Постанова 4850 № 200/5102/22

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 липня 2023 року справа №200/5102/22 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., секретар судового засідання Кобець О.А., за участю: представника відповідача Барабан В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 3 квітня 2023 року у справі № 200/5102/22 (головуючий І інстанції Бабаш Г.П.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення сум невиплачених при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (далі - відповідач), в якому просила: - визнати протиправною бездіяльність з нездійснення повного та своєчасного розрахунку при звільненні; - стягнути невиплачені при звільненні суми в загальному розмірі 72184,03 грн., зокрема: компенсацію невикористаної частини щорічної відпустки за 2019 рік 10 днів, за 2021 рік 20 діб, невикористаної додаткової відпустки, яка надається учасникам бойових дій, за 2020 рік 14 днів та 2022 рік 14 днів (загалом 58 днів) в сумі 24234,72 грн.; додаткову доплату на період дії карантину за лютий-грудень 2021 року в розмірі 22877,91 грн.; матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022 рік у розмірі місячного грошового забезпечення в сумі 12535,17 грн.; матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік у розмірі місячного грошового забезпечення в сумі 12535,17 грн; - стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 02.03.2022 року до ухвалення рішення суду у справі, з розрахунку 424,92 грн. за кожен робочий день. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03.04.2023 року позов задоволено частково: - визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо нездійснення повного та своєчасного розрахунку при звільненні позивачу; - стягнуто з відповідача на користь позивача невиплачені при звільненні суми в загальному розмірі 72184,03 грн., а саме: компенсацію невикористаної частини щорічної відпустки за 2019 рік 10 днів, за 2021 рік 20 діб, невикористаної додаткової відпустки, яка надається учасникам бойових дій, за 2020 рік 14 днів та 2022 рік 14 днів (загалом 58 днів) в сумі 24234,72 грн; додаткову доплату на період дії карантину за лютий-грудень 2021 року в розмірі 22877,91 грн.; матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022 рік у розмірі місячного грошового забезпечення в сумі 12535,17 грн.; матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік у розмірі місячного грошового забезпечення в сумі 12535,17 грн.; - стягнуто з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 56514,36 грн.; - в решті позовних вимог відмовлено. Відповідачем подано апеляційну скаргу на рішення суду, в якій просив скасувати рішення суду та відмовити у задоволенні позову в частині стягнення грошових коштів: - за додаткову доплату на період дії карантину за лютий-грудень 2021 року у розмірі 22877, 91 грн.; - матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022 рік у розмірі місячного грошового забезпечення у сумі 12535,17 грн.; - матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік у розмірі місячного грошового забезпечення в сумі 12535,17 грн. - середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 56514, 36 грн., посилаючись на неповне з`ясування обставин, порушення норм матеріального, процесуального права. Апелянт зазначив, щодо нарахування та виплати додаткової доплати на період дії карантину, що з лютого 2021 року не здійснювалась не тільки позивачу, а й іншим працівникам, оскільки за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів та на сьогодні головним розпорядником кошти не виділяються. Щодо невиплати матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань, відповідач вказав на те, що фактично позивачу не було відмовлено у виплаті матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, а лише вказано на те, що наданий час в управлінні відсутні необхідні асигнування для виплати матеріальної допомоги. Крім того, виплата грошових коштів без наявності відповідних асигнувань, фактично буде вважатися порушенням бюджетного законодавства. Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відповідач зазначив, що позивач обмежений правом на звернення до суду з даною вимогою, яка не відноситься до грошового забезпечення поліцейських, відповідно до норм спеціального законодавства з дня проведення з ним остаточного розрахунку та позивачем пропущено місячний строк звернення до суду. До того ж, позивач просить стягнути затримку розрахунку при звільненні саме починаючи з 02.03.2022 по день винесення судом рішення. Отже, станом на день звернення до суду 05.11.2022 позивачем штучно збільшено розмір затримки за для більшої суми компенсації та не надано доказів щодо поважності причин пропуску звернення до суду, що на думку відповідача не є справедливим та виваженим. Також, вважає, що позивачем пропущено строк звернення з позовом до суду, передбачений ч. 5 ст. 122 КАС України. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у її задоволенні. Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, який листом повідомив, що зазначена справа зареєстрована через «ЄСІТС», тому в паперовому вигляді відсутня, електронну картку справи можна отримати, витребував справу з ЦБД КП «Діловодство спеціалізованого суду». За ч.ч. 1, 4 ст. 