Постанова 4857 № 300/4704/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 вересня 2023 рокуЛьвівСправа № 300/4704/22 пров. № А/857/11240/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Заверухи О.Б., суддів Довгополова О.М., Затолочного В.С., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 травня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги про визнання відмови неправомірною, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, суддя (судді) в суді першої інстанції - Біньковська Н.В., час ухвалення рішення - не зазначено, місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ, дата складання повного тексту рішення - не зазначено, В С Т А Н О В И В: 18 листопада 2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, треті особи: керівник Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_2 , начальник відділу безоплатної правової допомоги ОСОБА_3 , в якому просив: визнати протиправною відмову у наданні йому адвоката; зобов`язати Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги призначити йому адвоката; стягнути з Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги моральну шкоду в сумі 1000000 грн; визнати неправомірними дій Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо не розгляду 4 його заяв; визнати неправомірними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відсутності узгодження своїх дій з ТОВ «Ельба-Захід» з питання персоніфікованого обліку військовозобов`язаних, механізм видачі повістки ОСОБА_4 , який був здійснений не в режимі ділового листування, а спонтанно, що робить недійсним даний документ, скасувати дії даного документу та повернути ОСОБА_5 на робоче місце на об`єкт охорони ТзОВ «Джейбіл Сьоркіт Юкрейн Лімітед» від ТОВ «Ельба-Захід»; розглянути факт відправки в зону бойових дій ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за ст. 15 ККУ через не надання їм бронювання військовозобов`язаних як окреме кримінальне правопорушення з вини відповідачів; звільнити з роботи ОСОБА_7 , працівника Секретаріату Уповноваженого з прав людини; визнати недійсними результати медичної комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 Львівської області щодо придатності до військової служби в військовий час з призначенням повторної медичної комісії з врахуванням факту проблем з прикусом та зубами у ОСОБА_5 ; призначити компенсацію моральної шкоди ОСОБА_4 та ОСОБА_8 в розмірі 2000000 нгрн від ТОВ «Ельба-захід» кожному, ОСОБА_4 в розмірі 500000 грн від ІНФОРМАЦІЯ_1, в сумі 3000000 грн для ОСОБА_5 від Секретаріату Уповноваженого Верховної ради України з прав людини; призначити йому компенсацію моральної шкоди через ігнорування суті написаного в його листах від Секретаріату Уповноваженого Верховної ради України з прав людини в розмірі 100000 грн.; призначити статус учасника бойових дій ОСОБА_4 та ОСОБА_8 . На обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем протиправно відмовлено йому у наданні правової допомоги, у зв`язку із чим він позбавлений конституційної можливості в рамках статті 27 Конституції України отримати кваліфіковану правову допомогу. Вказує, що працював охоронником у ТОВ «Ельба Захід» разом із ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , щодо них ТОВ «Ельба Захід» порушено питання ведення військового обліку, їм не забезпечено бронювання військовозобов`язаних, у зв`язку із чим він звернувся до відповідача. Однак відповідач повідомив йому, що Уповноважений Верховної Ради України з прав людини та його представники є особами не підсудними з юридичної точки зору, його права не порушені в часі, ним не долучено нотаріально посвідченої довіреності щодо розгляду справи стосовно ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . Зазначає, що отримання резервістом ОСОБА_9 , з яким він підтримує зв`язок, нотаріальної довіреності в умовах прифронтової зони та району проведення бойових дій без посвідчення командиром військової частини такої довіреності є неможливим. Вказує, що військовослужбовці не мають права звертатися до державних органів з питань порушення своїх прав, що стосуються їх службових обов`язків (щодо неправомірної діяльності осіб від Міноборони та її структур, Стрийського центру комплектування, зокрема щодо неправомірного визнання ВЛК придатним ОСОБА_11 ). Зазначає, що місцезнаходження ОСОБА_12 є невідомим, оскільки зв`язок із ним встановити не вдається. Вважає, що згідно статті 27 Конституції України для захисту себе та інших людей від протиправних посягань механізму залучення при цьому нотаріальної довіреності не передбачено. Зазначає, що відмова відповідача у складенні процесуальних документів, враховуючи те, що він не має юридичної освіти і не має відповідного досвіду у веденні справ, є неправомірною. Вказує, що ОСОБА_9 та ОСОБА_13 були відправлені до зони проведення бойових дій в якості покарання їх охоронною фірмою ТОВ «Ельба Захід», яка не надала їм бронювання через ненависть до його особи. Просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 1000000,00 грн, тому що йому завдано душевних страждань, переживань за життя та здоров`я близьких і знайомих йому людей, оскільки відповідачем ігнорується право людини на життя. Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, треті особи керівник Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_2 , начальник відділу безоплатної правової допомоги ОСОБА_3 в частині позовних вимог про визнання неправомірними дій Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав Людини щодо не розгляду 4 заяв; визнання неправомірними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відсутності узгодження своїх дій з ТОВ «Ельба-Захід» з питання персоніфікованого обліку військовозобов`язаних, механізм видачі повістки ОСОБА_4 , який був здійснений не в режимі ділового листування а спонтанно, що робить недійсним даний документ, скасування дії даного документу та повернення ОСОБА_5 на робоче місце на об`єкт охорони ТзОВ «Джейбіл Сьоркіт Юкрейн Лімітед» від ТОВ «Ельба-Захід»; розгляд факту відправки в зону бойових дій ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за ст. 15 ККУ через не надання їм бронювання військовозобов`язаних як окреме кримінальне правопорушення з вини відповідачів; звільнення з роботи держпрацівника ОСОБА_7 ; визнання недійсними результатів медичної комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 Львівської області щодо придатності до військової служби в військовий час з призначенням повторної медичної комісії з врахуванням факту проблем з прикусом та зубами у ОСОБА_5 ; призначення компенсації моральної шкоди ОСОБА_4 в розмірі 500000 грн від ІНФОРМАЦІЯ_1, в сумі 3000000 грн. для ОСОБА_5 від Секретаріату Уповноваженого Верховної ради України з прав людини; призначення ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди через ігнорування суті написаного в його листах від Секретаріату Уповноваженого Верховної ради України з прав людини в розмірі 100000 грн.; призначення статусів учасника бойових дій ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , - повернуто позивачу. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 травня 2023 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у спірному випадку позивач звернувся до відповідача не з метою забезпечення реалізації своїх прав, свобод і інтересів, а з метою забезпечення реалізації прав, свобод і інтересів інших осіб. При цьому ОСОБА_1 не надав відповідачу доказів уповноваження цими іншими особами ОСОБА_1 діяти в їхніх інтересах, бути представником в судах, установах і організаціях. Також ОСОБА_1 не додано доказів наявності у осіб, в інтересах яких він звернувся до відповідача, права на отримання безоплатної вторинної правової допомоги, копії документів, що підтверджують їх особи (паспорт, ідентифікаційний код). У спірному випадку, необхідною умовою для звернення ОСОБА_1 до відповідача із заявою про надання безоплатної вторинної правової допомоги в інтересах ОСОБА_11 , ОСОБА_12 є надання належним чином посвідченої довіреності на уповноваження позивача представляти їх інтереси. Позивач звернувшись до відповідача 05 травня 2022 року долучив документи, які підтверджують його майновий стан та не надав жодних документів, які б підтверджували належність ОСОБА_11 чи ОСОБА_12 до категорії осіб, які мають право на одержання безоплатної вторинної правової допомоги. Таким чином, Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги розглянув звернення позивача від 05 травня 2022 року у відповідності до вимог Закону України «Про безоплатну правову допомогу» та прийняв правомірне рішення про відмову ОСОБА_1 у наданні безоплатної вторинної правової допомоги. За вказаних обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що за відсутності підстав для задоволення основних позовних вимог, відсутні підстави для задоволення похідних вимог про зобов`язання вчинити певні дії та про стягнення моральної шкоди. Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити повністю. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що не погоджується з рішенням суду першої інстанції, оскільки суд при складанні повного тексту рішення порушив низку основоположних статей Конституції України, що регламентують права людини на життя, які зокрема викладені в Каталозі юридичних позицій Конституційного Суду України (за рішеннями, висновками) за номером №№ 11/99, 3/18, де зокрема зазначено, що: ключовим у визнанні права людини на життя за Конституцією України є положення, згідно з яким це право є невід`ємним (частина перша статті 27), невідчужуваним та непорушним (стаття 21). Вказує, що при вирішенні вказаної справи суду слід відійти від позиції статті 58 КАС України. Звертає увагу на те, що 13 грудня Верховна Рада України ухвалила Закон «Про внесення змін до Кримінального кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці» (реєстраційний номер № 8271). Вважає, що при зверненні військовослужбовців-не підписантів - учасників справи до командирів військових формувань для оформлення довіреності йому на подання апеляційної скарги та позовної заяви з вищеозначених питань, може бути протрактовано командирами як ухилення від виконання військового обов`язку, та застосовані санкції щодо них, згідно Закону України № 8271. Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України). Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції, 05 травня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про надання адвоката по справі щодо порушення правил ведення персоніфікованого звичайного та спеціального військового обліку на підприємствах, установах та організаціях та усунення недоліків дій/бездіяльності уповноважених посадових осіб підприємств, установ та організацій щодо питань організації персоніфікованого бронювання військовозобов`язаних з відсутністю постановки їх на спеціальний персоніфікований облік військовозобов`язаних (т.2, а.с.13). До вказаної заяви позивачем додано витяг з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за 2019-2021 роки, довідку Департаменту соціальної політики виконкому Івано-Франківської міської ради від 05 травня 2022 року № 1144 про те, що ОСОБА_1 не перебуває на обліку в останнього, відомості від 05 квітня 2022 року з Державного реєстру фізичних осіб-платників про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків за 2021 рік, довідку Івано-Франківського міського центру зайнятості № 806-03/29-22 від 05 квітня 2022 року про те, що ОСОБА_1 станом на 05 квітня 2022 року у вказаному центрі зайнятості на обліку як безробітний не перебуває (т.2., а.