Постанова 4854 № 420/4511/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 вересня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/4511/23 Перша інстанція: суддя Левчук О.А. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О., суддів Косцової І.П. та Осіпова Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 травня 2023 року (суддя Левчук О.А., м. Одеса, повний текст рішення складений 11.05.2023) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Чорноморського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним дій, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: 6 березня 2023 року ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , звернулася до адміністративного суду з позовом до ГУ ДМС України в Одеській області, Чорноморського відділу ГУ ДМС України в Одеській області, в якому просила: - визнати протиправним дії Чорноморського відділу ГУДМС щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без присвоєння унікального номеру запису у реєстрі, без застосування безконтактного електронного носія персональних даних, без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру та передачі персональних та біометричних даних до нього, відповідно до постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, яким затверджено Положення про паспорт громадянина України, постанови Верховної Ради України №719-V від 23.02.2007, яким затверджено Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон; - зобов`язати ГУ ДМС в Одеській області оформити та видати паспорт громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , без присвоєння унікального номеру запису у реєстрі, без застосування безконтактного електронного носія персональних даних, без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру та передачі персональних та біометричних даних до нього, відповідно до постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, яким затверджено Положення про паспорт громадянина України, постанови Верховної Ради України №719-V від 23.02.2007, яким затверджено Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 травня 2023 року у задоволенні цього адміністративного позову відмовлено повністю. Не погоджуючись з ухваленим рішенням ОСОБА_1 , діючи в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи та порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким повністю задовольнити позовні вимоги. На думку апелянта, суд, в порушенні статті 22 Конституції України щодо заборони звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод людини при прийнятті нових законів та внесення змін, не захистив право позивачів на невтручання до приватного та сімейного життя, на вільне пересування. В обґрунтування доводів поданої скарги апелянта послалася на судове рішення у справі №160/3964/20, де судом апеляційної інстанції зазначено про можливість застосування постанови Верховної Ради України №719-V від 23.02.2007, якою затверджено Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон, як спосіб захисту прав і свобод людини та громадянина. Аналогічні висновки були висловлені П`ятим апеляційним адміністративним судом у справах №420/13069/20 від 08.09.2021. №420/16040/22 від 23.03.2023. Відповідач надіслав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначив про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження. Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог поданої скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків. Як вбачається зі змісту адміністративного позову, 22 жовтня 2022 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до ГУ ДМС України в Одеській області, Чорноморського відділу ГУ ДМС України в Одеській області із заявою щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон, відповідно до Положення від 23.02.2007 №719-V та постанови КМУ від 31.03.1995 року №231 (а.с. 8-9, 65-67). Листом від 12.2022 року Чорноморський відділ ГУДМС повідомив заявників, що правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи, визначаються Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус". Паспорт для виїзду за кордон виготовляється у формі книжечки, правий форцаз якої містить безконтактний електронний носій. У ДМС та її територіальних органів/підрозділів відсутні законні підстави для оформлення та видачі паспорт громадянина України для виїзду за кордон відповідно до постанови ВРУ від 26.06.1992 року №2503-ХІІ (а.с. 13-15). ГУ ДМС в Одеській області надано відповідь листом від 15.11.2023 року, у якому повідомило, що правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи, визначаються Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" (а.с. 10-12). Не погодившись із зазначеними відмовами ОСОБА_1 , діючи в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , звернулася до суду з даним адміністративним позовом. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що у посадових осіб міграційної служби відсутні правові підстави для видачі позивачам паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що не містить безконтактного електронного носія. При цьому суд першої інстанції зазначив, що оскільки положення чинного законодавства не передбачають можливості оформлення та видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон без обробки персональних даних та без застосування безконтактного електронного носія, підстави для задоволення позову відсутні. Колегія суддів суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Отже, суди, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, у першу чергу повинні з`ясувати, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи визначаються Законом України від 20.11.2012 за №5492-VI "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" (далі Закон №5492-VI). Відповідно до абзацу першого частини першої статті 4 Закону №5492-VI Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина. Положеннями абзацу третього частини першої статті 4 Закону №5492-VI визначено, що Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування. Відповідно до пункту 6, пункту 7 частини першої статті 3 Закону №5492-VI для цілей цього Закону терміни вживаються в такому значенні: ідентифікація особи - встановлення особи шляхом порівняння наданих даних (параметрів), у тому числі біометричних, з наявною інформацією про особу в реєстрах, картотеках, базах даних тощо; ім`я особи - прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи. За приписами частини першої статті 13 Закону №5492-VI документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: 1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: а) паспорт громадянина України. Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України" від 14.07.2016 за №1474-VІІІ внесено зміни до Закону №5492-VI, які набрали чинності з 1 жовтня 2016 року. Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №5492-VI визначено, що термін "безконтактний електронний носій" вживається у значенні, як імплантована у бланк документа безконтактна інтегральна схема для внесення персональних даних, параметрів, у тому числі біометричних, що дає змогу здійснювати комплекс заходів, пов`язаних з верифікацією особи, та може використовуватися як засіб електронного цифрового підпису у випадках, передбачених законом. Відповідно до частини першої статті 13 Закону №5492-VI документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, зокрема, це паспорт громадянина України для виїзду за кордон (пункт "б"). Частиною третю статті 13 Закону №5492-VI закріплено, що паспорт громадянина України для виїзду за кордон та інші визначені Законом документи містять безконтактний електронний носій. Нормами частин 1, 2, 5 статті 15 Закону №5492-VI встановлені вимоги до бланків документів та їх форми, а саме: бланки документів, які містять безконтактний електронний носій, виготовляються відповідно до вимог державних (національних) та міжнародних стандартів та з урахуванням рекомендацій Міжнародної організації цивільної авіації (ІСАО) і повинні мати ступінь захисту, що унеможливлює їх підроблення. Бланки документів, якщо інше не визначено цим Законом, виготовляються за єдиними зразками та технічними описами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Бланки документів, в які імплантовано безконтактний електронний носій для внесення персональних даних, біометричних даних, параметрів та іншої інформації про особу, повинні бути виконані багатокомпонентним захисним друком, містити символ електронного документа, інформацію про підприємство, на якому виготовлено бланк документа, зображення малого Державного Герба України. Згідно з вимогами частин 1-4, 7 статті 22 Закону №5492-VI паспорт громадянина України для виїзду за кордон є документом, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України особи, на яку він оформлений, і дає право цій особі на виїзд з України і в`їзд в Україну. Кожен громадянин України не може мати більше двох паспортів громадянина України для виїзду за кордон. Кожен громадянин України має право на отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Паспорт громадянина України для виїзду за кордон оформляється особам, які не досягни шістнадцятирічного віку, на чотири роки, а особам, які досягни шістнадцятирічного віку, - на 10 років. Паспорт громадянина України для виїзду за кордон виготовляється у формі книжечки, правий форзац якої містить безконтактний електронний носій, та складається з м`якої обкладинки, 32 сторінок та сторінки даних. До паспорта громадянина України для виїзду за кордон вноситься така інформація: 1) назва держави; 2) назва документа; 3) тип документа; 4) код держави; 5) номер документа; 6) ім`я особи; 7) громадянство; 8) дата народження; 9) унікальний номер запису в Реєстрі; 10) стать; 11) місце народження; 12) дата видачі документа; 13) уповноважений суб`єкт, що видав документ (код); 14) дата закінчення строку дії документа; 15) відцифрований образ обличчя особи; 16) відцифрований підпис особи; 17) дані про перебування на консульському обліку (за бажанням особи або її представника, представника закладу, який виконує функції опікуна чи піклувальника над особою). Відповідно до частини другої статті 15 та частини другої статті 22 Закону №5492-VI Кабінетом Міністрів України прийнята постанова від 07.05.2014 №152 (у редакції постанови КМУ від 16.11.2016 №1001) "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон", якою затверджені зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2 та Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон. Частиною четвертою цієї постанови визначено, що прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 20 грудня 2016 року припиняється; паспорт громадянина України для виїзду за кордон, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 20 грудня 2016 року, є чинним протягом строку, на який його було видано. Відповідно до пункту 12 частини першої, частин третьої та сьомої статті 7 Закону №5492-VI до Реєстру вноситься, визначена частиною 1 цієї статті, інформація про особу, а саме: відцифровані відбитки пальців рук особи (у разі оформлення, зокрема: паспорта громадянина України для виїзду за кордон). Інформація в Реєстрі зберігається для визначених цим Законом цілей. Порядок отримання, вилучення з Реєстру та знищення відцифрованих відбитків пальців рук встановлює Кабінет Міністрів України. Відцифровані відбитки пальців рук особи після внесення до безконтактного електронного носія та видачі документа особі вилучаються з Реєстру та знищуються. Шаблони відцифрованих відбитків пальців рук особи використовуються лише для цілей ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну передбачених цим Законом документів. Передача шаблонів відцифрованих відбитків пальців рук особи забороняється. Повноваження щодо отримання відцифрованих відбитків пальців рук та забезпечення їх захисту відповідно до законодавства покладається на уповноважених суб`єктів, передбачених пунктами 1, 2, 4-7 частини першої статті 2 цього Закону. Відцифровані відбитки пальців рук особи отримуються після досягнення нею дванадцятирічного віку. При цьому, відповідно до статті 8 Закону №5492-VI, внесена до Єдиного державного демографічного реєстру інформація є конфіденційною. Нерозголошення конфіденційної інформації гарантується державою. Збирання, зберігання, використання та захист інформації, що міститься у Реєстрі, здійснюються відповідно до закону. За приписами частини четвертої статті 13 Закону №5492-VI особам гарантується право на відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті громадянина України. Таке право реалізується шляхом подання заяви відповідному уповноваженому суб`єкту про внесення або відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук особи до безконтактного електронного носія. Відповідно до частини сьомої статті 7 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 26 листопада 2014 року за №669, якою затверджено Порядок отримання, вилучення з Єдиного державного демографічного реєстру та знищення відцифрованих відбитків пальців рук особи. Відповідно до пункту 1 Порядку отримання, вилучення з Єдиного державного демографічного реєстру та знищення відцифрованих відбитків пальців рук особи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 за №669 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 18.08.2017 за №628, далі Порядок №628), цей Порядок визначає процедуру отримання, вилучення з Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр) та знищення відцифрованих відбитків пальців рук особи, які у передбачених законодавством випадках вносяться до безконтактного електронного носія у разі оформлення паспорта громадянина України, паспорта громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичного паспорта України, службового паспорта України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзного документа біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзного документа особи, якій надано додатковий захист, картки мігранта (далі - документи). Підпунктом 1 пункту 2 цього Порядку встановлено, що відцифровані відбитки пальців рук отримуються і вносяться до Реєстру у разі оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичного паспорта України, службового паспорта України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзного документа біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзного документа особи, якій надано додатковий захист, картки мігранта. Згідно з пунктом 3 Порядку №628 до Реєстру вносяться відцифровані відбитки вказівних пальців рук особи. У разі пошкодження, відсутності вказівного пальця руки або відсутності можливості через якість отриманого графічного зображення відцифрованого відбитка (відбитків) пальця (пальців) рук (руки) особи ідентифікувати її беруться парні відбитки інших пальців рук або два будь-які відбитки пальців руки, про що зазначається в заяві-анкеті для внесення інформації до Реєстру. У разі відсутності можливості через якість отриманого графічного зображення відцифрованих відбитків усіх пальців рук особи ідентифікувати її відцифровані відбитки пальців рук не отримуються, про що складається акт, який затверджується керівником відповідного територіального органу/підрозділу ДМС або працівником закордонної дипломатичної установи, та зазначається в заяві-анкеті для внесення інформації до Реєстру. Зазначений акт сканується засобами Реєстру та додається до заяви-анкети. Відцифровані відбитки пальців рук особи не отримуються до досягнення нею 12-річного віку та у разі відсутності у особи всіх пальців рук, про що зазначається в заяві-анкеті для внесення інформації до Реєстру. У разі коли особа не може пересуватися самостійно у зв`язку із тривалим розладом здоров`я та потребує термінового лікування за кордоном, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров`я, оформленим в установленому порядку, відцифровані відбитки пальців рук не отримуються, про що складається акт, який затверджується керівником відповідного територіального органу/підрозділу ДМС або працівником закордонної дипломатичної установи, та зазначається в заяві-анкеті для внесення інформації до Реєстру. Зазначений акт сканується засобами Реєстру та додається до заяви-анкети. Нормами статті 35 Конституції України передбачено право на свободу світогляду і віросповідання, а також визначено, що церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа - від церкви; ніхто не може бути увільнений від своїх обов`язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. Стаття 68 Основного