Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/7432/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 вересня 2023 р. Справа № 520/7432/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Калиновського В.А., Суддів: Мінаєвої О.М. , Кононенко З.О. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.06.2023, головуючий суддя І інстанції: Котеньов О.Г., м. Харків, повний текст складено 06.06.23 по справі № 520/7432/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила: - визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у здійсненні нарахування та виплати їй індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 12.02.2021 у зменшеному розмірі; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на її користь індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 12.02.2021 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період і 01.12.2015 року по 28.02.2018 року - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 року по 12.02.2021 року - з урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з врахуванням раніше виплачених сум. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.06.2023 задоволено позов. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у здійсненні нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 12.02.2021 у зменшеному розмірі. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 12.02.2021 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період з 01.12.2015 по 28.02.2018 - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 по 12.02.2021 - з урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з врахуванням раніше виплачених сум. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просила його скасувати та закрити провадження у справі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач вказав, що позивачем пропущено встановлений ч. 2 ст. 123 КАС України строк на звернення до суду з даним позовом. На підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що в період з 10.06.1994 по 12.02.2021 ОСОБА_1 проходила військову службу в Збройних силах України, є учасником бойових дій. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 02.02.11.2021 №29-РС позивача звільнено у запас за підпунктом "б" (за станом здоров`я) частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Із списків частини позивач виключена з 12.02.2021 наказом командира військової частини НОМЕР_1 №29 від 12.02.2021. Не погодившись з діями відповідача щодо непроведення повного розрахунку, а саме невиплати індексації грошового забезпечення 01.12.2015 по 12.02.2021, позивач звернулась з позовом до Харківського окружного адміністративного суду. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду 26.10.2021 № 520/16057/21 позов задоволено частково. Нa виконання рішення суду відповідач 29.10.2022 перерахував та виплатив індексацію грошового забезпечення в сумі 6454,70 грн. 12.11.2022 позивач подала до відповідача заяву, в якій зазначила, що ним добровільно виконано рішення Харківського окружного адміністративного суду №520/16057/21, однак під час нарахування індексації посадовими особами військової частини НОМЕР_1 невірно нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення, не правильно визначений базовий місяць (місяць підвищення тарифного розряду) для нарахування індексу споживчих цін, що суттєво зменшує загальну суму індексації. Відповідно до реєстру поштових відправлень Укрпоштирекомендований лист №6110910914822 вручений представнику відповідача поштовим відділенням Укрпошти 63505 м. Чугуїв Харківської області 18.11.2022. Доказів надання позивачу відповіді на заяву до суду не надано. 01.02.2023 позивач вдруге звернулася до відповідача з вимогою про виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 12.02.2021 в повному розмірі. Відповідно до реєстру поштових відправлень Укрпошти рекомендований лист №6350401255144 вручений представнику відповідача поштовим відділенням Укрпошти 63505 м. Чугуїв Харківської області 06.02.2023, доказів надання відповіді позивачу до суду не надано. Вважаючи противоправними дії відповідача щодо виплати індексації грошового забезпечення у меншому розмірі за період з 01.12.2015 року по 31.08.2020, позивач звернувся з цим позовом до суду. Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з законності та обґрунтованості позовних вимог, оскільки у зв`язку зі зміною в січні 2008 року та березні 2018 року посадових окладів для нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 базовим місяцем є січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 по 12.02.2021, з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, проте відповідачем невірно застосовано базовий місяць при виплаті індексації. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною п`ятою ст. 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. Відповідно до ч.2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч. 3 ст. 9 Закон №2011-XII). Положеннями статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 3 липня 1991 року №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Згідно зі статтею 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Статтею 4 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. З аналізу положень Закону №2011-XII та Закону №1282-ХІІ убачається, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації. Крім цього, згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 липня 2019 року у справі №240/4911/18, від 7 серпня 2019 року у справі №825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі №620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення. Верховний Суд у постановах від 29 листопада 2021 року у справі №120/313/20-а, від 26 січня 2022 року у справі №400/1118/21, від 20 квітня 2022 року у справі №420/3593/20, від 12 травня 2022 року у справі № 200/7006/21 вказував на те, що повноваження державних органів стосовно визначення базового місяця індексації грошового забезпечення не є дискреційними, оскільки законодавцем установлено один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 103 відсотки. Так, розтлумачивши пункти 2, 5, 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, у згаданих справах №400/1118/21 і 420/3593/20 Верховний Суд указав, що для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових. Одночасно з цим, Суд зазначив, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. Водночас нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції. Зрештою на основі аналізу наведених норм Суд дійшов висновку, що місяць, у якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації. Правовідносини у наведених справах і справі, що розглядається є подібними, а відтак указаний висновок є релевантним до цієї справи. Судом встановлено, що в період з 01.12.2015-12.02.2021 позивачу не нараховувалася та не виплачувалася індексація грошового забезпечення. Вказана бездіяльність була оскаржена позивачем до суду, за наслідками якого прийнято рішення Харківським окружним адміністративним судом від 26.10.2021 про зобов`язання військову частину НОМЕР_1 здійснити виплату на користь ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015-12.02.2021. На виконання судового рішення відповідачем проведено нарахування та виплату індексації. Вважаючи, що відповідачем проведено виплату індексації грошового забезпечення в меншому розмірі, при невірному визначенні базового місяця, а також без урахування абз.4 п.5 постанови КМУ від 17.07.2003 № 1078, позивач звернувся до суду. Щодо індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 по 28.02.2018. Схема посадових окладів осіб офіцерського складу Збройних Сил України затверджена Постановою № 1294, яка набрала чинності з 01 січня 2008 року. Відтак, з набранням чинності Постановою № 1294 відбулись зміни розміру тарифних ставок (посадових окладів) відповідних категорій військовослужбовців. Визначення базового місяця залежить тільки від зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу), яка вперше відбулась у січні 2008 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 1294 від 07.11.2007, яка набрала чинності 01.01.2008 та втратила чинність 01.03.2018 у зв`язку з прийняттям наказу Міністерства оборони України «Про встановлення тарифних розрядів осіб офіцерського складу Збройних Сил України» № 90 від 01.03.2018. У зв`язку із прийняттям вказаної постанови, базовим місцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів позивача в період з 01.12.2015 по 28.02.2018 є січень 2008 року. Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 28.06.2022 у справі №420/4841/21. Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення січень 2008 року є базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 по 28.02.2018. Судом встановлено, що в період з грудня 2015 року по лютий 2018 року відповідач нарахував та виплатив, на виконання рішення суду від 26.10.2021 у справі 520/16057/21, індексацію грошового забезпечення із застосуванням базового місяця - грудень 2015 року, що підтверджується довідкою-розрахунком Військової частини НОМЕР_1 від 31.08.2023 № 2301. Так, згідно вищезазначеної довідки, позивачу нараховано індексацію грошового забезпечення: за грудень 2015 - січень 2016 - 31, 69 грн.; за лютий - квітень 2016 у розмірі 50, 99 грн.; за травень 2016 - 53, 65 грн., за червень 2016 - листопад 2016 у розмірі 130, 50 грн.; за грудень 2016 - лютий 2017 у розмірі 216,00 грн.; за березень - квітень 2017 у розмірі 284,80 грн.; за травень 2017 у розмірі 299, 75 грн.; червень - серпень 2017 у розмірі 373, 85 грн.; за вересень - листопад 2017 у розмірі 437, 84 грн.; за грудень 2017 - лютий 2018 у розмірі 526, 84 грн., із застосуванням грудня 2015 року, як базового місяця. Отже, відповідачем при визначені розміру індексації не вірно визначено базовий місяць, що призвело до виплати індексації в меншому розмірі. Щодо виплати індексації за період з 01.03.2018 по 12.02.2021 з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, колегія суддів зазначає наступне. Спірним у цій справі є, зокрема, питання правомірності нарахування і виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 12.02.2021 фіксованому розмірі. Постановою Кабінету Міністрів України № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017, в редакції від 24.02.2018, яка набрала чинності з 01.03.2018, змінено систему виплати грошового забезпечення військовослужбовцям та розміри тарифних ставок. Відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і

14. Постановою №704 визначено інший порядок встановлення та розміру посадового окладу осіб рядового та начальницького складу, зокрема значно підвищено посадові оклади. Відповідно до абзацу 1 пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Таким чином, враховуючи те, що підвищення посадового окладу позивача з березня 2018 року відбулося у зв`язку із прийняттям Постанови №704, якою змінено (підвищено) розміри окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців саме березень 2018 року в контексті застосування у спірних правовідносинах норми абзацу першого пункту 5 Порядку №1078 є місяцем підвищення доходів позивача (базовим місяцем), а тому значення індексу споживчих цін у цьому місяці приймається за 1 або 100 відсотків. Згідно із абзацом 2 пункту 5 Порядку №1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України, з березня 2018 року по листопад 2018 року індекс споживчих цін не перевищував 103%. Суд зазначає, що питання виплати суми індексації у місяці підвищення грошових доходів, а також виплати визначеної суми індексації до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) врегульовано абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078. Відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається. з урахуванням розміру підвищення доходу, і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку. Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що підвищення посадового окладу у певному місяці не тягне за собою безумовне припинення виплати індексації у подальших періодах. В даному випадку, суб`єкту владних повноважень необхідно вираховувати розмір підвищення доходу і визначати різницю між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідної особи. Отже, для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) необхідно враховувати дві складові: розмір підвищення грошового доходу особи та суму індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу і встановлювати, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу особи суму індексації, що склалася у місяці його підвищення. Якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, то індексація не нараховується; якщо ж розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то сума індексації у цьому місяці визначається, з урахуванням розміру підвищення доходу, і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. При цьому, до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 Порядку №1078. Суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог Закону №1282-ХІІ та Порядку №1078 обов`язок визначення розміру підвищення грошового доходу працівника та суми індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу, а також встановлення факту перевищення розміру підвищення грошового доходу працівника над сумою індексації, що склалася у місяці його підвищення з метою вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) покладається безпосередньо на роботодавця. Відповідачем не заперечується, що позивачу не був нарахований коефіцієнт індексації з березня 2018 по лютий 2021, таким чином відповідач у межах спірних правовідносин безпідставно оминув норми абзацу 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 в частині вирішення питання про наявність підстав для виплати позивачу індексації його грошового забезпечення у місяці підвищення доходу (березень 2018 року), не встановив, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу позивача суму індексації, що склалася у місяці підвищення такого доходу. З огляду на викладене, вірним є висновок суду першої інстанції що відповідач зобов`язаний нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 12.02.2021 з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з врахуванням раніше виплачених сум. Стосовно посилання скаржника на пропуск строку звернення до суду, колегія суддів зазначає наступне. Спірним питанням є нарахування та виплата позивачу індексації грошового забезпечення, яка є складовою грошового забезпечення позивача. Так, стаття 47 Кодексу законів про працю України передбачала, що роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника. У разі призову роботодавця - фізичної особи на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період такий роботодавець - фізична особа повинен виконати свої обов`язки, визначені цією статтею, протягом місяця після звільнення з такої військової служби без застосування санкцій та штрафів. Відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України , не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Відповідно до частини 1 і 2 статті 233 КЗпП України ( в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). З огляду на згадані правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності. При цьому, за частиною 5 статті 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Верховний Суд у постанові від 06 квітня 2023 року у справі №260/3564/22 дійшов до висновку, що зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною 5 статті 122 КАС України. Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 02 серпня 2023 року справа № 380/17776/22, від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21, 03 серпня 2023 року справа № 280/6779/22. Проте, відповідно до пункту 1 глави XIX Прикінцеві положення КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2022 року №1423 Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року №338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року №1236 дію карантину через COVID-19 продовжено, карантин скасований на всій території України з 1 липня 2023 року. Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину. Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 02 серпня 2023 року справа № 380/17776/22, 03 серпня 2023 року справа № 280/6779/22. З огляду на вказане, оскільки станом на час звільнення позивача та його звернення до суду діяв карантин, установлений Кабінетом Міністрів України, тому строк визначений статтею 233 КЗпП України в редакції, чинній з 19 липня 2022 року, не підлягає застосуванню, оскільки такий продовжено на строк дії карантину. Посилання апелянта на листи Міністерства соціальної політики України від 29.12.2017 №122/0/66-17 та від 25.10.2017 №97/0/66-17 не заслуговує на увагу (є недоречним), оскільки листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами, не є джерелом права відповідно до статті 7 КАС України. Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_1 при нарахуванні індексації грошового забезпечення протиправно не застосовано відповідачем за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 базовий місяць січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 по 12.02.2021 - з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.06.2023 по справі № 520/7432/23 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді О.М. Мінаєва З.О. Кононенко