Постанова 4803 № 208/2826/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6813/23 Справа № 208/2826/23 Суддя у 1-й інстанції - Сушкова Л.І. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 вересня 2023 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого Пищиди М.М. суддів Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М. за участю секретаря судового засідання Лопакової А.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агромайстер» на ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07 квітня 2023 року у справі за заявою ОСОБА_1 , про забезпечення позову до подання позовної заяви, - В С Т А Н О В И Л А: У квітні 2023 року заявник звернувся до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви. Заяву про забезпечення позову обґрунтовує тим, що має намір звернутися до суду з позовом до Старшого державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса), ОСОБА_2 , Державного підприємства «Сетам», Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агромайстер», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову: Акціонерне товариство «Комерційний банк «ПРИВАТ БАНК», про визнання недійсним правочину, скасування протоколу проведення електронних торгів, скасування та застосування наслідків недійсності правочину. На сьогоднішній день, існує реальна загроза здійснення примусових заходів щодо виселення з квартири ОСОБА_1 та її доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які там зареєстровані та фактично проживають. Необхідним є зазначити, що це є єдиним майном ОСОБА_1 та її доньки. Враховуючи зазначене, просив суд накласти арешт на: квартиру АДРЕСА_1 . Заборонити будь-яким суб`єктам державної реєстрації вчиняти реєстраційні дії в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 . Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07 квітня 2023 року заяву ОСОБА_1 задоволено. В порядку забезпечення позову накладено арешт на: квартиру АДРЕСА_1 . Заборонено будь-яким суб`єктам державної реєстрації вчиняти реєстраційні дії в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 . В апеляційній скарзі, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агромайстер», посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити. Перевіривши законність ухвали суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за потрібне апеляційну скаргу задовольнити частково. Постановляючи ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції керувався положеннями ст.ст. 151-153 ЦПК України та виходив з того, що існує загроза неможливості виконання майбутнього рішення суду чи утруднення його виконання, що може призвести до порушення збалансованості інтересів сторін та істотного порушення прав та законних інтересів позивача до вирішення справи по суті та набрання рішення законної сили у разі задоволенні позовних вимог. Колегія суддів не може в повній мірі погодитись з висновками суду першої інстанції, з наступних підстав. Відповідно до ч.1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Перелік видів такого забезпечення передбачено ч. 1 ст. 150 ЦПК, який не є вичерпним, а тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених ч. 4 зазначеної статті. Згідно п.2 ч.1 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується зокрема забороною вчиняти певні дії. Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Згідно п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі. Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Згідно із абзацом 3 п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», ухвала про забезпечення позову повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов до висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановлені ухвали. Предметом майбутнього позову є вимоги про визнання недійсним правочину, скасування протоколу проведення електронних торгів, скасування та застосування наслідків недійсності правочину. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що між сторонами дійсно існує спір, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 , що стосуються вищевказаного майна та що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду. Між тим, забезпечуючи позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно суд першої інстанції не перевірив дотримання положень ст. 150 ЦПК України щодо співмірності виду забезпечення позову та заявлених позовних вимог, не обґрунтував доцільність застосування у даному випадку саме зазначеного виду забезпечення позову арешту, не звернув уваги на те, що арешт є найбільш обтяжливим заходом, який підлягає примусовому виконанню органами державної виконавчої служби. З матеріалів справи також вбачається, що ані заява, ані ухвала фактично не має обґрунтування і необхідності застосування саме такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на квартиру. Крім того, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд повинен був перевірити: наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; співмірність заявленого виду забезпечення позову із позовними вимогами; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасником судового процесу; розумність, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову. Також, судом не враховано, що відповідно до п.5.6.1Інструкції про проведення виконавчих дій арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а в разі потреби обмеженні права користування майном або його вилученні в боржника та передачі на зберігання іншим особам, що застосування саме такого засобу забезпечення позову як арешт позивачем належним чином не вмотивовано, і може призвести до безпідставної заборони користуватись майном та передачу його іншим особам, що є обмеженням права власності. Враховуючи викладене, а також те, що судом було порушено норми процесуального права при вирішенні питання щодо забезпечення позову, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала підлягає скасуванню в частині накладення арешту на квартиру. Що стосується оскаржуваної ухвали в частині заборони вчиняти певні дії, то колегія вважає, що вона постановлена з дотриманням норм процесуального права, такий захід може забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову, є співмірним із позовними вимогами, забезпечує збалансованість інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, запобігає порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасником судового процесу. Виходячи з викладеного ухвала в зазначеній частині скасуванню не підлягає і її слід залишити в цій частині без змін. Згідно зі ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агромайстер» задовольнити частково. Ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07 квітня 2023 року в частині накладення арешту на квартиру, розташовану за адресою: квартира АДРЕСА_1 скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно. В іншій частині ухвалу суду залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства. Судді: