Окрема думка КГС ВС № 904/1273/23

ОКРЕМА ДУМКА 15 вересня 2023 року м. Київ Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду 15 вересня 2023 року у справі №904/1273/23 більшістю голосів ухвалив прийняти до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу №904/1273/23 за касаційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Райагрохім" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.06.2023 та зупинити провадження у справі №904/1273/23 за касаційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Райагрохім" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.06.2023 до завершення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №454/1883/22. Вивчивши аргументи, на підставі яких постановлено ухвалу від 06.09.2023 у справі №904/1273/23, а також з огляду на мотиви прийняття об`єднаною палатою Касаційного господарського суду ухвали від 15 вересня 2023 року у справі №904/1273/23 не погоджуюсь з ними, та у порядку статті 34 ГПК України викладаю окрему думку, яка покликана, в тому числі забезпеченню єдності правової практики та юридичній визначеності. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вказав, що: "11. Верховний Суд в ухвалі від 06.09.2023 зазначив, що існує різний підхід щодо застосування у подібних правовідносинах положень ст.242 ГПК у питанні визначення належного способу повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду справи.

12. У постановах від 29.06.2022 у справі №906/184/21, від 02.11.2022 у справі №910/14088/21, від 29.11.2022 у справі №916/1716/20, від 27.03.2023 у справі №910/16794/19 викладено висновок, що чинним процесуальним законодавством передбачено два способи належного повідомлення сторони про дату, час та місце судового засідання - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет", у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених п.37 гл.2 розд.ІІІ Положення про ЄСІТС;

13. У постановах від 07.09.2022 у справі №911/2130/21, від 19.12.2022 у справі №922/647/22, від 22.12.2022 у справі №922/40/22, від 21.02.2023 у справі №8/107, від 22.03.2023 у справі №1313/665/2012 Верховний Суд зазначив, що відповідно до ч.6 ст.242 ГПК отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на неофіційну електронну адресу не вважається днем вручення судового рішення. 14.Такої ж позиції про те, що надсилання судового рішення (ухвали) на неофіційну електронну адресу є неналежним повідомленням позивача про дату, час та місце підготовчого засідання, дотримується Верховний Суд у постанові від 14.06.2023 у справі №904/5087/22 (колегія суддів судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду).

15. Разом з тим, у постанові від 20.04.2023 у справі №920/367/17 Верховний Суд (колегія суддів судової палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов`язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством Касаційного господарського суду) підтримав правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 22.11.2022 у справі №29/5005/6325/2011, згідно з якої: - застосовуючи процесуальний закон і формуючи відповідну практику, видається важливим враховувати реальні обставини, в яких працюють суди, і тлумачити його у світлі забезпечення гарантій на доступ до суду та його безперервної роботи; лише такий підхід забезпечить практичну відповідь на реальні проблеми та виклики сучасності; - надсилання рішення рекомендованим листом з повідомлення про вручення є способом забезпечення права учасника справи знати про ухвалене судом рішення; через відсутність фінансування суди не надсилають судові рішення рекомендованими листами, а повідомляють учасника про ухвалення рішень і можливість їх отримання альтернативними засобами комунікації - телефоном, електронною поштою, месенджерами; - такі дії хоч і не передбачені процесуальним законом, але мають ту ж саму мету - проінформувати учасника справи; отже, правова мета досягається, але в інший спосіб, який не передбачений законом; - ключовим для оцінки правомірності цих дій суду має бути не спосіб їх вчинення (надсилання чи не надсилання рекомендованого листа), а їх здатність забезпечити досягнення мети - інформування особи про судове рішення; якщо особа знає або не може не знати про судове рішення, саме лише ненадсилання їй тексту рішення рекомендованим листом є формальним порушенням і не повинно мати правового значення, адже правову мету досягнуто; - для вручення повісток закон передбачає альтернативні способи комунікації, однак їх не передбачено для вручення судових рішень; водночас, як вручення повісток, так і вручення судових рішень є гарантіями забезпечення одного й того самого права - права на справедливий суд, елементом якого є право знати про суд (як про процес - засідання, так і про результат - рішення); - якщо учасник надав суду телефон та електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом; це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них; -з огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи з допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно та добросовісно; тому слід виходити з "презумпції обізнаності": особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення; самого лише заперечення учасника про неотримання повідомлення недостатньо, щоб спростувати цю презумпцію; - суд, який добросовісно інформує учасника справи з наміром забезпечити здійснення правосуддя, не повинен нести "ризик незнання" учасника, який надав суду свої номери та адреси, але не користується чи не стежить за ними.

