LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4873910/19882/21

від 13.09.2023 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу Державної іпотечної установи на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2022 у справі №910/19882/21 - залишити без задоволення.

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "13" вересня 2023 р. Справа№ 910/19882/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Коротун О.М. суддів: Гаврилюка О.М. Ходаківської І.П. за участю секретаря судового засідання Безрука Д.Д., за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 13.09.2023:від позивача: Тодосієнко В.М. - адвокат, посвідчення № 4841; Качан В.В. - адвокат, посвідчення № 1915; від відповідача: Шутов О.О. - в порядку само представництва, посвідчення № 805; від третьої особи на стороні позивача: Гуцева Л.О. - в порядку самопредставництва; від третьої особи на стороні відповідача: Шутов О.О. - в порядку самопредставництва, посвідчення № 805; Перетятько С.М.; за апеляційною скаргою Державної іпотечної установи на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2022 у справі №910/19882/21 (суддя - Маринченко Я.В.) за позовом Державної іпотечної установи до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерство фінансів України третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

1. Національний банк України

2. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про припинення зобов`язання УСТАНОВИВ: ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст заявлених вимог Державна іпотечна установа (надалі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (надалі - відповідач), третя особа Міністерство фінансів України про припинення зобов`язання. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до реєстру власників іменних цінних паперів №168405зв від 12.12.2018 відповідач є власником іменних відсоткових облігацій емітованих позивачем серії «А3» в кількості 4565 шт. Так, в результаті прийняття Правлінням Національного банку України постанови від 02.03.2015 №150 «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних та від 02.10.2015 №664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк», зазначене призвело до неможливості виконання відповідачем зобов`язань перед позивачем за договором банківського рахунку від 27.02.2013 №26/995-070 і позбавило позивача права на розпорядження грошовими коштами, які обліковувались на банківському рахунку, в результаті чого позивач не може виконати свої зобов`язання за облігаціями серії «А3» перед відповідачем. У зв`язку з чим, позивач просить суд визнати припиненими з 12.12.2018 зобов`язання позивача перед відповідачем щодо сплати суми номінальної вартості іменних відсоткових облігацій серії «А3» у кількості 4565 штук з додатковим забезпеченням в бездокументарній формі ISIN UA4000178438, реєстраційний номер випуску 293/2/2013, дата реєстрації - 27.12.2013.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.12.2022 відмовлено в задоволенні позову Державної іпотечної установи. При цьому суд першої інстанції зазначив, що не бере до уваги посилання позивача на неможливість виконання його зобов`язань у зв`язку з втратою можливості розпоряджатися грошовими коштами, які знаходилися на рахунку, відкритому в ПАТ «Дельта Банк», з огляду на те, що зобов`язання є грошовим і може бути виконане за рахунок інших коштів позивача. А тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання припиненим зобов`язання Державної іпотечної установи перед ПАТ «Дельта Банк» щодо сплати суми номінальної вартості облігацій серії «А3», а відтак, у задоволенні позову відмовив.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду та межі апеляційного перегляду рішення суду Не погоджуючись з прийнятим судом рішенням, 16.01.2023 через управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Державної іпотечної установи надійшла апеляційна скарга, в якій останнє просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2022 та ухвалити нове, яким задовольнити позов Державної іпотечної установи до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" та визнати припиненими у зв`язку із неможливістю виконання зобов`язань Державної іпотечної установи перед Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" за іменними відсотковими облігаціями з додатковим забезпеченням в бездокументній формі, серії "А3" з додатковим забезпеченням у бездокументарній формі, міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів (ISIN) UA4000178438, реєстраційний номер випуску293/2/2013, дата реєстрації - 27.12.2013 року у кількості 4 565 штук. Також скаржником ставилося питання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2023 апеляційну скаргу Державної іпотечної установи передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючої судді (судді-доповідача) - Зубець Л.