Постанова 4850 № 200/5094/22

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 вересня 2023 року справа №200/5094/22 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 травня 2023 року (повне судове рішення складено 25 травня 2023 року) у справі № 200/5094/22 (суддя в І інстанції Чекменьов Г.А.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: Представник позивача Царьова Олена Сергіївна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, в якому просила: визнати протиправною бездіяльність щодо не проведення позивачу при звільненні зі служби в поліції в 2021 році в повному обсязі розрахунку, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті позивачу грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки з 2015 по 2020 роки та додаткової щорічної оплачуваної відпустки, як учаснику бойових дій за 2015-2021 роки; зобов`язати нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки з 2015 по 2020 роки та додаткової щорічної оплачуваної відпустки, як учаснику бойових дій за 2015-2021 роки. Заявлені вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що позивач проходив службу у поліції у період з 07.11.2015 по 17.12.2021, отримав статус учасника бойових дій. При цьому під час звільнення зі служби відповідачем не проведено повного розрахунку, а саме не виплачена грошову компенсацію за невикористані дні основної відпустки за 2015-2020 роки та додаткової щорічної оплачуваної відпустки, як учаснику бойових дій за 2015-2021 роки. На звернення щодо здійснення необхідних виплат відповідач повідомив про здійснення всіх виплат відповідно до чинного законодавством. З вказаною бездіяльністю відповідача позивач не погодився, на підставі чого просив задовольнити позовні вимоги. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25 травня 2023 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції України в Донецькій області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки за період 2015-2020 роки та додаткової щорічної оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій за період 2015-2021 роки. Зобов`язано Головне управління Національної поліції України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки за період 2015 - 2020 роки та додаткової щорічної оплачуваної відпустки, як учаснику бойових дій за період 2015 - 2021 роки. Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що у спірних правовідносинах пріоритетному застосуванню підлягають саме норми ЗУ «Про відпустки», як спеціального законодавства, яке регулює право на отримання грошової компенсації за деякі невикористані відпустки та види відпусток, які підлягають компенсуванню. Відповідно до вимог чинного законодавства, поліцейські на весь період їх служби в поліції відстрочені від проходження військової служби, не підлягають мобілізації та, оголошена Указом Президента України часткова мобілізація, на них не поширюється. Жодним нормативно-правовим або розпорядчо-організаційним актом не було заборонено поліцейським використовувати відпустку, як учасникам бойових дій, тобто їм не було обмежено зазначене право. Зауважує, що позивач не звертався з рапортом про надання йому відпустки як учаснику бойових дій, тобто не скористався своїм правом на вказану відпустку. Виплата грошової компенсації за невикористані відпустки за попередні роки, що передували звільненню, не здійснюються у зв`язку із відсутністю передбаченого законодавством у відповідача такого обов`язку. У відзиві на апеляційну скаргу представником позивача висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з наступних підстав. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 14.09.1987 з 08.10.1992 прийнятий на службу в органи МВС наказом №42 від 08.10.1992. З 07.11.2015 позивач проходив службу у Головному управлінні Національної поліції в Донецькій області, наказ № 65 від 07.11.2015. З 20.12.2021 звільнений зі служби в Національній поліції України, наказ №713 о/с від 17.12.2021. Позивач отримав статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 20.10.2015. Згідно з довідкою відповідача від 09.12.2022 за № 3352/12/03-2022 за час проходження служби в ГУНП в Донецькій області Третьяков В.Л. мав невикористані відпустки: за 2015 частину основної оплачуваної відпустки у кількості 4 діб; за 2016 додаткову оплачувану відпустку у кількості 15 діб; за 2017 основну оплачуваної відпустки у кількості 30 діб; за 2018 додаткову оплачувану відпустку у кількості 15 діб; за 2019 додаткову оплачувану відпустку у кількості 15 діб; за 2020 додаткову оплачувану відпустку у кількості 15 діб; за 2021 додаткову оплачувану відпустку за фактично відпрацьований час у кількості 11 діб. Відпустку із збереженням заробітної плати відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ОСОБА_1 не використав за: за 2015 у кількості 14 діб; за 2016 у кількості 14 діб; за 2017 у кількості 14 діб; за 2018 у кількості 14 діб; за 2019 у кількості 14 діб; за 2020 у кількості 14 діб; за 2021 у кількості 14 діб. У довідці від 13.12.2022 № 425 відповідач повідомив про відсутність законність підстав для здійснення компенсації за невикористану відпустку за попередні періоди та додаткову відпустку. На адвокатський запит щодо здійснення виплати грошової компенсації за невикористані дні основної відпустки за 2015-2020 роки та додаткової щорічної оплачуваної відпустки, як учаснику бойових дій за 2015-2021 роки ОСОБА_1 відповідач 23.11.2022 надав відповідь про відсутність правових підстав для здійснення виплат. Вважаючи, що відповідач протиправно не виплатив всіх належних коштів при звільненні позивач звернувся з цим позовом до суду. Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого. Відповідно до статті 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII) учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час. Згідно зі статтею 12 Закону № 3551-XII учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік. Частиною 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580) встановлено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: 1) у зв`язку із закінченням строку контракту; 2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; 3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції; 4) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) через службову невідповідність; 6) у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 7) за власним бажанням; 8) у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); 9) у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення; 11) у зв`язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави. Згідно з частиною 2 статті 92 Закону № 580 поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки. Відповідно до положень статті 93 Закону № 580 поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Згідно з абзацом 8 пункту 8 Розділу III Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 6 квітня 2016 року № 260 (далі - Порядок № 260) виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення. У частині десятій статті 93 Закону № 580 та абзаці 8 пункту 8 Розділу III Порядку № 260 йдеться про «невикористану в році звільнення відпустку» без вказівки на її вид (основна чи додаткова). Відповідно до частини 1, 2 статті 94 Закону № 580 поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. Положеннями статті 162 Закону № 580 встановлено, що учасникам бойових дій, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік. Закон України «Про відпустки» (далі - Закону № 504/96-ВР) встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи. Так, відповідно до частини 1 статті 4 Закону № 504/96-ВР, установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством. Згідно зі статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР учасникам бойових дій надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік. Таким чином, у випадку звільнення поліцейських - учасників бойових дій - їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР та статтею 12 Закону № 3551-ХІІ. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 4 квітня 2018 року у справі № 805/5111/15-а. З огляду на не врегулювання положеннями Закону № 580 та Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, що затверджений наказом МВС України від 6 квітня 2016 року № 260, питання компенсації не відбутої частини відпустки поліцейському за минулі роки, при вирішенні вказаного питання підлягають застосуванню загальні положення Кодексу законів про працю України (КЗпП України), Закону України «Про відпустки», Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №

100. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 23 жовтня 2019 року в справі № 826/8185/18. Відповідно до частини 1 статті КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки. Положеннями статті 24 Закону № 504/96-ВР встановлено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки. Відповідно до статті 4 Закону № 504/96-ВР до щорічних відпусток належать додаткові відпустки, передбачені законодавством, зокрема додаткова відпустка учасникам бойових дій із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік. В разі невикористання такої відпустки особою, яка має право на таку відпустку, їй повинна виплачуватися грошова компенсація. Оскільки під час проходження служби позивач додаткову відпустку учасника бойових дій за 2015-2021 роки не використав, грошову компенсацію не отримав, тому на час прийняття наказу про звільнення позивача, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Судами при розгляді цієї справи враховані висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 10 лютого 2021 року у справі 200/12427/19-а, від 23 жовтня 2019 року у справі № 826/8185/18, від 04 квітня 2018 року у справі № 805/5111/15-а та Великої Палати Верховного Суду в постанові від 19 січня 2021 року у справі № 160/10875/19. Посилання відповідача на те, що позивач під час проходження служби в спірний період не звертався з відповідними рапортами щодо надання йому додаткової відпустки як учаснику бойових дій, не звільняє відповідача від обов`язку виплатити компенсацію таких відпусток. Тому, місцевий суд також дійшов правильного висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нездійсненні нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані додаткової відпустки як учасника бойових дій підлягають задоволенню. З тих самих підстав, при звільнення позивача підлягала нарахуванню та виплаті компенсація за невикористані щорічної відпустки за 2015-2020 роки. Посилання відповідача на те, що компенсації підлягають лише невикористані дні відпустки у рік звільнення є неприйнятними з вищенаведених підстав, які є аналогічними як для додаткових, так і для основних щорічних відпусток. Підсумовуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду. Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Донецькій області залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 травня 2023 року у справі № 200/5094/22 залишити без змін. Повне судове рішення 19 вересня 2023 року. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Колегія суддів І. В. Сіваченко А. А. Блохін Т. Г. Гаврищук