Постанова Дніпровський апеляційний суд № 185/2294/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6615/23 Справа № 185/2294/23 Суддя у 1-й інстанції - Бондаренко В. М. Суддя у 2-й інстанції - Канурна О. Д. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 вересня 2023 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача Канурної О.Д., суддів: Космачевської Т.В., Халаджи О.В., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 травня 2023 року у справі № 185/2294/23 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров`я (суддя першої інстанції Бондаренко В.М.) , - В С Т А Н О В И В: У лютому 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок ушкодженням здоров`я. В обгрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що він більше 28 років працював на підприємствах ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» у шкідливих умовах і отримав професійні захворювання. 20.05.2019 року позивача було звільнено з роботи за ч. 2 статті 40 КЗпП України у зв`язку з невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров`я. Згідно з довідками МСЕК первинно за професійними захворюваннями від 13.07.2020 року позивачу встановлено третю группу інвалідності та 60% відсотків втрати професійної працездатності за профзахворюванням (45% - вібраційна хвороба другої стадії, синдром церебрально-периферичної ангіодистонії, ускладненої дисциркуляторною енцефелопатією з вестибулопатією, синдром полірадикулоневропатії з вираженими статико-динамічними порушеннями на шийному та поперековому рівнях, стійким больовим компонентом, нейродистрофією у вигляді двостороннього плечелопаткового періартрозу (ПФ другого ст.), деформуючого артрозу, в сполученні з періартрозом, ліктьових (ПФ другого ст.) та колінних (ПФ другого ст.) суглобів; 10 % - хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії, пиловой бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії, группа В, ЛН першого другого ступеня; 5 % - нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху). Відповідно до акту по формі П-4 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 09.06.2020 року хронічні професійні захворювання (отруєння) виникли за таких обставин: тривала дія шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процессу на організм робочого, недосконалість технологічних процесів; порушення режиму експлуатації технологічного устаткування, приладів, робочого інструменту, аварійних ситуацій, пошкодження захисних засобів та механізмів, систем вентиляції, екранування, сигналізації, освітлення, кондиціювання повітря, порушення прави охорони праці, гігієни праці, відсутність засобів індивідуального захисту, відсутність заходів та засобів рятувального характеру. Причина виникнення професійного захворювання: хімічні фактории, запиленість повітря робочої зони, перевищення рівня шуму, перевищення рівня фізичного навантаження, перевищення відносної вологості повітря тощо. На підставі наведеного позивач просив суд стягнути з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» моральну шкоду, завдану ушкодженням здоров`я, у сумі 241000,00 грн., оскільки саме з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я. Рішенням Павлоградського міськрайюонного суду Дніпропетровської області від 04 травня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров`я, задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, 120000,00 грн. з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь держави судовий збір у розмірі 1200,00 грн. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , відшкодувати відповідачеві судові витрати по справі. В обґрунтування апеляційної скарги ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» посилається на те, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, так як його ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, без урахування всіх фактичних обставин справи. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 16 червня 2023 року апеляційну скаргу було залишено без руху. 29 червня 2023 року апелянтом усунуто недоліки в апеляційній скарзі. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 30 червня 2023 року відкрито провадження у даній справі та надано сторонам строк для надання відзиву на апеляційну скаргу. Копію ухвали про відкриття провадження у справі сторони отримали електронною поштою 03 липня 2023 року. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 30 червня 2023 року справу призначено до розгляду в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи, про що повідомлено на сайті «Судова влада». Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Як передбачено ч. 3 вказаної вище статті, розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З позовної заяви вбачається, що ціна позову становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому апеляційну скаргу слід розглядати без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» задоволенню не підлягає з наступних підстав. Відповідно до частини 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно частини 2 вказаної вище статті, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Частиною 1 статті 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 29.06.1990 року працював у структурних підприємствах ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля». 20 травня 2019 року позивач був звільнений відповідачем у зв`язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я, що перешкоджає продовженню даної роботи (п.2 ст.40 КЗпП України). 