П., суддів: Гаврилюк О.М., Ткаченко Б.О. 25.01.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/19882/21. 30.01.2023 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу про відкриття апеляційного провадження. Поновлено Державній іпотечній установі пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2022 у справі №910/19882/21. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної іпотечної установи на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2022 у справі №910/19882/21. Розгляд апеляційної скарги призначено на 14.03.2023. Встановлено відповідачу строк на подання до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом семи днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 24.02.2023. Встановлено учасникам апеляційного провадження строк на подання заяв/клопотань, пояснень або заперечень з доказами направлення їх іншим учасникам справи - до 09.03.2023. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2023, у зв`язку з тим, що головуюча суддя Зубець Л. П. рішенням Вищої ради правосуддя від 21.02.2023 звільнена з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку, справу передано для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Сулім В.В., Майданевич А.Г. 16.03.2023 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою заяву судді Суліма В.В. про самовідвід від розгляду справи № 910/19882/21 за апеляційною скаргою Державної іпотечної установи на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2022 - задовольнив. Матеріали справи № 910/19882/21 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України. 17.03.2023 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу про прийняття справи № 910/19882/21 до провадження за апеляційною скаргою Державної іпотечної установи на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2022 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Державної іпотечної установи на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2022 у справі № 910/19882/21 на 11.04.2023. Справа розглядалась різними складами суду, розгляд справи неодноразово відкладався, оголошувалась перерва, зокрема, в судовому засіданні 04.07.2023 - на 03.08.2023. Судове засідання 03.08.2023 не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Андрієнка В.В., який входив до складу суду, у відпустці. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2023, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Гаврилюк О.М., Ходаківська І.П., вказана судова колегія прийняла до свого провадження апеляційну скаргу, призначила її розгляд на 13.09.2023, розглянула її по суті та ухвалила постанову у даній справі. В судове засідання 13.09.2023 з`явились представники усіх учасників апеляційного провадження. Представники позивача апеляційну скаргу у даній справі підтримали, просили її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового - про задоволення позову повністю. Представники відповідача та третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечували, просили залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Справа була розглянута в розумний строк (в розумінні ст. 6 Конвенції) з незалежних від суду причин: враховуючи поведінку сторін, з метою забезпечення рівності сторін (шляхом задоволення клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги); враховуючи дію воєнного стану в Україні, обставини оголошення сигналу "повітряна тривога", та інші чинники.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених в ній доводів Апелянт не погоджується з рішенням Господарського суду міста Києва від 06.12.2022 у даній справі, вважає, що останнє підлягає скасуванню, оскільки було прийнято з неповним з`ясуванням та при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи; при розгляді справи судом порушені норми матеріального та процесуального права. Так, за доводами апелянта, суд першої інстанції не дослідив наступні докази, що знаходились в матеріалах справи, а саме: додаткові угоди до договору банківського рахунку №26/995-070 від 27.02.2013 (надалі - договір банківського рахунку): №1 від 28.10.2013, №2 від 25.11.2013, №3 від 24.12.2013, №4 від 27.01.2014, №5 від 27.02.2014, №5/1 від 27.02.2014, №6 від 31.03.2014, №7 від 02.06.2014, №8 від 31.08.2014, №9 від 29.10.2014, №10 від 30.01.2015, які доказують, що сума вартості цінних паперів (надалі - ЦП) знаходилась в оплатному користуванні відповідача. Недослідивши додаткові угоди до договору банківського рахунку, за доводами скаржника, суд першої інстанції не врахував під час винесення рішення особливості безготівкових розрахунків. Також скаржник звернув увагу на те, що оплата за облігаціями серії «А3» проводилась відповідачем шляхом внутрібанківської операції, а, отже, сума вартості облігацій не вибула з банківської установи і залишилась в оплатному користуванні відповідача в силу закону і додаткових угод до договору банківського рахунку. Оплата за облігації була здійснена шляхом проведення облікової операції, в наслідок якої, сума, що надійшла в оплату облігацій, фактично залишилась на кореспондентському рахунку відповідача - у володінні і розпорядженні банку, а позивач набув, відповідно до договору банківського рахунку права, встановлені умовами цього договору і гарантоване право безперешкодно розпорядження цими коштами. Отже, проведення внутрібанківського розрахунку у безготівковій формі відбувається шляхом проведення банківською установою облікової операції і обумовлено наданням власником коштів гарантії розпоряджатись цими коштами при тому, ці кошти залишаються в користуванні банківської установи. Окрім цього, за доводами апелянта, суд першої інстанції не дослідив положення договору банківського рахунку і розглянув справу виключно з боку зобов`язань емітента, однак власник облігацій має зобов`язання перед емітентом, що виникли на підставі цього договору. Пунктом 6.3. договору встановлено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх зобов`язань за цим договором у випадку настання та дії обставин, що знаходяться поза межами контролю сторін, та які сторони не могли передбачити або запобігти (обставини непереборної сили). До таких обставин за цим договором належать військові дії, незалежно від факту оголошення війни, повстання, стихійні лиха, пожежі, рішення повноважних державних органів України, та інші, віднесені законодавством України до обставин непереборної сили. За доводами скаржника, суд першої інстанції не дослідив доказ, який наявний в матеріалах справи і доводить факт того, що погашення вимог кредиторів, що віднесені до сьомої черги, взагалі не передбачається. Відповідно до листа Фонду №49-955/22 від 21.01.2022 станом на 01.11.2021 загальна сума незадоволених кредиторських вимог до АТ «Дельта Банк» становить 41 820 376 154,96 грн., загальна сума незадоволених кредиторських вимог до АТ «Дельта Банк» віднесених до 1-6 черги становила 17 220 177 605,28 грн., залишок коштів одержаних в результаті процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» (в т.ч. продажу майна (активів) АТ «Дельта Банк» становив 182 876 645,86 грн., залишок нереалізованого майна (активів) АТ «Дельта Банк» (без урахування залишку коштів) становив 7 802 667 373,12 грн. Отже, для задоволення кредиторських вимог в сумі 41 820 376 154,96 грн., з яких непогашені вимоги кредиторів 1-6 черги становлять 17 220 177 605,28 грн., в розпорядженні банку знаходиться активи на суму 7 985 544 018,98 грн. (7 802 667 373,12грн. + 182 876 645,86грн.). Вказана інформація Фонду, на думку скаржника, свідчить про те, що відповідач не планує задовольняти вимоги кредиторів сьомої черги, у тому числі і вимоги Державної іпотечної установи з повернення позики. Апелянт зазначає, що під час розгляду справи суд першої інстанції не дослідив положення Проспекту емісії, в наслідок чого прийшов до помилкового висновку про те, що зобов`язання є грошовими і може бути виконане за рахунок інших коштів позивача. Вказане, на думку скаржника, суперечить положенням Проспекту емісії облігацій серії « 72», «А3», «В3», «С3», «D3» Державної іпотечної установи 2013 (далі - Проспект емісії). Також скаржник зазначив, що суд взагалі не досліджував положення договору банківського рахунку та настання обставин непереборної сили, через які відповідач не може тривалий час виконати свої зобов`язання. При тому суд встановив прийняття державними повноважними органами рішення: постанови Правлінням Національного банку України від 02.03.2015 №150 «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних та від 02 жовтня 2015 № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», що за умовами договору банківського рахунку є обставинами непереборної сили. В результаті недослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд прийшов до помилкового висновку, про те що обставини справи не свідчать про неможливість виконання позивачем зобов`язань щодо сплати суми номінальної вартості облігацій серії «А3». Такий висновок суду не відповідає вимогам ч. 1 ст. 11 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», ч.1 ст. 1046 ЦК України, ч.1 ст. 1049 ЦК України. А тому апелянт просив рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового - про задоволення позову повністю.

5. Узагальнені доводи відзивів на апеляційну скаргу У відзиві Національний банк України, зазначає, в даному випадку стаття 607 ЦК України не може бути застосована, оскільки АТ "Дельта Банк" перебуває в процесі ліквідації та відповідає за вказану обставину та своїми зобов?язаннями перед кредиторами (в т.ч. і перед ДІУ) шляхом задоволення їх вимог в порядку, встановленому спеціальним Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Більш того, внесені зміни до пункту восьмого частини другої статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» також не є тією обставиною, що призводить до припинення зобов?язань ДІУ за облігаціями, оскільки такі зобов?язання не виникають на підставі вказаної норми, а регулюються окремим Законом України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» (попередня назва - Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок») та Проспектом емісії облігацій, а відтак зміни до пункту восьмого частини другої статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», яка стосується правовідносин зарахування зустрічних однорідних вимог з неплатоспроможнім банком, не припиняє зобов?язань ДІУ перед «Дельта Банк» за облігаціями з підстав, встановлених статтею 607 ЦК України. Також третя особа зазначила, що між сторонами виникли майнові відносини, які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина перша статті 1 ЦК України), що регулюються актами цивільного законодавства України, то обставина, що фактично зводиться до відсутності у позивача необхідних коштів, не звільняє його від обов?язку виконати зобов?язання за облігаціями. Водночас НБУ просив звернути увагу, що ані Проспект емісії, ані договори купівлі-продажу цінних паперів, ані договір банківського рахунка, укладені між ДІУ та АТ «Дельта Банк», не встановлюють будь-яку залежність виконання зобов?язань ДІУ за облігаціями від можливості розпорядження конкретними коштами, що були розміщені в ПАТ «Дельта Банк» на конкретному рахунку. А тому третя особа просить відмовити ДІУ в задоволенні апеляційної скарги у справі 910/19882/21 в повному обсязі, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Зазначає, що доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права є необґрунтованими, не спростовують висновків господарського суду, які є правильними і законними. На думку заявника, позивачем не було подано до суду будь-яких рішень про дострокове погашення облігацій, відмову від розміщення облігацій, анулювання випуску облігацій, конвертації облігацій, викупу облігацій. Вважає, що суд правомірно встановив, що зобов`язання позивача згідно з Проспектом емісії продовжують існувати, а жодна з підстав припинення зобов`язання в розумінні приписів гл. 50 ЦК України не настала. Посилається на висновки судів в аналогічній справі № 910/10553/18 між тими ж сторонами: перенесення неплатоспроможним банком коштів на балансовий рахунок 2909 "інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами банку" не можна вважати операціями з повернення позики, оскільки призначенням цього рахунку є облік суми кредиторської заборгованості банку, а таке перенесення коштів не може свідчити про набуття банком, який ліквідується, права власності на кошти, розміщені на рахунку позивача. Зазначає, що апеляційний господарський суд керувався п. 16 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про депозитарну систему України" у системному зв`язку з іншими положеннями законодавства, зокрема, ЦК України, Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок". Вказує про безпідставність посилання Державної іпотечної установи на начебто неврахування при розгляді цієї справи висновків Верховного Суду щодо застосування положень Закону України "Про депозитарну систему України" у справі № 910/9938/17, оскільки звертаючись до суду з позовом, установа жодним чином не ставить під сумнів факт набуття банком права власності на облігації (у протилежному випадку ці доводи суперечили б предмету та підставам позову), тобто обґрунтовує неподібність правовідносин у справі № 910/9938/17 та справі, яка переглядається. На думку заявника, суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що після звернення позивача із заявою про визнання кредиторських вимог до відповідача, акцептування цих вимог відповідачем та включення позивача до реєстру вимог кредиторів, відносини між сторонами щодо грошових коштів, які знаходились на розрахунковому рахунку позивача регулюються Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". У відзиві від 01.02.2023 ПАТ "Дельта Банк" просить апеляційну скаргу у даній справі залишити без задоволення,а рішення суду першої інстанції - без змін. При цьому третя особа зазначила, що у зв?язку з укладанням між Державною іпотечною установою та АТ «Дельта Банк» договорів купівлі-продажу цінних паперів, між його сторонами (позивачем та відповідачем) виникли грошові зобов?язання на підставі правовідносин позики. Так, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов?язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов?язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов?язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України). Тому, за доводами відповідача, висновок суду в оскаржуваному рішенні про те, що зобов?язання ДІУ є грошовим і може бути виконане за рахунок інших коштів позивача є законодавчо обґрунтованим та доведеним, а твердження позивача, що він суперечить положенням Проспекту емісії облігацій серії "Z2", "А3", "B3", "С3", "D3" і позивачу заборонено виплачувати відповідачу відсотковий дохід, використовуючи кошти, залучені від продажу облігацій іншим особам. А тому відповідач просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги повністю. У поданому відзиві на апеляційну скаргу Міністерство фінансів України зазначило, що підтримує вимоги апеляційної скарги, та просить її задовольнити, скасувавши рішення місцевого господарського суду та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

6. Фактичні обставини, неоспорені сторонами, встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції Як вбачається з матеріалів справи та правомірно встановлено судом першої інстанції, 26.02.2013 Державною іпотечною установою прийнято рішення про закрите (приватне) розміщення облігацій серії "Z2", "А3", "В3", "С3", "D3". Відповідно до положень проспекту емісії облігацій серій "Z2", "А3", "В3", "С3", "D3" установи 2013 року: п. п. 4.2.1, 4.3.1 - характеристика цих облігацій - іменні, відсоткові, з додатковим забезпеченням (у формі державної гарантії Кабінету Міністрів України); п. 4.2.2 - кількість облігацій серії "Z2", "А3", "В3", "С3", "D3" за 10 000 шт.; п. 4.2.3 - номінальну вартість облігацій 100 000,00 грн; п. 4.2.4 - загальна номінальна вартість - 1 000 000 000, 00 грн на кожну серію; п. 4.5 - власники облігацій мають права, передбачені чинним законодавством, зокрема, отримати номінальну вартість облігацій при настанні строку їх погашення та отримувати відсотковий дохід у вигляді відсотків, нарахованих на номінальну вартість облігацій, що їм (власникам) належать, після закінчення кожного відсоткового періоду; п. 4.9 - погашення облігацій здійснюється протягом одного банківського дня: серія "Z2" - 21.11.2018; серія "АЗ" - 12.12.2018; серія "ВЗ" - 18.11.2020; серія "СЗ" - 15.12.2020; серія "DЗ" - 14.12.2023; п. 4.9.1 - дострокове погашення облігацій відповідної серії може бути здійснене за рішенням емітента у разі дострокового викупу 100% облігацій цієї серії; таке рішення приймається правлінням установи.24.03.2014 між Державною іпотечною установою і ПАТ "Дельта Банк" було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №ДД-205/2014 від 24.03.2014, за яким банком було придбано облігації серії "A3" у кількості 2 000 шт загальною вартістю 204 142 460,00 грн. 27.03.2014 між Державною іпотечною установою і ПАТ "Дельта Банк" було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №ДД-230/2014 від 27.03.2014, за умовами якого банком було придбано облігації серії «A3» у кількості 2998 шт загальною вартістю 306 231 339,58 грн. Як вбачається з матеріалів справи, на виконання п.2.4 вказаних договорів відповідачем було перераховано на рахунок позивача № НОМЕР_1 , відкритий в ПАТ "Дельта Банк", вартість облігацій серії "A3" у сумі 204 142 460,00 грн за договором №ДД-205/2014 від 24.03.2014 та в сумі 306 231 339,58 грн за договором №ДД-230/2014 від 27.03.2014. На підставі постанови Правління НБУ №150 від 02.03.2015 "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк", строком на 3 місяці з 03.03.2015 до 02.06.2015, з призначенням уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації - Кадирова В.В. У подальшому згідно з рішеннями виконавчої дирекції Фонду №71 від 08.04.2015, №147 від 03.08.2015 строки проведення тимчасової адміністрації у банку продовжувались. Відповідно до постанови Правління НБУ №664 від 02.10.2015 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення №181 від 02.10.2015 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку", розпочато процедуру ліквідації банку, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора банку Кадирову В.В. на два роки; у подальшому цей строк подовжувався до 04.10.2020. 11.01.2016 виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення про затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів банку та з метою обліку кредиторської заборгованості 25.01.2016 банком проведено операцію з обліку кредиторських вимог, а саме - перенесення коштів з рахунку клієнта - Державної іпотечної установи на спеціальний рахунок "інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами банку", який призначений для обліку заборгованості банку перед третіми особами та є пасивним рахунком, тобто на ньому обліковується сума, яку банк виплатить кредитору у порядку черговості, визначеної законом. 17.02.2016 рахунки позивача, відкриті в ПАТ «Дельта Банк» (за договором банківського рахунку № 26/995-070 від 27.02.2013), були закриті, про що банк повідомив Державну іпотечну установу довідкою № 5370 від 21.06.2016. Відповідно до витягу із реєстру № 2495 від 18.03.2016, затвердженого протоколом №005/16, та з урахуванням змін №1, затверджених рішенням виконавчої дирекції №291 від 03.03.2016, вимоги позивача акцептовані на загальну суму 3 332 921 190,01 грн і включені до сьомої черги як вимоги юридичної особи, про що відповідач 03.10.2016 видав позивачу довідку №05-3323787. Згідно з реєстром власників іменних цінних паперів станом на 11.12.2018 ПАТ «Дельта Банк» було власником 4 565 шт. іменних відсоткових облігацій серії «A3», код ISIN НОМЕР_2 , емітент - Державна іпотечна установа. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було пред`явлено позивачу вимогу №186 від 14.01.2019 про негайне виконання зобов`язань із погашення номінальної вартості облігацій серії «А3» в кількості 4565 штук у сумі 456500000 грн. ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ст. ст. 627 - 629 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначення умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України). Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, ч. 1 ст. 526 ЦК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. За приписами ч.1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Однією з підстав припинення зобов`язання є неможливість його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає (ст. 607 ЦК України). Частиною 2 ст. 7 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) передбачено, що облігація - цінний папір, що посвідчує внесення його першим власником коштів, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов`язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений проспектом або рішенням про емісію цінних паперів (для державних облігацій України - умовами їх розміщення) строк та виплатити доход за облігацією, якщо інше не передбачено проспектом або рішенням про емісію цінних паперів (для державних облігацій України - умовами їх розміщення). В цій частині суд апеляційної інстанції також враховує висновок суду касаційної інстанції, викладений у постанові від 28.04.2020 у справі № 910/10553/18, що між позивачем та відповідачем на підставі договорів купівлі-продажу цінних паперів: №ДД-205/2014 від 24.03.2014, №ДД-230/2014 від 27.03.2014, №ДД-750/2014 від 05.09.2014,№ДЦ-751/2014 від 08.09.2014, №ДД-758/2014 від 09.09.2014, №ДД-759/2014 від 09.09.2014, Проспекту емісії облігацій серії "Z2", "А3", "В3", "С3", "D3" Державної іпотечної установи від 2013, виникли відносини позики у розумінні статей 1046, 1047 Цивільного кодексу України. Так, згідно правової позиції Верховного Суду, висловленій у наведеній постанові, договір позики вважається основною підставою виникнення позикових відносин. Відносини позики регулюються положеннями Цивільного кодексу України та іншими актами цивільного законодавства. Поняття договору позики визначено статтею 1046 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Із аналізу зазначеної статті вбачається, що за своїми ознаками договір позики є реальним, оплатним або безоплатним, одностороннім, строковим або безстроковим. А сам договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. При цьому, обов`язки за договором позики виникають лише для однієї сторони - позичальника. Так, отримавши у власність передані позикодавцем гроші або речі, визначені родовими ознаками, позичальник стає зобов`язаним повернути позикодавцеві таку ж суму грошей або рівну кількість речей такого ж роду і якості. Суд першої інстанції правомірно встановив, що на підставі п. 4.8 Проспекту емісії у Державної іпотечної установи виникло зобов`язання з виплати відсоткового доходу за облігаціями серії «А3» за 10-й (останній) відсотковий період, дата початку і закінчення виплати відсоткового доходу - 12.12.2018. Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги про недослідження судом першої інстанції матеріалів справи, зокрема: додаткових угод до договору банківського рахунку №26/995-070 від 27.02.2013 (надалі - договір банківського рахунку): №1 від 28.10.2013, №2 від 25.11.2013, №3 від 24.12.2013, №4 від 27.01.2014, №5 від 27.02.2014, №5/1 від 27.02.2014, №6 від 31.03.2014, №7 від 02.06.2014, №8 від 31.08.2014, №9 від 29.10.2014, №10 від 30.01.2015, оскільки суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 86 ГПК України дослідив всі наявні в матеріалах справи докази (серед іншого, договір банківського рахунку № 26/995-070 з додатковими угодами до нього; договори банківських рахунків), які є достатніми для прийняття законного і обґрунтованого рішення у справі. Місцевий господарський суд надав їм належну оцінку та з правильним застосування норм матеріального і процесуального права, прийняв судове рішення у даній справі, відповідно до вимог ст. 236 ГПК України. Також суд апеляційної інстанції зазначає, що в судовому засіданні 13.09.2023 було оглянуто документи, що містяться в матеріалах справи, зокрема додаткові угоди до договору банківського рахунку та лист АТ «Дельта Банк» № 1065 від 04.02.2016. А тому доводи апелянта не приймаються судом апеляційної інстанції в цій частині. Водночас, доводи апелянта фактично зводяться до незгоди з наданою судом першої інстанції оцінкою наявним у матеріалах справи доказів, що не є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Державна іпотечна установа вважає, що неможливість виконання нею зобов`язань перед ПАТ «Дельта Банк» щодо сплати відсотків за облігаціями серії «А3» за 10-й відсотковий період зумовлена тим, що у зв`язку з перебуванням відповідача в процедурі ліквідації позивач був позбавлений права розпоряджатися грошовими коштами, які обліковувались на відкритому в ПАТ «Дельта Банк» банківському рахунку, а у відповідача відсутні необхідні активи для виконання зобов`язань перед позивачем як кредитором сьомої черги. Водночас, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що такі обставини не свідчать про неможливість виконання позивачем зобов`язань щодо сплати відсотків за облігаціями серії «А3» за 10-й відсотковий період. Твердження позивача про відсутність на теперішній час у банку коштів для виконання зобов`язань перед третьою чергою погашення, що, у свою чергу, є доказом неможливості виконання зобов`язання банку перед позивачем (кредитором сьомої черги), суд апеляційної інстанції відхиляє та вважає, що такі твердження передчасними припущення позивача, оскільки процедура ліквідації відповідача триває, а АТ «Дельта Банк» не є ліквідованим в розумінні ст. 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», згідно з якою ліквідаційна процедура банку вважається завершеною з моменту затвердження ліквідаційного балансу, а банк ліквідованим - з моменту внесення запису про припинення банку до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Фактично, твердження позивача про припинення зобов`язання на підставі ст. 607 ЦК України зводяться до неможливості виконання Державною іпотечною установою вимоги про погашення номінальної вартості облігацій серії «А3» через відсутність необхідних коштів. Також суд апеляційної інстанції зазначає, що відсутність необхідних коштів позивач, в свою чергу, пов`язує з запровадженням в АТ «Дельта Банк» процедури ліквідації, внаслідок якої позивач позбавлений можливості розпоряджатися коштами на рахунку у вказаному банку, а інші джерела фінансування у Державної іпотечної установа відсутні. За загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов`язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов`язання через відсутність необхідних коштів (ст. 607 ЦК України) або на відсутність вини (ст. ст. 614, 617 ЦК України чи ст. 218 ГК України). В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що Верховний Суд у постановах від 11.07.2023 у справі №910/18432/21, від 26.07.2023 у справі №910/18283/21, від 25.07.2023 у справі №910/18430/21 фактично зазначив про неможливість застосування положень ст.607 ЦК у цих правовідносинах. Скаржник не вказав на відмінність обставин у цій справі та наведених справах, пославшись лише на різні строки погашення заборгованості, різні умови випуску та серії облігацій. Суд апеляційної інстанції вважає такі доводи Держіпотеки помилковими, а постанови Верховного Суду від 11.07.2023 у справі №910/18432/21, від 26.07.2023 у справі №910/18283/21, від 25.07.2023 у справі №910/18430/21, які ухвалені після звернення скаржника з апеляційної скаргою у цій справі, такими, що підлягають застосуванню під час розгляду апеляційною скарги в розумінні ч. 4 ст. 236 ГПК України. Місцевий господарський суд правомірно не взяв до уваги посилання позивача на неможливість виконання його зобов`язань у зв`язку з втратою можливості розпоряджатися грошовими коштами, які знаходилися на рахунку, відкритому в ПАТ «Дельта Банк», оскільки зобов`язання є грошовим та може бути виконане за рахунок інших коштів позивача. Суд апеляційної інстанції враховує, що кошти, отримані Державною іпотечною установою від розміщення облігацій серії «А3», надходили на рахунок, відкритий позивачем у ПАТ «Дельта Банк» на підставі договору банківського рахунка №26/995-070 від 27.02.2013. Водночас колегія суддів окремо відзначає, що ані Проспект емісії, ані договори купівлі-продажу цінних паперів №ДД-205/2014 від 24.03.2014, №ДД-230/2014 від 27.03.2014, ані договір банківського рахунка, укладені між позивачем і відповідачем, не встановлюють будь-яку залежність виплати відсоткового доходу за облігаціями від можливості розпорядження конкретними коштами, що були розміщені в ПАТ «Дельта Банк» на конкретному рахунку. Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, Північний апеляційний господарський суд вважає, що підстави для визнання припиненим зобов`язання Державної іпотечної установи перед ПАТ «Дельта Банк» щодо виплати відсоткового доходу за 10 відсотковий період за облігаціями серії «А3» відсутні, а відтак погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог повністю. В цій частині суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до ч.3 ст.1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою у момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Тобто, вказана норма передбачає, що з метою погашення позики, мало б відбутися перерахування коштів установою на рахунок банку. Однак, обставини справи свідчать про те, що перерахування коштів відбулося не за ініціативою установи (хоча і внаслідок подання позивачем заяви про визнання кредиторських вимог до відповідача), а на підставі спеціальної норми законодавства внаслідок введення у відношенні банку процедури, визначеної Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який регулює взаємовідносини між неплатоспроможним банком, в якому введено тимчасову адміністрацію та/або запроваджено процедуру ліквідації, та його кредиторами. І саме за процедурою, передбаченою нормами вказаного Закону, установа направила заяву про кредиторські вимоги до Банку, яка була акцептована банком та включена до сьомої черги Реєстру акцептованих вимог кредиторів. Вказані обставини позивачем не заперечуються. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що таке перенесення було зумовлено перебуванням банку у стадії ліквідації та відповідно необхідністю формування ліквідаційної маси задля задоволення вимог кредиторів банку у порядку, черговості, визначеної спеціальним законом. Аналогічного висновку дійшов Північний апеляційний господарський суд за результатами розгляду справи № 910/10553/18 з аналогічних спірних правовідносин, обставин справи та підстав позову у своїй постанові від 18 лютого 2020 року, залишеній без змін постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 28.04.2020. Більше того, у вказаному рішенні було встановлено наступне, що проведена 25.01.2016 Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" операція з перенесення коштів з рахунку клієнта - Державної іпотечної установи на рахунок "Інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами банку" з призначенням платежу "перенесення коштів відповідно до затвердженого реєстру кредиторів" не є поверненням позики у розумінні ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України, а є наслідком подання позивачем заяви про визнання кредиторських вимог до банку та перенесення коштів для їх обліку на рахунок, який для цього призначений. Тобто перенесення банком 3 332 921 190,01 грн. з рахунку Державної іпотечної установи на інший рахунок "Інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами банку" - не є операцією з погашення позики. На підставі ст. 129-1 Конституції України, ст. 326 ГПК України (враховуючи принцип обов`язковості судових рішень) суд апеляційної інстанції враховує встановлене в судових рішеннях, ухвалених по справі № 910/10553/18. А тому доводи апелянта в цій частині відхиляються судом апеляційної інстанції. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що перенесення банком коштів на балансовий рахунок 2909 "Інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами банку" не можна вважати операцією з повернення позики, оскільки призначенням цього рахунку є облік суми кредиторської заборгованості банку, а таке перенесення коштів не може свідчити про набуття банком, що ліквідується, права власності на кошти, що були розміщені на рахунку позивача. А тому в цій частині відхиляються доводи скаржника як необґрунтовані. З урахуванням вищевикладеного, відхиляються доводи скаржника про неправомірне застосування норм матеріального права, водночас порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права суд апеляційної інстанції (в розумінні ч. 4 ст. 269 ГПК України) не встановив.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України). Отже, Північний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог. Таким чином, на підставі ст. 2, 74-80, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

9. Судові витрати З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги по суті, понесені судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції (судовий збір) покладаються на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України. Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, 276, ст. 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної іпотечної установи на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2022 у справі №910/19882/21 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2022 у справі №910/19882/21 - залишити без змін.

3. Судовий збір, понесений у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.

4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 14.09.2023. Головуючий суддя О.М. Коротун Судді О.М. Гаврилюк І.П. Ходаківська

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»