с.14-17). 13 травня 2022 року Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги наказом № 3246/10 відмовив ОСОБА_1 в наданні безоплатної вторинної правової допомоги, що передбачає складення процесуальних документів та представництво інтересів у справі щодо порушення правил ведення персоніфікованого звичайного та спеціального військового обліку на підприємствах, установах та організаціях та усунення недоліків дій/бездіяльності уповноважених посадових осіб підприємств, установ та організацій щодо питань організації персоніфікованого бронювання військовозобов`язаних з відсутністю постановки їх на спеціальний персоніфікований облік військовозобов`язаних, оскільки відповідно до пункту 3 частини 1 статті 20 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» вимоги ОСОБА_1 про захист та відновлення прав осіб щодо яких він звертається є неправомірними (т.1.,а.с.163). Відповідач листом від 18 травня 2022 року № 318/02-07 надіслав ОСОБА_1 копію рішення від 13 травня 2022 року про відмову у наданні безоплатної вторинної правової допомоги та зазначив, що оскільки до заяви ОСОБА_1 від 05 травня 2022 року не долучено довіреності, яка б давала йому повноваження щодо представництва інтересів інших осіб, вжиття заходів щодо надання безоплатної вторинної правової допомоги не є можливим (т.1., а.с.164). Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог. Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав. Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Зміст права на безоплатну правову допомогу, порядок реалізації цього права, підстави та порядок надання безоплатної правової допомоги, державні гарантії щодо надання безоплатної правової допомоги визначено у Законі України «Про безоплатну правову допомогу» (далі - Закон № 3460-VI, в редакції, станом на час спірних правовідносин). Статтею 1 Закону № 3460-VI передбачено, що безоплатна правова допомога - правова допомога, що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел. Правова допомога - надання правових послуг, спрямованих на забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, захисту цих прав і свобод, їх відновлення у разі порушення. Правові послуги - надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; здійснення представництва інтересів особи в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; забезпечення захисту особи від обвинувачення; надання особі допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації. Згідно зі статтею 3 Закону № 3460-VI право на безоплатну правову допомогу - гарантована Конституцією України можливість громадянина України, іноземця, особи без громадянства, у тому числі біженця чи особи, яка потребує додаткового захисту, отримати в повному обсязі безоплатну первинну правову допомогу, а також можливість певної категорії осіб отримати безоплатну вторинну правову допомогу у випадках, передбачених цим Законом. Відповідно до статті 6-1 Закону № 3460-VI до системи надання безоплатної правової допомоги належать: 1) Координаційний центр з надання правової допомоги; 2) суб`єкти надання безоплатної первинної правової допомоги; 3) суб`єкти надання безоплатної вторинної правової допомоги. Статтею 13 Закону №3460-VI визначено, що безоплатна вторинна правова допомога - вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя. Безоплатна вторинна правова допомога включає такі види правових послуг: 1) захист; 2) здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; 3) складення документів процесуального характеру. Відповідно до статті 14 Закону №3460-VI право на безоплатну вторинну правову допомогу згідно з цим Законом та іншими законами України мають такі категорії осіб: 1) особи, які перебувають під юрисдикцією України, якщо їхній середньомісячний дохід не перевищує двох розмірів прожиткового мінімуму, розрахованого та затвердженого відповідно до закону для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення, а також особи з інвалідністю, які отримують пенсію або допомогу, що призначається замість пенсії, у розмірі, що не перевищує двох прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб - на всі види правових послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону; 2) діти, у тому числі діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, діти, які перебувають у складних життєвих обставинах, діти, які постраждали внаслідок воєнних дій чи збройного конфлікту, - на всі види правових послуг, передбачені частиною другою статті 13 цього Закону; 2-1) внутрішньо переміщені особи - на всі види правових послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону; 2-2) громадяни України, які звернулися із заявою про взяття їх на облік як внутрішньо переміщених осіб, - на правові послуги, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої статті 13 цього Закону, з питань, пов`язаних з отриманням довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, до моменту отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи; 2-3) громадяни України - власники земельних ділянок, які проживають у сільській місцевості, - на всі види правових послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону; 2-4) громадяни України, які проживають на тимчасово окупованій території, - на правові послуги, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої статті 13 цього Закону, з питань, пов`язаних із захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб (в тому числі про відшкодування шкоди, завданої внаслідок обмеження у здійсненні права власності на нерухоме майно або його знищення, пошкодження) у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації та тимчасовою окупацією території України; 3) особи, до яких застосовано адміністративне затримання, - на правові послуги, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої статті 13 цього Закону; 4) особи, до яких застосовано адміністративний арешт, - на правові послуги, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої статті 13 цього Закону; 5) особи, які відповідно до положень кримінального процесуального законодавства вважаються затриманими, - на правові послуги, передбачені пунктами 1 і 3 частини другої статті 13 цього Закону; 6) особи, стосовно яких обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, - на правові послуги, передбачені пунктами 1 і 3 частини другої статті 13 цього Закону; 7) особи, у кримінальних провадженнях стосовно яких відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України захисник залучається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням або проведення окремої процесуальної дії, а також особи, засуджені до покарання у вигляді позбавлення волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або обмеження волі, - на всі види правових послуг, передбачені частиною другою статті 13 цього Закону; 8) особи, на яких поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», - на всі види правових послуг, передбачені частиною другою статті 13 цього Закону, з моменту подання особою заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, до прийняття остаточного рішення за заявою, а також іноземці та особи без громадянства, затримані з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення, з моменту затримання; 8-1) особи, які звернулися із заявою про визнання особою без громадянства, - на всі види правових послуг, передбачені частиною другою статті 13 цього Закону, з дня подання особою заяви про визнання особою без громадянства до прийняття остаточного рішення за заявою, а також під час отримання дозволу на імміграцію, оформлення посвідки на тимчасове чи постійне проживання; 9) ветерани війни та члени сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, особи, які мають особливі заслуги та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, особи, які належать до числа жертв нацистських переслідувань, - на всі види правових послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону; 9-1) особи, які перебувають під юрисдикцією України і звернулися для отримання статусу особи, на яку поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», - на правові послуги, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої статті 13 цього Закону, - до моменту прийняття рішення про надання такого статусу. 10) особи, щодо яких суд розглядає справу про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, - на правові послуги, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої статті 13 цього Закону, протягом розгляду справи в суді; 11) особи, щодо яких суд розглядає справу про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку, - на правові послуги, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої статті 13 цього Закону, протягом розгляду справи в суді; 12) особи, реабілітовані відповідно до законодавства України, - на правові послуги, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої статті 13 цього Закону, стосовно питань, пов`язаних з реабілітацією; 13) особи, які постраждали від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, - на всі види правових послуг, передбачені частиною другою статті 13 цього Закону; 14) викривачі у зв`язку з повідомленням ними інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення - на всі види правових послуг, передбачені частиною другою статті 13 цього Закону. Статтею 15 Закону № 3460-VI передбачено, що суб`єктами надання безоплатної вторинної правової допомоги в Україні є: 1) центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги; 2) адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу. Згідно зі статтею 16 Закону № 3460-VI центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги є неприбутковими організаціями, фінансуються з Державного бюджету України, інших не заборонених законодавством джерел, забезпечують надання всіх видів правових послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону. Повноваження та порядок діяльності центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги встановлюються Положенням про центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, що затверджується Міністерством юстиції України. Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 17 Закону № 3460-VI центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги приймає рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги або про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги. Порядок розгляду звернення особи про надання безоплатної вторинної правової допомоги визначений статтею 19 Закону № 3460-VI, частинами 1, 3 та 4 якої передбачено, що у разі звернення особи про надання одного з видів безоплатної вторинної правової допомоги Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги зобов`язаний протягом десяти днів з дня надходження звернення прийняти рішення щодо надання безоплатної вторинної правової допомоги. Якщо особа належить до однієї з категорій осіб, передбачених частиною першою статті 14 цього Закону, Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги приймає рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги і письмово повідомляє про це особу або її законного представника, а також суд, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, в яких здійснюватиметься представництво інтересів особи. Якщо особа не має підстав для отримання безоплатної вторинної правової допомоги, Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги приймає рішення про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги і надсилає копію цього рішення особі, яка звернулася про надання такої допомоги, з одночасним роз`ясненням порядку оскарження рішення про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги. Відповідно до статті 20 Закону №3460-VI особі може бути відмовлено в наданні безоплатної вторинної правової допомоги за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) особа не належить до жодної з категорій осіб, передбачених частиною першою статті 14 цього Закону; 2) особа подала неправдиві відомості або фальшиві документи з метою віднесення її до однієї категорій осіб, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу; 3) вимоги особи про захист або відновлення її прав є неправомірними; 4) особі раніше надавалася безоплатна вторинна правова допомога з одного і того ж питання; 5) особа використала всі національні засоби правового захисту у справі, з якої звертається за наданням безоплатної вторинної правової допомоги. У разі якщо особі відмовлено в наданні безоплатної вторинної правової допомоги на підставі пункту 5 частини першої цієї статті, до рішення про відмову додається письмове роз`яснення про порядок звернення до відповідних міжнародних судових установ чи відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна. Проаналізувавши вищевказані норми, колегія суддів зазначає, що право на отримання безоплатної правничої допомоги гарантовано Конституцією України, а зміст і порядок реалізації такого права визначено у Законі України «Про безоплатну правову допомогу». Безоплатна вторинна правова допомога є видом державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя. Право на безоплатну вторинну правову допомогу має соціально вразлива категорія осіб, які визначені в статті 14 Закону № 3460-VI. Поняття доступу до правосуддя зобов`язує державу гарантувати право кожної особи на звернення до суду (за певних обставин, до альтернативного органу вирішення спорів), з метою отримання юридичного захисту, у разі якщо її права були порушені. Відповідно до пункту 3 Порядку надання безоплатної правової допомоги працівниками місцевих центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги, затвердженого наказом Координаційного центру з надання правової допомоги № 2 від 28 січня 2019 року (далі - Порядок № 2) під час надання безоплатної вторинної правової допомоги (далі - БВПД) працівник центру: 1) надає БВПД в межах повноважень, визначених наказом центру про уповноваження працівника центру для надання такої допомоги (далі - наказ), а також звернення клієнта про надання БВПД, на підставі якого центром прийнято рішення про надання БВПД; 2) не пізніше п`яти робочих днів після прийняття наказу проводить перше конфіденційне побачення з клієнтом, з`ясовує обставини справи, отримує від нього інформацію, що має правове значення, ознайомлюється з наявними у клієнта документами. У разі необхідності отримання інформації чи документів, що можуть бути надані виключно клієнтом, повідомляє про це клієнта та роз`яснює неможливість подальшого надання БВПД без наданих клієнтом інформації чи документів. У разі якщо клієнт є особою похилого віку або має обмежені фізичні можливості та не може самостійно пересуватися, конфіденційне побачення може відбутися у зручному для клієнта місці; 3) після вивчення обставин справи переконується у наявності фактичних і правових підстав щодо вирішення питання, з яким звернувся клієнт до центру, та повідомляє клієнту, який орієнтовний час і обсяг роботи необхідний для надання БВПД та які можливі правові наслідки у разі досягнення результату, що бажає клієнт. При цьому не гарантує клієнтові досягнення певного результату виконання наказу та не сприяє прямо або опосередковано формуванню у нього необгрунтованих сподівань, а також уявлення, що працівник центру може вплинути на результат іншими засобами, крім сумлінного виконання своїх обов`язків. За результатами обговорення з клієнтом узгоджує правову позицію у справі та оформляє протокол узгодження правових питань, примірна форма якого наведена у додатку 1 до цього Порядку; 4) пропонує клієнту надати довіреність із визначеним обсягом повноважень; 5) у разі встановлення, що законний представник діє всупереч інтересам недієздатного, обмежено дієздатного, малолітнього, неповнолітнього клієнта, якого він представляє, вживає всіх доступних йому заходів для захисту законних прав та інтересів клієнта, зокрема повідомляє органи опіки та піклування, правоохоронні органи; 6) у разі настання обставин, що передбачають припинення або унеможливлюють надання БВПД, та/або з`ясується, що у справі наявний конфлікт інтересів, негайно письмово інформує керівника центру та клієнта; 7) якщо клієнт повідомив про бажання відмовитись від надання йому БВПД, інформує клієнта про можливі правові наслідки, у тому числі передбачені пунктом 4 частини першої статті 20 Закону України «Про безоплатну правову допомогу»; 8) дотримується встановлених законом процесуальних строків під час надання БВПД; 9) інформує клієнта про стан розгляду справи та погоджує з ним процесуальні дії, вчинення/невчинення яких може вплинути на результат розгляду справи; 10) після припинення надання БВПД повертає клієнту отримані від нього документи (копії документів); 11) формує досьє клієнта згідно з орієнтовним переліком за примірною формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку; 12) якщо інформації, яку надав клієнт, недостатньо для з`ясування всіх обставин справи, вживає можливі заходи для отримання такої інформації, збирає відомості про факти, що можуть бути використані як докази, в установленому законом порядку; 13) у разі складання