Постанова КГС ВС № 910/15255/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 вересня 2023 року м. Київ cправа № 910/15255/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Міщенко І.С. - головуючий, Могил С.К., Случ О.В. за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 (колегія суддів: Андрієнко В.В.- головуючий, Шапран В.В., Буравльов С.І.) і рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 (суддя Босий В.П.) у справі за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" до Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про визнання недійсними одностороннього правочину (за участю представників: позивача - Медяний О.Ю., відповідача - Швед А.Ю.) Вступ

1. Сторонами спору є Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" (далі - АТ «Дніпрогаз», позивач) та Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - АТ «Укртрансгаз», відповідач).

2. Відповідач здійснив зарахування зустрічних однорідних вимог, які виникли з укладеного з позивачем договору транспортування природного газу.

3. Позивач проти здійсненого зарахування заперечує, посилаючись на його недійсність з огляду на спірність зарахованих вимог.

4. Суди обох інстанцій в позові відмовили, встановивши дотримання відповідачем вимог закону при вчиненні правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог.

5. Ключовим питанням даного спору є те, чи відповідає вимогам закону вчинений відповідачем правочин із зарахування зустрічних вимог. Історія справи Обставини справи, встановлені судами 6. 17.12.2015 між АТ "Дніпрогаз" (замовник) та АТ "Укртрансгаз" (оператор) укладено договір транспортування природного газу №1512000733 (далі - договір), відповідно до умов якого оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлену в цьому договорі вартість таких послуг.

7. У пункті 2.3 договору визначені послуги, які можуть бути надані замовнику за цим договором, зокрема послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (далі - балансування).

8. Відповідно до пункту 5.3 договору за порушення вимог щодо якості газу, який подається в газотранспортну систему оператора або передається з неї оператором, стягується додаткова плата, визначена умовами цього договору.

9. За змістом пункту 9.1 договору у разі виникнення у позивача негативного місячного небалансу та неврегулювання ним негативного місячного небалансу відповідно до Кодексу ГТС в строк до дванадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, замовник зобов`язаний сплатити оператору за послуги балансування. Негативний місячний небаланс визначається відповідно до Кодексу ГТС.

10. У пункті 9.2 договору сторони визначили, що вартість послуг балансування за газовий місяць визначається на підставі даних про місячний небаланс відповідача за формулою.

11. Пунктом 9.4 договору (в редакції додаткової угоди від 29.11.2017 № 1/1512000733, умови якої застосовуються до відносин сторін з 29.12.2016), передбачено, що оператор до 14 числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає замовнику на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру. Замовник, крім вартості послуг, вказаних в абзаці другому даного пункту, зобов`язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує 5-ти банківських днів.

12. Згідно з пунктом 11.4 договору послуги балансування оформлюються одностороннім актом за підписом оператора на весь обсяг негативного місячного небалансу, не врегульованого замовником відповідно до Кодексу ГТС та розділу ІХ цього договору.

13. За передачу відповідачем у грудні 2018 року - листопаді 2019 року послуг транспортування у газорозподільну мережу позивача газу неналежної якості останній виставив відповідачу рахунки (акти) на оплату додаткової плати за недотримання параметрів якості природного газу за договором.

14. Згідно з актом від 31.07.2019 №07-2019-1512000733 щодобових небалансів відповідач нарахував позивачу 7 535 645,01 грн боргу.

15. Заявою від 17.08.2021 за №1001ВИХ-21-6173 відповідач вчинив односторонній правочин із зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме заявив про припинення зобов`язання відповідача перед позивачем у сумі 267 289,77 грн, яке виникло на підставі договору та рахунків за транспортування газу неналежної якості за період грудень 2018 року - листопад 2019 року, шляхом зарахування зустрічних зобов`язань позивача перед відповідачем у частині суми основної заборгованості за договором та актом від 31.07.2019 №07-2019-1512000733 на загальну суму 7 535 645,01 грн. Узагальнений зміст позовних вимог та підстав позову

16. АТ «Дніпрогаз» звернулось до суду з позовом до АТ «Укртрансгаз» про визнання недійсним правочину, оформленого відповідачем заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 17.08.2021 за №1001ВИХ-21-6173.

17. Позов мотивований тим, що вчинений відповідачем правочин про зарахування зустрічних вимог не відповідає вимогам статей 601, 602 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зокрема в частині безспірності зарахованих вимог. Так, заборгованість відповідача перед позивачем за договором транспортування природного газу не підтверджена первинними документами, а строк виконання вимог відповідача до позивача за актом щодобових небалансів від 31.07.2019 №07-2019-1512000733 не настав станом на момент зарахування. Узагальнений зміст та обґрунтування рішення суду першої інстанції

18. Справа розглядалась судами неодноразово. Постановою Верховного Суду від 01.11.2022 скасовані рішення судів попередніх інстанцій з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

19. За результатом нового розгляду рішенням Господарського суду міста Києва від 20.03.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023, в позові відмовлено.

