Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/20030/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 19 вересня 2023 року м. Дніпросправа № 160/20030/22 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач), суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 липня 2023 року (суддя Кучугурна Н.В.) у справі №160/20030/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,- встановиВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (вул. Троїцька, 20-А, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49101, код ЄДРПОУ 40108866) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер реєстраційної картки платника податків: НОМЕР_1 ) грошової компенсації за невикористані відпустки: щорічну основну оплачувану відпустку за 2015 рік у кількості 3 діб, щорічну додаткову оплачувану відпустку за 2015 рік у кількості 1 доби, щорічну основну оплачувану відпустку за 2016 рік у кількості 5 діб, щорічну додаткову оплачувану відпустку за 2016 рік у кількості 15 діб, додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2016 рік у кількості 14 діб, додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2019 рік у кількості 14 діб, додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2020 рік у кількості 14 діб, загальною кількістю 66 діб; - зобов`язати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області (вул. Троїцька, 20-А, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49101, код ЄДРПОУ 40108866) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер реєстраційної картки платника податків: НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за 3 доби щорічної основної оплачуваної відпустки за 2015 рік, 1 добу щорічної додаткової оплачуваної відпустки за 2015 рік, 5 діб щорічної основної оплачуваної відпустки за 2016 рік, 15 діб щорічної додаткової оплачуваної відпустки за 2016 рік, 14 діб додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2016 рік, 14 діб додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2019 рік, 14 діб додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2020 рік, загальною кількістю 66 діб. Підставами позову визначено те, що відповідачем протиправно, на час звільнення позивача, не було нараховано та виплачено останньому компенсацію за невикористанні дні щорічної основної, щорічної додаткової оплачуваної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2015-2020, 2022 роки. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 липня 2023 року адміністративний позов задоволено. Рішення суду мотивовано ти, що позивач, за час проходження служби в поліції, мав право на щорічну основну, щорічну додаткову оплачувану відпустку та додаткову відпустку як учасник бойових дій, а, отже, має і право на виплату компенсації у разі невикористання днів відпусткок за час проходження служби в поліції. Також, судом першої інстанції вирішено питання про розподіл судових витрат та стягнуто з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 2550,0грн. Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. Позиція відповідача фактично полягає в тому, що грошова компенсація за дні невикористаної основної відпустки виплачується поліцейським, які звільняються з поліції, лише за невикористану в році звільнення відпустку. Щодо компенсації за дні невикористаної додаткової відпустки учасника бойових дій, то, за позицією відповідача, компенсація за такий виді відпустки законодавством не передбачена. Також відповідач не погоджується з рішенням суду, в частині стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу, оскільки вважає, що задоволений розмір витрат не є співмірним зі складністю розгляду справи, ціною позову та обсягом наданих адвокатом послуг. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін з огляду на його законність та обгрунтованість. Справу розглянуто в порядку письмового провадження з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.311 КАС України. Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Встановлені судом обставини справи, які не заперечуються відповідачем, свідчать про те, що ОСОБА_1 у період з 01.09.1996 проходив службу в органах внутрішніх справ України, а з 07.11.2015 по 30.04.2020 службу в Національній поліції України. Відповідно до витягу з наказу ГУНП від 16.06.2016 № 159 о/с, призначено прибулих з Головного управління Національної поліції в Луганській області - полковника поліції ОСОБА_1 старшим оперуповноваженим в особливо важливих справах управління (карний розшук) кримінальної поліції ГУНП, з 16 червня 2016 року. (підстава рапорт ОСОБА_1 від 06.06.2016 та наказ ГУНП в Луганській області від 16.06.2016 № 392 о/с). Відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 27.04.2020 №119 о/с, полковника поліції ОСОБА_1 начальника Томаківського відділення поліції Нікопольського відділу поліції було звільнено з посади начальника Томаківського відділення поліції Нікопольського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області за п.2 частини 1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу), з 30.04.2020, встановивши преміювання за квітень 2020 року в розмірі 115,373 відсотка, з виплатою компенсації за 10 діб щорічної основної оплачуваної відпустки та 5 діб додаткової оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2020 році, стаж служби для виплати одноразової грошової допомоги 25 років 06 місяців 20 днів; стаж служби для призначення пенсії: у календарному обчисленні: 25 років 06 місяців 20 днів; у пільговому обчисленні: 31 рік 00 місяців 24 дні. (підстава: рапорти ОСОБА_1 від 22 січня та 22 квітня 2020 року та свідоцтво про хворобу від 17 квітня 2020 року № 14/2020, видане Державною установою «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Луганській області»). Листом Головного управління Національної поліції у Луганській області «Про надання відповіді» від 21.10.2022 №3195 (л.