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції. За пп. 15 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі (пп. 15.1); розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі (пп. 15.3). Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України). Процесуальні та інші документи і докази в паперовій формі зберігаються в додатку до справи в суді першої інстанції та у разі необхідності можуть бути оглянуті учасниками справи чи судом першої інстанції або витребувані судом апеляційної чи касаційної інстанції після надходження до них відповідної апеляційної чи касаційної скарги (ч. 10 ст. 18 КАС України). За пп. 5.2 п.5 розділу І Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, електронна копія паперового документа - документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документа засвідчуються кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію. Апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі «Електронний суд». Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги. Інші учасники в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, відзиву, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення, виходячи з наступного. Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 28.02.2022 року №103 о/с старшого лейтенанта поліції Агруц М.О. інспектора сектору адміністративної практики Волноваського районного відділу поліції відповідно до розділу VII Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції за п. 7 ч. 1 ст. 77 (за власним бажанням) з 01 березня 2022 року, встановивши їй у березні 2022 року премію у розмірі 103,493%. Вислуга років на 01 березня 2022 року складає: у календарному обчисленні 03 роки 01 місяць 00 днів. 03.10.2022 року позивач звернувся до ГУНП в Донецькій області з заявою, в якій просив надати інформацію про належний йому розмір виплат при звільненні та здійснити виплату всіх належних сум, включаючи: компенсацію за невикористані відпустки (щорічну основну та додаткові); додаткову доплату на період дії карантину; матеріальну допомогу на оздоровлення і вирішення соціально-побутових питань та інші належні мені виплати. Листом від 04.11.2022 року № 527/26/02-2022 ГУНП в Донецькій області повідомило позивача, що додаткову відпустку як учаснику бойових дій за період з 2020 по 2021 позивачем використано. Рапортів щодо надання додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2022 рік до підрозділів кадрового забезпечення не надходило. Додаткову соціальну оплачувану відпустку, як мати, яка має двох або більше дітей віком до 15 років за період 2019-2021 роки позивачем використано в повному обсязі. За 2022 рік вказану відпустку не використано. Тривалість щорічної основної відпустки відповідно до вислуги років за період проходження служби в Національній поліції складала: за 2019 рік 25 діб (використано 15 діб, невикористана частина 10 діб); за 2020 рік 30 діб (використана в повному обсязі); за 2021 рік 20 діб (використано 10 діб, невикористана частина 20 діб); за 2022 рік (за фактично відпрацьований час) - 5 діб (не використано). Наказом ГУНП в Донецькій області від 04.11.2022 року №514 о/с внесено зміни до наказу ГУНП в Донецькій області від 28.02.2022 №103 о/с та оголошено невикористану відпустку за 2022 року у кількості 05 діб, та додаткову оплачувану відпустку, як матері, яка виховує двох дітей віком до 15 років, відповідно до статті 19 Закону України «Про відпустки» за 2022 рік у кількості 10 календарних днів. На підставі цього наказу позивачу нараховано грошову компенсацію за невикористану відпустку за 2022 рік та за додаткову оплачувану відпустку, як матері, яка виховує двох дітей до 15 років за 2022 рік в сумі 6267,60 грн (із розрахунку: посадовий оклад 2400,00 грн + оклад за спеціальним званням 1600,00 грн + надбавка за вислугу років (10%) 100,00 грн + надбавка за специфічні умови (40%) 1760,00 грн + премія (103,493%) 6375,17 грн = 12535,17 грн/30 діб*15 діб). Після надходження фінансування від головного розпорядника бюджетних коштів, із відрахуванням обов`язкових податків та зборів, позивачу буде перераховано 6173,59 грн. Нарахування та виплата доплати за час періоду дії карантину з 18.02.2021 року по 03.03.2022 рік позивачу не здійснена з підстав відсутності фінансування від головного розпорядника бюджетних коштів. Також, повідомлено, що за період з 2019 по 2022 рік позивачу нарахована та виплачена доплата за службу в нічний час в сумі 774,23 грн. За ч.ч. 1 і 2 ст. 94 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. Щодо строку звернення. Апеляційний суд погоджує висновки суду першої інстанції в ухвалі від 27.03.2023 року щодо визнання поважними причин пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про стягнення грошових коштів не виплачених при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та поновлення такого строку, з таких підстав. 24.03.2023 року позивачем до суду надано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду. В обґрунтування заявленого клопотання позивач зазначив, що про порушення свого права на повний розрахунок при звільненні він дізнався з листа відповідача від 04.11.2022 року № 527/26/02-2022, який отримав на електронну пошту 07.11.2022 року. На думку позивача, перебіг місячного строку для звернення до суду розпочинається з 07.11.2022 року, а подання позовної заяви до 07.12.2022 року є таким, що здійснене з дотриманням встановленого законом процесуального строку. Крім того, позивачем зазначено, що на момент повномасштабного вторгнення 24.02.2022 року та на момент звільнення зі служби в поліції 01.03.2022 року, він перебував за місцем свого проживання у с. Привільне Волноваського району Донецької області, яке знаходилось у зоні активних бойових дій. Копією довідки про тримання позивача у Волноваській виправній колонії «так званої «ДНР», долученої до позовної заяви, підтверджується перебування позивача в полоні у період з 10.03.2022 року до 11.04.2022 року. Що також, підтверджується копією витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22023050000000244 від 19.01.2023, яке проводиться слідчим відділом 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУСБУ в Донецькій та Луганській областях за фактом тримання позивача в полоні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України. 30.04.2022 року позивач разом з сім`єю виїхав у Латвію (форма перетину кордону, видана Державною прикордонною охороною, з перекладом з латвійської мови додана). 13.05.2022 року позивач з родиною отримав притулок та дозвіл на проживання у м. Сундсвалль, Швеція (шведська посвідка на проживання РА0138329 від 13.05.2022 року). 03.10.2022 року позивач підготував та направив на електронну адресу ГУНП в Донецькій області електронний лист щодо надання розрахунку при звільненні, відповідь на вказаний лист отримано 07.11.2022 року, після чого звернулася з позовом до суду у місячний строк. За ч.ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч. 5 ст. 122 КАС України). За ч. 1 статті 123, ч. 6 статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач має право звернутися до суду з заявою про його поновлення, в якій вказати про підстави для поновлення строку та зобов`язаний додати докази поважності причин його пропуску. Згідно статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Щодо стягнення додаткової доплати на період дії карантину за лютий-грудень 2021 року в розмірі 22 877,91 грн. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» установлено з 12 березня на усій території України карантин. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року № 342 «Про визначення переліку посад працівників, службових і посадових осіб, щодо яких не застосовується обмеження під час нарахування заробітної плати, грошового забезпечення у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (далі Постанова № 342) установлено, що обмеження під час нарахування заробітної плати, грошового забезпечення у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, не застосовується для таких категорій посад, зокрема: поліцейські, які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС), здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні цих об`єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою. За п. 2 Постанови № 342 визначення переліку посад (професій) працівників, службових і посадових осіб, військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, поліцейських, зазначених у пункті 1 цієї постанови, з урахуванням специфіки їх участі у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС), здійснюється відповідним центральним органом виконавчої влади у сфері, у якій він реалізує державну політику, органом державної влади, іншим державним органом. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року №375 «Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни» (далі Постанова № 375) установлено, що на період дії карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення. Згідно п.п. 2-5 вказаної постанови встановлення доплати, визначеної пунктом 1 цієї постанови, працівникам підприємств, установ та організацій, органів державної влади, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів, здійснюється у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення). Встановлення доплати, визначеної пунктом 1 цієї Постанови, працівникам надавачів соціальних послуг державного/комунального сектору, які безпосередньо надають соціальні послуги за місцем проживання/перебування їх отримувачів (вдома), здійснюється у граничному розмірі до 100 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення).Перелік посад (професій) працівників, яким встановлюються такі доплати, визначається відповідним центральним органом виконавчої влади у сфері, у якій він реалізує державну політику. Персональний перелік працівників, яким встановлюється доплата, визначається керівником (керівником державної служби) відповідного підприємства, установи та організації, органу державної влади. Доплати, визначені пунктами 2 і 3 цієї постанови, здійснюються за рахунок та в межах видатків державного та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів. Постановою Кабінету Міністрів України від 10 червня 2020 року № 485 «Про виділення коштів для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров`я» затверджено Порядок використання коштів, виділених для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров`я (далі - Порядок). За п.