Постанова 4851 № 440/10507/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 вересня 2023 р. Справа № 440/10507/22 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: П`янової Я.В., Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.02.2023, головуючий суддя І інстанції: О.В. Гіглава, м. Полтава, повний текст складено 10.02.23 по справі № 440/10507/22 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправними дій та бездіяльності, визнання протиправним наказу, ВСТАНОВИВ: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі за текстом також позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (далі за текстом також відповідач, Держгеокадастр), в якому просив: - визнати протиправними дії посадових осіб Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області з призначення та проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства під час розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 5321881300:00:007:0098, за результатами якої складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 20.08.2021 за № 626-ДК/0575АП/О9/01/-21; - визнати протиправним Наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 12.08.2021 за № 626-дк "Про здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель всіх категорій та форм власності"; - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області з ненаправлення на адресу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 інформації про результати перевірки, що оформлені актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 626-ДК/0575АПУО9/01/-21 від 20.08.2021. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2023 року у задоволенні позову відмовлено повністю. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене внаслідок неповного з`ясування обставин справи, з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач наводить обставини справи та нормативно - правове обґрунтування своїх вимог, зазначених у позовній заяві, посилається на їх неврахування судом першої інстанції, вказує на ненадання належної оцінки обставинам справи під час ухвалення оскаржуваного судового рішення. Зазначає, що судом першої інстанції безпідставно встановлено, що зміст Наказу від 12.08.2021 за № 626-ДК, а також дії відповідача з призначення та проведення спірної перевірки, за результатами якої складено акт від 20.08.2021 за № 626-ДК/0575АП/09/01-21, не мають безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки ФОП ОСОБА_1 шляхом позбавлення можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь - якого обов`язку, оскільки дії відповідача з надання недостовірної інформації в акті перевірки про порушення ст. 122, 124 Земельного кодексу України під час укладання правочину з розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 5321881300:00:007:0098 порушують ділову репутацію ФОП ОСОБА_1 , яка відповідно до ч.1 ст.201 Цивільного кодексу України належить до особистих немайнових благ фізичної особи, що охороняються цивільним законодавством. За результатами апеляційного розгляду позивач просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, з дослідженням усіх доказів та встановленням усіх обставин у справі. Звертає увагу, що твердження позивача, наведені в апеляційній скарзі, є хибними та спростовуються положеннями чинного законодавства України. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та у ході судового розгляду у суді апеляційної інстанції підтверджено, що 18.05.2007 Кобеляцькою районною державною адміністрацією Полтавської області видано розпорядження № 350 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації, що засвідчує право користування на земельну ділянку на території Григоро-Бригадирівської сільської ради", яким надано дозвіл ФОП ОСОБА_1 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право користування на умовах оренди земельною ділянкою площею 170 га під водним об`єктом для риборозведення на території Григоро-Бригадівської сільської ради /а.с. 81/. 22.04.2008 Кобеляцькою районною державною адміністрацією Полтавської області видано розпорядження № 303 "Про затвердження технічної документації із землеустрою на земельну ділянку на території Григоро-Бригадівської сільської ради гр. ОСОБА_1 ", згідно з яким затверджено гр. ОСОБА_1 технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право користування земельною ділянкою площею 170 га для водогосподарських підприємств на території Григоро-Бригадівської сільської ради. Посвідчено гр. ОСОБА_1 право користування на земельну ділянку на території Григоро-Бригадівської сільської ради /а.с. 82/. 26.07.2021 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області надійшло звернення Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області за вх. № 52/1-4825вих-21 з проханням провести у найкоротший термін перевірку додержання вимог земельного законодавства щодо законності розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 5321881300:00:007:0098, яка розташована на території села Григоро-Бригадирівка Східного старостинського округу Горішньоплавнівської міської територіальної громади Кременчуцького району Полтавської області, та перебуває у користуванні ОСОБА_1 /а.с. 80/. Керуючись приписами Земельного кодексу України, Законів України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", "Про державний контроль за використанням та охороною земель", "Про охорону земель", Положення про Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, затвердженого Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 21.05.2021 за № 248, враховуючи лист Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області від 26.07.2021, Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області прийнято Наказ від 12.08.2021 за № 626-ДК, яким наказано: 1) здійснити державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості грунтів шляхом проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства під час розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 5321881300:00:007:0098, яка розташована на території с. Григоро-Бригадирівка Східного старостинського округу Горішньоплавнівської міської територіальної громади Кременчуцького району Полтавської області; 2) державним інспекторам Г. Самойленку та І. Курочці у термін з 17.08.2021 по 25.08.2021 здійснити зазначений у пункті 1 цього наказу захід державного нагляду (контролю) за додержанням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності; про час та дату виїзду на об`єкт контролю подати керівнику управління доповідну записку; наступного робочого дня після виїзду на об`єкт контролю зареєструвати у автоматизованій системі діловодства "ДОК ПРОФ" акт перевірки отримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки /а.