Постанова 4851 № 480/3810/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 вересня 2023 р.Справа № 480/3810/22 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Жигилія С.П., Суддів: Перцової Т.С. , Русанової В.Б. , за участю секретаря судового засідання Юрченко Д.С. представника позивача Шаповаленка Р.О. представника відповідача Давиденко О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17.10.2022 (суддя Шевченко І.Г.; м. Суми; повний текст рішення складено 17.10.2022) по справі № 480/3810/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Сумській області (далі по тексту - відповідач, ГУНП в Сумській області), в якому просить суд: - визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Сумській області №157 від 25 квітня 2022 року в частині застосування дисциплінарного стягнення відносно ОСОБА_1 у вигляді звільнення зі служби в поліції; - визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Сумській області №164 о/с від 02 травня 2022 року в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції та поновити його на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №2 (с. Краснопілля) Сумського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області; - стягнути з ГУНП в Сумській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу; - допустити негайне виконання постанови в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №2 (с. Краснопілля) Сумського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області, та стягнення грошового забезпечення за один місяць. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що під час виконання своїх службових обов`язків 17.04.2022 по охороні публічного порядку в с. Миропілля Сумського району Сумської області позивачем в складі групи поліцейських було зупинено трактор із причепом, навантажений деревиною, водій якого пояснив, що деревину він розпиляв на власній земельній ділянці, та надав для огляду поліцейським реєстраційні документи на трактор та на причеп. Але документів, що посвідчують особу водія надано не було, проте він представився як ОСОБА_2 та попросив надати йому час принести необхідні документи зі свого домогосподарства, які пізніше водій приніс та надав поліцейським. Однак, в подальшому, в ході охорони публічного порядку, позивача було зупинено невідомими особами та роззброєно, а також оформлено матеріали щодо вимагання та отримання хабара поліцейськими, в т.ч. позивачем. За вказаним фактом відповідачем було призначено службове розслідування на підставі інформації про можливі порушення службової дисципліни окремих поліцейських відділення №2 (с.Краснопілля) Сумського районного управління поліції ГУ НП в Сумській області, що призвели до документування представниками Сумського угруповання добровольців 17.04.2022 в с.Миропілля Сумського району факту отримання неправомірної вигоди поліцейськими вказаного відділення поліції, та за результатами розслідування було встановлено, що позивач допустив порушення службової дисципліни, яке полягало у невиконанні обов`язків поліцейського, неповідомленні на спеціальну лінію «102» про факт зупинки трактору та факт відсутності у водія документів на деревину, невжитті заходів щодо складання матеріалів про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 126 КУпАП, незатриманні особи, яка перебувала у зоні контрольованого прикордонного району в період дії воєнного стану без документів, що посвідчують особу. За наслідками дисциплінарного розслідування до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції. Вказує, що в наказі про призначення службового розслідування не конкретизовано у який спосіб отримана така інформація та чіткий зміст отриманої інформації, яка стала підставою для видання наказу про призначення службового розслідування, не міститься інформації про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку, а лише зазначено припущення, що окремі поліцейські відділення №2 (с. Краснопілля) Сумського районного управління поліції ГУ НП в Сумській області, знаходячись під час виконання службових обов`язків, можливо отримали неправомірну вигоду. Також, позивач вважає, що у висновку службової перевірки не вбачається крайньої необхідності у застосуванні настільки суворого дисциплінарного стягнення як звільнення зі служби, оскільки в ході проведення службового розслідування не було встановлено на кого з вказаної в плані-розстановці групи поліцейських було покладено обов`язок телефонувати на лінію «102», на кого було покладено обов`язок приймати рішення про затримання особи чи обов`язок складати адміністративні матеріали. Відтак, висновки службового розслідування позбавлені конкретики та посилання на будь-які документи, які б вказували не на загальні обов`язки поліцейського, а конкретизували обов`язок позивача вчиняти ті чи інші дії саме в конкретній ситуації, яка склалась 17.04.2022. Крім того, зазначає, що була відсутня конфліктна ситуація між поліцейськими та ОСОБА_2 , документи надані, у зв`язку з цим наголошує, що не було ні законних підстав для затримання ОСОБА_2 , ні сама ситуація того не вимагала. Відмічає, що під час службового розслідування взагалі не порушувалось питання розподілу функціональних обов`язків серед поліцейських і яким чином встановили що та чи інша дія повинна була бути виконана саме позивачем, а не іншим поліцейським. Більшої уваги заслуговує той факт, що службова перевірка була призначена з підстав отримання інформації про порушення службової дисципліни, а саме можливого отримання неправомірної вигоди, хоча висновки перевірки є за зовсім іншими фактами, які не були предметом перевірки. Відтак, позивач вважає, що рішення відповідача щодо звільнення ОСОБА_1 з Національної поліції України є протиправними, а оскаржувані правові акти індивідуальної дії (накази) відносно особи, яка перебуває на публічній службі, підлягають скасуванню в частині, що стосується прав та обов`язків позивача. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 17.10.2022 по справі № 480/3810/22 у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Сумській області (вул. Герасима Кондратьєва, 23,м. Суми, Сумська область,40000, код ЄДРПОУ 40108777) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення відмовлено. Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17.10.2022 по справі № 480/3810/22 та ухвалити нове рішення, яким позовну заяву задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції не взяв до уваги явні розбіжності між предметом призначеного службового розслідування та підставами прийняття відповідачем оскаржуваних наказів, тобто позивача звільнили на підставі обставин, що не були предметом службового розслідування. Також, вказує, що судом проігноровано відсутність в матеріалах справи доказів, які поза розумним сумнівом доводять, що саме позивач мав звернутися на лінію «102» або вчинити дії щодо затримання ОСОБА_3 , за наявності тієї обставини, що на місці події був присутній старший офіцер заступник начальника ВП №2 (с. Краснопілля) майор поліції ОСОБА_4 , який згідно пояснень і здійснював зупинку транспорту під керуванням ОСОБА_3 .. Вказує, що вчинення дисциплінарного проступку ставиться у вину чотирьом поліцейським, серед яких є позивач, у висновку службового розслідування та у наказі про застосування дисциплінарного стягнення склад дисциплінарного проступку у діях кожного із поліцейських є абсолютно ідентичним. Відповідачем не встановлена ступінь участі у порушенні службової дисципліни кожного із учасників, з огляду на обсяги їх обов`язків, закріплених у посадових інструкціях, підпорядкування у складі нарядів відповідно до операційного плану, плану-розстановки по охороні громадського порядку на території с. Миропілля. Зазначає, що, не вбачаючи в діях громадянина складу кримінального або іншого правопорушення, пов`язаного з незаконною порубкою або з незаконним перевезенням, зберіганням, збутом лісу, позивач не мав підстав для повідомлення на спеціальну лінію «102» про факт зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_3 .. Отже, вважає, що службове розслідування проведене без дотримання положень ч.2 ст. 14 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» України, п. 1 розділу V Порядку № 893, відповідно висновок суб`єкта владних повноважень про вчинення позивачем порушень службової дисципліни, і, як наслідок, накази про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції та про звільнення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а позивач має бути поновлений на посаді. Відповідач, у надісланому відзиві на апеляційну скаргу, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить апеляційний суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в Національній поліції поліцейським сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №2 (с.Краснопілля) Сумського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області з присвоєнням спеціального звання сержант поліції (а.с.21,35). 17.04.2022 до ГУНП в Сумській області надійшла інформація про можливі порушення службової дисципліни з боку окремих поліцейських відділення поліції №2 (с.Краснопілля) Сумського районного управління поліції ГУНП в Сумській області, в т.ч. ОСОБА_1 , зокрема, про факт можливого отримання в с.Миропілля Сумського району Сумської області неправомірної вигоди у розмірі 2000 грн. за невжиття заходів правового реагування до місцевого мешканця ОСОБА_2 за незаконне перевезення деревини (а.с.49, 50). Наказом ГУНП в Сумській області від 18.04.2022 №206 "Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії" на підставі інформації, що надійшла до ГУНП в Сумській області про можливі порушення службової дисципліни з боку окремих поліцейських відділення поліції №2 (с.Краснопілля) Сумського районного управління поліції ГУ НП в Сумській області та на підставі вимог Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України та Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України, затверджених наказом МВС України від 07.10.2018 №893, призначено службове розслідування та утворено дисциплінарну комісію (а.с.52-53). Згідно з висновком службового розслідування від 21.04.2022 (а.с.89-105), який затверджено 25.04.2022 начальником ГУНП в Сумській області полковником поліції ОСОБА_5 , на підставі зібраних матеріалів під час проведення службового розслідування, дисциплінарна комісія вважала: - службове розслідування закінчити (п.1); - відомості, які стали підставою для призначення службового розслідування, в частині порушення службової дисципліни окремими поліцейськими знайшли своє підтвердження (п.2); - за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у невиконанні обов`язків поліцейського, неповідомлення на спеціальну лінію 102 для реєстрації про факт зупинки транспортного засобу під керуванням громадянина ОСОБА_2 , який перевозив деревину без відповідних документів, нескладання матеріалів про виявлене адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП, невжиття заходів щодо затримання особи, що перебувала в зоні контрольованого прикордонного району в період дії воєнного стану без документів, що посвідчують особу, що призвело до порушення вимог пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України Про Національну поліцію, Присяги поліцейського, текст якої закріплено статтею 64 Закону України Про Національну поліцію, пункту 2.4. наказу ГУНП від 02.02.2021 № 198 Про додаткові заходи щодо профілактики порушень службової дисципліни в структурних підрозділах ГУНП в Сумській області, пункту 3.4 наказу ГУНП від 12.04.2022 №199 Про додаткові заходи щодо профілактики порушень службової дисципліни поліцейськими ГУНП в Сумській області в умовах воєнного стану, частини 1, пунктів 1, 6, 11, 13 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, абзацу 1 пункту 1 Розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016 № 1179, ч. 6 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушенні та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 № 100, пункту 8 Порядку перевірки документів у осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженого постановою Кабінетів Міністрів України від 29.12.2021 №1456, та вчинення в умовах воєнного стану дій, що підривають авторитет Національної поліції України, застосувати до сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 2 (с. Краснопілля) Сумського районного управління поліції ГУНП в Сумській області, дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції (п.5). Відповідно до п.3 наказу ГУНП в Сумській області від 25.04.2022 № 157 (а.с.106-108), за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився: у невиконанні обов`язків поліцейського, неповідомлення на спеціальну лінію 102 для реєстрації про факт зупинки транспортного засобу під керуванням громадянина ОСОБА_2 , який перевозив деревину без відповідних документів, нескладання матеріалів про виявлене адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП, невжиття заходів щодо затримання особи, що перебувала в зоні контрольованого прикордонного району в період дій воєнного стану без документів, що посвідчують особу, що призвело до порушення вимог пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України Про Національну поліцію, Присяги поліцейського, текст якої закріплено статтею 64 Закону України Про Національну поліцію, пункту 2.4. наказу ГУНП від 02.02.2021 № 198 Про додаткові заходи щодо профілактики порушень службової дисципліни в структурних підрозділах ГУНП в Сумській області, пункту 3.4 наказу ГУНП від 12.04.2022 №199 Про додаткові заходи щодо профілактики порушень службової дисципліни поліцейськими ГУНП в Сумській області в умовах воєнного стану, частини 1, пунктів 1, 6, 11, 13 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, абзацу 1 пункту 1 Розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016 № 1179, ч. 6 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушенні та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 № 100, пункту 8 Порядку перевірки документів у осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженого постановою Кабінетів Міністрів України від 29.12.2021 №1456, та вчинення в умовах воєнного стану дій, що підривають авторитет Національної поліції України, застосовано до сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 2 (с. Краснопілля) Сумського районного управління поліції ГУНП в Сумській області, дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції (а.с.106-108). З наказом ГУНП в Сумській області від 25.04.2022 № 157 позивач ознайомлений 02.05.2022, що підтверджується його особистим підписом (а.с.108 зворот). Згідно з витягом з наказу ГУНП в Сумській області від 02.05.2022 №164 о/с, ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції з 03 травня 2022 року, відповідно до п. 6 ч.1 ст.77 Закону України Про Національну поліцію (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) (а.с.109). Не погоджуючись з зазначеними наказами відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом. Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що обставини, що передували притягненню позивача до дисциплінарної відповідальності та звільненню в подальшому з лав Національної поліції, знайшли своє повне обґрунтування та підтвердження, а дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в даному випадку є прямо пропорційним та виправданим по відношенню до вчиненого ним проступку, а, відтак, оскаржувані накази відповідають критеріям правомірності, встановленим в ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до ст.43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України «Про Національну поліцію» № 580-VІІІ від 02.07.2015 (далі по тексту - Закон № 580-VІІІ), Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" від 15.03.2018 № 2337-VIII (далі по тексту - Дисциплінарний статут). Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII, Національна поліція України це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Згідно з частиною третьою статті 11 Закону № 580-VIII, рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції. Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень (частина перша статті 59 Закону № 580-VIII). Згідно з п. п. 1-2 ч. 1 ст. 18 Закону № 580-VІІІ, поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва. Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов`язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції. Зміст Присяги поліцейського за приписами ст.64 Закону України "Про Національну поліцію" полягає у тому, що поліцейський усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягає вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки. Під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен, серед іншого неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського (абз.1, 2 п.1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 №1179 (далі Правила етичної поведінки поліцейських). Відповідно до п.6 розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 08.02.2019 №100 (далі Порядок №100), поліцейський незалежно від місця свого перебування в разі виявлення або отримання інформації про кримінальне правопорушення та іншу подію чи звернення до нього громадян із заявою (повідомленням) невідкладно повідомляє про це за скороченим номером екстреного виклику поліції «102» і зобов`язаний ужити заходів щодо запобігання правопорушенню, його припинення, рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, установлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, та охорони місця події. Частиною 1 статті 19 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Згідно з ч.2 статті 19 цього ж Закону, підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Відповідно до п.6 ч.1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначає Закон України Про Дисциплінарний статут Національної поліції від 15.03.2018 №2337-VІІІ. Так, відповідно до частини 1, а також пунктів 1, 2, 4, 6, 11, 13 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону, утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень: сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції. Системний аналіз наведених правових положень дає підстави для висновку про те, що порушенням поліцейським службової дисципліни вважається невиконання чи неналежне виконання ним обов`язків, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію" та статтею 1 Дисциплінарного статуту, у тому числі, щодо дотримання законодавства і неухильного виконання вимог Присяги поліцейського, наказів керівників. Стаття 11 Дисциплінарного статуту передбачає, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом. Статтею 12 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Відповідно до ст. 13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони. До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади;7) звільнення із служби в поліції. З метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування (частина 2 ст.14 Дисциплінарного статуту). Згідно із ч.ч. 3, 4, 6 ст.14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою. Відповідно до частин першої, другої, четвертої, сьомої, десятої, п`ятнадцятої статті 15 Дисциплінарного статуту, проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії. Дисциплінарні комісії формуються з поліцейських та працівників поліції, які мають відповідні знання та досвід, необхідні для ефективного проведення службового розслідування. Забороняється включення до складу дисциплінарної комісії осіб, які є підлеглими поліцейського, стосовно якого призначено службове розслідування, осіб, які сприяли вчиненню або приховуванню дисциплінарного проступку, та осіб, зацікавлених у результатах розслідування. У разі виникнення таких обставин член дисциплінарної комісії зобов`язаний негайно письмово повідомити про це керівнику, який призначив службове розслідування. Порядок утворення дисциплінарних комісій та їх повноваження визначаються Міністерством внутрішніх справ України. За рішенням керівника, який призначив службове розслідування, розгляд справи може здійснюватися дисциплінарною комісією у відкритому засіданні. У такому разі поліцейський, який притягається до