к) у відповідь на адвокатський запит від 11.10.2022 №22/22 було повідомлено, що за період з 01.01.2015 по 06.11.2015 ОСОБА_1 мав право на щорічну відпустку у кількості 38 діб. У 2015 році останньому надавалась частина чергової відпустки за 2015 рік у кількості 31 доби, з 15 червня по 15 липня 2015 року, (у тому числі І доба святкова), з виїздом за межі Луганської області до країни Польща (наказ ГУМВС від 03.06.2015 №184 о/с). При звільненні невикористана частина відпустки за 2015 рік у кількості 8 діб була компенсована. Додаткова відпустка зі збереженням грошового забезпечення (заробітної плати), як учасника бойових дій за 2015 рік за період з 01.01.2015 по 06.11.2015 у кількості 14 діб не надавалась, рапортів ОСОБА_1 щодо її надання до підрозділів кадрового забезпечення не надходило. Листом Головного управління Національної поліції в Запорізькій області «Про надання відповіді» від 30.11.2022 №2703/05/3-22 у відповідь на адвокатський запит від 16.11.2022 №30/22 було повідомлено, що ОСОБА_1 проходив службу в ГУНП в Запорізькій області в період з 16.10.2018 (наказ ГУНП в Запорізькій області про призначення за переводом з ГУНП в Дніпропетровській області від 12.10.2018 № 392 о/с) по 06.11.2019 (наказ ГУНП в Запорізькій області про переведення до ГУНП в Дніпропетровській області від по 06.11.2019 № 446 о/с). В період часу служби з 16.10.2018 по 06.11.2019 в ГУНП в Запорізькій області Кравцову Є.В. надавались такі відпустки: з 28 січня до 01 лютого 2019 року - частина додаткової оплачуваної відпустки за 2018 рік; з 07 березня до 22 березня 2019 року - частина щорічної основної оплачуваної відпустки за 2019 рік; з 19 серпня до 03 вересня 2019 - частина щорічної основної оплачуваної відпустки за 2019 рік; з 04 вересня до 18 вересня 2019 року - додаткова оплачувана відпустка за 2019 рік. В період часу служби з 16.10.2018 по 06.11.2019 в ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_1 основні, додаткові відпустки за 2015, 2016, 2017 та основна за 2018 рік не надавались. Станом на 06.11.2019 ОСОБА_1 щорічну основну та додаткову відпустки за вислугу років за 2019 рік в ГУНП в Запорізькій області використав у повному обсязі. За інформацією про кількість діб невикористаних відпусток за період 2015, 2016, 2017 та 2018 роки запропоновано звернутись за останнім місцем служби ОСОБА_1 , а саме місцем зберігання його особової справи. В період часу служби з 16.10.2018 по 06.11.2019 в ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_1 компенсація за невикористані відпустки не виплачувалась. Листом Управління кадрового забезпечення ГУНП від 27.10.2022 № 20/8-П-628аз у відповідь на адвокатський запит від 10.10.2022 №20/22 було повідомлено, що ОСОБА_1 з 07.11.2015 до 15.06.2016 проходив службу в ГУНП в Луганській області, тому надати інформацію відносно відпусток за наказами про їх надання не надається можливим у зв`язку з тим, що ГУНП не є розпорядником вказаної інформації. Згідно обліків ГУНП ОСОБА_1 , відповідно до вимог статей 92 та 93 Закону України «Про Національну поліцію» та статі 16-2 Закону України «Про відпустки»: 1) у період з 16.06.2016 до 31.12.2016 мав право на щорічну основну та додаткову оплачувані відпустки за 2016 рік: основної - 30 діб, додаткової - 15 діб: наказом ГУНП від 19.12.2016 № 358 о/с надано частину щорічної основної оплачуваної відпустки за 2016 рік у кількості 26 діб (з урахуванням 1 святкового дня), з 12.12.2016 до 06.01.2017 (залишок невикористаної відпустки за 2016 рік складає: основної - 5 діб, додаткової - 15 діб). 2) у період з 01.01.2017 до 31.12.2017 мав право на щорічну основну та додаткову оплачувані відпустки за 2017 рік: основної - 30 діб, додаткової - 15 діб: наказом ГУНП від 07.08.2017 № 253 о/с надано частину щорічної основної оплачуваної відпустки за 2017 рік у кількості 10 діб, з 06.08.2017 до 15.08.2017; наказом ГУНП від 17.10.2021 № 319 о/с надано невикористану частину щорічної основної оплачуваної відпустки за 2017 рік у кількості 21 доба (з урахуванням 1 святкового дня), з 12.10.2017 до 01.11.2017; наказом ГУНП від 11.12.2017 № 370 о/с надано додаткову оплачувану відпустку за 2017 рік у кількості 15 діб, з 09.12.2017 до 23.12.2017 (залишок невикористаної відпустки за 2017 рік складає: основної - 0 діб, додаткової - 0 діб): наказом ГУНП від 28.04.2017 № 150 о/с надано додаткову відпустку із збереженням заробітної плати як учаснику бойових дій за 2017 рік, на 14 календарних днів, з 30.04.2017 до 13.05.2017. 