Постанова 4856 № 560/14281/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/14281/23 Головуючий у 1-й інстанції: Шевчук О.П. Суддя-доповідач: Граб Л.С. 11 січня 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Граб Л.С. суддів: Смілянця Е. С. Сторчака В. Ю. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі ГУ ПФУ в Хмельницькій області, відповідач 1), в якому просила: -визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 050750002255 від 26.04.2023 року про відмову у призначення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 пенсії за віком, передбаченої ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з 25.11.2022; -зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до стажу період роботи 15.02.1980 по 31.12.1980, з 31.05.1981 по 14.06.1982, з 28.09.2000 по 22.09.2001, з 01.07.2006 по 31.12.2006, 01.12.2010 по 30.04.2012, з 21.03.2000 по 27.09.2000, з 23.09.2001 по 31.12.2003, з 01.07.2005 по 31.12.2005, з 01.01.2007 по 31.03.2007, з 01.05.2007 по 31.08.2007, з 01.10.2007 по 30.11,2007, з 01.01.2008 по 29.02.2008, з 01.04.2008 по 30.11.2008, з 01.01.2009 по 28.02.2009, з 01.04.2009 по 31.05.2009, з 01.07.2009 по 31.08.2009, з 01.10,2009 по 30.11.2009, з 01.01.2010 по 28.02.2010, з 01.04.2010 по 31.05.2010, з 01.07.2010 по 30.11.2010, з 01.05.2012 по 31.12.2012 та призначити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 пенсію за віком з дня, наступного за днем настання пенсійного віку, тобто з 25.11.2022 року. Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2023 року залучено у якості другого відповідача по справі-Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі ГУ ПФУ в Донецькій області, відповідач 2). Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року позов задоволено: -визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 050750002255 від 26.04.2023 року про відмову у призначення ОСОБА_1 пенсії за віком, передбаченої ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"; -зобов`язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи: з 15.02.1980 по 31.12.1980, з 31.05.1981 по 14.06.1982, з 28.09.2000 по 22.09.2001, з 01.07.2006 по 31.12.2006, 01.12.2010 по 30.04.2012, з 21.03.2000 по 27.09.2000, з 23.09.2001 по 31.12.2003, з 01.07.2005 по 31.12.2005, з 01.01.2007 по 31.03.2007, з 01.05.2007 по 31.08.2007, з 01.10.2007 по 30.11.2007, з 01.01.2008 по 29.02.2008, з 01.04.2008 по 30.11.2008, з 01.01.2009 по 28.02.2009, з 01.04.2009 по 31.05.2009, з 01.07.2009 по 31.08.2009, з 01.10.2009 по 30.11.2009, з 01.01.2010 по 28.02.2010, з 01.04.2010 по 31.05.2010, з 01.07.2010 по 30.11.2010, з 01.05.2012 по 31.12.2012 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 25.11.2022 року. Не погодившись з судовим рішенням, відповідач 2 подав апеляційну скаргу. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору. За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що 30.11.2022 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV. Дана заява за принципом екстериторіальності передана до ГУ ПФУ в Житомирській області, яке рішенням №050750002255 від 06.12.2022 відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком згідно заяви від 30.11.2022 у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи, передбаченого ст. 26 Закону № 1058-IV. 04.04.2023 позивач повторно звернулася до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком, яка за принципом екстериторіальності передана до ГУ ПФУ у Київській області. Рішенням ГУ ПФУ у Київській області №050750002255 від 11.04.2023 відмовлено, ОСОБА_1 у призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи, передбаченого ст.26 Закону № 1058-IV. 18.04.2023 ОСОБА_1 втретє звернулася до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV. Вказана зава за принципом екстериторіальності передана ГУ ПФУ в Хмельницькій області. Рішенням відповідача 1 №050750002255 від 26.04.2023 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно заяви від 18.04.2023 у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи, передбаченого ст. 26 Закону № 1058-IV. Вищезазначене слугувало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом. Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення. Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного. Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 050750002255 від 26.04.2023 року, до страхового стажу позивача не зараховано: -період догляду за потерпілою дитиною від Чорнобильської катастрофи до досягнення нею 12 річного віку ОСОБА_2 з 21.03.2000 по 27.09.2000, з 23.09.2001 по 31.12.2003, оскільки відсутня заява особи, яка звернулася за призначенням пенсії, про те, що ніхто з батьків не скористався пільгою, передбаченою пунктом 13 статті 30 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; -періоди зайняття підприємницькою діяльністю з 26.10.2004 по 31.12.2005, з 01.01.2007 по 31.03.2007, з 01.05.2007 по 31.08.2007, з 01.10.2007 по 30.11.2007, з 01.01.2008 пo 29.02.2008, з 01.04.2008 пo 30.11.2008, з 01.01.2009 по 28.02.2009, з 01.04.2009 по 31.05.2009, з 01.07.2009 по 31.08.2009, з 01.10.2009 по 30.11.2009, з 01.01.2010 по 28.02.2010, з 01.04.2010 пo 31.05.2010, з 01.07.2010 по 30.11.2010, з 01.05.2012 по 14.07.2014, оскільки в Реєстрі застрахованих загальнообов`язкового державного соціального страхування осіб Державного реєстру відсутня інформація про сплату внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу. Щодо решти періодів, то між позивачем і відповідачем 1 спір відсутній, оскільки як свідчить зміст спірного рішення відповідача 1, а також його відзиву на позовну заяву, періоди роботи з 15.02.1980 по 31.12.1980, 31.05.1981 по 14.06.1982, з 28.09.2000 по 22.09.2001, з 01.07.2006 по 31.12.2006, 01.12.2010 по 30.04.2012, зараховані до страхового стажу ОСОБА_1 , а відтак колегія суддів вважає, що позовні вимоги в цій частині є безпідставними та такими що не підлягають задоволенню. Надаючи правову оцінку спірному рішенню відповідача 1 щодо відмови в зарахуванні періоду зайняття підприємницькою діяльністю з 26.10.2004 по 31.12.2005, з 01.01.2007 по 31.03.2007, з 01.05.2007 по 31.08.2007, з 01.10.2007 по 30.11.2007, з 01.01.2008 пo 29.02.2008, з 01.04.2008 пo 30.11.2008, з 01.01.2009 по 28.02.2009, з 01.04.2009 по 31.05.2009, з 01.07.2009 по 31.08.2009, з 01.10.2009 по 30.11.2009, з 01.01.2010 по 28.02.2010, з 01.04.2010 пo 31.05.2010, з 01.07.2010 по 30.11.2010, з 01.05.2012 по 14.07.2014, колегія суддів вказує на таке. Частиною 1 статті 8 Закону України від 9 липня 2003 року N 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що право на отримання пенсії мають право громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж. За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Частинами 1- 3 статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV). За змістом ст. 20 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Ст. 106 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. Отже, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача. Суд першої інстанції, посилаючись на численну практику Верховного Суду, зазначив що несплата страхувальником страхових внесків не повинна порушувати право позивача на соціальний захист. В свою чергу, колегія суддів, зазначає, що дійсно Верховним Судом, зокрема у постановах від 27 березня 2018 року (справа № 208/6680/16-а (2а/208/245/16)), від 24 травня 2018 року (справа № 490/12392/16-а), від 20 березня 2019 року (справа № 688/947/17) та від 28 травня 2021 року (справа №591/3839/16-а), сформовано правову позицію, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві. Однак, у даній справі, позивач одночасно є особою на яку було покладено законодавчо встановлений обов`язок сплати страхових внесків, проте, як свідчить письмова інформація ГУ ДПС у Донецькій області, страхові внески сплачені останньою не в повному обсязі. За даною інформацією ОСОБА_1 сплачено єдиний внесок за періоди з 01.07.2005 по 31.12.2005, з 01.01.2006 по 30.06.2006, 01.07.2010 по 31.12.2010, за 2011 рік, з 01.01.2012 по 31.03.2012, а відтак у відповідача не було підстав для відмови в зарахуванні до страхового стажу всього періоду зайняття підприємницькою діяльністю. Визначаючись щодо позовних вимог стосовно зарахування позивачу до страхового стажу періоду догляду за потерпілою дитиною від Чорнобильської катастрофи до досягнення нею 12 річного віку ОСОБА_2 з 21.03.2000 по 27.09.2000, з 23.09.2001 по 31.12.2003, колегія суддів вказує на таке. Відповідно до п.11 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» від 12 серпня 1993 року № 637 (далі Порядок № 637), час догляду одного з батьків за потерпілою дитиною від Чорнобильської катастрофи до досягнення нею 12-річного віку встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта громадянина України (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); посвідчення дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи або довідки про видачу такого посвідчення; заяви особи, яка звернулася за призначенням пенсії, про те, що ніхто з батьків не скористався пільгою, передбаченою пунктом 13 статті 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; документів