відповідальності, у письмовій формі не пізніше ніж за три дні повідомляється про час, дату та місце розгляду справи дисциплінарною комісією. За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку. Відповідно до частини першої ст.18 Дисциплінарного статуту, під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій. Частиною другою даної статті передбачено, що поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; 2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; 3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України "Про захист персональних даних", "Про державну таємницю" та іншими законами; 4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; 5) користуватися правничою допомогою. Аналогічні правові норми викладені у Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України", затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року № 893 (далі по тексту - Порядок проведення службових розслідувань № 893), відповідно до п.1 розділу ІІ якого, службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Пунктами 7, 8 Розділу V Порядку проведення службових розслідувань передбачено, що розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться зазвичай у формі письмового провадження. У разі розгляду справи у формі письмового провадження рішення дисциплінарною комісією приймається без повідомлення та (або) виклику інших учасників службового розслідування на підставі наявних у справі матеріалів. За рішенням уповноваженого керівника розгляд справи може здійснюватися дисциплінарною комісією на відкритому засіданні, яке полягає в гласному та відкритому дослідженні обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування, за участю поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інших заінтересованих осіб. Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія (пункт 2 розділу VI Порядку проведення службових розслідувань). З аналізу наведених норм Дисциплінарного статуту та Порядку проведення службових розслідувань слідує, що підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку, а розгляд справи дисциплінарною комісією проводиться або у формі письмового провадження, або у відкритому засіданні, при цьому рішення про проведення розгляду справи у відкритому засіданні приймається керівником, який призначив службове розслідування, про що повинно бути вказано у наказі про призначення службового розслідування. Так, матеріалами справи підтверджено, що 17.04.2022 позивач разом з іншими поліцейськими ВП №2 (смт. Краснопілля), згідно з затвердженим операційним планом та планом-розстановкою сил і засобів, для забезпечення охорони публічного порядку виконував завдання по охороні публічного порядку в с. Миропілля Сумського району Сумської області (а.с.83-85). 17.04.2022 до ГУНП в Сумській області надійшла інформація (ЄО ГУНП від 17.04.2022 № 217) про факт можливого отримання працівниками ВП №2 (смт. Краснопілля), а саме: заступником начальника ВП № 2 майором поліції Ганжалою А.В., старшим дільничним офіцером поліції сектору превенції ВП № 2 старшим лейтенантом ОСОБА_6 , поліцейським сектору реагування патрульної поліції ВП № 2 сержантом поліції ОСОБА_1 та помічником чергового чергової частини ВП № 2 сержантом поліції ОСОБА_7 неправомірної вигоди в с. Миропілля Сумського району (а.с.49,50-51). Поліцейські перебували на службі в однострої з вогнепальною та автоматичною зброєю та боєприпасами до неї (а.с.50-51,83-85). На підставі вказаної інформації наказом начальника ГУНП в Сумській області № 206 від 18.04.2022 призначено службове розслідування за фактом можливого порушення службової дисципліни з боку окремих поліцейських відділення поліції №2 (селище Краснопілля) Сумського районного управління поліції ГУНП в Сумській області, що призвело до документування представниками Сумського угрупування добровольців 17.04.2022 в с. Миропілля Сумського району факту отримання неправомірної вигоди поліцейськими вказаного відділення поліції (а.с.52). В ході службового розслідування встановлено та підтверджується матеріалами справи (а.с.83-85), а також визнається сторонами, що відповідно до плану - розстановки сил та засобів, задіяних для забезпечення охорони публічного порядку, 17.04.2022 в період з 07:30 до закінчення заходу ОСОБА_6 та ОСОБА_1 повинні були забезпечували охорону публічної безпеки та порядку при проведенні богослужіння у Свято-Миколаївському Ахірейському монастирському подвір`ї УПЦ МП, розташованому за адресою: с. Миропілля, вул. Сумська, а Ганжала А.В. та ОСОБА_7 - у Свято-Миколаївській церкві УПЦ МП, що знаходиться по вул. Центральній у с. Миропілля. Окрім цього, планом-розстановкою ОСОБА_8 визначено керівником робочої групи, до основних завдань якої входило постійне стеження за оперативною обстановкою у районі, збір, опрацювання та оцінка інформації, що надходить з місць проведення богослужінь, розробка необхідних пропозицій і заходів реагування, підготовка управлінських рішень, розпорядчих документів, прийняття рішень про використання наявних сил і засобів, визначення та постановка їм завдань. Натомість, станом на 09:00 поліцейські пересувались на автомобілі по вул. Сумській в с. Миропілля, що визнається у наданих в ході розслідування поясненнях позивача та інших поліцейських, які були разом з ним (а.с.66-82). Також, позивач, 18.04.2022 в ході розслідування пояснив, що ними був зупинений транспортний засіб сільськогосподарського призначення з причепом до нього, навантаженим деревиною. В ході перевірки водій вищевказаного транспортного засобу пояснив, що деревина отримана ним в результаті розпилу палок сухостою на власній земельній ділянці. Для огляду поліцейським водій надав реєстраційні документи на транспортний засіб та на причеп. Документів, що посвідчують його особу, при собі не мав, проте представився як ОСОБА_2 , попросив надати йому змогу прибути до свого домоволодіння і отримати документи, на що вони (поліцейські) погодились. При цьому, в транспортному засобі залишався товариш водія, який забезпечував охорону вантажу та транспорту. Після чого, вони вирушили згідно плану-розстановки до іншої церкви, що знаходилась по вул. Центральній у с. Миропілля. Повернувшись на місце зупинки трактора, виявили, що водій так і не з`явився, тому попрямували до його місця мешкання, адресу якого дізнались раніше з його слів. Проте, приїхавши за цією адресою, до них вийшов чоловік і сказав, що ОСОБА_2 чекає з документами біля трактора. Повернувшись до місця зупинки транспорту, ОСОБА_2 надав документи, що засвідчують особу, внаслідок чого поліцейськими не було виявлено порушень, а тому продовжили нести службу за вказаним маршрутом. Однак, від`їхавши 50 метрів, о 09:30 автомобіль поліцейських був зупинений транспортним засобом чорного кольору марки Тойота Корола, з якого вибігли невідомі озброєні громадяни у військовій формі та, здійснюючи постріли в гору, в агресивній формі поклали поліцейських на землю. При цьому, поліцейських було роззброєно. Стверджує, що в момент, коли поліцейські лежали на землі, їх автомобіль був у вільному доступі для присутніх осіб, а тому останні мали змогу та намір покласти грошові кошти до салону автомобіля. Відмічає, що в особистих речах та кишенях одягу жодних грошових коштів знайдено не було, натомість їхнє вільне пересування та свободу дій обмежили з моменту здійснення збройного нападу, чим порушили конституційні права. Вказує, що жодних неправомірних дій ні він, ні інші поліцейські, що були з ним, не вчиняли. Щодо проходження опитування за допомогою поліграфу вказав, що потребує узгодження з адвокатом (а.с.75-78). Схожі пояснення були надані в ході службового розслідування ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (а.с.66-74,79-82). При цьому, останній під час пояснень погоджувався пройти опитування за допомогою поліграфу. Втім, згідно з рапортом від 20.04.2022 (а.с.88), всі вищезгадані поліцейські від проходження опитування із застосуванням поліграфу відмовились. В ході службового розслідування комісією також встановлено, що відомості за фактом вимагання та отримання неправомірної вигоди в сумі 2000 грн. 17.04.2022 від місцевого мешканця ОСОБА_2 працівниками Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, внесено за ч. 3 ст. 368 КК України до ЄРДР під № 62022170040000031 (а.с.90). Крім того, під час дисциплінарного розслідування комісією було досліджено пояснення, відібрані, зокрема, від ОСОБА_2 , який пояснив, що дійсно того дня на власній городній ділянці разом зі своїм братом ОСОБА_9 , 2001 р.н., напиляв сухостій деревини клена та на власному тракторі Т-40, д.н. НОМЕР_2 , з причепом до нього, н.з. НОМЕР_3 , перевозив її додому. На вулиці Сумській у с. Миропілля його зупинили працівники поліції, при цьому він виконав вимогу поліцейського та надав реєстраційні документи на транспортний засіб та причеп. Дозвільних документів на деревину, водійського посвідчення чи документів, які б засвідчували особу, він не мав. Тому, у присутності інших поліцейських один з них почав вимагати неправомірну вигоду у розмірі 2 тисячі гривень. Не погодившись з вказаним, прийшовши додому, він вирішив звернутися за допомогою до представників територіальної оборони (а.с.60-62). Також, комісією були досліджені пояснення ОСОБА_9 , який підтвердив пояснення ОСОБА_2 (а.с.58-59). У ході службового розслідування також відібрані пояснення у ОСОБА_10 , який є начальником відділення поліції №2 (смт. Краснопілля), та який пояснив, що ним особисто вживалися заходи, направлені на дотримання підлеглими службової, транспортної дисципліни, недопущення надзвичайних ситуацій, корупційних та інших подій (а.с.65). Таким чином, в ході службового розслідування, у тому числі поясненнями позивача, підтверджено той факт, що за його участю було зупинено транспортний засіб під керуванням ОСОБА_2 , який перевозив деревину без документів на неї, а також без посвідчення водія чи документа, що посвідчує особу. Однак, позивачем у період дії воєнного стану не було вжито жодних дій щодо затримання ОСОБА_2 для встановлення особи на строк, передбачений Кодексом України про адміністративні правопорушення. Крім того, за наявності відомої позивачу інформації про перевезення ОСОБА_2 деревини без документів, не було зареєстровано повідомлення на спеціальну лінію «102», що передбачено вказаною вище частиною 6 розділу II Порядку № 100, відповідно до якої поліцейський незалежно від місця свого перебування в разі виявлення або отримання інформації про кримінальне правопорушення та іншу подію чи звернення до нього громадян із заявою невідкладно повідомляє про це за скороченим номером екстреного виклику поліції «102» і зобов`язаний вжити заходів, щодо його запобігання правопорушенню, його припинення, рятування людей, надання особам , які її потребують, установлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, та охорони місця події. Позивач, обґрунтовуючи свою позицію, стверджує, що була відсутня конфліктна ситуація між поліцейськими та ОСОБА_2 , документи надані, у зв`язку з чим наголошує, що не було ні законних підстав для затримання ОСОБА_2 , ні сама ситуація того не вимагала. Разом з тим, колегія суддів не погоджується з цими доводами та враховує таке. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні було введено воєнний стан, у зв`язку з чим п.2 Указу Міністерство внутрішніх справ України, зокрема, в особі Національної поліції України, зобов`язано запровадити та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Поряд з цим відповідно, до пункту 7 Порядку перевірки документів у осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженого постановою Кабінетів Міністрів України від 29.12.2021 № 1456 (далі по тексту - Порядок №1456), уповноважена особа має право вимагати від особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, у таких випадках: якщо особа має зовнішні ознаки, схожі на ознаки особи, яка перебуває в розшуку, або безвісно зниклої особи; якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення; якщо особа перебуває на території чи об`єкті із спеціальним режимом; якщо в особи є зброя, боєприпаси, наркотичні засоби та інші речі, обіг яких обмежений або заборонений або для зберігання, використання чи перевезення яких потрібен дозвіл, якщо встановити такі права іншим чином не можливо; якщо особа перебуває в місці вчинення кримінального, адміністративного правопорушення або дорожньо-транспортної пригоди, іншої надзвичайної події; якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об`єктом вчинення правопорушення; порушення особою відповідних заборон, введених на території, де запроваджено правовий режим воєнного стану. Пунктом 8 Порядку №1456 передбачено, що у разі відсутності в особи документів, передбачених пунктом 7 цього Порядку, уповноважена особа затримує таку особу для її встановлення на строк, передбачений Кодексом України про адміністративні правопорушення. У відповідності до частини 2 пункту 2 Положення про прикордонний режим (далі Положення про прикордонний режим), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 № 1147, контрольований прикордонний район - це ділянка місцевості, яка визначена як правило у межах території району, міста, селища та села, прилеглої до державного кордону, або до узбережжя моря, що охороняється органами Державної прикордонної служби. Пункт 7 вказаного Положення визначає, що громадяни України в`їжджають у прикордонну смугу та контрольований прикордонний район, перебувають, проживають або пересуваються в їх межах на підставі документів, що посвідчують їх особу. У свою чергу, документ, що посвідчує особу: для громадян України - паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт, службовий паспорт, службове посвідчення, посвідчення водія та ін. (пп.1 п.2 Положення про прикордонний режим). Згідно з пунктом 5 Положення про прикордонний режим, контроль за додержанням прикордонного режиму у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі здійснює Державна прикордонна служба у взаємодії з органами Національної поліції України. Пунктом 11 Положення про прикордонний режим визначено, що з метою виявлення порушень законодавства з прикордонних питань, виконання завдань, пов`язаних з боротьбою з організованою злочинністю та незаконною міграцією у межах прикордонної смуги і контрольованого прикордонного району, уповноважені особи Державної прикордонної служби та органів Національної поліції, а також члени громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону мають право відповідно до Законів України «Про Державну прикордонну службу України» та «Про дорожній рух» у разі потреби зупиняти та оглядати транспортні засоби. Зупинка транспортних засобів здійснюється уповноваженими особами Національної поліції - у встановленому порядку. Водій (капітан, судноводій, стерновий-моторист) повинен зупинити транспортний засіб у місці, на яке йому буде вказано, з дотриманням правил зупинки, а також: подати для перевірки документи, що посвідчують особу водія (капітана, судноводія, стернового-моториста) і пасажирів (членів екіпажу), та реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил - технічний талон). Нормою статті 246 Кримінального кодексу України передбачено, що незаконна порубка дерев або чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, перевезення, зберігання, збут незаконно зрубаних дерев чи чагарників містить в собі ознаки кримінального правопорушення та карається кримінальним покаранням. Відповідно до частини 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керування транспортним засобом особою, яка не має при собі, або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, або не пред`явила електронне посвідчення водія, а також інших передбачених документів законодавством тягне за собою адміністративну відповідальність. Тобто, вказаними нормами не передбачено таких умов як відсутність конфліктної ситуації з можливим порушником закону для виконання обов`язків та реалізації повноважень, визначених Порядком №1456, Порядком №100. Більше того, вказаними нормами чітко передбачено дії, які має вчинити уповноважена особа у разі відсутності в особи необхідних документів. Однак, під час розгляду справи, був підтверджений факт, встановлений в ході службового розслідування, про те, що позивач, виявивши в зоні контрольованого прикордонного району в період дії воєнного стану чоловіка без документів, що посвідчують особу, без водійського посвідчення, а також без документів на деревину, на порушення вказаних вище Порядку №1456, Порядку №100 не вжив заходів щодо складання матеріалів про виявлене адміністративне правопорушення, затримання особи для встановлення особи на строк, передбачений Кодексом України про адміністративні правопорушення, а також не зареєстрував повідомлення на спеціальну лінію

102. Також, позивач, обґрунтовуючи свою позицію, стверджує, що в ході проведення службового розслідування не було встановлено на кого з вказаної в плані-розстановці групи поліцейських було покладено обов`язок телефонувати на лінію «102», на кого було покладено обов`язок приймати рішення про затримання особи чи обов`язок складати адміністративні матеріали, не порушувалось питання розподілу функціональних обов`язків серед поліцейських, і яким чином встановили що та чи інша дія повинна була бути виконана саме позивачем, а не іншим поліцейським. Тому вважає, що висновки службового розслідування позбавлені конкретики та посилання на будь-які документи, які б вказували не на загальні обов`язки поліцейського, а конкретизували обов`язок позивача вчиняти ті чи інші дії саме в конкретній ситуації, яка склалась 17.04.2022. Вказані доводи є безпідставними, оскільки відповідно до посадової інструкції позивача (а.с.110-114), поліцейський сектору реагування патрульної поліції ВП №2 (с. Краснопілля) виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення, вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення, у випадках, визначених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання, здійснює перевірку осіб, транспортних засобів, доставляє у випадках і порядку, визначених законом, затриманих осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, та осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, вживає заходів щодо забезпечення публічної безпеки і порядку в публічних місцях. Згідно з ч. 2 ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Відповідно до пунктів 2, 3, 8, 9 частини 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію", поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання, доставляє у випадках і порядку, визначених законом, затриманих осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, та осіб, які вчинили адміністративне правопорушення. Крім того, частиною 6 розділу II Порядку № 100 передбачено, що поліцейський незалежно від місця свого перебування в разі виявлення або отримання інформації про кримінальне правопорушення та іншу подію чи звернення до нього громадян із заявою невідкладно повідомляє про це за скороченим номером екстреного виклику поліції «102» і зобов`язаний вжити заходів, щодо його запобігання правопорушенню, його припинення, рятування людей, надання особам , які її потребують, установлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, та охорони місця події. А пунктом 8 Порядку №1456 передбачено, що у разі відсутності в особи документів, передбачених пунктом 7 цього Порядку, уповноважена особа затримує таку особу для її встановлення на строк, передбачений Кодексом України про адміністративні правопорушення. Тобто, на поліцейського покладено обов`язок не лише кваліфікувати будь-які дії інших осіб, свідком яких він є, але і запобігати, припиняти чи вживати інших заходів для недопущення вчинення правопорушень. А тому колегія суддів критично ставиться до доводів позивача про відсутність конфліктної ситуації між поліцейськими та ОСОБА_2 , яка не вимагала законних підстав для затримання ОСОБА_2 . Колегія суддів наголошує на тому, що Закон України "Про Національну поліцію", Порядок № 100, Порядок №1456 не виокремлюють повноваження тих чи інших поліцейських та не вказують на дотримання цих приписів залежно від розподілу обов`язків, а вказують на імперативність їх виконання всіма поліцейськими, якщо ними виявлено або отримана інформація про кримінальне правопорушення та іншу подію. Таким чином, з урахуванням обов`язків, визначених посадовою інструкцією, відповідно до Закону України "Про Національну поліцію", Порядку № 100, Порядку №1456, позивач, як уповноважена особа, незалежно від виконання чи невиконання іншими поліцейськими своїх обов`язків, на виконання завдань, визначених посадовою інструкцією (а.с.110-111), зобов`язаний був, виявивши, разом з іншими поліцейськими, в зоні контрольованого прикордонного району в період дії воєнного стану чоловіка без документів, що посвідчують особу, а також без документів на деревину, керування транспортним засобом без посвідчення водія, вжити заходів щодо складання матеріалів про виявлене адміністративне правопорушення, затримання особи для встановлення особи на строк, передбачений Кодексом України про адміністративні правопорушення, а також зареєструвати повідомлення на спеціальну лінію «102». Натомість, ОСОБА_2 було надано можливість повернутися додому, що визнає позивач у наданих поясненнях. Також, позивач стверджує, що в наказі про призначення службового розслідування не конкретизовано у який спосіб отримана така інформація та чіткий зміст отриманої інформації, яка стала підставою для видання наказу про призначення службового розслідування, не міститься інформації про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку, а лише зазначено припущення, що окремі поліцейські відділення №2 (с. Краснопілля) Сумського районного управління поліції ГУ НП в Сумській області, знаходячись під час виконання службових обов`язків, можливо отримали неправомірну вигоду. У зв`язку з цим, вважає, що вказане ставить під сумнів правомірність призначення та проведення службового розслідування. Колегія суддів відхиляє сказані доводи позивача, з огляду на наступне. Відповідно до абз.2 п.1 розділу ІІ та п.4 розділу ІІ Порядку проведення службових розслідувань № 893, підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. У наказі про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії визначаються голова та члени дисциплінарної комісії, зазначається підстава проведення службового розслідування, а також прізвище, ім`я, по батькові, посада поліцейського, стосовно якого воно проводитиметься (у разі якщо на час призначення службового розслідування це відомо). Проект наказу про призначення службового розслідування та пропозиції щодо складу дисциплінарної комісії готує структурний підрозділ, яким установлено наявність підстав для проведення службового розслідування. За рішенням уповноваженого керівника в межах повноважень підготовку проекту наказу про призначення службового розслідування може бути доручено іншому органу (підрозділу) поліції. Склад дисциплінарної комісії визначається з урахуванням вимог статті 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України. На виконання вказаних норм у наказі (а.с.58) зазначено, що підставою для призначення службового розслідування є інформація, що надійшла до ГУНП про можливі порушення службової дисципліни з боку окремих поліцейських відділення поліції №2 (с.Краснопілля) Сумського районного управління поліції ГУ НП в Сумській області, що призвели до документування 17.04.2022 в с. Миропілля Сумського району факту отримання неправомірної вигоди поліцейськими вказаного ВП (а.с.52). Втім, дійсно у наказі не вказано, зокрема, спосіб отримання такої інформації (заяви, скарги та повідомлення) та прізвище позивача. Однак, колегія суддів наголошує на тому, що межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття. Судовим розглядом таких обставин не встановлено, а позивачем, якому під час проведення службового розслідування було надано право у реалізації його права на надання пояснень та доказів, таких обставин, не наведено. Позивачу було відомо, що саме відносно нього проводиться розслідування та у зв`язку з чим воно призначено, що вбачається з пояснень, які були надані ним під час розслідування (а.с.75-78). Обставин незабезпечення позивача можливості у реалізації його прав під час проведення службового розслідування судовим розглядом не встановлено. У зв`язку з цим, певні дефекти форми наказу про призначення службового розслідування (а.с.52) не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних наказів. Посилання позивача на відсутність повноважень у комісії проводити службове розслідування за іншими фактами, ніж той, що вказаний у наказі про службове розслідування, а саме: факт отримання неправомірної вигоди, є безпідставними, з огляду на таке. Відповідно до частини другої ст. 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Крім того, положеннями абз. 2 ст. 4 розділу V Порядку проведення службових розслідувань № 893 визначено, що службове розслідування має встановити наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій, що і було зроблено дисциплінарною комісією у цьому випадку. При цьому, частиною 7 ст.14 Дисциплінарного статуту визначено, що у разі вчинення поліцейським більше двох дисциплінарних порушень проводиться одне службове розслідування. Якщо протягом проведення службового розслідування поліцейським вчинено інший дисциплінарний проступок, розпочинається нове службове розслідування. Тобто, службове розслідування передбачає також встановлення причин і умов його вчинення, та підготовку пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. При цьому, з огляду на вказані приписи, виявлені в ході службового розслідування дисциплінарні проступки не можуть залишатися поза увагою комісії та відповідного реагування з боку керівника та якщо дисциплінарні порушення вчиненні до його початку, проводиться одне службове розслідування, що мало місце у спірних правовідносинах. Щодо доводів позивача про те, що у висновку службової перевірки не вбачається крайньої необхідності у застосуванні настільки суворого дисциплінарного стягнення як звільнення зі служби, без врахування обставин, що пом`якшують відповідальність, колегія суддів зазначає, що застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби дійсно є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи, з урахуванням усіх обставин вчинення дисциплінарного проступку, та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 815/2527/15, від 13.08.2020 у справі № 817/3305/15, від 24.11.2020 у справі № 2140/1341/18. Відповідно до пункту 5 розділу І Правил етичної поведінки поліцейських, поліцейський здійснює свою діяльність відповідно до основоположних принципів, які закріплені в Конституції України, Законі України «Про Національну поліцію», інших законодавчих актах України, а також у цих Правилах, зокрема: верховенства права; дотримання прав і свобод людини; законності; відкритості та прозорості; політичної нейтральності; взаємодії з населенням на засадах партнерства; безперервності; справедливості, неупередженості та рівності. Відповідно до пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, під час виконання службових обов`язків поліцейський, зокрема, повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку. Отже, законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов`язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення. Варто зауважити, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушенням Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Колегія суддів зазначає, що працівник поліції має чітко усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, та повинен стверджувати і відстоювати честь і гідність звання поліцейського, несучи особисту відповідальність перед державою і суспільством. Має вживати заходів на підвищення авторитету та позитивного іміджу органів поліції. В особистій поведінці у службових та позаслужбових стосунках з людьми не допускати проявів жорстокого або принизливого ставлення до людей, бути зразком чесності, тактовності та внутрішньої дисциплінованості, оскільки проходження служби в поліції несумісне з неправомірною поведінкою, ігноруванням вимог Конституції, законів України та Дисциплінарного статуту. Тобто, поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісними із подальшим проходженням служби. Порушення позивачем вимог закону або ж моральних та етичних приписів може сприйматися, як спроба підриву довіри до Національної поліції, і відповідальність за це несе держава, а це безумовно негативно впливає на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції з боку суспільства. Колегія суддів зазначає, що поняття «службова дисципліна» включає у себе не лише обов`язок особи належним чином виконувати свої службові обов`язки, а і обов`язок дотримуватися положень чинного законодавства України та Присяги працівника поліції. Відповідно до ч. 7 ст. 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту. Під час розгляду справи не спростовані встановлені відповідачем під час службового розслідування обставини допущення грубого порушення позивачем вимог Дисциплінарного статуту та Закону України «Про Національну поліцію», що свідчить про недодержання позивачем вимоги щодо необхідності високо нести звання працівника поліції, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, про дискредитацію звання поліцейського і негативно впливає на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції з боку суспільства. Комісія у даному конкретному випадку обставини діяння поліцейського з`ясувала повно, оцінила вірно, вчинене поліцейським діяння кваліфікувала правильно, норму закону визначила належну, зміст норми права витлумачила відповідно до її дійсної суті, а, відтак, забезпечила дотримання процедури притягнення особи до відповідальності. Дисциплінарною комісією взяті до уваги усі суттєві поза розумним сумнівом аспекти, які здатні вплинути на міру відповідальності особи. При цьому, відповідно до Рекомендації Rec (2001) №10 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам «Про Європейський кодекс поліцейської етики», працівники поліції, на усіх рівнях службової кар`єри, повинні відбиратися на посади на основі особистої кваліфікації та досвіду, що відповідає цілям поліції. Працівників поліції мають характеризувати такі якості: логічність суджень, відкритість, зрілість, доброчесність, комунікативність і, де це необхідно, наявність лідерських та управлінських навичок (пункти 22,23). Один із основних принципів поведінки представників правоохоронних органів, закріплених у Кодексі поведінки посадових осіб з підтримання правопорядку, що був затверджений Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН №34/169 від 17 грудня 1979 року, полягає у тому, що службовці органів правопорядку повинні завжди виконувати обов`язки, покладені на них законом, служачи суспільству та захищаючи всіх людей від протиправних діянь, відповідно до високого рівня відповідальності, якої вимагає їхня професія. У пунктах 33, 59 зазначеної Рекомендації вказано, що поліція повинна бути відповідальною перед державою, громадянами та їх представниками, а також підлягати ефективному зовнішньому контролю. Застосування дисциплінарних стягнень щодо співробітників поліції повинно здійснюватися під наглядом незалежного органу або суду. З урахуванням обставин справи, колегія суддів вважає, що обраний вид дисциплінарної відповідальності відповідає тяжкості та обставинам вчиненого позивачем проступку, останнім в умовах воєнного стану вчинено поведінку проти інтересів служби, що суперечить покладеним на нього обов`язкам та змісту Присяги працівника поліції, підриває довіру до нього як носія влади, працівника поліції, що призводить до приниження авторитету державного органу. За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що при прийнятті спірних наказів про накладення на позивача найсуворішого виду дисциплінарного стягнення, а саме звільнення зі служби в поліції, відповідач діяв обґрунтовано, в порядку, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, а застосоване до позивача стягнення є співмірним із вчиненим проступком. З огляду на правомірність накладеного на позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення з займаної посади, у зв`язку із наявністю факту вчиненого ним діяння, відсутні підстави для поновлення позивача на службі в органах Національної поліції та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відтак підстави для їх задоволення також відсутні. Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури. Колегія суддів зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивачем в ході судового розгляду справи не доведено неправомірність спірних наказів. В той же час, згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). В даному судовому провадженні відповідач обґрунтував правомірність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності належними та допустимими в спірних правовідносинах доказами, з посиланням на відповідні положення законодавства. Наведені ж позивачем доводи судом визнані необґрунтованими. З урахуванням викладеного, за результатами з`ясування обставин у справі та їх правової оцінки колегія суддів прийшла до висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316/317, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17.10.2022 по справі № 480/3810/22 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій Судді(підпис) (підпис) Т.С. Перцова В.Б. Русанова Повний текст постанови складено 14.09.2023 року