Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/21568/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 вересня 2023 рокуЛьвівСправа № 460/21568/22 пров. № А/857/7497/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Онишкевича Т.В., суддів Сеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, суддя у І інстанції Дуляницька С.М., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення м. Рівне, дата складення повного тексту рішення 29 березня 2023 року, ВСТАНОВИВ : У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила: визнати незаконними та протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі ГУ ПФУ в Рівненській області) щодо незарахування їй трудового стажу за період з 25 травня 2004 року по 31 грудня 2004 року та з 01 січня 2007 року по 30 квітня 2007 року; зобов`язати ГУ ПФУ в Рівненській області при нарахуванні пенсії за віком врахувати до загального страхового стажу позивачки період догляду да дитиною до досягнення нею 3-х річного віку з 25 травня 2004 року по 31 грудня 2004 року та з 01 січня 2007 року по 30 квітня 2007 року. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 29 березня 2023 року у справі № 460/21568/22, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження, позов було задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області про відмову позивачці у призначенні пенсії від 28 січня 2022 року №084050009149. Зобов`язано ГУ ПФУ в Рівненській області призначити ОСОБА_1 з 21 січня 2022 року пенсію відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до з 25 травня 2004 року по 31 грудня 2004 року та з 01 січня 2007 року по 30 квітня 2007 року. При цьому суд першої інстанції виходив із того, що дії пенсійного органу щодо відмови у призначені пенсії позивачці є протиправними, оскільки відповідач у відповідності до частини 3 статті 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №22-1 не вжив заходів щодо отримання додаткових документів/надання позивачці допомоги в їх отриманні, які були б достатніми для зарахування спірних періодів роботи до загального страхового стажу. Тому необхідно зобов`язати відповідача призначити пенсію позивачці зі зниженням пенсійного віку відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". При цьому, врахувавши частину 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку про необхідність визнати протиправним і скасувати рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області про відмову у призначенні пенсії від 28 січня 2022 року № 172850014379 та зобов`язати саме ГУ ПФУ в Рівненській області зарахувати до страхового стажу позивачки період догляду за дитиною з 25 травня 2004 року по 31 грудня 2004 року та з 01 січня 2007 року по 30 квітня 2007 року та призначити позивачці пенсію з дати звернення за призначенням пенсії. У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено ГУ ПФУ в Рівненській області, яке у своїй скарзі просило таке скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не взято до уваги, що підставою звернення до суду та предметом спору у даній справі є рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області про відмову у призначенні пенсії від 28 січня 2022 року № 172850014379. Тому проживання позивача на території, яке обслуговує ГУ ПФУ в Рівненській області, не може бути підставою для зобов`язання його вчиняти певні дії. Також звертає увагу, що тривалість страхового стажу для визначення права на призначення пенсії визначається: до 01 січня 2004 року - на підставі документів про стаж, що визначені Порядком № 637, за періоди роботи, починаючи з 01 січня 2004 року - за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Вважає скасоване судом першої інстанції рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області про відмову у призначенні пенсії від 28 січня 2022 року № 172850014379 правомірним та безпідставно скасоване судом першої інстанції. Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 21 лютого 2022 року ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ в Рівненській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Органи Пенсійного фонду України з 01 квітня 2021 року застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунки пенсій бек-офісами територіальних органів Фонду в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де прийнято заяву та де проживає пенсіонер. Територіальний орган фонду, який опрацьовував заяву про призначення пенсії відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань, визначено ГУ ПФУ в Хмельницькій області. За результатом розгляду заяви позивачки ГУ ПФУ в Хмельницькій області прийнято рішення №172850014379 від 28 січня 2022 року про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки недостатньо страхового стажу 15 років. Зокрема зазначено, що страховий стаж позивачки становить 14 років 2 місяці 1 день. Водночас, до пільгового стажу не зараховано періоди догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку, а саме з 25 травня 2004 року по 31 грудня 2004 року, оскільки відсутня довідка органів соціального захисту населення про отримання допомоги, передбачена Додатком 11 до Інструкції щодо порядку оформлення і ведення особових справ отримувачів усіх видів соціальних послуг, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 вересня 2006 року № 345, та з 01 січня 2007 року по 30 квітня 2007 року, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу. Вважаючи такі дії пенсійного органу протиправними, ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду за захистом своїх прав із позовом, що розглядається. При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Апеляційним судом встановлено, що спір у цій справі стосується незарахування пенсійним органом до страхового стажу позивачки періодів догляду за дитиною з 25 травня 2004 року по 31 грудня 2004 року та з 01 січня 2007 року по 30 квітня 2007 року. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Статтею 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Пунктом 3 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що право на призначення дострокової пенсії за віком мають: жінки, які народили п`ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до зазначеного віку, - після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років. При цьому особами з інвалідністю з дитинства вважаються також діти з інвалідністю віком до 16 років. Як визначено частиною 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Відповідно до частини 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Положеннями статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Водночас, пунктами "д", "є" і "ж" частини 3 вказаної статті передбачено, що до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі; час догляду за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду; час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку. Як передбачено частиною 1 статті 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення. Механізм