с. 79/. На підставі Наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавської області від 12.08.2021 за № 626-ДК "Про здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель всіх категорій та форм власності" державними інспекторами здійснено перевірку дотримання вимог земельного законодавства під час розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 5321881300:00:007:0098, яка розташована на території на території села Григоро-Бригадирівської Східного старостинського округу Горішньоплавнівської міської територіальної громади Кременчуцького району Полтавської області, результати якої оформлені актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки від 20.08.2021 за № 626-ДК/0575АП/09/01/-21 /а.с. 74-76/. Згідно з висновками акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки від 20.08.2021 за № 626-ДК/0575АП/09/01/-21 (далі також акт перевірки) поняття водне господарство та рибогосподарське виробництво не є тотожними, тобто діяльність, пов`язана з рибництвом, не є веденням водного господарства. Згідно з відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зареєстрований один із видів діяльності ОСОБА_1 - 03.22 прісноводне рибництво (аквакультура). Таким чином установлено, що розпорядження Кобеляцької РДА від 18.05.2007 за № 350 та від 22.04.2008 за № 303 прийняті з порушенням статей 122, 124 Земельного кодексу України (в редакції, станом на час їх прийняття); відповідно договір оренди земельної ділянки від 23.03.2009, яким ФОП ОСОБА_1 надана в строкове платне користування земельна ділянка площею 170 га для земель водогосподарського призначення (рибогосподарського виробництва), укладений всупереч приписам статей 122, 124 Земельного кодексу України. Позивач, уважаючи протиправними наказ на проведення перевірки, а також дії та бездіяльність посадових осіб Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області під час призначення та проведення перевірки, звернувся до суду з позовом у цій справі. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із відсутності порушення прав чи законних інтересів позивача у публічній сфері, що мали б місце у зв`язку із призначенням та проведенням перевірки дотримання вимог земельного законодавства під час розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 5321881300:00:007:0098, за результатами якої складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 20.08.2021 за № 626-ДК/0575АП/О9/01/-21. Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке. Частиною другою статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з частинами першою та другою статті 2 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Відповідно до статті 187 ЗК України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України. Згідно зі статтею 188 ЗК України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. За приписами Постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2016 за № 482 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності є завданнями Держгеокадастру. Відповідно до пункту 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 за № 15, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності. Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель визначає Закон України від 19.06.2003 за № 963-IV "Про державний контроль за використанням та охороною земель" (далі - Закон № 963-IV), який спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля. Відповідно до статті 4 Закону № 963-IV (в редакції, чинній на момент прийняття спірного наказу та проведення перевірки) об`єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України. Згідно зі статтею 6 Закону № 963-IV до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належать, зокрема, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю та виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням. За змістом статті 9 Закону № 963-IV державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються, зокрема, шляхом проведення перевірок. Частиною першою статті 10 Закону № 963-IV визначено, що державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право: безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; давати обов`язкові для виконання приписи з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності; у разі неможливості встановлення особи правопорушника земельного законодавства на місці вчинення правопорушення доставляти його до органів Національної поліції чи до приміщення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради для встановлення особи порушника та складення протоколу про адміністративне правопорушення; викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для одержання від них усних або письмових пояснень з питань, пов`язаних з порушенням земельного законодавства України; передавати до органів прокуратури, органів досудового розслідування акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення; проводити у випадках, встановлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням земельного законодавства України; звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився. Згідно з положеннями частини одинадцятої статті 2 Закону України Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 за № 877-V (далі - Закон № 877-V) дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані із здійсненням державного контролю за використанням та охороною земель. Аналіз наведених норм права свідчить про те, що контроль за використанням та охороною земель є прямим обов`язком інспекторів і законодавством визначено перелік конкретних дій та заходів, на вчинення яких уповноважено державних інспекторів. Зі змісту звернення Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області від 26.07.2021 за № 52/114/825вих21 та Наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 12.08.2021 за № 626-ДК слідує, що метою проведення оскаржуваної перевірки є дотримання вимог земельного законодавства саме під час розпорядження, а не користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5321881300:00:007:0098, яка розташована на території с. Григоро-Бригадирівка Східного старостинського округу Горішньоплавнівської міської територіальної громади Кременчуцького району Полтавської області. Фактичне ж розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 5321881300:00:007:0098 здійснене шляхом прийняття Кобеляцькою РДА відповідних розпоряджень від 18.05.2007 за № 350 та від 22.04.2008 за №

