Постанова Київський апеляційний суд № 756/9981/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №756/9981/22 Головуючий у І інстанції - Родіонов С.О. апеляційне провадження №33/824/1364/2023 Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 березня 2023 року м. Київ Суддя Київського апеляційного суду Гуль В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - Пустовойта Богдана Вікторовича на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 26 січня 2023 року,- ВСТАНОВИВ: Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 26 січня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та закрито провадження у справі на підставі статті 38 КУпАП. Судом установлено, що 06 жовтня 2022 року о 19:35 годині ОСОБА_1 в м. Києві по пр-ту. Оболонському, в порушення пункту 13.1 Правил дорожнього руху, керуючи автомобілем AUDI, державний номер НОМЕР_1 , при зміні напрямку руху не впевнився в безпечності та скоїв зіткнення з автомобілем KIA, державний номер НОМЕР_2 , який рухався в попутному напрямку, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції захисник ОСОБА_1 - Пустовойт Б.В. 09 лютого 2023 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Разом з апеляційною скаргою подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, в якій, як на підставу для поновлення такого строку, посилається на те, що місцевим судом розглянуто справу за відсутності ОСОБА_1 , не зважаючи на те, що в день та час судового засідання було оголошено повітряну тривогу. Матеріалами справи також установлено, що копія оскаржуваної постанови судом ОСОБА_1 не направлялась, а отримана захисником останнього в приміщенні суду 08 лютого 2023 року, що підтверджується відповідною розпискою, наявною у матеріалах справи. Таким чином, зважаючи на викладені обставини справи, апеляційний суд з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, права на апеляційне оскарження, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, доходить висновку про задоволення клопотання захисника захисник ОСОБА_1 - Пустовойта Б.В. про поновлення строку на апеляційне оскарження з огляду на те, що строк на апеляційне оскарження пропущено з поважних причин. Уважає постанову суду першої інстанції незаконною, необґрунтованою та такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, без урахування фактичних обставин у справі. Апеляційну скаргу мотивує тим, що до протоколу про адміністративне правопорушення долучено схему ДТП, письмові пояснення водіїв ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які за своїм змістом істотно суперечать фактичним обставинам справи, викладеним у протоколі. Вказує, що схема місця ДТП не відповідає фактичним обставинам справи, а також вимогам Інструкції №1395, оскільки місцем ДТП фактично є перехрестя вул. Тимошенка та пр-ту Оболонського, на якому встановлені дорожні знаки пріоритету, а головна дорога вул. Тимошенка на перехресті змінює свій напрямок, що є загальновідомою інформацією та, зокрема, підтверджується відомостями веб-ресурсу «Google Maps». Зауважує, що водій автомобіля AUDI ОСОБА_1 здійснював рух головною дорогою, яка на перехресті з пр-том Оболонським змінює свій напрямок, однак він мав першочергове право проїзду перехрестя, а водій ОСОБА_2 , який рухався по другорядній дорозі, мав діяти у відповідності до вимог пункту 16.11 ПДР України та дати дорогу автомобілю AUDI, який наближався до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі. Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд доходить висновку, що подана скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. За змістом статей 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у статтях 251, 252 КУпАП, зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КУпАП. Відповідно до положень статті 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно з вимогами статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Вимогами статті 8 КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Згідно статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, вина (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за статтею 124 КУпАП, суд першої інстанції виходив з того, що водій ОСОБА_1 при зміні напрямку руху не впевнився в безпечності та скоїв зіткнення з автомобілем KIA, державний номер НОМЕР_2 , який рухався в попутному напрямку. Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №375245 від 06 жовтня 2022 року, водій ОСОБА_1 06 жовтня 2022 року о 19:35 годині ОСОБА_1 в м. Києві по пр-ту. Оболонському, 26, керуючи транспортним засобом AUDI А6, державний номер НОМЕР_1 , при зміні напрямку руху не впевнився в безпечності та скоїв зіткнення з транспортним засобом KIA, державний номер НОМЕР_2 , під керуванням громадянина ОСОБА_2 , який рухався в попутному напрямку, чим порушив вимоги пункту 10.1 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена статтею 124 КУпАП. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. З письмових пояснень водія ОСОБА_1 убачається, що він, керуючи транспортним засобом AUDI А6, державний номер НОМЕР_1 , в м. Києві по вул. М. Тимошенка (перехрестя з пр-м. Оболонським, біля McDonald's), рухався по головній дорозі в бік Оболонського пр-ту та, здійснивши з`їзд з вул. М. Тимошенка на проспект Оболонський, ззаду в нього з лівого боку здійсним наїзд автомобіль з державним номером НОМЕР_2 . Відповідно до письмових пояснень водія транспортного засобу KIA, державний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , він в м. Києві по вул. Оболонський пр-т. рухався у бік вул. Героїв Дніпра у середній смузі. У правій смузі рухався автомобіль AUDI А6, державний номер НОМЕР_1 . Без увімкненого покажчика повороту водій намагався перестроїтися, що спричинило ДТП. За змістом вимог статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, статтею 53 цього Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України. Відповідно до пункту 10.1 ПДР України перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. З роздруківки