Постанова Київський апеляційний суд № 753/3862/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №753/3862/22 Головуючий у І інстанції - Пойда С.М. апеляційне провадження №33/824/3372/2022 Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 грудня 2022 року м. Київ Суддя Київського апеляційного суду Гуль В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 10 травня 2022 року,- В С Т А Н О В И В: Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 10 травня 2022 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн, а також стягнуто судовий збір у розмірі 496,20 грн в дохід держави. Судом установлено, що водій ОСОБА_1 15 лютого 2022 року о 13 год. 20 хв., керуючи належним їй автомобілем «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по проїзній частині другорядної дороги на нерівнозначному перехресті вулиць А. Ахматової та Урлівської у м. Києві у напрямку останньої, порушуючи вимоги п. 16.11 ПДР України, не дала дорогу (перевагу у русі) транспортному засобу «Audi A8», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , який рухався по головній дорозі на зелений сигнал світлофора, внаслідок чого допустила зіткнення автомобілів, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів. Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції захисник ОСОБА_1 - Конюшко Д.Б. 24 жовтня 2022 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою закрити провадження у справі відносно ОСОБА_1 внаслідок відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення. Разом з апеляційною скаргою представником ОСОБА_1 - Конюшком Д.Б. подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, в якому останній зазначає, що ОСОБА_1 у зв`язку з військовою агресією перебуває за межами України. Копія оскаржуваної постанови, як і судові повістки їй не надсилались. Про оскаржувану постанову вона дізналась після ознайомлення 20 вересня 2022 року її адвокатом Конюшком Д.Б. з матеріалами справи. Вказує, що апеляційна скарга була подана вперше 28 вересня 2022 року, проте постановою Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року була повернута у зв`язку з відсутністю підпису скаржника. Посилаючись на те, що зі змістом постанови Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року захисник ознайомився з ЄДРСР 19 жовтня 2022 року та 24 жовтня 2022 року подав апеляційну, просить поновити строк на оскарження. Оскільки викладені адвокатом обставини підтверджуються матеріалами спарви, апеляційний суд з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, права на апеляційне оскарження, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, доходить висновку про задоволення клопотання захисника ОСОБА_1 - Конюшка Д.Б. про поновлення строку на апеляційне оскарження з огляду на те, що строк на апеляційне оскарження пропущено з поважних причин. Апеляційну скаргу мотивує тим, що працівники поліції фактично інкримінують порушення ОСОБА_1 п. 16.2 ПДР України (правило правої руки), не зазначаючи, що її дорога була другорядна (порушення п. 16.11 ПДР України), проте вказують, що перехрестя є регульоване, що унеможливлює застосування п. 16.11 ПДР України, яке застосовується до проїзду саме нерегульованих перехресть. Зауважує, що суд першої інстанції змінив фабулу протоколу про адміністративне правопорушення, самостійно додав вираз другорядної дороги, щоб інкримінувати порушення п. 16.11 ПДР України, але також зазначив про наявність світлофору, який регулює перехрестя. Уважає, що суд у даному випадку вийшов за межі вимог протоколу, а працівники поліції зазначили в протоколі положення ПДР України, які не порушувала водій ОСОБА_1 . Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд доходить висновку, що подана скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. За змістом статей 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у статтях 251, 252 КУпАП, зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КУпАП. Відповідно до положень статті 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно з вимогами статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Вимогами статті 8 КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Згідно статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, вина (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції встановив, що водій ОСОБА_1 15 лютого 2022 року о 13 год. 20 хв., керуючи належним їй автомобілем «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по проїзній частині другорядної дороги на нерівнозначному перехресті вулиць А. Ахматової та Урлівської у м. Києві у напрямку останньої, порушуючи вимоги п. 16.11 ПДР України, не дала дорогу (перевагу у русі) транспортному засобу «Audi A8», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , який рухався по головній дорозі на зелений сигнал світлофора, внаслідок чого допустила зіткнення автомобілів, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів. Разом з тим, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №237981 від 15 лютого 2022 року, 15 лютого 2022 року о 13 год. 20 хв., у м. Києві на регульованому перехресті вулиць А. Ахматової та Урлівської водій автомобіля «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 не надала переваги в русі автомобілю «Audi A8», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався з правого боку по вул. А. Ахматової на зелений сигнал світлофора та скоїла з ним зіткнення. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальної шкоди, травмованих немає. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушила вимоги п.п. 16.6, 16.11 ПДР України, за що відповідальність передбачена статтею 124 КУпАП. Таким чином, підставою для складення відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за статтею 124 КУпАП стало порушення нею п.