про те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював. Із наявної у справі відповіді УПСЗН Волноваської РДА від 11.04.2023 встановлено, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , який в період 01.04.2004 по 13.07.2009 перебував на обліку в РДА як дитина потерпіла від Чорнобильської катастрофи. Знятий з обліку по досягненню повноліття. Протягом терміну обліку в відомостях про сім`ю були зазначені ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Таким чином, вказаним документом підтверджується, що позивач є матір`ю дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи. Однак даної обставини не достатньо для зарахування матері до страхового стажу періоду догляду за дитиною, оскільки має бути підтвердження, що інший із батьків не скористався такою пільгою. Як визначено Порядком №637, таким підтвердженням є заява особи, яка звернулася за призначенням пенсії, про те, що ніхто з батьків не скористався пільгою, передбаченою пунктом 13 статті 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Позивачем не доведено, що останньою подавалась до органу пенсійного пенсійного фонду вищезазначена заява. В той же час, пунктом 1.8 розділу I Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 визначено, що у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Таким чином, ГУ ПФУ в Хмельницькій області мало повідомити позивача про необхідність подання додаткових документів, і лише у разі неподання таких, відмовити в зарахуванні стажу з 21.03.2000 по 27.09.2000, з 23.09.2001 по 31.12.2003. З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що відповідачем 1 неналежним чином розглянуто заяву позивача про призначення пенсії. Відповідно до частини першої статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Доцільно відзначити, що здійснення дискреційних повноважень може в деяких випадках передбачати вибір між здійсненням певних дій і нездійсненням дії. Акт, прийнятий у ході здійснення дискреційних повноважень, підлягає контролю відносно його законності з боку суду або іншого незалежного органу. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Отже, суд не може перебирати на себе функції, які відносяться до виключної компетенції органів Пенсійного фонду, зокрема здійснювати розрахунок страхового стажу та нарахування пенсії. Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №752/20012/16-а, від 12 червня 2018 року у справі № 800/248/17, від 12 лютого 2019 року у справі №825/1602/17 та від 05 березня 2019 року у справі №2040/6320/18. Ч.2 ст. 9 КАС України врегульовано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів. Тобто, законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що в даному випадку, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, необхідно вийти за межі заявлених позовних вимог, зобов`язати відповідача 1 повторно розглянути заяву, з врахуванням висновків, викладених у цьому судовому рішенні. Згідно частин 1-4 ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. П.2 ч.1 ст.315 КАС передбачено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що необхідно частково скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти в цій частині нову постанову про часткове задоволення позовних вимог. Відповідно до статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Керуючись ст.ст. 242, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області задовольнити частково. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2023 року скасувати в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи: з 15.02.1980 по 31.12.1980, з 31.05.1981 по 14.06.1982, з 28.09.2000 по 22.09.2001, з 01.07.2006 по 31.12.2006, 01.12.2010 по 30.04.2012, з 21.03.2000 по 27.09.2000, з 23.09.2001 по 31.12.2003, з 01.07.2005 по 31.12.2005, з 01.01.2007 по 31.03.2007, з 01.05.2007 по 31.08.2007, з 01.10.2007 по 30.11.2007, з 01.01.2008 по 29.02.2008, з 01.04.2008 по 30.11.2008, з 01.01.2009 по 28.02.2009, з 01.04.2009 по 31.05.2009, з 01.07.2009 по 31.08.2009, з 01.10.2009 по 30.11.2009, з 01.01.2010 по 28.02.2010, з 01.04.2010 по 31.05.2010, з 01.07.2010 по 30.11.2010, з 01.05.2012 по 31.12.2012 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 25.11.2022 року. Прийняти в цій частині нову постанову, якою позов задоволнити частково. Зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003, з урахуванням висновків, викладених у цьому судовому рішенні. В решті позову в цій частині відмовити. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Головуючий Граб Л.С. Судді Смілянець Е. С. Сторчак В. Ю.