відомостей веб-ресурсу «Google Maps» убачається, що місцем ДТП фактично є ділянка дороги, де перетинаються, тобто з`єднуються в одну, дороги вул. Тимошенка та пр-ту. Оболонського. При цьому, перед безпосереднім перетином указаних доріг з боку вул. Тимошенка встановлений дорожній знак 2.3 «Головна дорога» та табличка до дорожнього знаку, що вказує напрямок головної дороги. З боку пр-ту. Оболонського перед перетином з вул. М. Тимошенка встановлено дорожній знак 2.1 «Дати дорогу» та до нього табличка, що вказує напрямок головної дороги з вул. М. Тимошенка. Згідно ПДР України головна дорога - дорога з покриттям відносно ґрунтової або та, що позначається знаками 1.22, 1.23.1-1.23.4 і 2.3. Наявність на другорядній дорозі покриття безпосередньо перед перехрестям не прирівнює її за значенням до перехрещуваної. Дати дорогу - вимога до учасника дорожнього руху не продовжувати або не відновлювати рух, не здійснювати будь-яких маневрів (за винятком вимоги звільнити займану смугу руху), якщо це може примусити інших учасників дорожнього руху, які мають перевагу, змінити напрямок руху або швидкість Таким чином, головною є дорога вул. М. Тимошенка, яка на перехресті з пр-м. Оболонським змінює свій напрямок, а пр-т. Оболонський, у свою чергу, є другорядною дорогою та водії, які рухаються цією дорогою повинні при перетині з вул. М. Тимошенка дати дорогу водіям, які рухають по вул. М. Тимошенка. Відповідно до пункту 3 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року №1395 (далі - Інструкція №1395) схема місця дорожньо-транспортної пригоди - графічне зображення місця дорожньо-транспортної пригоди з відображенням та фіксацією на ньому всіх об`єктів та обставини, що стосуються події та можуть мати значення для об`єктивного визначення її причин, яке оформлюється з дотриманням вимог цієї Інструкції на місці пригоди і підписується її учасниками. Разом з тим, схема місця ДТП не відображає та не фіксує всіх об`єктів та обставин, що стосуються події, зокрема, зі схеми не вбачається, що місцем ДТП фактично є перетин доріг вул. М. Тимошенка та пр-ту. Оболонського, на схемі не відображені дорожні знаки, які встановлюють перевагу у русі для водіїв, які рухаються по вул. М. Тимошенка, тощо, а отже схема складена працівниками поліції з порушення вимог Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року №1395. Таким чином, помилковим є висновок суду першої інстанції, що водій ОСОБА_1 порушив пункт 10.1 ПДР України, оскільки, як встановлено з матеріалів справи, дорожньо-транспортна пригода сталася не перетині доріг пр-ту. Оболонського та вул. М. Тимошенка, водій ОСОБА_1 рухався по вул. М. Тимошенка, яка є головною дорогою відповідно до розташованих на цій вулиці знаків. У свою чергу водій транспортного засобу KIA, державний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 рухався по пр-ту. Оболонському та при перетині з головною дорогою вул. М. Тимошенка був зобов`язаний дати дорогу водіям, що рухаються з цієї вулиці, відповідно до встановленого знаку 2.1. Вказане у протоколі про адміністративне правопорушення посилання на пункт 10.1 ПДР України не відповідає встановленим обставинам дорожньо-транспортної пригоди та не знаходиться у причинно-наслідковому зв`язку з її подією. Суд розглядає справу в межах протоколу про адміністративне правопорушення і згідно КУпАП не повноважний виходити за його межі. За змістом статей 251, 254 КУпАП обов`язок надання доказів покладено на осіб, уповноважених складати протокол про адміністративне правопорушення. Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до статті 251 КУпАП, є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення. Проте, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи. Протокол про адміністративне правопорушення є актом обвинувачення і повинен містити конкретне обвинувачення, виходячи з поняття адміністративного правопорушення, відповідно до вимог КУпАП, при цьому суд не має права брати на себе функцію обвинувачення та у будь-який спосіб конкретизувати зміст обвинувачення, вказаного у протоколі, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист та принципу рівності сторін процесу, що слідує з загальних засад судочинства, закріплених у статті 129 Конституції України. Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey). Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення». Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій. Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи. З огляду на зазначене, належних та допустимих доказів, які б об`єктивно та поза межами розумного сумніву доводили той факт, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП, у зв`язку з порушенням пункту 10.1 ПДР України, матеріали справи не містять. З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про недоведеність в діях ОСОБА_1 складу вказаного адміністративного правопорушення. Згідно пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Положеннями частини другої статті 284 КУпАП передбачено, що постанова про закриття виноситься при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу. З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова Оболонського районного суду м. Києва від 26 січня 2023 року - скасуванню з прийняттям нової постанови про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Керуючись статтями 284, 289, 294 КУпАП, Київський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Клопотання захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - Пустовойта Богдана Вікторовича - задовольнити та поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови Оболонського районного суду м. Києва від 26 січня 2023 року. Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - Пустовойта Богдана Вікторовича - задовольнити. Постанову Оболонського районного суду м. Києва від 26 січня 2023 року - скасувати. Прийняти нову постанову, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за статтею 124 КУпАП закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя В.В. Гуль