Ухвала КАС ВС № 200/4950/21

УХВАЛА 11 вересня 2023 року м. Київ справа № 200/4950/21 адміністративне провадження № К/990/28813/23 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Радишевської О.Р. (далі - Суд), перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2023 року у справі №200/4950/21 за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил (далі - відповідач), в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає в неурахуванні грошової винагороди за участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях під час нарахування та виплати йому одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби; - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби за 30 календарних років служби у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням грошової винагороди за участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів - з урахуванням раніше виплачених сум; - визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає в неурахуванні грошової винагороди за участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях під час нарахування та виплати йому компенсації за невикористанні дні відпуски у кількості 336 діб; - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому компенсацію за невикористанні дні відпуски у кількості 336 діб з урахуванням грошової винагороди за участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів - з урахуванням раніше виплачених сум; - визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті йому компенсації за невикористанні відпуски у кількості 336 діб з урахуванням кратності відповідно до вимог пункту З розділу XXXI наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260; - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому компенсацію за невикористанні дні відпуски у кількості 336 діб з урахуванням кратності 3,8 календарних дня за кожен невикористаний день відпустки, відповідно до вимог пункту З розділу XXXI наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, з урахуванням раніше виплачених сум; - визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті йому грошового забезпечення, матеріальних допомог на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань за період служби з 01.03.2018 по 21.08.2020, а також відмові у перерахунку та виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористанні відпуски з урахуванням посадового окладу за військовим званням «полковник юстиції», обрахованого у спосіб та в розмірі, передбаченому приміткою до Додатку 14 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2018 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб"; - зобов`язати відповідача перерахувати та виплатити йому грошове забезпечення, матеріальні допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань за період служби з 01.03.2018 по 21.08.2020, а також перерахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби та компенсацію за невикористанні відпуски з урахуванням посадового окладу за військовим званням «полковник юстиції», обрахованого у спосіб та в розмірі, передбаченому приміткою до Додатку 14 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2018 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб"; - визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті йому грошового забезпечення в порядку та в розмірах, передбачених статтею 81 Закону України «Про прокуратуру» за період служби з 26 березня 2020 року по 21 серпня 2020 року; - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому грошове забезпечення відповідно до статті 81 Закону України «Про прокуратуру», з урахуванням положень: п. 3-1 Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1090, додатку 16 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, п. 2-1 Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 № 414, Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», (з урахуванням приписів примітки до даного Додатку), а також грошової винагороди за участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів за період служби з 26 березня 2020 року по 21 серпня 2020 року - з урахуванням раніше виплачених сум; - визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті йому одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористанні дні відпуски з урахуванням грошового забезпечення, обрахованого в порядку та в розмірах, передбачених статтею 81 Закону України «Про прокуратуру»; - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу при звільненні та компенсацію за невикористані відпуски, виходячи з грошового забезпечення, обрахованого в порядку та в розмірах, передбачених статтею 81 Закону України «Про прокуратуру», з урахуванням положень: п. 3-1 Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1090, додатку 16 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, пункту 4-1 Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 № 414, Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», (з урахуванням приписів примітки до даного Додатку), а також грошової винагороди за участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів - з урахуванням раніше виплачених сум за період служби. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2021 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2023 року, позов задоволено частково: - визнано протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті звільненому з військової служби у запас ОСОБА_1 компенсації за невикористанні дні відпуски у кількості 336 діб з урахуванням кратності, відповідно до вимог пункту З розділу XXXI наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260; - зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити звільненому з військової служби у запас ОСОБА_1 компенсацію за невикористанні дні відпуски у кількості 336 діб, з урахуванням кратності 3,8 календарних дня за кожен невикористаний день відпустки, відповідно до вимог пункту З розділу XXXI наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 з урахуванням раніше виплачених сум; - визнано протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті звільненому з військової служби у запас ОСОБА_1 , грошового забезпечення в порядку та в розмірах, передбачених статтею 81 Закону України «Про прокуратуру» за період служби з 26 березня 2020 року по 21 серпня 2020 року; - збов`язано відповідача нарахувати та виплатити грошове забезпечення звільненому з військової служби у запас ОСОБА_1 відповідно до статті 81 Закону України «Про прокуратуру», з урахуванням положень: пункту 3-1 Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1090, додатку 16 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, пункту 2-1 Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 № 414, Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», (з урахуванням приписів примітки до даного Додатку), а також грошової винагороди за участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів за період служби з 26 березня 2020 року по 21 серпня 2020 року з урахуванням раніше виплачених сум; - визнано протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті звільненому з військової служби у запас ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористанні відпуски з урахуванням грошового забезпечення, обрахованого в порядку та в розмірах, передбачених статті 81 Закону України «Про прокуратуру»; - зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні та компенсацію за невикористанні відпуски звільненому з військової служби у запас ОСОБА_1 виходячи з грошового забезпечення, обрахованого в порядку та в розмірах, передбачених статтею 81 Закону України «Про прокуратуру», з урахуванням положень: пункту 3-1 Порядку виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1090, додатку 16 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, пункту 4-1 Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 № 414, Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», (з урахуванням приписів примітки до даного Додатку), а також грошової винагороди за участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів з урахуванням раніше виплачених сум за період служби; - у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. 21 серпня 2023 року до Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 та на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2023 року у справі №200/4950/21. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами. Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У касаційній скарзі скаржник посилається на наявність підстави для відкриття касаційного провадження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, та зазначає, що судом апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не було враховано висновків Верховного Суду, які викладені у постановах від 18 травня 2023 року у справі №640/6874/20, від 18 квітня 2022 року у справі № 520/9821/2020 Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі №825/997/17. Суд зазначає, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких має місце однакове правове регулювання спірних правовідносин. Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми під час касаційного розгляду конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду. Суд зауважує, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в мотивувальній частині постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах. Отже, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі з подібними правовідносинами. Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення, а не різним застосуванням норми. Так, при встановленні доцільності посилання на постанови Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, як на підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів. У такому випадку правовий висновок розглядається "не відірвано" від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів. Водночас скаржником указаних вимог не дотримано, оскільки не систематизовано, який висновок суду апеляційної інстанції щодо застосування конкретної норми права суперечить позиції Верховного Суду щодо застосування цієї норми, а також не обґрунтовано, що ця правова позиція Верховного Суду зберігає юридичну силу до спірних правовідносин, тобто має місце однакове правове регулювання спірних правовідносин. Суд зауважує, що посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їхнього застосування. З урахуванням викладеного, Суд дійшов висновку, що скаржником не обґрунтовано наявності правових підстав для оскарження судового рішення на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Решта доводів касаційної скарги щодо наявності підстав касаційного оскарження наведено без взаємозв`язку із підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині четвертій статті 328 КАС України. Отже, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, заявник не виклав передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржуване судове рішення може бути переглянуте судом касаційної інстанції. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Ураховуючи те, що скаржником не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судових рішень у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала. Керуючись статтями 248, 328, 332, 359 КАС України, Суд

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 та на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2023 року у справі №200/4950/21 повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є статочною та не може бути оскаржена. Суддя: О.Р. Радишевська