Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/23466/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 вересня 2023 р. Справа № 520/23466/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Жигилія С.П. , Русанової В.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2022, головуючий суддя І інстанції: Горшкова О.О., м. Харків, повний текст складено 04.08.22 по справі № 520/23466/21 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 (далі по тексту ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту ВЧ НОМЕР_1 , відповідач), в якому просив суд: - визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушення строків їх виплати; - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2021 у справі № 520/15475/2020 здійснено виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2016 та 2017 роки у розмірі 7856,44 грн, а 27.10.2021 - індексації грошового забезпечення за період січень 2016 року лютий 2018 року у розмірі 4382,69 грн. Разом з цим, відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідно до порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №

159. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2020 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишено без розгляду в частині позовних вимог про нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати йому грошової допомоги на оздоровлення за 2016 та 2017 роки (стосовно виплати, яка була здійснена 27.07.2021). Продовжено розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії в частині позовних вимог про нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати йому індексації грошового забезпечення за період січень 2016 року - лютий 2018 року (стосовно виплати, яка була здійснена 27.10.2021). Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2023 по справі №520/23466/21 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні (індексації грошового забезпечення за період січень 2016 року - лютий 2018 року) за період з 18.04.2019 по 27.10.2021 в сумі 1991,52 грн (одна тисяча дев`ятсот дев`яносто одна грн 52 коп.). Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на необґрунтованість, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2023 по справі № 520/23466/21 та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги пояснив, що Харківський окружний адміністративний суд в оскаржуваному рішенні від 04.08.2022 по справі № 23466/21 задовольнив заявнику позовні вимоги, які він не заявляв у позовній заяві. Так, середній заробіток, передбачений ст. 117 Кодексу законів про працю та заявлена позивачем до виплати компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, передбачена Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ та постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 за своєю правовою природою не можуть бути визнані тотожними категоріями, позаяк мають абсолютно різні юридичні підстави походження. Крім того, посилаючись на правову позицію Верховного суду, викладену у постановах від 11.12.2022 у справі № 200/10820/19-а, від 09.06.2021 у справі № 240/186/20, від 04.05.2022 у справі № 200/14472/19-а та від 27.07.2022 у справі № 460/783/20 зазначив, що позивач до Військової частини НОМЕР_1 із відповідною заявою про виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення та грошової допомоги на оздоровлення не звертався, а Військова частина НОМЕР_1 у такій виплаті не відмовляла, отже, право позивача не було порушено суб`єктом владних повноважень, а тому звернення до суду з цим позовом є передчасним. Також зазначив, що грошова допомога на оздоровлення згідно з п.1 розділу ХХІІІ наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам» має разовий характер, а тому не може вважатись доходом у розумінні наведеного Закону. Таким чином, така виплата не підпадає під визначення ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна відповідача підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що позивача було звільнено з військової служби, виключено зі списків особової частини та знято з усіх видів забезпечення з 18.04.2019. Відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку. У зв`язку з проведенням не в повному обсязі нарахувань та виплат грошового забезпечення, позивач звертався до суду з метою захисту своїх законних прав та інтересів. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2021 по справі №520/15475/2020 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо розрахунку розміру грошової допомоги на оздоровлення за 2016 та 2017 роки ОСОБА_1 без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок розміру грошової допомоги на оздоровлення за 2016 та 2017 роки ОСОБА_1 , з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та здійснити виплату донарахованих сум. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 суми індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 18.04.2019. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суми індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 18.04.2019 року. У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог - відмовлено. Вказане судове рішення набрало законної сили. Відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2021 по справі № 520/15475/2020 Військовою частиною НОМЕР_1 , зокрема, 27.10.2021 виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за період січень 2016 року - лютий 2018 року в сумі 4382,69 грн. Тобто остаточне виконання рішення суду було здійснено відповідачем 27.10.2021. Зазначена обставина підтверджується випискою з банківського рахунку позивача АТ КБ "Приватбанк". Позивач, не погоджуючись з тим, що відповідачем не виплачено середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 18.04.2019 по 27.10.2021, звернувся з даним позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що не здійснення остаточного розрахунку із позивачем у визначені законодавством строки відбулось з вини власника, або уповноваженого ним органу, що є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу законів про працю України, а саме виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а відтак позивач набув право на отримання відшкодування за затримку виплати одноразової грошової допомоги на підставі статті 117 Кодексу законів про працю України. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України (з урахуванням ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2022, перегляду підлягають позовні вимоги в частині визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати йому індексації грошового забезпечення за період січень 2016 року - лютий 2018 року), колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засаді верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтерес юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2022 по справі № 520/23466/21 не відповідає з огляду на наступне. Згідно з ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч.2 ст.5 КАС України). В силу приписів ч. 2 та ч. 3 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Аналізуючи наведені процесуальні норми колегія суддів зазначає, що справа адміністративної юрисдикції розглядається не інакше ніж за позовною заявою особи, яка звернулася до суду, та в межах позовних вимог. При цьому, суд може вийти за межі позовних вимог лише у випадку необхідності обрання ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, якщо такі порушення мали місце, а форма заявлених позовних вимог не дозволяє це зробити, оскільки викладена в інший спосіб ніж потрібно для поновлення порушеного права в судовому порядку. Військова частина НОМЕР_1 у поданій апеляційній скарзі стверджує, що вимоги про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні (індексації грошового забезпечення за період січень 2016 року - лютий 2018 року) за період з 18.04.2019 по 27.10.2021 в сумі 1991,52 грн (одна тисяча дев`ятсот дев`яносто одна грн 52 коп.), позивачем не заявлялися. Позовна заява ОСОБА_1 мотивована протиправною бездіяльністю відповідача, якою порушено його права визначені саме Законом № 2050-ІІІ та Порядком № 159 Дослідивши матеріали справи, колегією суддів встановлено, що позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з вимогами про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушення строків їх виплати та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, при цьому жодних доводів, покладених в основу позовної заяви, або вимог з приводу протиправних дій або бездіяльності відповідача щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, які були розглянуті судом першої інстанції, позивачем не наводилось та не заявлялось, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні (індексації грошового забезпечення за період січень 2016 року - лютий 2018 року) за період з 18.04.2019 по 27.10.2021 в сумі 1991,52 грн, як таких, що не були заявлені. Колегією суддів встановлено, що спірні відносини виникли з приводу невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, які врегульовано Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159), а питання виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в свою чергу - Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України). Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межі повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою і повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігань. Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до положень статті 1 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Згідно з положеннями статті 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі необхідно розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян (частина друга статті 2 Закону № 2050-III). Статтею 3 Закону № 2050-III передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Згідно з положеннями статті 4 Закону № 2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Відповідно до статті 6 Закону № 2050-III компенсацію виплачують за рахунок коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету;. З метою реалізації Закону № 2050-III Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 21.02.2001 № 159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати. Пунктом 2 вказаного Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001. Згідно з пунктом 4 цього Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на

100. Системний аналіз даних положень дає змогу дійти висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі суми індексації грошових доходів громадян) та виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу. Враховуючи вищенаведені норм, колегія суддів дійшла висновку, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства. На належності сум індексації та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати до складових належної працівникові заробітної плати, як коштів, які мають компенсаторний характер та спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, наголошував і Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013 № 9-рп/2013. Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 на виконання рішення Харківського кружного адміністративного суду від 23.03.2021 у справі №520/15475/2020 відповідачем 27.10.2021 здійснено перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період січень 2016 року лютий 2018 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по рахунку позивача від 27.10.2021 (а.с. 10), тобто з порушенням строку виплати такого доходу, при цьому компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації за вказаний період Військовою частиною НОМЕР_1 не нараховувалася та не виплачувалася, що є підставою для визнання такої бездіяльності протиправною та задоволення позову в цій частині. Верховний Суд у постановах від 16.05.2019 у справі № 134/89/16-а, від 10.02.2020 у справі № 134/87/16-а, від 05.03.2020 у справі №140/1547/19, від 24.01.2023 у справі № 200/10176/19-а, дійшов наступного висновку: « основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.» Враховуючи, що відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 30.01.2019 № 755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, яка в свою чергу відображена, зокрема у постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 420/7835/19, посилання відповідача на постанови Верховного Суду від 11.12.2022 у справі № 200/10820/19-а, від 09.06.2021 у справі № 240/186/20, від 04.05.2022 у справі № 200/14472/19-а та від 27.07.2022 у справі № 460/783/20, підлягають відхиленню. Як встановлено частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно зі статтею 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права. Згідно з Рішенням ЄСПЛ по справі "Рисовський проти України" (Rysovskyyv. Ukraine) від 20.10.2011 року (заява № 29979/04), принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає що, належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати йому індексації грошового забезпечення за період січень 2016 року - лютий 2018 року. Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення "Серявін та інші проти України") та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України", суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Згідно з частиною 1 статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Згідно з п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення. Враховуючи викладене, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2022 по справі № 520/23466/21 підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог. Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2022 по справі № 520/23466/21 - скасувати. Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати йому індексації грошового забезпечення за період січень 2016 року - лютий 2018 року. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді С.П. Жигилій В.Б. Русанова