16. Колегія суддів в ухвалі від 06.09.2023 вказала, що надання переваги одній із вищевказаних правових позицій Верховного Суду під час розгляду цієї справи матиме фактичним наслідком відступ від іншої позиції." Крім того, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначив і таке: "21.Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду встановив, що ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.08.2023 іншу справу №454/1883/22 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.04.2023 у справі №904/272/22, та у зв`язку із наявністю виключної правової проблеми." Дійсно, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в ухвалі від 30.08.2023 у справі №454/1883/22, ураховуючи наявність висновків Верховного Суду у складі різних судових юрисдикцій (які вказані в ухвалі від 30.08.2023 року) у зв`язку із виключною правовою проблемою у питанні визначення належного способу вручення судового рішення учасникам справи, зокрема, чи має суд право використовувати можливість альтернативних засобів комунікації, в тому числі, шляхом направлення електронною поштою, яку учасники вказують у процесуальних документах та самі використовують як засіб подання процесуальних документів до суду, та виходити з «презумпції обізнаності», а також для відступлення від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №904/272/22 (постановлена колегієї суддів, які входять в судову палату для розгляду справ про банкрутство КГС ВС) передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Тобто, на дату винесення ухвали від 06.09.2023, яка постановлена колегієї суддів, які входять в судову палату для розгляду справ про банкрутство КГС ВС, вже існувала ухвала від 30.08.2023 у справі №454/1883/22 Другої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду, в якій остання аргументовувала та доводила наявність виключної правової проблеми, яка потребує вирішення саме Великою Палатою Верховного Суду цього питання з метою формування єдиної правозастосовної практики так і необхідністю відступу від висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №904/272/22 від 28.04.2023 року. Тобто, вже були наявні дані, що на думку Другої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду, існує виключна правова проблема, а не різні піходи в межах колегій суддів, які входять в різні судові палати ВС. Також, в ухвалі суду від 06.09.2023 про передачу справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначено, що надання переваги одній із вищевказаних правових позицій Верховного Суду під час розгляду цієї справи матиме фактичним наслідком відступ від іншої позиції, тобто фактично вказується про необхідність відступу від певних позицій. Втім, вбачається, що у постанові від 20.04.2023 у справі №920/367/17 Верховний Суд (колегія суддів судової палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов`язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством Касаційного господарського суду) підтримав правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 22.11.2022 у справі №29/5005/6325/2011 (колегія суддів судової палату для розгляду справ про банкрутство КГС ВС і яка висловлена раніше). А зі змісту ухвали від 30.08.2023 у справі №454/1883/22, вбачається, що Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду мають намір відсутпити від правових висновків викладених в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.04.2023 у справі №904/272/22 (колегія суддів, які входять в судову палату для розгляду справ про банкрутство КГС ВС). І дата постановлення пізніше ніж постановлена колегію суддів судової палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов`язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством Касаційного господарського суду. Тобто фактично вказується про необхідність відступу від позиції колегії суддів однієї судової палати. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати (частина друга статті 302 ГПК України). При цьому, рішення у такій справі повинно бути ухвалене Верховним Судом у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати. Виходжу з того, що для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм, зокрема, при вирішенні питання про відступ від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (див: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20). Вирішуючи питання про прийняття справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, на мою думку, поза увагою фактично залишилось як те, що порушене питання стосується вже різністю підходу викладених у висновках Верховного Суду у складі різних судових юрисдикцій (дивись ухвалу від 30.08.2023 у справі №454/1883/22) так і те, що фактично йдеться про правову позицію, яка була висловлена у постанові від 22.11.2022 у справі №29/5005/6325/2011 (колегія суддів, які входять в ту ж саму судову палату для розгляду справ про банкрутство КГС ВС, яка і передає справу), та в подальшому фактично відтворена у постанові від 28.04.2023 у справі №904/272/22, колегія суддів, які також входять в судову палату для розгляду справ про банкрутство КГС ВС. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Компетенційна складова цього поняття пов`язана із наявністю юрисдикції для розгляду справ і правильним використанням судами функціональних повноважень за результатами розгляду справи. Таким чином, за моїм переконанням, вважаю, що у цій справі відсутній предмет (об`єкт) для розгляду справи об`єднаною палатою, оскільки розгляд справи, в якій відсутній функціонал (компетенційні повноваження) для об`єднаної палати, є судом, який не встановлений законом, а тому Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду не є тим судом, який може вирішити питання у разі наявності різного підхіду щодо застосування у подібних правовідносинах положень у питанні визначення належного способу повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду справи, вручення судового рішення учасникам справи з огляду на зміст ухвали від 30.08.2023 у справі №454/1883/22, в якій аргументується наявність виключної правової проблеми, так і з огляду на те, що правова позиція від якої мала намір відійти колегія суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС фактично викладена у постанові від 22.11.2022 у справі №29/5005/6325/2011 колегію суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС та у постанові від 28.04.2023 у справі №904/272/22. Ураховуючи наведене, вважаю, що справа підлягала поверненню на розгляд колегії суддів, адже не було дотримано встановлених процесуальним законом умов передачі даної справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, та Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не є судом, встановленим законом, для розгляду цієї справи, тому належним процесуальним рішенням останньої було б повернення справи на розгляд колегії суддів судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС. Практика повернення справи на розгляд колегії суддів як свідчить Єдиний державний реєстр судових рішень для Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, як і інших Об`єднаних палат ВС є застосовчою. Щодо зупинення провадження у справі №904/1273/23 за касаційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Райагрохім" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.06.2023 до завершення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №454/1883/22. Пункт 7 частини першої статті 228 ГПК України регламентує право суду зупинити провадження у справ. Суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках: ....перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду. Процесуальна умова встановлена ГПК України щодо зупинення провадження у справі передбачена пунктом 7 статті 228 ГПК України на разі не дотримана, адже справа №454/1883/22 ще не перебуває на розгляді Великої Палати Верховного Суду, який розпочинається з дати винесення ухвали про прийняття до розгляду справи Великої Палати Верховного Суду. суддя Малашенкова Т.М.