Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/3650/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 липня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/3650/24 Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючої судді Шевчук О.А., суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, - ВСТАНОВИЛА: У квітні 2024 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просив визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо відмови у виконанні рішень Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.05.2022 по справі № 400/122/22 та від 12.05.2023р. по справі № 400/2816/23, оформленого листом від 21.11.2023 року; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області виплатити ОСОБА_1 153300,58грн. та 48000,00грн. - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 збитки від інфляції за несплату пенсії, донарахованої за рішеннями Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.05.2022 р. по справі № 400/122/22 та від 12.05.2023р. по справі № 400/2816/23; - стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 50000 моральної шкоди. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач звертався до відповідача з заявами, в яких просив виконати рішення суду. Проте, на заяви він отримав лист Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в якому відповідач відмовив позивачу у виконанні рішень. Вказані дії та рішення відповідача позивач вважає протиправними, у зв`язку з чим звернувся до суду з позовом. Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року відмовлено у відкритті провадження у справі. Не погоджуючись з ухвалою суду, позивач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Доводами апеляційної скарги зазначено, що посилання суду на те, що апелянт повинен був подати заяву в порядку ст. 383 КАСУ є хибним, тому що ця стаття регулює правовідносини, коли виконавчий документ знаходиться на примусовому виконанні в державній виконавчій службі. Наразі виконавчі провадження щодо виконання вказаних судових рішень не відкривались. Крім того, зазначає, що в оскаржуваній ухвалі нічого не зазначено про ще дві позовні вимоги про зобов`язання нарахувати та виплатити збитки від інфляції за несплату пенсії та стягнення моральної шкоди. Вказує, що ці дві позовні вимоги також не передбачено пред`являти в порядку ст. 383 КАСУ. Відзиву на апеляційну скаргу відповідачем до суду не надано. Згідно з п.4 ч.1 ст. 294 КАС України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо: відмови у відкритті провадження у справі. Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Приймаючи ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами існував публічно-правовий спір, який вирішений рішеннями Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.05.2022 по справі № 400/122/22 та від 12.05.2023р. по справі № 400/2816/23. Позивач не згоден з діями відповідача, вчиненими на виконання рішення суду по справі № 400/122/22 та № 400/2816/23. З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача не підлягають до розгляду в межах окремої справи за правилами адміністративного судочинства, а можуть бути вирішені на підставі відповідної заяви, поданої в порядку статей 382-383 Кодексу адміністративного судочинства України в межах справи № 400/122/22 та № 400/2816/23. Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом про про: - визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22.11.2021 року №9/1/3076; - зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату з 01.04.2019 року пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22.11.2021 року №9/1/3076, виходячи з основного розміру грошового забезпечення (пенсії), з урахуванням виплачених сум. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 травня 2022 року у справі № 400/122/22, яке набрало законної сили, позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо відмови здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 року відповідно до наданої довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №9/1/3076 від 22.11.2021 року про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату з 01.04.2019 року на підставі оновленої довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22.11.2021 року №9/1/3076, виходячи з основного розміру грошового забезпечення (пенсії), з урахуванням виплачених сум. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року у справі № 400/122/22 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2023 року задоволено частково. Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2023 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії скасовано, та прийнято нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду задоволено. Встановлено судовий контроль за виконанням рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 травня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області у строк протягом 30 днів з моменту отримання даної постанови подати до Миколаївського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 травня 2022 року по справі №400/122/22. Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року у справі № 400/122/22 прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.05.2022 у справі №400/122/22. Крім того, позивач звертався до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати протиправними дії Головного управління ПФУ в Миколаївській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті з 01.07.2021 щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн до призначеної пенсії у відповідності до постанови КМУ від 14.07.2021 № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб"; зобов`язати Головне управління ПФУ в Миколаївській області перерахувати та виплатити з 01.07.2021 року щомісячну доплату у розмірі 2000,00 грн відповідно до постанови КМУ від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", з урахуванням раніше виплачених сум. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 травня 2023 року у справі № 400/2816/23, яке набрало законної сили, позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн до призначеної пенсії відповідно до постанови КМУ від 14.07.2021 № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб". Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області встановити та виплатити ОСОБА_1 , з 01.07.2021 щомісячну доплату у розмірі 2000,00 грн до призначеної пенсії відповідно до постанови КМУ від 14.07.2021 № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", з урахуванням раніше виплачених сум. Листом від 21.11.2023 р. відповідач на звернення позивача від 05.11.2023 р. та 07.11.2023 р. надав відповідь, в якій зазначив, що ґрунтовне роз`яснення щодо виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.05.2022 по справі № 400/122/22 надано позивачу листом Головного управління від 21.07.2022 № 6380-6022/Т-02/8-1400/22. Різниця між отриманою пенсією та донарахованою за рішенням суду від 17.05.2023 за період з 01.04.2019 по 31.07.2022 становить 153300,58 грн. На виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.05.2023 по справі № 400/2816/23 позивачу встановлено з 01.07.2021 щомісячну доплату у розмірі 2000,00 грн. до призначеної пенсії відповідно до постанови КМУ від 14.07.2021 № 713 Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб. Різниця між отриманою пенсією та донарахованою за рішенням суду від 12.05.2023 за період з 01.07.2021 по 30..06.2023 становить 48000,00 грн. Виплата заборгованості на даний час проведена за рішеннями суду, які надійшли до Головного управління по 08.07.2020 включно (а.