник позивачки отримав 25.11.2022, проте до суду із заявою в порядку ст.383 КАС України позивачка звернулась лише 05.06.2023. Таким чином, суд виснував, що подана в порядку ст.383 КАС України заява не відповідає вимогам, визначеним ч. 4 ст.383 КАС України. Крім того, суд звернув увагу, що звернення до суду із заявою відповідно до статті 383 КАС України можливе за умови перебування виконавчого документа на примусовому виконані в органах державної виконавчої служби. Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 805/1458/17-а, та ВП ВС від 27.06.2019 у справі № 807/220/18. Проте, у заяві позивачки не зазначено інформації про хід виконавчого провадження. При цьому, копія заяви позивачки про звернення рішення суду до примусового виконання, не є належним доказом, оскільки не підтверджує факту перебування рішення суду на примусовому виконанні. Таким чином, до матеріалів заяви не надано жодних доказів перебування рішення Одеського окружного адміністративного суду на примусовому виконанні, доказів відкриття виконавчого провадження, вчинення виконавцем дій, спрямованих на перевірку виконання рішення суду. Не погоджуючись з даним рішенням суду першої інстанції представник позивачки подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі вказує, що ухвала судом першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить її скасувати. Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення: - судом першої інстанції помилково встановлено наявність підстав для повернення заяви представника позивачки в порядку статті 383 КАС України про визнання протиправними дій, вчинених відповідачем на виконання рішення суду без розгляду. 24.07.2023 за вх. № 17415/23 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу. На думку Головного управління, викладені у скарзі доводи не дають підстав дійти висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті, а отже відсутні підстави для скасування ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 13 червня 2023 року по справі № 420/6318/22. Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке. Відповідно до частини 1 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Велика Палата Верховного Суду у постанові № 9901/235/20 від 09 грудня 2021 року висловила правову позицію щодо вимог до заяви, яка подається відповідно до статті 383 КАС України, а саме: надання інформації про день пред`явлення виконавчого листа до виконання та інформації про хід виконавчого провадження, не є формальними вимогами, а навпаки є важливою інформацією, яка дає можливість суду визначити, чи не є передчасним звернення стягувача до суду з такою заявою. Указана стаття (383 КАС України) передбачає можливість звернутися до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Ця стаття є останньою в розділіКАС України «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах» і містить чіткі вимоги до такої заяви, строк звернення, порядок її розгляду та наслідки невідповідності вимогам заяви. Зі змісту цієї статті випливає, що як крайній захід для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою. Перед тим як подати таку заяву, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення. Зокрема, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов`язує суб`єкта владних повноважень здійснити його виконання. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону № 1404-VIII, і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається не виконаним, тоді в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України. Так, суд апеляційної інстанції, як і суд першої інстанції, зауважує про те, що звернення до суду із заявою відповідно до статті 383 КАС України можливе за умови перебування виконавчого документа на примусовому виконані в органах державної виконавчої служби. На думку колегії суддів, варто зазначити, що копія заяви позивачки про звернення рішення суду до примусового виконання, не є належним доказом, оскільки не підтверджує факту перебування рішення суду на примусовому виконанні. Відтак, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивачка не використала усі можливості для примусового виконання рішення суду, тобто у позивачки не виникло право звернутися до суду із заявою в порядку статті 383 КАС. Згідно із частиною 4 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України заяву, зазначену у частині першій статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду. Отже, момент, з якого починається перебіг десятиденного строку на подання заяви є той, коли особа - позивач дізнався чи повинен був дізнатись про порушення його прав у зв`язку з невиконанням рішення суду, але не пізніше останнього дня строку пред`явлення до виконання виконавчого листа. Визначена даною правовою нормою умова «не пізніше останнього дня строку пред`явлення до виконання виконавчого листа» не є альтернативною вказаному 10-денному строку, а має застосовуватись саме в його межах. Отже, з моменту направлення представником позивачки листа відповідачу від 24.10.2022 щодо добровільного виконання рішення позивачка була обізнана про стан виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2022 року, проте до суду в порядку ст. ст. 383 КАС України позивачка звернулася з пропуском строку звернення. Колегія суддів зазначає, що поважних причин пропуску строку звернення до суду із вказаною заявою позивачкою до суду першої інстанції та суду апеляційної інстанції не надано. Інститут строків сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах і стимулює суд та учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов?язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом (заявами) обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Крім того, поважними причинами пропуску визнаються лише ті обставини, які були чи об?єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов?язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Вказана позиція підтверджена правовим висновком у постанові Верховного Суду від 23.12.2020 №360/4485/19. Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається. Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 315, 316, 321, 322, 325, 382, 383 КАС України,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду 13 червня 2023 року у справі № 420/6318/22 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький Судді С.Д. Домусчі Г.В. Семенюк