Постанова Дніпровський апеляційний суд № 185/2054/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1107/23 Справа № 185/2054/22 Суддя у 1-й інстанції - Болдирєва У.М. Суддя у 2-й інстанції - Канурна О. Д. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 лютого 2023 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої судді Канурної О.Д., суддів: Космачевської Т.В., Халаджи О.В., за участю секретаря судового засідання: Керімової Бандюкової Л.К. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві (суддя першої інстанції Болдирєва У.М.) , - В С Т А Н О В И В: 21 лютого 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві, у розмірі 234000,00 грн. В обгрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що протягом 22 років він працював у шкідливих умовах на підприємствах ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», отримав професійні захворювання, які призвели до встановлення втрати професійної працездатності у сукупному розмірі 60 відсотків та третьої групи інвалідності. Позивач вважає, що ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» не створило безпечних і нешкідливих умов праці, не виконувало передбачені законом і нормативними актами норми охорони праці, гігієнічні регламенти і нормативи, не приймало заходів для облегшення або зменшення впливу шкідливих факторів на робочих місцях, що призвело до завдання ОСОБА_1 моральної шкоди. Через хворобу ОСОБА_1 втратив роботу, оскільки йому було заборонено працювати в шкідливих умовах праці, не може належним чином слідкувати за побутом вдома, самостійно виконувати різні дії, які потребують фізичного навантаження у господарстві, це доводиться робити його близьким особам, що викликає неприхований осуд з боку оточуючих. Позивач постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Позивач вважає, що ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» має відшкодувати йому моральну шкоду в сумі 234000,00 грн., оскільки саме з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я. Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2022 року частково задоволено позов ОСОБА_1 . Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, 120000,00 грн. з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» судовий збір на користь держави в сумі 1200,00 грн. Із указаним рішенням суду не погодився відповідач - Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля» та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, не застосував норми матеріального права, які повинен був застосувати, тому рішення суду підлягає скасуванню. Так, апелянт зазначив про те, що судом у рішенні не зазначено, чим підтверджується факт завдання відповідачем моральної шкоди позивачу. При цьому, позивач самостійно встановив, що він має психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги у зв`язку зі встановленням йому професійного захворювання. На думку апелянта, позивачем не надано належних доказів спричинення йому моральної шкоди відповідачем у зв`язку з хронічним професійним захворюванням. Так, позивачем не надано доказів притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за перераховані в акті П-4 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання у ОСОБА_1 порушення. Також відповідач в апеляційній скарзі зазначив, що судом залишено поза увагою, що особа, що працює за трудовим договором, є застрахованою особою, та має право на отримання відшкодування заподіяної шкоди здоров`ю у вигляді страхових платежів Фондом соціального страхування. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 26 жовтня 2022 року цивільну справу № 185/2054/21 витребувано з Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області. 15 листопада 2022 року дана цивільна справа надійшла до апеляційного суду. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 16 листопада 2022 року апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2022 року залишено без руху з підстав несплати судового збору. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року відкрито провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2022 року та надано сторонам строк для подання відзиву на апеляційну скаргу. Копію ухвали про відкриття провадження представник відповідача отримав електронною поштою 22 грудня 2022 року (а.с.103). В судове засідання Дніпровського апеляційного суду 01 лютого 2023 року представник відповідача - Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.109). В судове засідання апеляційного суду 01 лютого 2023 року позивач ОСОБА_1 не з`явився, надіслав до суду письмову заяву про розгляд справи в його відсутність (а.с.110 - 111). Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши головуючого суддю, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» задоволенню не підлягає з наступних підстав. Відповідно до частини 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно частини 2 вказаної вище статті, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Частиною 1 статті 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що згідно із записами у трудовій книжці ОСОБА_1 працював на підприємствах ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» у шкідливих умовах з повним робочим днем у шахті з квітня 1993 року по липень 2017 року. 15 грудня 2016 року складено акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, затверджений начальником Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області. За змістом цього акту ОСОБА_1 29 листопада 2016 року Українським науково-дослідним інститутом промислової медицини встановлено наявність професійних захворювань: вібраційна хвороба другої стадії від дії загальної вібрації з церебрально-периферичним ангіодистонічним синдромом, у поєднанні з полірадикулонейропатією, вираженим порушенням біомеханіки хребта, стійким больовим та м`язово-тонічним синдромами, двобічним плечолопатковим періартрозом, остеоартрозом у поєднанні з періартрозом ліктьових і колінних суглобів, остеоартрозом дрібних суглобів кистей та трофічними розладами на кистях, хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легенів першої стадії), ЛН першого ступеня, нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху). Професійні захворювання виникли внаслідок тривалої дії шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу на організм робочого, недосконалість технології, механізмів, робочого інструменту, в тому числі: важкість праці, фізичне динамічне навантаження, підвищена концентрація пилу в повітрі робочої зони, перевищено еквівалентний рівень шуму, підвищена вологість повітря, природнє освітлення відсутнє, напруженість праці: ступінь ризику для власного життя та життя людей вірогідний, нерегулярна змінність з роботою в нічний час. Довідкою МСЕК серії 12ААА № 044480 від 13 січня 2017 року ОСОБА_1 було первинно встановлено 