20. Суди встановили, що розмір боргу відповідача перед позивачем з транспортування газу неналежної якості за спірний період підтверджений судовим рішенням у справі №910/33/21, а строк виконання зобов`язання позивача зі сплати небалансів по акту від 31.07.2019 № 07-2019-1512000733 на дату вчинення одностороннього правочину є таким, що настав. Отже, вчинений відповідачем правочин відповідає вимогам статей 601, 602 ЦК України. Касаційна скарга

21. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, прийняти нове рішення про задоволення позову. Аргументи учасників справи Узагальнені доводи касаційної скарги

22. Суди попередніх інстанцій неправильно застосували статтю 601 ЦК України, статтю 203 ГК України, без урахування правових висновків Верховного Суду у постановах у справі № 910/16331/21, від 22.01.2021 у справі №910/11116/19, від 08.12.2021 у справі №902/968/19, від 27.05.2021 у справі №904/5807/19, від 08.06.2021 у справі № 904/5147/19, від 15.06.2021 у справі №915/2360/19, внаслідок чого не звернули увагу на спірність зарахованих відповідачем зустрічних вимог, з підстав: (1) наявності розбіжностей в сумі заборгованості відповідача по зобов`язанню зі сплати додаткової плати за недотримання параметрів якості природного газу, за Договором транспортування та (2) не настання строку виконання зобов`язань позивача за вимогою відповідача, яка грунтується на акті добового балансування від 31.07.2019 № 07-2019-1512000733, що виключає зарахування таких вимог.

23. Відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування: статті 601 ЦК України щодо порядку припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, в разі проведення зарахування вимог, відомості в яких не підтверджуються первинними документами господарських операцій, та правомірності яких заперечує одна із сторін правочину; пункту 5 частини 1 статті 602 ЦК України в контексті положень Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» щодо недопустимості припинення зобов`язанням шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за заборгованістю суб`єктів ринку природного газу, що підлягає врегулюванню відповідно до положень даного Закону.

24. Судом першої інстанції необґрунтовано відмовлено в задоволенні клопотання позивача від 20.02.2023 №51/17/1-02 про долучення доказів до матеріалів справи, внаслідок чого не досліджено докази, які встановлюють важливі обставини справи. Позиція відповідача у відзиві на касаційну скаргу

25. Висновки судів про відповідність спірного правочину вимогам законодавства з огляду на безспірність зарахованих вимог є законними та обґрунтованими, тоді як скаржником належним чином не обґрунтовано наведені ним в касаційній скарзі підстави касаційного оскарження. Позиція Верховного Суду Відповіді на ключове питання спору, оцінка аргументів сторін та судів попередніх інстанцій в цьому контексті

26. Згідно із частиною 3 статті 203 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

27. Аналогічні положення закріплені також у статті 601 ЦК України, відповідно до якої зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

28. Вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам (стаття 601 ЦК України): - бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); - бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); - строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

29. Важливою умовою, за наявності якої можливе припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних вимог, є безспірність вимог, які зараховуються, а саме відсутність спору щодо змісту, умов виконання, розміру зобов`язань. Наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування чи відсутність будь-якої з наведених умов виключає можливість зарахування у добровільному порядку.

30. Отже, для зарахування зустрічних однорідних вимог необхідно встановити наявність таких умов, як зустрічність вимог, однорідність вимог, строк виконання яких настав, та прозорість вимог, тобто відсутність спору між сторонами щодо характеру зобов`язання, його змісту та умов виконання.

31. У постанові від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19, на яку посилається скаржник в касаційній скарзі, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду уточнив раніше викладені висновки щодо безспірності вимог, які зараховуються, наступним чином.

32. Безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором.

33. За дотримання умов, передбачених статтею 601 ЦК України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 цього Кодексу, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов`язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним.

34. Заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог.

35. Наявність на момент зарахування іншого спору (спорів) в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за зобов`язанням не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника.

36. Наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення.

37. Стверджуючи про неправильне застосування судами приписів статті 601 ЦК України, без урахування висновків Верховного Суду у справі № 910/11116/19, позивач вважає, що зараховані вимоги є спірними. У підтвердження такого доводу позивач звертається до двох аргументів: (1) наведені відповідачем в оспорюваній заяві розрахунки (акти) додаткової плати за недотримання параметрів якості газу не підтверджують існування відповідної заборгованості відповідача, оскільки суперечать іншим розрахункам (актам), складеним за аналогічний розрахунковий період; (2) строк виконання зобов`язань позивача за актом добового балансування від 31.07.2019 № 07-2019-1512000733 не настав на момент вчинення спірного правочину, оскільки у справі відсутні докази надсилання позивачу рахунку на оплату послуг балансування.

38. Верховний Суд такі доводи позивача відхиляє та зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій не суперечать правовим висновкам Верховного Суду у наведеній постанові, з огляду на таке.

