Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/922/23

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 вересня 2023 року справа №200/922/23 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гаврищук Т.Г., суддів Геращенка І.В., Казначеєва Е.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 травня 2023 р. у справі №200/922/23 (головуючий І інстанції Чекменьов Г.А.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,- УСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 16.02.2023 року №050750001386 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, зарахувавши періоди роботи позивача з 1988 року по червень 1998 рік, з листопада 2000 року по 28.02.2003 року до його загального стажу роботи. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29 травня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 16.02.2023 року № 050750001386 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 09 лютого 2023 року відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду про зарахування до стажу зазначених судом періодів роботи позивача з 1988 року по червень 1998 рік, з листопада 2000 року по 28.02.2003 року до загального стажу роботи. У задоволенні позову до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відмовлено. Не погодившись з судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В обґрунтування апеляційної скарги апелянтом зазначено, що до страхового стажу позивача не враховано періоди роботи: з січня 1988 по червень 1998 згідно з довідкою від 26.03.2020 №07-03/420, оскільки ім`я та по батькові російською мовою ОСОБА_2 не відповідають паспортним даним позивача; з листопада 2000 по 28.02.2003, оскільки відсутній наказ про прийняття на роботу, а також ім`я та по батькові російською мовою ОСОБА_2 зазначені у довідці від 26.03.2020 № 07-03/418 не відповідають паспортним даним позивача. Суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження. Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 . 13 листопада 2020 року позивач звертався до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 17 листопада 2020 року рішенням Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 160, відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з якого слідує розрахунок стажу 20 років 3 місяці 20 днів, а отже, за наявним стажем 20 років, позивач має право на призначення пенсії за віком при досягнення позивачем 63 років, тобто з 14.01.2023 р. 09 лютого 2023 року позивач звернувся через Веб-портал Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». На день звернення із заявою позивачу виповнилось 63 роки. За наслідками розгляду заяви позивача Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 16.02.2023 №050750001386 прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 . Підставою відмови у спірному рішенні зазначено відсутність необхідного пільгового стажу роботи. Так, за підрахунком органу Пенсійного фонду відповідно наданих документів загальний страховий стаж позивача складає 17 років 1 місяць 14 днів. До стажу не зараховано період роботи з січня 1988 року по червень 1998 року та з листопада 2000 по 28.02.2003 р., у зв`язку з наданням уточнюючих документів про приналежність зазначених у довідках від 26.03.2020 № 07-03/420 та від 26.03.2020 № 07-03/418 заявникові. За таких обставин позивачу було відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи, що дає право на пенсію відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При вирішенні справи суд виходить з наступного. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Статтею 113 Закону № 1058-IV передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат. Відповідно до ст. 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років. Згідно з частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону (частини друга, п`ята статті 45 Закону № 1058-IV). Відповідно до статті 62 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637). Згідно з п. 1, 3 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Щодо доводів апелянта, що до страхового стажу позивача не враховано періоди роботи: з січня 1988 по червень 1998 згідно з довідкою від 26.03.2020 №07-03/420, оскільки ім`я та по батькові російською мовою ОСОБА_2 не відповідають паспортним даним позивача; з листопада 2000 по 28.02.2003, оскільки відсутній наказ про прийняття на роботу, а також ім`я та по батькові російською мовою Вас. Ник. зазначені у довідці від 26.03.2020 № 07-03/418 не відповідають паспортним даним позивача, суд зазначає наступне. Як встановлено судом, згідно записів в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 від 20.06.1980 ОСОБА_1 працював на посаді к/мех. к/уст. у Великоновосілківській дирекції кіномережі з 02.06.1980 по 01.07.1992. Відповідно до архівної довідки № 07-03/420 від 26.03.2020, ОСОБА_3 , (бойщик), працював у колгоспі, колективному сільськогосподарському підприємстві (КСП) Правда с. Старомайорське, Старомайорської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області із зазначенням його трудової участі у громадянському господарстві (кількість відпрацьованих днів) за 1988-1999 роки. Відповідно до архівної довідки № 07-03/418 від 26.03.2020, ОСОБА_3 , займав посади (не вказана), працював у товаристві з обмеженою відповідальністю (ТзоВ) «Надежда» с. Старомайорське, Старомайорської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області із зазначенням його трудової участі у громадянському господарстві (кількість відпрацьованих днів) за 2000-2003 роки. Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. Відтак, скорочення російськомовних ім`я та по-батькові позивача не викликає сумнівів у належності довідок, відомості яких не суперечать відомостям трудової книжки, і не може слугувати підставою для не зарахування вищезазначених періодів до страхового стажу. За вказаних обставин, формальна неточність у імені та по-батькові позивача, що міститься у довідках від 26.03.2020 №07-03/420 та від 26.03.2020 №07-03/418 не може бути підставою для обмеження у реалізації конституційного права позивача на соціальний захист, тому до страхового стажу позивача слід зарахувати період роботи з 1988 року по червень 1998 рік, з листопада 2000 року по 28.02.2003 р., згідно зазначених вище архівних довідок, які видані Великоновосілківською районною радою Донецької області (Великоновосілківський районний трудовий архів). Таким чином, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 16.02.2023 р. № 050750001386 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування є не обґрунтованим, прийнято без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення, а отже підлягає скасуванню. Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21 травня 2013 року № 21-87а13. За унормуванням п. 7 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України в разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача вчинити певні дії, і це прямо вбачається з п. 4 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України. За приписами ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. При цьому спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. На підставі викладеного, апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 09 лютого 2023 року відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду про зарахування до стажу зазначених судом періодів роботи позивача з 1988 року по червень 1998 рік, з листопада 2000 року по 28.02.2003 року до загального стажу роботи. Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 травня 2023 р. у справі №200/922/23 - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 травня 2023 р. у справі №200/922/23 - залишити без змін. Повний текст постанови складений 19 вересня 2023 року. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Т.Г. Гаврищук Судді: І.В. Геращенко Е.Г. Казначеєв