Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/3935/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/3935/22 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції: Скалозуб Ю.О. ПОСТАНОВА Іменем України 18 вересня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Сорочка Є.О., суддів Федотова І.В., Коротких А.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.11.2022 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: - скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 22.03.2022 № 58 в частині накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції на старшого сержанта поліції ОСОБА_2 поліцейського взводу №3 роти №2 батальйону охорони зони радіоактивного забруднення відділу поліції №1 Вишгородського районного управління Національної поліції в Київській області; - скасувати наказ Головного управління Національної поліції в київській області від 25.03.2022 №55 о/с в частині звільнення ОСОБА_2 зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію"; - поновити ОСОБА_1 на посаді поліцейського взводу №3 роти №2 батальйону охорони зони радіоактивного забруднення відділу поліції №1 Вишгородського районного управління Національної поліції в Київській області; - стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 26.03.2022 до дня поновлення на посаді. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.11.2022 у задоволенні позову відмовлено. Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що накладення на позивача дисциплінарного стягнення та звільнення зі служби в поліції є протиправним. Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника. Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 проходив службу в Національній поліції України на посаді поліцейського взводу №3 роти №2 батальйону з охорони зони радіоактивного забруднення відділу поліції №1 Вишгородського районного управління ГУНП в Київській області. Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області №22 о/с від 27.01.2022 старшому сержантові поліції ОСОБА_1 , поліцейському взводу №3 роти №2 батальйону з охорони зони радіоактивного забруднення відділу поліції №1 Вишгородського районного управління ГУНП в Київській області, з 01.02.2022 по 29.03.2022 надано щорічну основну та додаткову відпустку. Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області №40 о/с від 24.02.2022 позивача відкликано зі щорічної основної відпустки. На ім`я начальника ГУНП в Київській області надійшла доповідна записка начальника Вишгородського РУП ГУНП в Київській області Романа Бужака про можливі неправомірні дії окремих працівників ГУНП в Київській області в частині наявності на робочому місці за адресою місця дислокації підрозділу та інших визначених місцях, у тому числі і щодо позивача. Наказом ГУНП в Київській області від 22.03.2022 №304 призначено проведення службового розслідування за фактами, викладеними в рапорті. За наслідками службового розслідування та зібраних матеріалів складено висновок, затверджений 22.03.2022, у якому зазначено про грубе порушення позивачем службової дисципліни, неналежне виконання посадових (функціональних) обов`язків, недотримання вимог статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції у частині відсутності на службі та невиконання службових обов`язків під час воєнного стану на території України, зокрема на території дислокації підрозділу. У зв`язку з наведеним, дисциплінарною комісією запропоновано притягнути ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції. Наказом ГУНП в Київській області від 22.03.2022 №58, у тому числі позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції. Даний вид стягнення реалізований наказом ГУНП в Київській області від 25.03.2022 №55 о/с, яким позивача звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію». Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом. Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що спірні накази є правомірними та обґрунтованими, а застосоване до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення є співмірним до вчиненого проступку. Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII). Відповідно до частини першої статті 1 Закону№580-VIII національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Статтею 3 Закону визначено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами. Рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції (частина третя статті 11 Закону). Згідно з частиною 1 статті 59 Закону служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції. У разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (частини перша та друга статті 19 Закону). Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. В силу пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону№580-VIII поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва. Частиною першою статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII (далі Дисциплінарний статут), передбачено, що службова дисципліна - це дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону №580-VIII, зобов`язує поліцейського, у тому числі: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень (частина третя статті 1 Дисциплінарного статуту). Відповідно до статті 5 Дисциплінарного статуту поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов`язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика. За відсутності можливості виконати наказ поліцейський зобов`язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 №1179 затверджено Правила етичної поведінки поліцейських, метою яких є урегулювання поведінки поліцейських з дотриманням етичних норм, формування в поліцейських почуття відповідальності перед суспільством і законом за свої дії та бездіяльність, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до поліції. З аналізу наведених норм слідує, що проходження служби в поліції, зважаючи на її специфіку та підвищену увагу суспільства, вимагає від особи надзвичайної дисциплінованості та відповідальності за свої дії та вчинки. Згідно із статтями 14, 15, 19 Дисциплінарного статуту з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків провадиться службове розслідування. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії. За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку. У висновку за результатами службового розслідування, у том числі, зазначаються: причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку. Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. Службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку. Відповідно до пункту 1 Розділу VII Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 № 893 (далі - Порядок) у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення. Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. Так, у ході службового розслідування, на підставі висновків якого були прийняття оскаржувані накази, встановлено, що старший сержант поліції ОСОБА_1 не лише 24.02.2022 не прибув на робоче місце, а й по 22.03.2022 був відсутній за місцем дислокації Вишгородського РУПГУНП в Київській області. Факт невиходу позивача на службу за місцем дислокації Вишгородського РУПГУНП в Київській області не заперечується учасниками справи, у тому числі і позивачем, а тому не підлягає окремому доказуванню. Водночас, як вірно вказав суд першої інстанції, в обґрунтування позовних вимог, ОСОБА_1 зазначає, що він перебував у відпустці за місцем свого проживання у місті Чернігові, а 26.03.2022 вивіз родину до м. Кам`янець-Подільський Хмельницької області. Дійсно, матеріалами справи підтверджується, що наказом Головного управління Національної поліції в Київській області №22 о/с від 27.01.2022 старшому сержантові поліції ОСОБА_1 , поліцейському взводу №3 роти №2 батальйону з охорони зони радіоактивного забруднення відділу поліції №1 Вишгородського районного управління ГУНП в Київській області, з 01.02.2022 по 29.03.2022 надано щорічну основну та додаткову відпустку Водночас, у зв`язку із прийняттям Указу Президента України «Про введення надзвичайного стану в окремих регіонах України» від 23.02.2022 № 63/2022, наказом Національної поліції України від 23.02.2022 №171 особовий склад Національної поліції переведено на посилений варіант служби. Окрім того, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 введено в Україні воєнний стан. Позивача наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 24.02.2022 №40 о/с відкликано зі щорічної основної відпустки. У відповідності до листа Вишгородського районного управління Національної поліції в Київській області від 15 вересня (рік не вказано) № 1648/109/1500/2022 за підписом начальника СКЗ майора поліції Винника О. 24.02.2022 керівництвом батальйону з охорони зони радіоактивного забруднення відділу поліції № 1 Вишгородського районного управління поліції (надалі БОЗР3), а саме підполковником поліції Шкурченком В.В. , заступником командира БОЗР3, було проведено телефонну розмову із старшим сержантом поліції ОСОБА_1 , поліцейським взводу №3 роти №2 БОЗР3, у якій останньому було повідомлено, що у зв`язку з повномасштабним вторгненням збройних сил російської федерації на територію України його було відкликано з чергової відпустки (наказ ГУНП № 40 о/с від 24.02.2022) та він повинен в найкоротший термін прибути до Вишгородського РУП для подальшого проходження служби. Зважаючи на характер подій, які розгорталися на території України 24.02.2022, керуючись балансом вірогідностей та своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів дійшла висновку, що наведені обставини повідомлення позивача щодо відкликання із відпустки та необхідності прибуття на службу є достовірними. Суд першої інстанції також вірно зауважив, що позивач, як поліцейській Національної поліції України, який прийняв присягу поліцейського будучи обізнаним про розпочату військову агресію проти його країни, введення воєнного стану, мав проявити активну поведінку та самостійно дізнатися про відкликання із відпустки та про необхідність прибуття на службу з підстав виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальній цілісності. Будь-яких відомостей про те, що позивач з 24.02.2022 по 22.03.2022 вживав дії щодо постановки на службовий облік за своїм місцезнаходженням, повідомляв або ж намагався повідомити керівництво про неможливість прибуття на службу, матеріали справи не містять. При цьому, у відповідності до акту від 22.03.2022 вих.№152/109/15-2022, що складений комісією у складі начальника Вишгородського РУП ГКНП в Київській області полковника поліції Бежука Р.В., т.в.о. начальника СКЗ Вишгородського РГП ГУНП в Київській області майора поліції Винника О.С., т.в.о. заступника начальника управління - начальника відділу службових розслідувань управління головної інспекції ГУНП в Київській області майора поліції Кальченка О.В., позивачу у телефонному режимі було неодноразово повідомлено та запропоновано прибути до Вишгородського РУП ГУ (м. Вишгород, вул. Кургузова, 3) для написання письмових пояснень по факту невиходу на роботу, однак позивач повідомив, що прибувати для написання письмових пояснень не буде. Наведене спростовує твердження позивача про те, що йому не повідомлялося про проведення службового розслідування на про необхідність надання пояснень. Окрім того, суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що норми чинного законодавства не визначають обов`язку повідомляти поліцейських про дату, час та місце розгляду справи про дисциплінарне правопорушення, а тому відповідні доводи апеляційної скарги також відхиляються судом. Статтею 24 Закону №580-VIII установлено, що у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості. Стаття 23 Закону №580-VIII передбачає, що поліція відповідно до покладених на неї завдань бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості. Під час забезпечення та здійснення заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості, виконання завдань територіальної оборони органи та підрозділи, що входять до системи поліції та дислокуються в межах Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, області, міста Києва, підпорядковуються відповідному начальнику Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, області, місті Києві. Наказом Національної поліції України «Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центру Національної поліції України й ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності» особовий склад Головних управлінь Національної поліції переведений на посилений варіант службової діяльності. Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 передбачає обов`язок інших органів виконавчої влади (серед яких Національна поліція) здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Не дивлячись на викладені норми, позивач в період з 24.02.2022 по 22.03.2022 не прибув за місцем дислокації свого підрозділу або інших визначених місць для виконання завдань, пов`язаних із захистом територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану, що ним самим не заперечується Стаття 64 Закону №580-VIII встановлює, що особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки». Згідно з пунктом 5 частини третьої статті 3 Дисциплінарного статуту НПУ поліцейський зобов`язаний вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника. Разом із тим, всупереч вказаним нормам, не зважаючи на зміст Присяги та обов`язок служити народу України, позивач не прибув за місцем служби. Колегія суддів наголошує, що збройна агресія держави-терориста проти України, не є для поліцейського поважною причиною для невиконання своїх обов`язків. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки висновок комісії про порушення позивачем службової дисципліни, а саме невиконання своїх обов`язків під час воєнного стану на території України, не спростовується будь-якими належними доказами, зазначені позивачем порушення процедури службового розслідування, не є підставою для визнання протиправними наказів про накладення дисциплінарного стягнення та звільнення. Будь-яких належних доказів невідповідності встановлених службовим розслідуванням фактів дійсним обставинам відсутності позивача на службі останнім не надано, а судом під час розгляду справи - не встановлено. З огляду на це, доводи позивача щодо відсутності доказів вчинення ним дисциплінарного проступку та неналежного проведення службового розслідування є необґрунтованими. На переконання колегії суддів проступок позивача доведено, доказів які б зазначене спростовували надано не було, а такий вид дисциплінарного стягнення, як звільнення позивача зі служби в поліції є більш ніж співмірним до характеру вчиненого проступку, а тому оскаржувані накази є правомірними. Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову у задоволенні позову. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС). Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.11.2022 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню. Суддя-доповідач Є.О. Сорочко Суддя І.В. Федотов Суддя А.Ю. Коротких