Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/2786/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/2786/23 Суддя (судді) першої інстанції: Ткаченко О.Є. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 вересня 2023 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Єгорової Н.М., суддів - Федотова І.В., Чаку Є.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 травня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИЛА: У березні 2023 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, яким просив: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо проведення нарахованої до виплати ОСОБА_1 пенсії з 01 лютого 2020 року з обмеженням максимального розміру; - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 01 лютого 2023 року про перерахунок пенсії згідно Закону України "Про звернення громадян", а не у порядку і строки визначені Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" і Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"; - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо ненарахування і виплати індексації пенсії з 01березня 2023 року згідно ст. 63,64 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" і постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році"; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок та виплату нарахованої пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 01 лютого 2020 року по 03 грудня 2020 року на підставі оновленої довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10 серпня 2022 року №ФЧ61655/1 у розмірі 74% від розміру грошового забезпечення без обмежень її максимального розміру, з урахуванням проведених виплат; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок та виплату нарахованої пенсії по інвалідності ОСОБА_1 з 04 грудня 2020 року на підставі оновленої довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10 серпня 2022 року №ФЧ61655/І у розмірі 80% від розміру грошового забезпечення без обмежень її максимального розміру, з урахуванням проведених виплат; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок та виплату індексації пенсії з 01 березня 2023 року згідно ст. 63,64 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" і постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році". Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 травня 2023 року позов задоволено частково: - визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 01 лютого 2023 року про перерахунок пенсії згідно Закону України "Про звернення громадян"; - визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо проведення нарахованої до виплати ОСОБА_1 пенсії з 01 лютого 2020 року з обмеженням максимального розміру; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок та виплату нарахованої пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 01 лютого 2020 року по 03 грудня 2020 на підставі оновленої довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10 серпня 2022 року №ФЧ61655/1 у розмірі 74% від розміру грошового забезпечення без обмежень її максимального розміру, з урахуванням проведених виплат; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок та виплату нарахованої пенсії по інвалідності ОСОБА_1 з 04 грудня 2020 року на підставі оновленої довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10 серпня 2022 року №ФЧ61655/І у розмірі 80% від розміру грошового забезпечення без обмежень її максимального розміру, з урахуванням проведених виплат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, неповно встановлено обставини справи. Додаткового зазначив, що Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08 липня 2011 року №3668-VI встановлено обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами установленими для осіб, які втратили працездатність, водночас положення зазначеного закону неконституційними не визнавались та є обов`язковими до застосування. Позивач подав до суду відзив, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскільки її доводи є ідентичними доводам викладеним у відзиві на позовну заяву, яким надавалась оцінка судом першої інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області з 24 грудня 2006 року по 03 грудня 2020 року отримував пенсію за вислугу років відповідно до ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" в розмірі 74% грошового забезпечення, з 04 грудня 2020 отримує пенсію по 2 групі інвалідності відповідно до ст. 21 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" в розмірі 80% грошового забезпечення. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2022 року по справі №620/6227/22, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2023 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково: - визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії з 01 лютого 2020 року на підставі оновленої довідки від 10 серпня 2022 року №ФЧ61655/І про розмір грошового забезпечення, складеної ІНФОРМАЦІЯ_1 станом на 01 січня 2020 року, з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 лютого 2020 року по 03 грудня 2020 року на підставі оновленої довідки від 10 серпня 2022 року №ФЧ61655/І про розмір грошового забезпечення, складеної ІНФОРМАЦІЯ_1 станом на 01 січня 2020 року, з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення та здійснити виплату в розмірі 74% грошового забезпечення з урахуванням виплачених сум; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 04 грудня 2020 року на підставі оновленої довідки від 10 серпня 2022 року №ФЧ61655/І про розмір грошового забезпечення, складеної ІНФОРМАЦІЯ_1 станом на 01 січня 2020 року, з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення та здійснити виплату в розмірі 80% грошового забезпечення з урахуванням виплачених сум. Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області з заявою від 01 лютого 2023 року, якою просив на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2022 року по справі №620/6227/22 здійснити перерахунок пенсії на підставі оновленої довідки від 10 серпня 2022 року №ФЧ61655/І без обмеження максимальним розміром (а.с. 10). Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області листом від 01 березня 2023 року № 2757-1870/Ш-02/8-2500/23 повідомило позивача про те, що на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2022 року по справі №620/6227/22 проведено перерахунок пенсії з 01 лютого 2020 року по 03 грудня 2020 року на підставі оновленої довідки від 10 серпня 2022 року №ФЧ61655/І з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення в розмірі 74% грошового забезпечення з урахуванням виплачених сум та з 04 грудня 2020 року на підставі оновленої довідки від 10 серпня 2022 року №ФЧ61655/І з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення в розмірі 80% грошового забезпечення з урахуванням виплачених сум. Доплата пенсії на виконання вищевказаного рішення суду відсутня, оскільки розмір пенсії виплачується на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 червня 2022 року по справі №620/1693/22 без обмеження максимальним розміром, з 01 жовтня 2022 року та на теперішній час пенсія виплачується на виконання рішення суду в розмірі 24 077,20 грн. Згідно з перерахунком пенсії по інвалідності ОСОБА_1 станом на 01 лютого 2023 року підсумок пенсії (з надбавками) становить 32 469,74 грн., з урахуванням максимального розміру пенсії 24 077,20 грн. (а.с 14). Вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо обмеження розміру пенсії з 01 лютого 2020 року десятьма прожитковими мінімумами, позивач звернувся до суду з позовом. Приймаючи оскаржуване рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції врахував висновки Верховного Суду у постановах від 10 вересня 2021 року №300/633/19, від 21 вересня 2021 року №370/2610/17 у справах щодо неправомірності обмеження пенсії максимальним розміром та дійшов висновку про те, що обмеження відповідачем пенсії позивача з 01 лютого 2020 року максимальним розміром є протиправним. Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначені Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1994 року №2262-ХІІ. Відповідно до ч. 7 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року №911-VIII, чинній з 01 січня 2016 року по 20 грудня 2016 року) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн. Водночас, рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року №2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн У вказаному рішенні Конституційний Суд України зазначив, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, у зв`язку, зокрема, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. Пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення суду конституційної юрисдикції передбачено, що положення частини сьомої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Таким чином, починаючи з 20 грудня 2016 року відсутня ч. 7 ст. 43 в Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10 вересня 2021 року у справі № 300/633/19 та від 21 вересня 2021 року у справі № 370/2610/17. До того ж, в указаних постановах суд касаційної інстанції підкреслив, що рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" зі змінами, а саме: частину сьому статті 43, а тому внесені у подальшому Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII (набрав чинності 01 січня 2017 року) зміни до частини сьомої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), яка визнана неконституційною і втратила чинність, самі по собі не створюють підстав для такого обмеження. У цьому контексті Верховний Суд зауважив, що буквальне розуміння змін внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року дозволяє стверджувати, що у Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими. Викладене, у свою чергу, свідчить, що наразі ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не містить положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів. Колегія суддів звертає увагу, що обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08 липня 2011 року №3668-VI, який набрав законної сили 01 жовтня 2011 року. Цим Законом внесено зміни у ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" шляхом викладення її в редакції Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи". Тобто, положення ч. 7 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ та положення ч. 1 ст. 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08 липня 2011 року №3668-VI (у частині поширення її дії на Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб") та є однаковими за змістом. Конституційним Судом України у рішенні від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає ст. 17 Конституції України положення ч. 7 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Водночас положення ст. 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" про реформування пенсійної системи (у частині поширення її дії на Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"), які дублюють зміст ч. 7 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців. Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин наявна колізія між Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, та Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2018 року у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи. У постанові від 13 лютого 2019 року, що прийнята Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення ст. ст. 1, 8, 92 Конституції України, а також на ст. 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок про те, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, а не норми Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи". Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 16 грудня 2021 року у справі №400/2085/19, від 27 січня 2022 року у справі №240/7087/20, від 18 травня 2022 року у справі №380/12337/20, від 09 лютого 2023 року у справі №620/4148/20. З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність правових підстав для обмеження пенсії позивача максимальним розміром. Також колегія суддів звертає увагу, що рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 червня 2022 року у справі №620/1639/22 (набрало законної сили 08 вересня 2022 року) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області вирішено спір щодо обмеження максимального розміру пенсії позивача, водночас відповідачем під час здійснення перерахунку пенсії повторно застосовано обмеження максимальним розміром пенсії позивача. Щодо посилання апелянта на абз. 1 п. 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", як на підставу обмеження максимального розміру пенсії позивача, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з абз. 1 п. 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" встановлено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Як встановлено судом позивач з 24 грудня 2006 року отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", тобто позивачу призначено пенсію до набрання чинності Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи". Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо виплати позивачу пенсії з 01 лютого 2020 року з обмеженням максимального розміру. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2022 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Н.М. Єгорова Судді І.В. Федотов Є.В. Чаку