п. 16.6 та 16.11 ПДР України. За змістом вимог статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, статтею 53 цього Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України. Згідно пункту 16.6 ПДР України повертаючи ліворуч або розвертаючись при зеленому сигналі основного світлофора, водій нерейкового транспортного засобу зобов`язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються в зустрічному напрямку прямо або повертають праворуч. Цим правилом повинні керуватися між собою і водії трамваїв. Відповідно до пункту 16.11 ПДР України «Нерегульовані перехрестя» на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху. Разом з тим, як установлено в протоколі про адміністративне правопорушення, водій ОСОБА_1 на регульованому перехресті вулиць А. Ахматової та Урлівської не надала переваги в русі автомобілю «Audi A8», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався з правого боку по вул. А. Ахматової на зелений сигнал світлофора та скоїла з ним зіткнення. Вказані у протоколі обставини щодо перетину транспортними засобами регульованого перехрестя та руху водія ОСОБА_3 на зелений сигнал світлофора підтверджуються у сукупності наявними у матеріалах справи письмовими поясненнями учасників ДТП, схемою ДТП та відеозаписом з відеореєстратора потерпілого ОСОБА_3 . Таким чином, пункт 16.11 ПДР України, який визначає поведінку водія на нерегульованому перехресті, не відповідає вчиненим на регульованому перехресті діям водія ОСОБА_1 та не може слугувати підставою для притягнення її до відповідальності. При цьому, суд першої інстанції правильно зазначив, що вказане у протоколі про адміністративне правопорушення посилання на пункт 16.6 ПДР України не відповідає встановленим обставинам дорожньо-транспортної пригоди та не знаходиться у причинно-наслідковому зв`язку з її подією. Проте, місцевий суд встановив, що водій ОСОБА_1 15 лютого 2022 року о 13 год. 20 хв., керуючи належним їй автомобілем «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по проїзній частині другорядної дороги на нерівнозначному перехресті вулиць А. Ахматової та Урлівської у м. Києві у напрямку останньої, порушуючи вимоги п. 16.11 ПДР України, не дала дорогу (перевагу у русі) транспортному засобу «Audi A8», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , який рухався по головній дорозі на зелений сигнал світлофора Суд розглядає справу в межах протоколу про адміністративне правопорушення і згідно КУпАП не повноважний виходити за його межі. За змістом статей 251, 254 КУпАП обов`язок надання доказів покладено на осіб, уповноважених складати протокол про адміністративне правопорушення. Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до статті 251 КУпАП, є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення. Проте, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи. Протокол про адміністративне правопорушення є актом обвинувачення і повинен містити конкретне обвинувачення, виходячи з поняття адміністративного правопорушення, відповідно до вимог КУпАП, при цьому суд не має права брати на себе функцію обвинувачення та у будь-який спосіб конкретизувати зміст обвинувачення, вказаного у протоколі, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист та принципу рівності сторін процесу, що слідує з загальних засад судочинства, закріплених у статті 129 Конституції України. Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey). Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення». Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій. Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи. З урахуванням положень частини першої статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» («Malafeyeva у Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява №36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin у. Russia» заява №926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має: права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). З огляду на зазначене, ЄСПЛ дійшов висновку, що суд не вправі самостійно змінювати фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді, а також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції. Зважаючи на викладене, суд позбавлений можливості змінити фабулу адміністративного правопорушення та не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. З огляду на зазначене, належних та допустимих доказів, які б об`єктивно та поза межами розумного сумніву доводили той факт, що ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП, у зв`язку з порушенням пунктів 16.6, 16.11 ПДР України, матеріали справи не містять. З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про недоведеність в діях ОСОБА_1 складу вказаного адміністративного правопорушення. Згідно пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Положеннями частини другої статті 284 КУпАП передбачено, що постанова про закриття виноситься при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу. З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова Дарницького районного суду м. Києва від 10 травня 2022 року - скасуванню з прийняттям нової постанови про закриття провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Керуючись статтями 284, 289, 294 КУпАП, Київський апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Клопотання адвоката ОСОБА_1 - Конюшка Дениса Борисовича про поновлення строку на апеляційне оскарження - задовольнити. Поновити адвокату ОСОБА_1 - Конюшку Денису Борисовичу строк на апеляційне оскарження постанови Дарницького районного суду м. Києва від 10 травня 2022 року. Апеляційну скаргу захисника особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити. Постанову Дарницького районного суду м. Києва від 10 травня 2022 року - скасувати. Прийняти нову постанову, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за статтею 124 КУпАП закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя В.В. Гуль