60 відсотків втрати професійної працездатності, у томі числі: 45 відсотків вібраційна хвороба, 10 відсотків ХОЗЛ, 5 відсотків приглухуватість. Право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло з дня первинного встановлення йому висновком МСЕК стійкої втрати працездатності. Доводи апеляційної скарги відповідача - Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про те, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві; з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. В позовній заяві вищеперераховане відсутнє та суд не застосував наслідки, передбачені в постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1998 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» та не залишив позов без руху для усунення недоліків, є безпідставними, виходячи з наступного. В позовній заяві до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21.02.2022 року позивач ОСОБА_1 зазначив, в чому полягає спричинена йому моральна шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю відповідача її заподіяно позивачеві та з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди. В додатках до позовної заяви позивач надав докази на підтвердження своїх позовних вимог (а.с. 1 6). Частиною 1 статті 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Як вбачається із частини 1 статті 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Як вбачається із частини 1 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно з частиною 3 вказаної вище статті, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Як вбачається із частини 2 вказаної вище статті, ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Частиною 1 статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно до частини 2 вказаної вище статті, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Частиною 3 вказаної вище статті передбачено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Як вбачається із частини 1 статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Згідно з частиною 2 вказаної вище статті, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Підстав у суду першої інстанції для залишення позовної заяви без руху не було. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані позивачем та витребувані судом письмові докази є достатніми, оскільки у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог. Доводи апеляційної скарги відповідача - Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про те, що докази, які б підтверджували симптоми моральної шкоди, що перелічені в ст. 237 -1 КЗпП не надані, а висновки суду про відшкодування моральної шкоди ґрунтуються на припущеннях, що є порушенням п. 6 ст. 81 ЦПК України, відповідно є невстановлений факт заподіяння моральної шкоди, є безпідставними, виходячи з наступного. Пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року (із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25.05.2001 року; № 1 від 27.02.2009 р.) передбачено, що судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Пунктом 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004, передбачено, що відповідно до статей 23, 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болі, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров`я тощо. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. Доводи апеляційної скарги відповідача - Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про те, що позивачем не надані докази про вчинення посадовими особами відповідача адміністративних порушень та притягнення їх до адміністративної чи іншої відповідальності за порушення, вчинені щодо позивача, є безпідставними, виходячи з наступного. Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Із матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 звернувся до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до відповідача про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодження здоров`я внаслідок професійного захворювання і інших вимог в позовній заяві не заявляв (а.с. 1 6). Доводи апеляційної скарги відповідача - Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про те, що факт заподіяння моральної шкоди не доведений, не застосовано законодавство, яке потрібно було застосувати, є безпідставними, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 43 Конституції України, держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Згідно із ч. 1 ст. 153 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Частиною 2 вказаної вище статті передбачено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України передбачено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Частиною 1 статті 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Відповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону праці» (із змінами і доповненнями) передбачено, що роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використання засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Як вбачається із частини 1 статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Пунктом 1 частини 2 статті 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Згідно з частиною 3 вказаної вище статті передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Частиною 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Пунктом 1 частини 2 вищевказаної статті передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Суд першої інстанції з урахуванням міркувань розумності, виваженості та справедливості, зважаючи на ступінь втрати позивачем професійної працездатності, необхідність постійного лікування та реабілітації, наявність вимушених змін у житті позивача у зв`язку з професійним захворюванням, визначив розмір грошового відшкодування моральної шкоди у сумі 120000,00 грн., що відповідатиме характеру та обсягу моральних страждань, які позивач пережив і які переживатиме надалі через ушкодження здоров`я. Інші доводи апеляційної скарги відповідача - Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» зводяться до переоцінки доказів, що були предметом дослідження в суді першої інстанції, не спростовують висновків суду першої інстанції і не є підставою для скасування законного і обгрунтованого рішення. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, правильно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і обгрунтовано у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача. На підставі викладеного вище, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2022 року і задоволення апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» немає. Керуючись ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» залишити без задоволення. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Судді: О.Д. Канурна Т.В. Космачевська О.В.Халаджи Повний текст судового рішення складений 01 лютого 2023 року Суддя: О.Д.Канурна