Закону України передбачає обов`язок кожного щодо неухильного додержання Конституції України та законів України. Згідно зі статтею 2 Закону України від 23.04.1991 за №987-XII "Про свободу совісті та релігійні організації" (далі Закон №987-ХІІ) в Україні усі правовідносини, пов`язані із свободою совісті і діяльністю релігійних організацій, регулюються законодавством України. Законодавство України про свободу совісті та релігійні організації складається з цього Закону та інших законодавчих актів України, виданих відповідно до нього. Відповідно до частини першої статті 3 Закону України №987-ХІІ кожному громадянину в Україні гарантується право на свободу совісті. Це право включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання. За приписами статті 4 Закону України №987-ХІІ громадяни України є рівними перед законом і мають рівні права в усіх галузях економічного, політичного, соціального і культурного життя незалежно від їх ставлення до релігії. В офіційних документах ставлення громадянина до релігії не вказується. Будь-яке пряме чи непряме обмеження прав, встановлення прямих чи непрямих переваг громадян залежно від їх ставлення до релігії, так само як і розпалювання пов`язаних з цим ворожнечі й ненависті чи ображання почуттів громадян, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом. Ніхто не може з мотивів своїх релігійних переконань ухилятися від виконання конституційних обов`язків. Заміна виконання одного обов`язку іншим з мотивів переконань допускається лише у випадках, передбачених законодавством України. Як зазначено у статті 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Отже, враховуючи наведені норми законодавства, паспорт громадянина України для виїзду за кордон виготовляється у формі книжечки, правий форзац якої містить безконтактний електронний носій та складається з м`якої обкладинки, 32 сторінок та сторінки даних. Прийняття документів та оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон без присвоєння унікального номеру запису у реєстрі, без застосування безконтактного електронного носія персональних даних, без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру та передачі персональних та біометричний даних з 20.12.2016 року припинено. Таким чином, оформлення та видача паспорта громадянина України для виїзду за кордон без застосування безконтактного електронного носія персональних даних, без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру та передачі персональних та біометричний даних не передбачена законодавством України з 20.12.2016 року. Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 24.06.2021 року у справі №0240/3048/18-а, яка підтримана касаційним судом у постанові від 08.12.2022 у справі №380/6916/20. Випадки відсутності інформації про відцифровані відбитки пальців рук особи для отримання нею паспорту громадянина України для виїзду за кордон деталізовані у пункті 3 Порядку №628, а саме: відсутність можливості через якість отриманого графічного зображення відцифрованих відбитків усіх пальців рук особи ідентифікувати її; недосягнення особою 12-річного віку; відсутність у особи всіх пальців рук; неможливість особи пересуватися самостійно у зв`язку із тривалим розладом здоров`я та потребування термінового лікування за кордоном, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров`я, оформленим в установленому порядку. Позивачі під вказаний перелік виключних обставин, за яких можлива відсутність інформації, передбаченої, зокрема, пунктом 12 частини першої статті 7 Закону №5492-VI, не підпадають. Щодо позовних вимог оформити та видати позивачу паспорт громадянина України для виїзду за кордон на підставі Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого постановою Верховної Ради України від 23 лютого 2007 року №719-V, варто зазначити, що відповідно до пункту 7 постанови зразок паспорта затверджується Кабінетом Міністрів України. Проте фактично бланки таких паспортів станом на сьогоднішній день не виготовляються у зв`язку з втратою чинності постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження технічного опису та зразка бланка паспорта громадянина України для виїзду за кордон та внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" від 26 червня 2007 року №858. За таких обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог. Посилання апелянтів на втручання у приватне життя є безпідставними, оскільки діюче законодавство щодо порядку видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон будь-яких прямих чи непрямих переваг, привілеїв чи обмежень за релігійними переконаннями не встановлює. Посилання апелянтів на практику судів апеляційної інстанції у тотожних спорах не є слушними, оскільки в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України, враховуються висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, що було вірно враховано судом першої інстанції. Підсумовуючи викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, і наведені в апеляційній скарзі доводи правильність рішення суду не спростовують. Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відтак, апеляційна скарга позивачів задоволенню не підлягає. Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Спісівцевої Ольги Юріївни, яка діє в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 травня 2023 року без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 6 ст. 12, ст. 257 та ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко Суддя І.П.Косцова Суддя Ю.В.Осіпов