Постанова 4818 № 643/1995/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А Іменем України 14 вересня 2023 року м.Харків справа №643/1995/23 провадження №22-ц/818/1645/23 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В. суддів: Бурлака І.В., Яцини В.Б., учасники справи: позивач - Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» відповідач - ОСОБА_1 розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК Українив м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання, - за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Носова Костянтина Вячеславовича на рішення Московського районного суду м. Харкова від 05 червня 2023 року, постановлене суддею Сугачовою О.О., в с т а н о в и в : У березні 2023 року КП «Харківські теплові мережі» звернулося до суду із позовом, в якому просило стягнути з відповідачки заборгованість за послуги з теплопостачання у сумі 69123,20 грн. Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 05 червня 2023 року позовні вимоги КП «Харківські теплові мережі» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 , заборгованість за послуги теплопостачання за період з 01.05.2013 по 31.01.2022 у розмірі 69 123 гривні 20 копійок. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 2684 гривень 00 копійок. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Носов К.В. просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; зазначає, що дійсно ОСОБА_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 . Згідно відповіді КП «Харківські теплові мережі» за цією адресою обліковуються два особових рахунку. Рахунок № НОМЕР_1 відкритий на ім`я ОСОБА_1 , а номер 2912 на іншу особу. Таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості за особовим рахунком № НОМЕР_2 є необґрунтованими. Наразі заборгованість ОСОБА_1 становить 4727,47 грн. Просить вирішити питання щодо судового збору та стягнути 7500,00 грн витрати на професійну правничу допомогу. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст.367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач ОСОБА_1 є споживачем послуг з централізованого опалення, через неналежне виконання своїх обов`язків по сплаті комунальних послуг утворилась заборгованість за період з 01.05.2013 по 31.01.2022 яка становить 69 123,20 грн та підлягає стягненню. Судова колегія не може погодитися з даним рішенням суду з огляду на таке. Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником 47/100 частини квартири АДРЕСА_3 (а.с.41). КП «Харківські теплові мережі» надає послуги з теплопостачання, а відповідачка є споживачем цих послуг (а.с.4,7). Згідно відомості про нарахування та оплату послуг з теплопостачання заборгованість за особовим рахунком № НОМЕР_2 за період з 01.05.2013 по 31.01.2022 становить в сумі 69 123,20 грн (а.с.3). З відповіді КП «Харківські теплові мережі» (а.с.45) вбачається, що за адресою АДРЕСА_1 обліковується два особових рахунки № НОМЕР_3 та НОМЕР_4 . Особовий рахунок № НОМЕР_3 належить ОСОБА_1 а рахунок № НОМЕР_4 належить іншій особі. Заборгованість ОСОБА_1 за рахунком НОМЕР_3 становить 4727,47 грн станом на 31.01.2022. Інформація щодо іншого рахунку та його користувача може бути надана лише власнику цього рахунку. Згідно ст.4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно із ст.13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст.12 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Право та порядок на звернення до суду за захистом прав, свобод чи законних інтересів визначається процесуальним законом. Стаття 15 ЦК Українипередбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Отже, стаття 15 ЦК Українивизначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; (пункти 1 і 4 частини другої статті 175 ЦПК України). Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України). Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами. Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача. Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц). На стадії апеляційного провадження Цивільним процесуальним кодексомне передбачено залучення до участі в справі відповідачів. Розгляд справи за таких обставин позбавляє суд апеляційної інстанції можливості зробити висновок щодо обґрунтованості чи необґрунтованості позовних вимог стосовно стягнення заборгованості за особовим рахунком. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження». Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. Колегія суддів приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог КП «Харківські теплові мережі» про стягнення заборгованості за теплопостачання слід відмовити, оскільки до участі у справі не залучено належного відповідача, оскільки особовий рахунок, за яким обліковується заборгованість про стягнення якої просить позивач, належить не ОСОБА_2 а іншій особі, тобто невірно визначений суб`єктний склад учасників справи. Підстав для покладення на ОСОБА_2 обов`язків по оплаті заборгованості з теплопостачання за особовим рахунком іншої особи, не вбачається. Вимог про стягнення суми заборгованості за особовим рахунком 2910, відкритому на ОСОБА_2 позивачем не заявлено. З огляду на викладене, рішення Московського районного суду м. Харкова підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові. Щодо вимоги апеляційної скарги про стягнення витрат на правничу допомогу судова колегія зазначає наступне. Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Стаття 133 ЦПК Українивизначає види судових витрат. Так судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. Зі змісту статті 58 ЦПК Українивбачається, що сторона, третя особа, а також особа, якій за законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Відповідно до статті 60 ЦПК Українипредставником у суді може бути адвокат або законний представник. Згідно статті 15 ЦПК Українипредставництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Частиною четвертою статті 62 ЦПК Українивизначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». У відповідності до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Судом встановлено, що 03 липня 2023 року між ОСОБА_3 та адвокатом Носовим К.В., укладений договір про надання професійної правничої допомоги. За умовами п. 2.1.1 та 2.1.3 вказаного договору Адвокат надає усні та письмові консультації і роз`яснення з усіх правових питань які стосуються предмету цього Договору. Складає процесуальні документи правового характеру з питань які стосуються предмету договору. Здійснює представництво інтересів в суді та інше. Згідно п. 4.1 даного договору сторонами погоджено гонорар у фіксованому розмірі 7500,00 грн. Згідно квитанції від 03.07.2023 №1/0 ОСОБА_1 сплатила 7500,00 грн. Статтею 137 ЦПК Українивстановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Витрати на правничу допомогу адвоката можуть включати в себе гонорар адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката. Для того, щоб суд міг визначити розмір понесених витрат на правничу допомогу з метою їх подальшого розподілу, сторона по справі повинна подати детальний опис наданих робіт (послуг) та здійснених нею витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При відшкодуванні витрат на правничу допомогу розмір судових витрат встановлюється судом на підставі поданих доказів (договори, рахунки, акти виконаних робіт тощо). У такому випадку важливо, щоб договір про надання правничої допомоги був з прозорим ціноутворенням, аби суд міг об`єктивно оцінити вартість та обсяги роботи адвоката. Адвокат повинен також надати детальний опис виконаних робіт з наданням доказів (документального підтвердження) факту виконаних адвокатом робіт. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги. Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, як зазначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015р., п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004р., заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Судова колегія вважає за необхідне стягнути з КП «Харківські теплові мережі» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у сумі 7500,00 грн.. також підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 4026,00 грн, оскільки такі витрати підтвердженні належними доказами. Керуючись ст. ст. 367, 368, 376, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК Українисуд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_4 задовольнити. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 05 червня 2023 року скасувати. У задоволенні позовних вимог Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» про стягнення заборгованості відмовити. Стягнути з Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 4026,00 грн. Стягнути з Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7500,00 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий: О.В. Маміна Судді: І.В. Бурлака В.Б. Яцина