Постанова 4851 № 520/3961/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 вересня 2023 р.Справа № 520/3961/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Любчич Л.В., Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. , за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2023, головуючий суддя І інстанції: Ніколаєва О.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/3961/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (надалі - відповідач, ГУ ПФ України в Харківській області), в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови виплатити заборгованості за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2020 у справі №520/5674/2020 у сумі 47548,75 грн., а також виплати державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, за період з 01.11.2011 по 31.07.2012 на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.01.2021 у справі № 520/8712/2020 у сумі 39630.68 грн; - стягнути з відповідача заборгованість за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2020 у справі № 520/5674/2020 у сумі 47548,75 грн, а також державну та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, за період з 01.11.2011 по 31.07.2012 на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.01.2021 у справі № 520/8712/2020 у сумі 39630,68 грн, а всього 87179,43 грн. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13 березня 2023 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі №520/3961/21 за позовною заявою ОСОБА_1 .. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13 березня 2023 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що рішеннями Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2020 у справі №520/5674/2020 та Харківського окружного адміністративного суду від 13.01.2021 у справі № 520/8712/2020 встановлено його право на отримання від відповідача певних сум, які останнім не виплачуються, у зв`язку з чим вважає, що допущена відповідачем протиправна бездіяльність з виконання наведених рішень суду має бути захищена у цьому провадженні у спосіб стягнення відповідних сум. Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду цієї справи відповідно до приписів ч. 4 ст. 304 КАС України. Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Позивачем подано клопотання про розгляд справи без його участі. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Колегія суддів встановила такі обставини. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 р. по справі № 520/5674/2020, яке набрало законної сили 07.08.2020 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано ГУ ПФУ в Харківській області донарахувати та виплатити ОСОБА_1 суми індексованого доходу відповідно до Закону України Про індексацію грошових доходів населення і Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 № 1078, та компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії на підставі Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати і Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. №159, а саме: державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, за період з 01.11.2011 по 01.01.2013 на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2019 року у справі № 520/3960/19. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13 січня 2021 року по справі № 520/8712/2020 позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Харківській області щодо невиплати ОСОБА_1 державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, за період з 01 листопада 2011 року по 31 липня 2012 року на підставі постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 26 квітня 2011 року у справі №2002/2-а-323/11, що підтверджується довідкою Управління Пенсійного фонду України в Барвінківському районі Харківської області від 26.07.2012 №3633-02/02/13/02-02, де сума боргу складає 39 630,68 грн. Зобов`язано ГУ ПФУ в Харківській області виплатити ОСОБА_1 державну та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, за період з 01 листопада 2011 року по 31 липня 2012 року на підставі постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 26 квітня 2011 року у справі №2002/ 2-а-323/11, що підтверджується довідкою Управління Пенсійного фонду України в Барвінківському районі Харківської області від 26.07.2012 №3633-02/02/13/02-02, де сума боргу складає 39 630,68 грн. Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиконання судових рішень по справах №520/5674/2020 та № 520/8712/2020 звернувся до суду з цим позовом. Відмовляючи у відкритті провадження у справі суд першої інстанції суд першої інстанції вказав на те, що предмет позову у цій справі фактично спрямований на виконання інших судових рішень, а саме - рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2020 №520/5674/2020 та від 13.01.2021 №520/8712/2020, які набрали законної сили. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Положеннями п. 6 ч. 1, ч. 2 ст. 171 КАС України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи немає підстав, зокрема для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі. Пунктом 1 ч. 1ст. 170 КАС України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни. Згідно з частинами 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Відповідно до змісту ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов`язаний вживати передбачених законом заходів щодо примусового виконання рішення, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Враховуючи положення Закону України "Про виконавче провадження", колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що не можна зобов`язувати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення. Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 16.01.2019 по справі №686/23317/13-а. Розділом IV КАС України врегульовано окремі процесуальні питання, пов`язані з виконанням судового рішення, та передбачено, що судовий контроль за виконанням судового рішення здійснює суд який його ухвалив. Способи судового контролю за виконанням судового рішення встановлені нормами ст. 382 - 383 КАС України. Згідно із положеннями ч. 1, 2 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому ст. 287 цього Кодексу (ч. 8 ст. 382 КАС України). Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Системний аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що приписами статей 382, 383 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду. Зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15. Крім того, наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС (ст.382 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення. Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, заКАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.05.2022 у справі № 480/2378/21 та від 27.07.2022 року у справі № 686/2636/17. Звертаючись до суду з цим позовом у справі №520/3961/23 позивач фактично оскаржує бездіяльність відповідача, щодо невиконання рішень суду Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2020 у справі №520/5674/2020 та Харківського окружного адміністративного суду від 13.01.2021 у справі № 520/8712/2020, а тому має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, відповідно до названих вище приписів КАС України. Наявність спеціальних правових норм КАС України (ст. ст. 382, 383), направлених на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання нового позову. Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 03.04.2019 у справі №820/4261/18, від 21.12.2020 у справі №440/1810/19, від 17.02.2021 у справі №520/11847/18, від 21.07.2022 у справі №320/1719/21. Враховуючи вище зазначене, колегія суддів вважає правомірними висновки суду першої інстанції, про відмову у відкритті провадження у відповідній частині позовних вимог, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, оскільки ці вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. Ухвалюючи це судове рішення колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України" (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Статтею 316 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, переглянувши ухвалу суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення суд правильно застосував норми процесуального права. Керуючись ст. 170, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13 березня 2023 року по справі № 520/3961/23 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк Повний текст постанови складено 11.09.2023.