39. Судами попередніх інстанцій встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за недотримання параметрів якості газу за спірний період підтверджена рішенням Господарського суду міста Києва від 27.05.2021 у справі № 910/33/21, яке набрало законної сили. Стягнута за вказаним судовим рішенням загальна сума боргу 2 829 999,29 грн включає в себе зараховану відповідачем суму 267 289,77 грн.

40. При цьому звертає увагу та обставина, що будучи кредитором за цим боргом, позивач не заперечує наявність суми боргу як такої, а намагається довести спірність цих вимог використовуючи виключно формальну суперечність даних первинних документів, які ним же самим і складені. Тобто фактично позивач оспорює наявність нарахованого ним самим боргу, який тим більше вже підтверджений судовим рішенням, прийнятим за результатом розгляду його ж позову.

41. Що стосується заборгованості за актом добового балансування від 31.07.2019 № 07-2019-1512000733, то відповідно до умов пунктів 9.1, 9.4, 9.5 договору обов`язок з оплати за послуги балансування виникає у позивача у разі не врегулювання ним негативного місячного небалансу в строк до 12-го числа місяця, наступного за газовим; відповідач до 14 числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає позивачу на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру, а останній зобов`язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує 5-ти банківських днів.

42. Отже, з огляду на положення статті 530 ЦК України строк виконання зобов`язання позивача з оплати з добові небаланси за актом від 31.07.2019 є таким, що настав, про що обґрунтовано зазначено судами попередніх інстанцій.

43. За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли правомірних висновків, що позивачем не підтверджено належними, допустимими, вірогідними та достовірними доказами його твердження щодо спірності вимог, які були означені відповідачем в оспорюваній заяві, а заперечення позивача по суті зводяться до незгоди останнього зі здійсненим зарахуванням, що відповідно до висновків Верховного Суду у справі №910/11116/19 не свідчить про невідповідність спірного правочину вимогам статей 601, 602 ЦК України.

44. Посилаючись у касаційній скарзі на не врахування судами правових висновків, викладених Верховним Судом у справах № 910/16331/21, № 902/968/19, №904/5807/19, № 904/5147/19, № 915/2360/19, позивач фактично цитує окремі абзаци тексту постанов суду касаційної інстанції, при цьому скаржник не зазначає щодо якої конкретно норми права Верховним Судом зроблено висновок та яка норма, на думку скаржника, неправильно застосована судом апеляційної інстанції при розгляді даної справи.

45. Разом з тим, слід зазначити, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

46. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій подібній справі.

47. Підсумовуючи викладене, Верховний Суд зазначає, що цитування скаржниками окремих висновків, наведених у вказаних вище постановах Верховного Суду, не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, а зміст зазначених скаржниками постанов не свідчить про застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновків, викладених у цих постановах.

48. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала своє підтвердження.

49. Щодо посилань позивача на підставу касаційного оскарження, передбачену в пункті 3 частини 2 статті 287 ГПК України, з огляду на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статей 601, 602 ЦК України та Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» Верховний Суд зазначає про таке.

50. Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

51. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

52. Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

53. З огляду на викладені вище висновки Верховного Суду по суті спору щодо правильного застосування судами статті 601 ЦК України з огляду на недоведення позивачем спірності зарахованих відповідачем зустрічних вимог, відсутні підстави для формування Верховним Судом окремого правового висновку про застосування цієї норми права.

54. При цьому Верховний Суд звертає увагу на суперечність доводів скаржника, який з одного боку зазначає про невідповідність висновків судів попередніх інстанцій про застосування вказаної норми права правовим висновкам Верховного Суду (які вже розглянуті та відхилені Верховним Судом) та одночасно стверджує про відсутність висновку суду касаційної інстанції про застосування цієї норми у подібних правовідносинах.

55. Щодо Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», то цей закон набрав чинності 29.08.2021, тобто вже після вчинення відповідачем спірного правочину, а отже його положення застосуванню до спірних правовідносин не підлягають.

56. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 3 частини 2 статті 287 ГПК України, також не отримала своє підтвердження.

57. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої у пункті 4 частини 2 статті 287 ГПК України, то доводи скаржника у цій частині зводяться виключно до незгоди останнього з відхиленням судом першої інстанції його клопотання про долучення додаткових доказів, проте по суті не містять аргументів в розумінні пункту 3 частини 3 статті 310 ГПК України, які б могли бути розглянуті Верховним Судом. Враховуючи приписи частини 2 статті 309 ГПК України, Верховний Суд вказані доводи відхиляє, як необґрунтовані. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

58. Відповідно до статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

59. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

60. Оскільки в ході касаційного розгляду не було виявлено неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, то і підстав для зміни чи відміни оскаржуваного судового рішення у касаційному провадженні, яке відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, також не має. Щодо судових витрат

61. Унаслідок відмови у задоволенні касаційної скарги судові витрати за її подання покладаються на скаржника. Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 і рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2023 у справі № 910/15255/21 залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Міщенко І.С. Судді Могил С.К. Случ О.В.