3) у період з 01.01.2018 до 31.12.2018 мав право на щорічну основну та додаткову оплачувані відпустки за 2018 рік: основної 30 діб, додаткової - 15 діб: наказом ГУНП від 21.05.2018 № 135 о/с надано щорічну основну оплачувану відпустку за 2018 рік у кількості 31 доба (з урахуванням 1 святкового дня), з 04.06.2018 до 04.07.2018, наказом ГУНП від 17.09.2018 № 256 о/с надано частину додатково оплачуваної відпустки за 2018 рік у кількості 10 діб, з 19.09.2018 по 28.09.2018 (залишок невикористаної відпустки за 2018 рік складає: основної - 0 діб, додаткової - 5 діб); наказом ГУНП від 01.10.2018 № 271 о/с надано додаткову відпустку із збереженням заробітної плати як учаснику бойових дій за 2018 рік, на 14 календарних днів, з 01.10.2018 до 14.10.2018. 4) у період з 01.01.2019 до 31.12.2019 мав право на щорічну основну та додаткову оплачувані відпустки за 2019 рік: основної 30 діб, додаткової - 15 діб та додаткову відпустку із збереженням заробітної плати як учаснику бойових дій за 2019 рік, однак з рапортами до ГУНП щодо надання зазначених відпусток ОСОБА_1 не звертався. 5) у період з 01.01.2020 до 30.04.2020 мав право на щорічну основну та додаткову оплачувані відпустки за 2020 рік: основної 10 діб, додаткової - 5 діб та додаткову відпустку із збереженням заробітної плати як учаснику бойових дій за 2020 рік, однак з рапортами до ГУНП щодо надання зазначених відпусток ОСОБА_1 не звертався. Одночасно повідомлено, що відповідно до пункту 10 статті 93 Закону України «Про Національну поліцію» грошова компенсація виплачується поліцейським, які звільняються з поліції, лише за невикористану в році звільнення відпустку. Вважаючи протиправним не нарахування відповідачем компенсації за дні невикористаної відпустки, позивач, звернувся з позовом до суду. За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке. Відповідно до положень ч. ч. 1 та 2 ст. 92 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки. Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 93 Закону №580-VIII тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби. Відповідно до приписів ч. ч. 8-11 ст.93 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік. Отже, правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин восьмої, одинадцятої статті 93 Закону України «Про Національну поліцію», а саме: поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік. З огляду на наведені норми, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року. У справі №160/10875/19 (постанова від 19.01.2021), в якій розглядалися аналогічні правовідносини щодо права поліцейського на компенсацію за дні невикористаної відпустки, Верховний Суд висловив правову позицію, суть якої полягає в тому, що у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок. Аналогічна правова позиція підтримана Верховним Судом і у справі №640/21771/20 (постанова від 22.12. 2021 року). Приймаючи до уваги вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на отримання компенсації за невикористанні дні щорічної основної та щорічної додаткової оплачуваної відпустки. Погоджується суд апеляційної інстанції і з висновками суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на отримання грошової компенсації за невикористанні дні додаткової відпустки учасника бойових дій. Частиною 2 ст. 92 Закону № 580-VIII встановлено, що поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки. У спірному випадку встановлено, що позивач є особою, яка має статус учасника бойових дій та має право на пільги, передбачені Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (Закон № 3551-XII). У відповідно до п. 12 ст. 12 Закону № 3551-XII учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік. Отже, додаткова відпустка учасникам бойових дій є оплачуваною відпусткою. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.20016 №260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок № 260). Так, приписами п. 8 розд. III Порядку № 260 поліцейським, які відповідно до законодавства України мають право на відпустки із збереженням грошового забезпечення, виплата грошового забезпечення здійснюється в розмірі, встановленому за основною (а не тимчасовою) штатною посадою на день вибуття у відпустку. Воднчас положеннями абз. 7, 8 п. 8 розд. ІІІ Порядку № 260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення. Отже, ураховуючи право позивача на пільги, передбачені Законом № 3551-XII, оплачуваний характер додаткової відпустки учасника бойових дій, а також невикористання позивачем днів додаткової відпустки у спірному періоді, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що на час звільнення позивач мав право на отримання грошової компенсації за дні невикористаної відпустки. Вказані висновки суду першої інстанції відповідають правовій позиції, висловленій Верховним Судом у справах № 620/1487/20 (постанова від 14.04.2021, №200/602/20-а (постанова від 29.04.2021, №360/1874/20 (постанова від 11.11.2021), суть якої зводиться до того, що положення Закону №3551-ХІІ не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки. Вказані норми в сукупності свідчать про те, що у випадку звільнення поліцейського - учасника бойових дій, йому виплачується компенсація за всі невикористані ними дні відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 162 Закону України «Про відпустки» та статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У даному випадку, Верховний Суд зазначає про те, що положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки. Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на грошову компенсацію за невикористанні дні додаткової відпустки учасника бойових дій, відповідає правовій позиції Верховного Суду. Щодо рішення суду першої інстанції, в частині стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу. Частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно зі статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. З матеріалів справи вбачається, що з метою отримання правової допомоги позивачем було укладено договір про надання юридичних послуг №38 від 10.10.2022 з адвокатом Пупиніним Олександром Миколайовичем. Відповідно до розділу 3 вказаного договору «Розмір і порядок прийняття та оплати виконаних робіт (гонорар)» за виконану роботу виконано Юристом Клієнт здійснює оплату згідно умов викладених у Додатку №1 до цього Договору, але це не позбавляє Клієнта права здійснювати оплату шляхом внесення авансових платежів в розмірі узгодженому Сторонами. Факт наданих послуг підтверджується актом наданих послуг. Гонорар сплачується готівкою або здійснюється у безготівковому порядку на рахунок юриста. Відповідно до акту здачі-приймання наданої правничої допомоги №38 від 10.10.2022 юристом була надана наступна правнича допомога при підготовці адміністративного позову Клієнта до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання противоправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати Клієнту грошової компенсації за невикористані відпустки: щорічну основну оплачувану відпустку за 2015 рік у кількості 3 діб, щорічну додаткову оплачувану відпустку за 2015 рік у кількості 1 доби, щорічну основну оплачувану відпустку за 2016 рік у кількості 5 діб, щорічну додаткову оплачувану відпустку за 2016 рік у кількості 15 діб, додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2016 рік у кількості 14 діб, додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2019 рік у кількості 14 діб, додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2020 рік у кількості 14 діб та зобов`язання вчинити певні дії: - попереднє опрацювання матеріалів, опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні відносини, консультація - 250,00 грн. - складання і направлення адвокатського запиту від 10.10.2022 вих. №20/22 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, збір інформації та документів, аналіз отриманих по запиту матеріалів - 250,00 грн. - складання і направлення адвокатського запиту від 11.10.2022 вих. №21/22 до Голови Ліквідаційної комісії ГУМВС України у Луганській області, збір інформації та документів, аналіз отриманих по запиту матеріалів - 250,00 грн. - складання і направлення адвокатського запиту від 11.10.2022 вих. №22/22 до Головного управління Національної поліції у Луганській області, збір інформації та документів, аналіз отриманих по запиту матеріалів - 250,00 грн. - складання і направлення адвокатського запиту від 16.11.2022 вих. №30/22 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, збір інформації та документів, аналіз отриманих по запиту матеріалів - 250,00 грн. - підготовка процесуального документу по справі (заява про поновлення строку звернення до суду за захистом своїх прав) - 300,00 грн. - підготовка процесуального документу по справі (позовна заява) - 1000,00 грн - всього - 2550,00 грн. На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано квитанцію №31 від 12 грудня 2022 року . Отже, надані позивачем письмові докази свідчать про те, що на стадії розгляду справи у суді першої інстанції позивачу було надано послуги правничої допомоги, які оцінені сторонами договору у 2550,0грн. Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними аргументи скаржника щодо не співмірності відшкодованих судом позивачу понесених витрат, з огляду на таке. Так, принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 6,7 статті 134 КАС України). Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд першої інстанції дослідив зміст наданих позивачем документів, які містять опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, розмір визначеного гонорару. Вказуючи на не співмірність стягнутих витрат із складністю справи, відповідач не вказує про те, який гонорар адвоката є справедливим у контексті складності цієї справи, та який зазвичай застосовуються при визначенні винагороди адвоката. Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. У спірному випадку Договором визначено порядок формування вартості послуг (гонорар адвоката). Отже, умови щодо встановленого договором розміру гонорару адвоката відповідають приписам ст. 30 Закон України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» та п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України, та є визначеними. Таким чином, суд першої інстанції, дослідивши умови укладеного договору про надання правової допомоги, оцінивши у контексті названих процесуальним законом критеріїв співмірності, зазначений позивачем розмір витрат на оплату послуг адвоката, дійшов правомірного висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 2550,0грн. Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не існує. На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 липня 2023 року у справі №160/20030/22 без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, визначені ст.ст.328, 329 КАС України. Повне судове рішення складено 19.09.2023 Головуючий - суддя Я.В. Семененко суддя Н.А. Бишевська суддя І.Ю. Добродняк