документів процесуального характеру, зобов`язаний до подання таких документів до суду ознайомити клієнта з їх змістом, про що робиться відмітка на копії документа, що зберігається в досьє. Відповідно до Положення про Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги», затвердженого наказом Координаційного центру з надання правової допомоги Міністерства юстиції України від 30 березня 2015 № 59 (в редакції Наказу № 66 від 14 червня 2021 року), Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги (далі - Місцевий центр) утворюється, реорганізовується та ліквідовується Міністерством юстиції України за пропозицією Координаційного центру з надання правової допомоги (далі - Координаційний центр) з урахуванням потреб відповідної адміністративно-територіальної одиниці та забезпечення доступу осіб до безоплатної правової допомоги і є територіальним відділенням Координаційного центру. Пунктом 7 вказаного Положення визначено, що місцевий центр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: здійснює особистий прийом та облік осіб, які звертаються до Місцевого центру для отримання безоплатної первинної правової допомоги та безоплатної вторинної правової допомоги, роз`яснює положення законодавства у сфері безоплатної правової допомоги та порядок отримання такої допомоги; розглядає звернення осіб про надання безоплатної первинної правової допомоги протягом десяти днів з дня надходження зазначеного звернення; надає правову інформацію, консультації і роз`яснення з правових питань; забезпечує складення заяв, скарг та інших документів правового характеру; розглядає звернення суб`єктів права на безоплатну вторинну правову допомогу та перевіряє належність особи до категорій осіб, які мають право на отримання безоплатної вторинної правової допомоги, у встановленому порядку; приймає рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги або про відмову в її наданні. Відповідно до пункту 6 наказу Координаційного центру з надання правової допомоги Міністерства юстиції України «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо організації надання безоплатної правової допомоги місцевими центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги» від 19 липня 2019 року № 60 (чинного станом на час спірних правовідносин, втратив чинність 05 січня 2023 року) заява про надання БВПД складається клієнтом у довільній формі із зазначенням виду послуг БВПД та суті правового питання. Якщо клієнт або його представник не склав заяву про надання БВПД самостійно, працівник Відділу 1/Бюро допомагає йому у складенні такої заяви за формою, наведеною у додатку 4 до цих Методичних рекомендацій. Надання БВПД за такими видами правових послуг як захист та здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на БВПД, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами, включає в себе і складення документів процесуального характеру. Прийняття заяви про надання БВПД у вигляді складання процесуального документа можливе у випадку бажання клієнта отримати БВПД, що не включає захист / здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на БВПД, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами. Відмова у прийнятті заяви про надання БВПД через відсутність повного комплекту документів, що підтверджують належність особи до однієї з вразливих категорій осіб, визначених статтею 14 Закону, не допускається. Після прийняття заяви про надання БВПД працівник вносить дані до РКЗК про вид послуг БВПД, необхідних клієнту, шляхом обрання відповідних варіантів. Згідно із пунктом 7 вказаного Наказу під час подання заяви про надання БВПД пред`являються паспорт або інший документ, що посвідчує особу, реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті) такої особи та/або її представника, опікуна, піклувальника, та у разі звернення: 1) осіб, які перебувають під юрисдикцією України, якщо їхній середньомісячний дохід не перевищує двох розмірів прожиткового мінімуму, розрахованого та затвердженого відповідно до закону для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення, додаються: довідка про доходи за останні 6 місяців; довідка про перебування на обліку в центрі зайнятості та проведені виплати - у разі звернення до місцевого центру осіб, зареєстрованих у встановленому порядку як безробітні (за наявності); довідка про подану декларацію про майновий стан і доходи (про сплату податку на доходи фізичних осіб та про відсутність податкових зобов`язань з такого податку), видана відповідним центром обслуговування платників Державної фіскальної служби - у разі звернення до місцевого центру, зокрема фізичних осіб - підприємців, самозайнятих осіб; відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків Державної фіскальної служби, зокрема щодо сум виплачених доходів та утриманих податків; довідка про інформацію, що міститься в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, зокрема, щодо одержаного доходу та/або виду та розміру призначеної пенсії (довідка ОК5/ОК7, видана Управлінням Пенсійного фонду України) за останні 6 місяців; 2) осіб з інвалідністю, які отримують пенсію або допомогу, що призначається замість пенсії, у розмірі, що не перевищує двох прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб, додаються: пенсійне посвідчення або посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги, або довідка медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) про встановлення інвалідності; довідка про розмір пенсії або довідка про розмір соціальної допомоги, що призначається замість пенсії за останній місяць, що передує даті звернення; 3) внутрішньо переміщених осіб - довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи; 4) громадян України, які звернулися із заявою про взяття їх на облік як внутрішньо переміщених осіб - рішення про відмову у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи; 5) законних представників дітей додаються: копія свідоцтва про народження такої дитини; документ, що підтверджує повноваження особи як представника, крім випадків, коли законними представниками є батьки (усиновлювачі); 6) осіб, на яких поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», додаються: паспорт або інший документ, що посвідчує особу (у разі наявності); довідка про звернення за захистом в Україні (у разі наявності); рішення про задоволення/відхилення/залишення без розгляду скарги на рішення органу міграційної служби про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (у разі наявності); рішення суду про примусове повернення чи примусове видворення з України (у разі наявності); рішення суду про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення, у тому числі прийнятих відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію (у разі наявності); 7) ветеранів війни та осіб, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», додається посвідчення встановленого зразка; 8) осіб, які перебувають під юрисдикцією України і звернулися для отримання статусу особи, на яку поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за наявності - документ, що підтверджує відмову в наданні статусу або позбавлення статусу особи, на яку поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; 9) осіб, які мають особливі заслуги та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, додаються: посвідчення встановленого зразка; посвідчення встановленого зразка Героя Соціалістичної Праці, Героя України, орденська книжка повного кавалера ордена Трудової Слави або інші документи, що підтверджують присвоєння відповідного звання - у разі звернення до місцевого центру осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; 10) осіб, які належать до числа жертв нацистських переслідувань, додається посвідчення жертви нацистських переслідувань встановленого зразка; 11) осіб, щодо яких суд розглядає справу про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною, додається ухвала суду про відкриття провадження у справі про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною; 12) опікунів або піклувальників осіб, щодо яких суд розглядає справу про поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, додаються: посвідчення про призначення опікуном (піклувальником); рішення суду про визнання особи недієздатною або про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи; копія ухвали суду про відкриття провадження у справі про поновлення цивільної дієздатності фізичної особи (у разі наявності); 13) осіб, щодо яких суд розглядає справу про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку, - копія ухвали суду про відкриття провадження у справі про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку, документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника, крім випадків, коли законними представниками є батьки (усиновлювачі); 14) осіб, реабілітованих відповідно до законодавства, до звернення додається посвідчення про право на пільги реабілітованих; 15) осіб, які постраждали від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, до звернення додаються копії документів, передбачені пунктом 52 Порядку взаємодії суб`єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року №

658. Отже, вторинна правова допомога надається з метою забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів особи, права якої порушено. Особа, права якої порушено і яка у відповідності до статті 14 Закону № 3460-VI має право на безоплатну вторинну правову допомогу, при зверненні за отриманням такої допомоги повинна надати документи, які підтверджують право на отримання такої допомоги. Позивач зазначає, що причиною його звернення 05 травня 2022 року до відповідача стало порушення правил ведення персоніфікованого військового обліку щодо осіб, з якими він працював у ТОВ «Ельба-Захід», а саме ОСОБА_11 та ОСОБА_12, яким не забезпечено бронювання військовозобов`язаних, внаслідок чого вказані особи призвані на військову службу під час мобілізації. Також ОСОБА_1 зазначає про те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 допущено порушення у зв`язку із здійсненням призову на військову службу працівника охоронного підприємства ТОВ «Ельба-Захід» ОСОБА_11, зокрема в частині неправомірного визнання військо-лікарською комісією придатним ОСОБА_11 до військової служби. Таким чином, із матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 звернувся 05 травня 2022 року до відповідача із заявою про надання йому безоплатної вторинної правової допомоги, що передбачає складення процесуальних документів та представництво в судах інтересів інших осіб. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що у спірному випадку позивач звернувся до відповідача не з метою забезпечення реалізації своїх прав, свобод і інтересів, а з метою забезпечення реалізації прав, свобод і інтересів інших осіб. При цьому ОСОБА_1 не надав відповідачу доказів уповноваження цими іншими особами його діяти в їхніх інтересах, бути представником в судах, установах і організаціях. Також ОСОБА_1 не додано доказів наявності права у осіб, в інтересах яких він звернувся до відповідача, права на отримання безоплатної вторинної правової допомоги, копії документів, що підтверджують їх особи (паспорт, ідентифікаційний код). Доводи скаржника про те, що згідно статті 27 Конституції України для захисту себе та інших людей від протиправних посягань нотаріально засвідчена довіреність не є обов`язковою, є необгрунтованими з огляду на наступне. Згідно зі статтею 27 Конституції України ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов`язок держави - захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань. Вказана норма Конституції України стосується невід`ємного права на життя і здоров`я кожної людини, зокрема, й щодо їх захисту від протиправних посягань та жодним чином не пов`язана із представництвом прав, свобод і інтересів інших осіб, та з конституційним обов`язком громадян України щодо захисту Вітчизни, чи призову на військову службу під час мобілізації. Відповідно до частин 1, 3 статті 244 Цивільного кодексу України представництво, яке грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі. Приписами частин 1, 3 статі 245 Цивільного кодексу України визначено, що форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин. Довіреність військовослужбовця або іншої особи, яка перебуває на лікуванні у госпіталі, санаторії та іншому військово-лікувальному закладі, може бути посвідчена начальником цього закладу, його заступником з медичної частини, старшим або черговим лікарем. Довіреність військовослужбовця, а в пунктах дислокації військової частини, з`єднання, установи, військово-навчального закладу, де немає нотаріуса чи органу, що вчиняє нотаріальні дії, також довіреність працівника, члена його сім`ї і члена сім`ї військовослужбовця може бути посвідчена командиром (начальником) цих частини, з`єднання, установи або закладу. Довіреності, посвідчені зазначеними посадовими особами, прирівнюються до нотаріально посвідчених. Отже, довіреність - універсальний юридичний інструмент, який дає можливість одній особі, представнику, вчиняти юридично значимі дії від імені та в інтересах іншої особи - довірителя. Водночас, перелік таких юридично значимих дій і зазначається у тексті довіреності. Наприклад, уповноваження представника здійснювати представництво інтересів довірителя в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, звернення до центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги тощо. Отже, обгрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що у спірному випадку, необхідною умовою для звернення ОСОБА_1 до відповідача із заявою про надання безоплатної вторинної правової допомоги в інтересах ОСОБА_11 , ОСОБА_12 є надання належним чином посвідченої довіреності на уповноваження представляти їх інтереси. Наявність довіреності підтверджувала б волевиявлення цих осіб та їх згоду на вчинення ОСОБА_1 юридично значимих дій від їх імені. Перебування вказаних вище осіб, як зазначає позивач, у зоні бойових дій, не є перешкодою для надання довіреності, оскільки описаною вище нормою статті 245 Цивільного кодексу України право посвідчувати довіреності надано, зокрема, командиру (начальнику) військової частини, з`єднання, установи, військово-навчального закладу. Посилання скаржника на те, що при зверненні військовослужбовців-не підписантів - учасників справи до командирів військових формувань для оформлення довіреності йому на подання апеляційної скарги та позовної заяви з вищеозначених питань, може бути протрактовано командирами як ухилення від виконання військового обов`язку, та застосовані санкції щодо них згідно Закону України № 8271, є необгрунтованими та побудовані на припущеннях, жодним чином не спростовують необхідності застосування вищевказаних норм щодо оформлення довіреності. Крім того суд апеляційної інстанції зазначає, що приписами статті 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» визначено перелік категорій осіб, які мають право на таку допомогу, тобто при зверненні до того чи іншого суб`єкта надання безоплатної вторинної правової допомоги останній перевіряє приналежність до відповідної категорії осіб, які мають право на таку допомогу. Так, пунктом 1 статті 20 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» передбачено, що особі може бути відмовлено в надання безоплатної правової допомоги якщо вона не належить до жодної з категорій осіб, зазначених у частині 1 статті 14 вказаного Закону. Водночас, позивач звернувшись до відповідача 05 травня 2022 року, долучив документи, які підтверджують його майновий стан та не надав жодних документів, які б підтверджували належність ОСОБА_11 чи ОСОБА_12 до категорії осіб, які мають право на одержання безоплатної вторинної правової допомоги. Натомість, звернувшись до Івано-Франківського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_1 надав докази на підтвердження своєї приналежності до категорії осіб, які мають право на одержання безоплатної вторинної правової допомоги. Посилання скаржника на необхідність дослідження судом аудіоносія та психіатричного висновку є необгрунтованими, оскільки вони не стосуються предмету спору та жодним чином не спростовують вищевказані висновки суду щодо необхідності оформлення довіреності на представництво інтересів третіх осіб. Враховуючи вищевказане, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що Івано-Франківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги розглянув звернення позивача від 05 травня 2022 року згідно з вимогами Закону України «Про безоплатну правову допомогу» та прийняв правомірне рішення про відмову ОСОБА_1 у наданні безоплатної вторинної правової допомоги. За вказаних обставин, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про те, що за відсутності підстав для задоволення основної позовної вимоги, відсутні підстави для задоволення похідних позовних вимог про зобов`язання вчинити певні дії та про стягнення моральної шкоди. Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 травня 2023 року у справі № 300/4704/22 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді О. М. Довгополов В. С. Затолочний Повне судове рішення складено 14 вересня 2023 року.