п. 1, 2 Порядку цей Порядок визначає механізм використання коштів державного бюджету за програмами, зокрема: здійснення доплати поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, за рахунок коштів, виділених з фонду боротьби з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та її наслідками (далі - бюджетні кошти). Головним розпорядником бюджетних коштів є МВС. Відповідальними виконавцями бюджетних програм є МВС, Національна гвардія, Адміністрація Держприкордонслужби, ДСНС та Національна поліція (далі - органи системи МВС). Згідно абз. 1 та 2 пункту 4 Порядку кошти, отримані органами системи МВС відповідно до пункту 3 цього Порядку, використовуються виключно для: доплати до грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії та Адміністрації Держприкордонслужби, особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. На виконання пункту 4 Постанови № 375 Міністерством внутрішніх справ видано наказ від 3 червня 2020 року № 431 «Про окремі питання організації оплати праці на період дії карантину, яким визначено керівникам, зокрема, Національної поліції України забезпечити встановлення на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв`язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) та внаслідок виконання своїх обов`язків мають безпосередній контакт з населенням, додаткової доплати у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах (пункт 1); виплату додаткової доплати здійснювати поліцейським, які перебувають відповідно на штатних посадах в органах (підрозділах) Національної поліції України (пункт 2); нарахування додаткової доплати здійснювати у відсотковому співвідношенні до заробітної плати (грошового забезпечення) з розрахунку всіх складових, у тому числі премії, за винятком виплат, що носять одноразовий та компенсаційний характер (пункт 3); персональний перелік осіб, яким установлюється додаткова доплата, визначається керівником відповідного органу, закладу, зазначених у пункті 1 цього наказу (пункт 4).Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що підставою для отримання доплати за Постановою № 375 є сукупність таких умов: 1) особа є поліцейським; 2) забезпечує життєдіяльність населення, зокрема шляхом забезпечення правопорядку і безпеки громадян, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України. Отже, ця доплата здійснюється не всім поліцейським, а лише окремим категоріям поліцейських, які внаслідок безпосереднього виконання своїх обов`язків забезпечують життєдіяльність населення у зв`язку з чим мають з населенням безпосередній контакт. Згідно листа УФЗБО ГУНП в Донецькій області № 394 від 22.02.2022 року за період з 18.02.2021 до 31.12.2021 позивачу нараховано, але не виплачено додаткову доплату на період дії карантину в розмірі: за лютий 2021 року 1 370, 35 грн; за березень 2021 року 3488,17 грн; за квітень 2021 року 2906,81 грн; за травень 2021 року 2000,48 грн; за червень 2021 року 3445,28 грн; за липень 2021 року 3425,65 грн; за серпень 2021 року 994,54 грн; за вересень 2021 року 2279,05 грн; за жовтень 2021 року 446,43 грн; за листопад 2021 року - 2281,34 грн ; за грудень 2021 року 239,81 грн. Загальний розмір нарахованої, але не виплаченої позивачу додаткової доплати на період дії карантину за вказаний період складає 22877,91 грн. Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджує виснвоок суду першої інстанції про стягнення додаткової доплати на період дії карантину за лютий - грудень 2021 року в сумі 22877,91 грн. Щодо стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022 рік у розмірі місячного грошового забезпечення в сумі 12535,17 грн та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік у розмірі місячного грошового забезпечення в сумі 12535,17 грн. За ч.1-2 ст.94 Закону № 580 поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. Згідно п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - Постанова № 988) грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. За п. 4 Постанови № 988 надати право керівникам органів, закладів та установ Національної поліції в межах затверджених для них асигнувань на грошове забезпечення, зокрема надавати поліцейським один раз на рік матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, розмір якої не повинен перевищувати їх місячного грошового забезпечення. Згідно ст. 94 Закону України «Про Національну поліцію» та Постанови № 988 з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 затверджений Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання. За п.5 Розділу І вказаного Порядку грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення. Згідно п.13 розділу ІІ «Грошове забезпечення» Порядку № 260 поліцейським у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, один раз на рік може надаватись матеріальна допомога для оздоровлення, розмір якої повинен бути не менше їх посадового окладу та не більше місячного грошового забезпечення, та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, розмір якої не повинен перевищувати їх місячного грошового забезпечення. Для визначення максимального розміру матеріальної допомоги для оздоровлення або матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань застосовується місячний розмір грошового забезпечення, нарахованого поліцейському за місяць, що передує місяцю, у якому приймається рішення про таку виплату, з розрахунку посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер) та премії. Виплата поліцейським матеріальної допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань здійснюється на підставі їх рапортів у розмірі, визначеному керівником органу поліції. Отже, указаним Порядком зазначено право поліцейського на отримання одноразових матеріальних допомог для оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань, які надаються на підставі написаних поліцейським рапортів. На виконання вказаних вимог Порядку № 260 позивачем 19.01.2022 року подано рапорти на ім`я начальника ГУНП в Донецькій області, погоджені т.в.о начальника Волноваського РВП про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік та матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022 рік. Листом від 04.11.2022 року № 527/26/02-2022 відповідач відмовив позивачу у наданні указаних допомог через відсутність у відповідача коштів, незважаючи на тривалий час після його звільнення. Отже, позивачу не виплачено зазначені види матеріальні допомоги. Суд не бере до уваги посилання відповідача на невиплату матеріальної допомоги для оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань через відсутність коштів, оскільки неналежне фінансування суб`єкта владних повноважень не є підставою для обмеження прав на інтересів особи щодо отримання належних їй виплат. Згідно довідки Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Донецькій області від 02.11.2022 року № 241 середньомісячний розмір грошового забезпечення позивача 12535,17 грн., з урахуванням вимог пункту 13 розділу ІІ Порядку № 260 при звільненні позивачу має бути виплачено матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення в сумі 12535,17 грн. та для вирішення соціально-побутових питань також в розмірі місячного грошового забезпечення в сумі 12535,17 грн. Щодо вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 02.03.2022 до ухвалення рішення суду у справі з розрахунку 424,92 грн за кожен робочий день. Спеціальним законодавством щодо порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським не врегульовано питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні (як затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати компенсації за невикористану відпустку, матеріальної допомоги та іншого), у зв`язку з чим до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи статей 116, 117 Кодексу законів про працю в частині, що не суперечить спеціальному законодавству, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 01.03.2018 року у справі № 806/1899/17, від 04.12.2019 року у справі № 825/66/16. За ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган у будь-якому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. Згідно ч. 1 статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Отже, умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. За правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо). За п. 16 Закону України № 2352-IX від 01.07.2022 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» текст статті 117 КЗпП України викладено в такій редакції: «у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.». Оскільки позивач звернувся до суду з даним позовом у грудні 2022 року, до спірних правовідносин застосовуються положення статті 117 КЗпП у вказаній редакції, та стягненню підлягає середній заробіток за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, який в спірних відносинах, становить 133 робочих дні. Згідно ч. 1 статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності. Позивача звільнено зі служби є 01.03.2022 року, повний розрахунок з позивачем не здійснено. Конституційний Суд України в рішенні від 22.02.2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень ст.233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями ст.ст.117, 237 КЗпП України, вказав на те, що згідно зі ст.47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Крім того, невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку. Середньоденна заробітна плата позивача, визначена виходячи з виплат за останні фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні, складає 424,92 грн., про що Управлінням фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Донецькій області надано довідку № 241 від 02.11.2022 року, обчислену відповідно до Постанови Кабінету Міністрів № 100 від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати». Сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, обчислена в повному обсязі за 133 днів, складає 56514,36 грн (133 (час затримки)* 424,92 (розмір середньоденного грошового забезпечення). За п. 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково. Враховуючи розмір невиплачених позивачу при звільненні сум та істотність цієї частки порівняно із сумою середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що заявлена до стягнення у цій справі сума середнього заробітку є співмірною зі встановленим розміром заборгованості. Враховуючи встановлені обставини, апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції про стягнення з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 56514,36 грн. В решті вимог рішення суду сторонами не оскаржено. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Донецькій області - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 3 квітня 2023 року у справі № 200/5102/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення сум невиплачених при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - залишити без змін. Повний текст постанови складений 26 липня 2023 року. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий І.В. Геращенко Судді: А.В. Гайдар Е.Г. Казначеєв