Ухвала КАС ВС № 200/5102/22

УХВАЛА 12 вересня 2023 року м. Київ справа № 200/5102/22 адміністративне провадження № К/990/29339/23 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Білак М.В., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2023 року у справі № 200/5102/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення сум невиплачених при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в якому просила: - визнати протиправною бездіяльність з нездійснення повного та своєчасного розрахунку при звільненні; - стягнути невиплачені при звільненні суми в загальному розмірі 72184,03 грн, зокрема: компенсацію невикористаної частини щорічної відпустки за 2019 рік - 10 днів, за 2021 рік - 20 діб, невикористаної додаткової відпустки, яка надається учасникам бойових дій, за 2020 рік - 14 днів та 2022 рік - 14 днів (загалом 58 днів) в сумі 24234,72 грн.; додаткову доплату на період дії карантину за лютий-грудень 2021 року в розмірі 22877,91 грн; матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022 рік у розмірі місячного грошового забезпечення в сумі 12535,17 грн; матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік у розмірі місячного грошового забезпечення в сумі 12535,17 грн; - стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 02 березня 2022 року до ухвалення рішення суду у справі, з розрахунку 424,92 грн за кожен робочий день. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2023 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2023 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо нездійснення повного та своєчасного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 . Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_1 не виплачені при звільненні суми в загальному розмірі 72184,03 грн, а саме: компенсацію невикористаної частини щорічної відпустки за 2019 рік - 10 днів, за 2021 рік - 20 діб, невикористаної додаткової відпустки, яка надається учасникам бойових дій, за 2020 рік - 14 днів та 2022 рік - 14 днів (загалом 58 днів) в сумі 24234,72 грн; додаткову доплату на період дії карантину за лютий-грудень 2021 року в розмірі 22877,91 грн; матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022 рік у розмірі місячного грошового забезпечення в сумі 12535,17 грн.; матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік у розмірі місячного грошового забезпечення в сумі 12535,17 грн. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 56514,36 грн. В решті позовних вимог відмовлено. У поданій касаційній скарзі відповідач з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд зазначає таке. 08 лютого 2020 набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, що передбачають нові підстави для касаційного оскарження. За правилами частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Враховуючи положення процесуального закону необхідно зазначити, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга. Так, у тексті касаційної скарги заявник указує, що підставою касаційного оскарження судового рішення у справі №200/5102/22 є пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зазначає, що під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано до спірних правовідносин норми: - пункти 2, 3, 5 постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року № 375, у частині того, що додаткова доплата здійснюються за рахунок та в межах видатків державного та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів та те, що розпорядниками бюджетних коштів є МВС, а не Головне управління; - пункти 6, 7 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 06 квітня 2016 року № 260 підставою для виплати грошового забезпечення є наказ керівника, який у спірних правовідносинах взагалі відсутній; - судами не встановлено наявність правових підстав на отримання спірної доплати, як і не з`ясовано доказів того, що позивач залучався до забезпечення правопорядку і безпеки громадян та внаслідок виконання своїх службових обов`язків мав безпосередній контакт з населенням в умовах дії карантину; - судами проігноровано те, що матеріали справи не містять наказів Головного управління Національної поліції в Донецькій області, якими визначено персональний перелік поліцейських Головного управління Національної поліції у Донецькій області, які забезпечували правопорядок і безпеку громадян та внаслідок виконання своїх обов`язків мали безпосередній контакт з населенням, до якого включено, зокрема, і позивача. Суд роз`яснює, що оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т .і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду. Слід зауважити, що правові висновки Верховний Суд формулює лише щодо конкретно визначених правовідносин, а не висновок, який на думку скаржника буде підставою для відкриття касаційного провадження. Всупереч зазначеному, автор касаційної скарги в обґрунтування пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України фактично описав обставини цієї конкретної справи, висловив незгоду із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, що не є належним зазначенням підстави касаційного оскарження передбаченої частиною четвертою статті 328 КАС України. Доводи касаційної скарги зводяться до опису обставин справи, неповне, на думку скаржника, з`ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій та переоцінки доказів. Також у касаційній скарзі, скаржник посилається на підпункт «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника, також може бути зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики. Стосовно «виняткового значення» справи для її учасника, то в даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі. Однак, твердження скаржника про те, що справа становить виняткове значення для нього (підпункт «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України) не підтверджене належними доказами та не обґрунтоване обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів. Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом. З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів". Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» («Levages Prestations Services v. France») від 23 жовтня 1996 року, заява №21920/93; «Гомес де ла Торре проти Іспанії» («Brualla Gomes de la Torre v. Spain») від 19 грудня 1997 року, заява №26737/95). Згідно із пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи. Керуючись статтями 169, 328,330,332 КАС України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2023 року у справі №200/5102/22 повернути скаржнику. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, є остаточною та не може бути оскаржена. Суддя М.В. Білак