09 червня 2020 року т.в.о. начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Осадчим І.М. затверджено акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання у ОСОБА_1 , з якого вбачається, що комісія 09.06.2020 року провела розслідування причини виникнення хронічного професійного захворювання у ОСОБА_1 та встановила діагноз: 1) вібраційна хвороба другої стадії: синдром церебрально-периферичної ангіодистонії, ускладненого дисциркулярною енцефалопатією з вестибулопатією; синдром полірадикулоневропатії з вираженими статико-динамічними порушеннями на шийному та поперековому рівнях, стійким больовим компонентом нейродистрофією у вигляді двостороннього плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ст. деформуючого артрозу, в сполученні з періартрозом, ліктьових (ПФ другого ст.) і колінних (ПФ другого ст.) суглобів, код Т 75.2, код М 54.1, код М17-М19; 2) хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група В.ЛН першого-другого ступеня, код J44, J43.8.; 3) нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху), код Н90.3. Актом встановлено обставини виникнення хронічного професійного захворювання: працюючи в підземних умовах шахти машиністом гірничих виїмкових машин дільниці підготовчих робіт здійснював управління прохідницьким комбайном, виконував профілактичне обслуговування та ремонтні роботи згідно з технологічним процесом. Внаслідок недосконалості технології підземного видобутку вугілля роботи шахтних механізмів і машин (комбайн, механізований комплекс, скребковий конвеєр, стрічковий конвеєр, скребковий перевантажувач тощо), не завжди є можливість встановлення систем вентиляції, пилоподавлення підпадав під вплив підвищених концентрацій аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони, підвищених рівнів виробничого шуму. Недосконалість технології передбачає значне використання ручної праці (зачистка гірничої маси вручну, піднесення матеріалів та обладнання тощо). Внаслідок недосконалості механізмів гірничошахтного обладнання, робочого інструменту в підземних умовах шахти не завжди була можливість використовувати транспортувальні засоби та засоби малої механізації для переміщення вантажів внаслідок технологічного обмеження робочого простору, перешкоджаючого їх застосування. Причини виникнення професійного захворювання: вміст пилу з вмістом SіО2 кристалічного більше 10% в повітрі робочої зони в 79,4 рази перевищує ГДК (фактичне значення 158,8 мг/м3, при допустимому 2 мг/м3) по ГОСТ 12.1.005-88 мовою оригіналу «Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны», локальна вібрація становить 109,6 дБ при нормативному значенні 113 дБ, загальна вібрація перевищує нормативну на 1,7 дБ (фактичне значення 102,7 дБ, при допустимій 101 дБА) по ДСН 3.3.6.039-99. Важкість праці: перебування в незручній або фіксованій позі 25% змінного часу (при допустимій до 25%). Фізичні фактори: еквівалентний рівень шуму перевищує нормативний на 12 дБА (фактичне значення 92 дБА, при допустимому 80 дБА) по ДСН 3.3.6.037-99, відносна вологість повітря 93,3% (при допустимому 75%) по ДСП 3.3.1.095-2002. Особи, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи: не встановлені. Згідно з довідкою Міжрайонної профпатологічної МСЕК до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 13.07.2020 року, серії 12 ААБ, № 230630, ОСОБА_1 первинно встановлено з 03.07.2020 року третю групу інвалідності, а також 60% відсотків втрати професійної працездатності сукупно, у тому числі: 45 відсотків - вібраційна хвороба; 10 відсотків - ХОЗЛ, 5 відсотків туговухість, з подальшим переоглядом. Рекомендовано медикаментозне та санаторне лікування. Відповідно до довідок Міжрайонної профпатологічної МСЕК до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, серії 12 ААВ, № 126823 про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, серії 12 ААА, № 064989 від 22.07.2021 року ОСОБА_1 повторно безстроково встановлено з 01.08.2021 року третю групу інвалідності, а також 60% відсотків втрати професійної працездатності сукупно, у тому числі: 45 відсотків - вібраційна хвороба; 10 відсотків - ХОЗЛ, 5 відсотків туговухість. Рекомендовані заходи щодо відновлення працездатності: нагляд і лікування у невролога, травматолога, пульмонолога, ЛОР, стаціонарне лікування. Встановлена потреба у медичній та соціальній допомозі: медикаментозне та санаторне лікування. Доводи апеляційної скарги відповідача - Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про те, що в жодному з доданих позивачем доказів не зазначено про моральні страждання позивача , психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої в почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні, стресс та депресію, є безпідставними, виходячи з наступного. Статтею 46 Конституції Українипередбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом. Як вбачається із частини 1 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно з частиною 3 вказаної вище статті, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Як вбачається із частини 2 вказаної вище статті, ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Частиною 1 статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно до частини 2 вказаної вище статті, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Частиною 3 вказаної вище статті передбачено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Як вбачається із частини 1 статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Згідно з частиною 2 вказаної вище статті, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Дніпровський апеляційний суд вважає, що позивачем ОСОБА_1 до позовної заяви надані докази, які підтверджують заподіяння позивачу моральної шкоди. Доводи апеляційної скарги відповідача - Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про те, що докази, які б підтверджували симптоми моральної шкоди, що перелічені в ст. 237 -1 КЗпП не надані, а висновки суду про відшкодування моральної шкоди ґрунтуються на припущеннях, що є порушенням п. 6 ст. 81 ЦПК України, відповідно є невстановлений факт заподіяння моральної шкоди, є безпідставними, виходячи з наступного. Пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року (із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25.05.2001 року; № 1 від 27.02.2009 р.) передбачено, що судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Пунктом 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004, передбачено, що відповідно до статей 23, 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болі, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров`я тощо. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. Доводи апеляційної скарги відповідача - Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про те, що позивачем не надані докази про вчинення посадовими особами відповідача адміністративних порушень та притягнення їх до адміністративної чи іншої відповідальності за порушення, вчинені щодо позивача, є безпідставними, виходячи з наступного. Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Із матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 звернувся до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до відповідача про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодження здоров`я внаслідок професійного захворювання і інших вимог в позовній заяві не заявляв (а.с. 1 9). Доводи апеляційної скарги відповідача - Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про те, що факт заподіяння моральної шкоди не доведений, є безпідставними, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 43 Конституції України, держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Згідно із ч. 1 ст. 153 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Частиною 2 вказаної вище статті передбачено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України передбачено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Частиною 1 статті 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Відповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону праці» (із змінами і доповненнями) передбачено, що роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використання засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Як вбачається із частини 1 статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Пунктом 1 частини 2 статті 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Згідно з частиною 3 вказаної вище статті передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Частиною 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Пунктом 1 частини 2 вищевказаної статті передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Доводи апеляційної скарги щодо того, що позивач є застрахованою особою та у зв`язку з ушкодженням здоров`я звертався до ФСС НВ, тому виконання деліктного зобов`язання з відшкодування шкоди припинилося належним виконанням, а моральна шкода, у даному випадку, є похідною від цих зобовязань, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки ч. 1-4 ст.153 КЗпП України передбачено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган, тому відповідальність за виникнення у позивача професійного захворювання та встановлення йому проценту втрати працездатності покладена саме на відповідача, який має обов`язок по відшкодуванню моральної шкоди. Посилання апелянта на те, що судом безпідставно відмовлено у задоволенні клопотань про обов`язкову участь позивача у розгляді справи та витребування доказів не можуть бути підставою для скасування законного та обгрунтованого рішення суду, так як не призвели до неправильного вирішення спору по суті. Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. 05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, в якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач. Слід зауважити, що право на відшкодування з урахуванням практики Європейського суду з прав людини повинно носити ефективний характер, і має на меті не тільки покриття шкоди завданої потерпілій стороні, а також є засобом попередження з боку відповідача вчинення порушень прав, отже має бути відчутним не тільки для позивача, але й для відповідача, що спонукало б відповідача вживати заходів щодо зміни практики нехтування положеннями законодавства. Фактично всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, правильно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і обгрунтовано у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача. На підставі викладеного вище, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 травня 2023 року і задоволення апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» немає. Керуючись ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» залишити без задоволення. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 травня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Судді: О.Д.Канурна Т.В.Космачевська О.В. Халаджи