призначення (перерахунку) пенсії регулюється Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі Порядок № 22-1). Відповідно до пункту 1.1 Порядку №22-1, заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2);заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр). Пунктом 2.1 Порядку №22-1 встановлено перелік документів, які додаються до заяви про призначення пенсії, зокрема: документ, що підтверджує реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637(далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення; документи, які засвідчують особливий статус особи: документи про народження дитини, виховання її до шестирічного віку, про визнання дитини заявника особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю (при призначенні пенсії згідно з абзацом першим пункту 3 частини першої статті 115 Закону). Згідно з пунктами 2.17, 2.18 Порядку №22-1 при призначенні пенсій жінкам, які народили п`ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, матерям осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до шестирічного віку, а також, у разі відсутності матері або за її згодою, чоловікам, які здійснювали виховання п`ятьох або більше дітей чи дитини з інвалідністю, факт народження дитини встановлюється на підставі свідоцтва про народження, а її виховання до зазначеного віку - на підставі свідоцтва про народження чи паспорта дитини. У разі смерті дитини подається свідоцтво про смерть. Визнання особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладу охорони здоров`я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною з інвалідністю після досягнення шестирічного віку або особою з інвалідністю з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою вісімнадцятирічного віку (висновок про час настання інвалідності). Виходячи за аналізу наведених законодавчих норм, суд першої інстанції вірно зазначив, що мати дитини-інваліда має право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення 50 років, у тому разі, якщо дитина, яку вона виховує, визнана дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку. Якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення нею шестирічного віку, або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, мати цієї дитини має право на отримання зазначеної пенсії лише у разі наявності висновку лікарсько-консультативної комісії про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку. Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження. Відповідно до витягу з ЛКК № 3038 ОСОБА_2 мала медичні покази для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, що передбачено переліком медичних показань, що дають право на одержання державної соціальної допомоги на дітей інвалідів віком до 16 років. Окрім того, згідно з медичним висновком №1078 про дитину-інваліда віком до 18 років від 21 вересня 2021 року ОСОБА_2 має наявне захворювання (паталогічний стан) відповідає розділу Х, пункту 1 підпункту 1.7 Переліку медичних показань, що дають право на одержання державної соціальної допомоги, на дітей-інвалідів віком до 8 років, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України від 08 листопада 2001 року №454/471/516. Таким чином, вказаними документами підтверджується те, що інвалідність дитини позивача настала до досягнення дитиною шестирічного віку. Як видно з листа ГУ ПФУ в Хмельницькій області, рішенням від 28 січня 2022 року №172850014379 позивачці відмовлено в призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки страховий стаж складає 14 років 2 місяці 1 день. Водночас, до пільгового стажу не зараховано періоди догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку, а саме з 25 травня 2004 року по 31 грудня 2004 року через відсутність довідки органів соціального захисту населення про отримання допомоги, передбачена Додатком 11 до Інструкції щодо порядку оформлення і ведення особових справ отримувачів усіх видів соціальних послуг, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 вересня 2006 року №345, та з 01 січня 2007 року по 30 квітня 2007 року через відсутність інформації про сплату страхових внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу. Апеляційний суд звертає увагу, що відповідач вимагає від позивачки довідку за формою, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 вересня 2006 року №345, за період з 25 травня 2004 року по 31 грудня 2004 року. Тобто період здійснення догляду за дитиною передував затвердженню форми такої довідки. Щодо відмови відповідача у зарахуванні до страхового стажу позивачки періоду догляду за дитиною з 01 січня 2007 року по 30 квітня 2007 року, оскільки відсутня інформація про сплату страхових внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу, апеляційний суд зазначає таке. Обов`язок зі сплати страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника (в даному випадку орган соціального захисту населення), який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із допомоги по догляду за дитиною позивачки. Отже, внаслідок невиконання страхувальником обов`язку зі сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України позивачка позбавлена соціальної захищеності та пенсійного стажу за період догляду за дитиною, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. При цьому позивачка не повинна відповідати за неналежне виконання страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивачки періоду догляд за дитиною віком до трьох років, що узгоджується з правовою позицією Верховного суду в постановах від 27 березня 2018 року у справі № 208/6680/16-а, від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 20 березня 2019 року у справі № 688/947/17. Таким чином апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про протиправність дій пенсійного органу щодо незарахування до страхового стажу періодів догляду за дитиною з 25 травня 2004 року по 31 грудня 2004 року та з 01 січня 2007 року по 30 квітня 2007 року. Згідно пункту 1.7 Порядку № 22-1, днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Як встановлено судом, позивачка звернулася за призначенням пенсії 21 січня 2022 року. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Суд першої інстанції вірно встановив, що оскільки позивачка досягнула віку необхідного для призначення вказаної пенсії, та звернулася за її призначенням 21 січня 2022 року, то саме з цієї дати така має бути призначена. Таким чином апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправне рішення пенсійного органу щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу спірних періодів та зобов`язання такі зарахувати до страхового стажу та відповідно призначити пенсію позивачці. Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції. Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає. Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 березня 2023 року у справі № 460/21568/22 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Р. П. Сеник Н. М. Судова-Хомюк