303. З викладеного слідує, що перевірка дотримання вимог земельного законодавства під час розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 5321881300:00:007:0098 стосувалася виключно об`єкта перевірки - земельної ділянки та суб`єкта перевірки в особі Кобеляцької РДА. При цьому колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що предмет перевірки жодним чином прямо чи опосередковано не стосувався питання дотримання вимог земельного законодавства під час користування вказаною земельною ділянкою суб`єктом господарювання ФОП ОСОБА_1 . Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Частиною 1 статті 5 КАС України встановлено право на звернення до суду і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Право на захист це самостійне суб`єктивне право, яке з`являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього. Об`єктом судового захисту є права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявник вважає начебто певні положення норм законодавства впливають на його правове становище. У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 ЦПК України (справа про охоронюваний законом інтерес) від 01.12.2004 за № 18-рп/2004 (справа № 1-10/2004) зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Системний аналіз, який провів Конституційний Суд України, свідчить, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" має один і той же зміст. Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини 2 статті 55 Конституції України, в рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 2 статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини 3 статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту. Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами. Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин 1, 2 статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України. Отже обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправним рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або охоронюваний законом інтерес якої порушені такою діяльністю. Рішення суб`єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо такі рішення прийняті суб`єктом владних повноважень поза межами визначеної законом компетенції, або ж оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку. До таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18.10.2019 у справі № 813/38/16, від 27.02.2020 у справі № 440/569/19. Таким чином гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим. Така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №826/4406/16, від 07.11.2019 у справі №826/1647/16 (адміністративне провадження №К/9901/16112/18), від 30.09.2020 у справі №806/204/17 (адміністративне провадження №К/9901/20487/18), постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №П/9901/370/18 (провадження №11-77заі18), від 28.10.2020 у справі №9901/153/20 (провадження №11-201заі20), тобто є сталою. Зважаючи на викладене, обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушених саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову у позові. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.01.2018 у справі №802/2678/15-а (провадження №К/9901/1141/18), 03.08.2018 у справі №808/967/17 (адміністративне провадження №К/9901/992/17), від 28.02.2019 у справі №683/182/17 (провадження №К/9901/21182/18), від 24.04.2019 у справі №803/1184/17 (адміністративне провадження №К/9901/29206/18, №К/9901/26536/18), а також у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №826/4406/16, від 02.08.2019 справа № 0240/3532/18-а, від 07.11.2019 у справі №826/1647/16, зазначених судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2019 у справі №822/3345/17 зазначено: «у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення суб`єкта владних повноважень, яке безпосередньо порушує права, свободи чи законні інтереси позивача, при цьому захист порушеного права на майбутнє не допускається». Отже право позивача на звернення до адміністративного суду з позовом виникає лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Водночас, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Дослідивши зміст Наказу від 12.08.2021 за № 626-ДК, а також дії відповідача з призначення та проведення спірної перевірки, за результатами якої складено акт від 20.08.2021 за № 626-ДК/0575АП/09/01-21, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що такі не мають безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки ФОП ОСОБА_1 шляхом позбавлення можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку. Щодо посилання позивача на те, що дії відповідача з надання недостовірної інформації в акті перевірки про порушення ст. 122, 124 Земельного кодексу України під час укладання правочину з розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 5321881300:00:007:0098 порушують ділову репутацію ФОП ОСОБА_1 , яка відповідно до ч. 1 ст. 201 Цивільного кодексу України належить до особистих немайнових благ фізичної особи, що охороняються цивільним законодавством, то колегія суддів зазначає, що така інформація може бути спростована позивачем під час вирішення цивільного спору чи у разі оспорювання правочину щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5321881300:00:007:0098 у господарському суді з урахуванням визначеної юрисдикції. При цьому колегія суддів звертає увагу, що за своєю правовою природою акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені суб`єктом владних повноважень порушення вимог законодавства та документом, на підставі якого приймається відповідне рішення. Висновки акта перевірки не змінюють стану суб`єктивних прав особи, не породжують у неї додаткового обов`язку та не можуть безпосередньо заподіяти майнову чи іншу шкоду особі. Щодо ненаправлення на адресу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 інформації про результати перевірки, які оформлені актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 626-ДК/0575АПУО9/01/-21 від 20.08.2021, колегія суддів зазначає таке. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» інформацією з обмеженим доступом є службова інформація. У пункті 1 частини першої статті 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що до службової може належати інформація, яка міститься в документах суб`єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов`язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень. Враховуючи вимоги статті 23 Закону України «Про прокуратуру», Головне управління Держгеокадастру в Полтавській області матеріали зазначеної перевірки передало до Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області листом «Про взаємодію», що підтверджуються листом від 09.09.2022 за № 29-16-0.41-1996/2-22 (а.с. 31-33). Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності доводів, якими мотивоване рішення суду першої інстанції, та не дають підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими, а застосування судом норм матеріального права - неправильним. В аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні суд апеляційної інстанції застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 18390/91, пункт 29). Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на всі аргументи позивача, оскільки судом досліджено всі основні питання, які є важливими для прийняття цього судового рішення. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Ураховуючи положення статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.02.2023 по справі № 440/10507/22 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін