Ухвала ККС ВС № 756/12033/20

Ухвала Іменем України 12 вересня 2023 року м. Київ справа № 756/12033/20 провадження № 51-5408 ск 23 Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянув касаційну скаргу адвоката ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 15 вересня 2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 15 серпня 2023 року. Суть питання та встановлені судом обставини Вироком Оболонського районного суду м. Києва від 15 вересня 2022 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 серпня 2023 року зазначений вирок місцевого суду залишено без зміни. Адвокат ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій не погоджується з вказаними судовими рішеннями та порушує питання про їх перегляд в касаційному порядку. Мотиви Суду Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 КПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скаргу подано без додержання вимог пунктів 4, 5 ч. 2, ч. 4 зазначеної статті. Згідно зі ст. 427 цього Кодексу в касаційній скарзі, серед іншого, зазначаються обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому саме полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень, та вимоги особи, яка подає скаргу, до суду касаційної інстанції. Крім того, до касаційної скарги додаються оформлені належним чином документи, що підтверджують повноваження захисника. Відповідно до ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Тобто суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Посилаючись на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, повинна вказати конкретні порушення закону, що є підставою для їх скасування чи зміни, а також належним чином обґрунтувати свої доводи. Кожна із зазначених підстав скасування чи зміни судових рішень є самостійною та потребує зазначення доводів із їх належним обґрунтуванням. Так, коли сторона вимагає скасування або зміни судового рішення, посилаючись на порушення, допущене під час кримінального провадження, вона має обґрунтувати не лише наявність такого порушення, але й надати доводи тому, що воно істотно позначилося на можливостях сторони відстоювати свою позицію у справі і не було виправлено в ході кримінального провадження. Для цього сторона має продемонструвати, що вона під час кримінального провадження вжила заходів у межах процесуальних можливостей, наданих їй кримінальним процесуальним законодавством, для виправлення ситуації, що склалася внаслідок стверджуваного порушення. Крім того, коли сторона вимагає скасування судових рішень і призначення судового розгляду в суді відповідної інстанції, вона має вказати, яким чином таке скасування дозволить виправити порушення, на яке вона посилається. Однак, всупереч вищевказаному адвокат ОСОБА_4 , посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, як на підставу для зміни оскаржених вироку і ухвали, доводів на обґрунтування зазначеної позиції з урахуванням положень ст. 413 КПК України не наводить. Натомість, адвокат, надаючи свою оцінку доказам, заперечує правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження та посилається по суті на неповноту судового розгляду, що в силу статей 433, 438 КПК України не є предметом перевірки суду касаційної інстанції. До того ж поза увагою скаржника залишилось те, що до повноважень суду касаційної інстанції не входить надавати іншу оцінку доказам у кримінальному провадженні, ніж ту, яку вони отримали в результаті його розгляду судами першої та апеляційної інстанцій, про що фактично просить адвокат у мотивувальній частині касаційної скарги, та з огляду на що формулює свої вимоги у прохальній її частині (зокрема, про перекваліфікацію діяння, вчиненого ОСОБА_5 з ч. 2 ст. 186 на ч. 2 ст. 190 КК України). Крім цього, адвокат, вказуючи на оскарження ним в тому числі ухвали апеляційного суду від 15 серпня 2023 року, не наводить конкретних порушень закону, допущених судом апеляційної інстанції при постановленні оскарженого судового рішення, які відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК України з урахуванням положень статей 412-413 цього Кодексу є підставами для його скасування чи зміни. Відсутність у скарзі належного обґрунтування з огляду на те, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження. Також, скаржнику слід звернути увагу на те, що вимоги до суду касаційної інстанції повинні бути сформульовані з урахуванням положень ст. 436 КПК України, якою визначено повноваження суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги. Окрім вказаного, адвокат на виконання вимог ч. 4 ст. 427 КПК України не підтвердив своїх повноважень на участь у кримінальному провадженні щодо засудженого ОСОБА_5 саме у суді касаційної інстанції, як того вимагають положення ст. 50 КПК України. Відповідно до ст. 429 КПК України суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених статтею 427 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки касаційної скарги і встановлюється строк, необхідний для їх усунення, що не може перевищувати п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу. Ураховуючи викладене, керуючись ст. 429 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне залишити скаргу без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків. З цих підстав Суд постановив: Касаційну скаргу адвоката ОСОБА_4 на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 15 вересня 2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 15 серпня 2023 року щодо засудженого ОСОБА_5 залишити без руху і встановити строк для усунення недоліків - десять днів із дня отримання копії цієї ухвали. У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3