с. 17-18). Зі змісту позовної заяви вбачається, що цей спір фактично пов`язаний з протиправним, як на думку ініціатора звернення, невиконанням відповідачем рішень Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.05.2022 по справі № 400/122/22 та від 12.05.2023р. по справі № 400/2816/23 в частині зобов`язання ГУ відповідача виплатити позивачу суму пенсії після її перерахунку. Відмовляючи у відкритті провадження відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суд першої інстанції виходив з того, що даний позов не підлягає розгляду у позовному провадженні в порядку адміністративного судочинства, оскільки для захисту порушених прав позивач має звернутись до суду із заявами в порядку статтей 382, 383 КАС України у справах № 400/122/22 та № 400/2816/23, а не з новим позовом. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції в частині позовних вимог позивача визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо відмови у виконанні рішень Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.05.2022 по справі № 400/122/22 та від 12.05.2023р. по справі № 400/2816/23, оформленого листом від 21.11.2023 року; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області виплатити ОСОБА_1 153300,58грн. та 48000,00грн., з наступних підстав. Згідно з пункт 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Положеннями пункту 6 частини першої та частини другої статті 171 КАС України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи немає підстав, зокрема для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі. Пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни. Згідно з частинами другою, третьою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Відповідно до змісту частини першої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов`язаний вживати передбачених законом заходів щодо примусового виконання рішення, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Враховуючи положення Закону України "Про виконавче провадження", колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що не можна зобов`язувати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення із конкретизацією способу та порядку виконання рішення. Дані висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду викладену в постанові від 16.01.2019 по справі №686/23317/13-а. Розділом IV КАС України врегульовано окремі процесуальні питання, пов`язані з виконанням судового рішення, та передбачено, що судовий контроль за виконанням судового рішення здійснює суд який його ухвалив. Способи судового контролю за виконанням судового рішення встановлені нормами статей 382 - 383 КАС України. Згідно із положеннями частин першої, другої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У відповідності до вимог частини восьмої статті 382 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому ст. 287 КАС України. Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Системний аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що приписами статей 382, 383 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду. Зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15. Крім того, наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України (стаття 382 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення. Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.05.2022 у справі № 480/2378/21 та від 27.07.2022 у справі № 686/2636/17. Звертаючись до суду з даним позовом позивач фактично оскаржує бездіяльність відповідача, щодо невиконання рішень Миколаївського окружного адміністративного суду у справах № 400/122/22 та № 400/2816/23, а тому має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, у відповідності до КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження. Наявність спеціальних правових норм КАС України (ст. ст. 382, 383 КАС України), направлених на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 17.02.2021 у справі №520/11847/18, від 21.07.2022 у справі №320/1719/21. З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо відмови у виконанні рішень Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.05.2022 по справі № 400/122/22 та від 12.05.2023р. по справі № 400/2816/23, оформленого листом від 21.11.2023 року; зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області виплатити ОСОБА_1 153300,58грн. та 48000,00грн. Проте, вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 збитки від інфляції за несплату пенсії, донарахованої за рішеннями Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.05.2022 р. по справі № 400/122/22 та від 12.05.2023р. по справі № 400/2816/23; стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 50000 моральної шкоди, оскільки, як вбачається з матеріалів справи вказані вимоги не були предметом розгляду у справах 400/122/22 та № 400/2816/23, а тому є новими позовними вимогами. Право особи на доступ до правосуддя гарантоване статтею 55 Основного Закону, положення якого є нормами прямої дії. Відповідно до наведеної статті Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав та свобод і можливість оскаржити до суду рішення, дії та бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, громадських об`єднань та посадових осіб. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У практиці Європейського суду з прав людини, зокрема в справі «Делькур проти Бельгії» (Delcourt v. Belgium, рішення від 17 січня 1970 року, заява № 2689/65) висловлено позицію про те, що в демократичному суспільстві, у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення. Колегія суддів також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні від 04 грудня 1995 року в справі «Беллет проти Франції» (Bellet V., France, рішення від 04 грудня 1995 року, заява № 23805/94), в якому Суд зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Отже, хоча право доступу до суду і не є абсолютним, це право не повинно обмежуватися таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Згідно ч. 1ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, та як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішення питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист. Таким чином, вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інший підхід розцінюється як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі і направити справу для продовження розгляду. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, які призвели до необґрунтованого прийняття судового рішення, у зв`язку з чим апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, ухвалу суду першої інстанції скасувати в частині відмови у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 збитки від інфляції за несплату пенсії, донарахованої за рішеннями Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.05.2022 р. по справі № 400/122/22 та від 12.05.2023р. по справі № 400/2816/23; стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 50000 моральної шкоди, а справу в цій частині направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст. ст. 294, 308, 311, 320, 321, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року скасувати в частині відмови у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 збитки від інфляції за несплату пенсії, донарахованої за рішеннями Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.05.2022 р. по справі № 400/122/22 та від 12.05.2023р. по справі № 400/2816/23; стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 50000 моральної шкоди і в цій частині направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В іншій частині ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року залишити без змін. Відповідно до ст. 329 КАС України постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуюча суддя: О.А. Шевчук Суддя: А.В. Бойко Суддя: А.Г. Федусик