Постанова 4808 № 348/386/21

Справа № 348/386/21 Провадження № 22-ц/4808/1078/23 Головуючий у 1 інстанції Грещук Р. П. Суддя-доповідач Мальцева ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 вересня 2023 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючої судді Мальцевої Є.Є., суддів: Максюти І.О., Фединяка В.Д., секретар Працун В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Селецька Олена Віталіївна, на ухвалу Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області, постановлену 30 червня 2023 року у справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Дарницький районний відділ державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), ОСОБА_2 , державний виконавець Деснянського відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), на дії органу примусового виконання, ВСТАНОВИВ: 18.02.2021 року адвокат Білик В.О. в інтересах ОСОБА_1 звернувся в суд із скаргою, заінтересована особа: Дарницький районний відділ державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), на дії органу примусового виконання. В своїй скарзі вимоги про скасування постанови державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ) про накладення штрафу боржник обґрунтовує тим, що ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» була доповнена частиною 14 на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» №2475-VIII від 03.07.2018 року, який набрав чинності 28.08.2018 року. На думку боржника, враховуючи положення ст.58 Конституції України, до 28.08.2018 року наявність заборгованості зі сплати аліментів не була підставою для притягнення до відповідальності у виді штрафу згідно Закону України «Про виконавче провадження», тому трирічний строк сукупної заборгованості по сплаті аліментів слід рахувати саме з 28.08.2018 року. Відповідно, законні підстави для поширення дії ч.14 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» на заборгованість, яка існувала до 28.08.2018 року, відсутні. Також вважає неправильними розрахунки заборгованості по аліментам, виконані державним виконавцем, оскільки ним не враховані відомості про періоди постійного працевлаштування боржника, де він отримував дохід, і цей дохід не врахований державним виконавцем. Також неправомірно не враховані підтвердження оплати ним сум аліментів. Просив суд: визнати дії старшого державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Бойправа А.О., які полягають у винесенні постанови від 27.01.2021 року про накладення штрафу та складанні розрахунків заборгованості зі сплати аліментів від 09.11.2020 року та від 27.01.2021 року протиправними; скасувати постанову старшого державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Бойправа А.О. від 27.01.2021 року про накладення штрафу в розмірі 56661 грн. 12 коп. за виконавчим листом №2-38, виданим 18.02.2011 року Надвірнянським районним судом Івано-Франківської області, на підставі якого відкрито виконавче провадження №25432688 від 23.03.2011 року; скасувати розрахунок заборгованості зі сплати аліментів на суму 104898 грн. 30 коп., який складений 09.11.2020 року, та розрахунок заборгованості зі сплати аліментів на суму 113332 грн. 25 коп . від 27.01.2021 року; стягнути з Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 5000 грн. Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 30 червня 2023 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії органу примусового виконання відмовлено. Не погоджуючись з ухвалою суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Селецька О.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 30 червня 2023 року, скаргу ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що суд не дотримався вимог ст. 263 ЦПК України, неповно з`ясував обставини справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам. Так, суд не надав уваги обгрунтуванням скарги про те, що державним виконавцем всупереч вимогам закону не враховані суми аліментів, сплачених боржником. Такі обставини також підтверджені рішенням суду ухвалою Надвірнянського районного суду від 28.08.2020 року, предметом якої був розрахунок виконавця боргу по аліментам станом на 01.06.2019 року і якою скасовані постанова про накладення штрафу і вказаний розрахунок держвиконавця. Також суд не надав уваги тому, що державним виконавцем неправильно розраховані заборгованості за кожний період, оскільки не взято до уваги наявність доходу боржника, натомість розрахунок проведений, виходячи з середнього доходу місцевості. Також з суми заборгованості не виключені суми податків і обов`язкових платежів, що впливає на розмір заборгованості. У порушення норм матеріального права суд погодився із розрахунком боргу ОСОБА_1 , проведеним державним виконавцем з моменту відкриття виконавчого провадження, а не з моменту пред`явлення виконавчого листа до примусового виконання, в той час, як дія закону, що регулював такий порядок обчислення заборгованості з наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження, ще не набрала законної сили відповідне обмеження норми ч.4 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження». Отже, за період з 05.10.2016 року до 06.02.2018 року редакція вказаної норми взагалі не передбачала визначення дії, з якою закон пов`язує початок обчислення строку заборгованості по аліментам. Тому неможна погодитися з висновком суду, що заборгованість в розмірі 113322,25 грн виникла у боржника після винесення постанови про відкриття провадження, оскільки в такому випадку розрахунок є неправильним. Відповідно, постанова державного виконавця про накладення штрафу в розмірі 56661,12 грн також є незаконною, оскільки винесена на основі неправильних розрахунків заборгованості. Крім того, штраф нарахований на суму боргу по аліментам, яка виникла до прийняття закону, яким передбачено відповідальність у вигляді штрафу за заборгованість по аліментах. У відзиві на апеляційну скаргу представник стягувача ОСОБА_2 адвокат Гайтанюк М.М. заперечувала проти апеляційної скарги, вказала, що доводи заявника є безпідставними, оскаржене рішення суду відповідає вимогам закону. Так, заявник не виконував усіх обов`язків, яких повинен дотримуватися боржник у виконавчому провадженні. Крім того, що ОСОБА_1 не вчасно і не в повному обсязі виконував аліментні обов`язки, він не повідомляв своєчасно державного виконавця про наявність роботи, зміну місця роботи, про свої доходи, тільки в 2018 році почав надавати деякі відомості державному виконавцю. В розрахунках державних виконавців враховані усі платіжні документи, які надавав боржник. Судом перевірені усі обставини, на які посилався заявник у скарзі стосовно неправильності розрахунків заборгованості по аліментам держаними виконавцями. Також розрахунки виконані у відповідності до положень закону. Відповідно, є безпідставними посилання на незаконність штрафів, накладених державним виконавцем на боржника. При вирішенні скарги судом дотримано норм процесуального, матеріального права, в тому числі Закону України «Про виконавче провадження», а також суд правильно прийняв до уваги правові позиції, викладені Верховним Судом в постанові від 24.11.2020 року у справі № 620/517/20, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 2610/27695/2012. Заявник ОСОБА_1 , стягувач ОСОБА_2 , представники заінтересованих осіб - Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), Деснянського відділу ДВС у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) в судове засідання не з`явилися. Про дату, місце та час розгляду справи повідомлені належним чином. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, представника боржника ОСОБА_1 адвоката Селецьку О.В., яка підтримала доводи апеляційної скарги, заперечення представника стягувача ОСОБА_2 адвоката Гайтанюк М.М., дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві. У відповідності до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Як передбачено ст.449 ЦПК України, скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом. Відповідно до частини першої статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. ОСОБА_1 в скарзі вказував, що ст.71 Закону України "Про виконавче провадження" була доповнена частиною 14 на підставі Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання №2475-VIII від 03.07.2018 року, який набрав чинності 28.08.2018 року. На думку боржника, враховуючи положення ст.58 Конституції України, до 28.08.2018 року наявність заборгованості зі сплати аліментів не була підставою для притягнення до відповідальності у виді штрафу згідно Закону України "Про виконавче провадження", тому трирічний строк сукупної заборгованості по сплаті аліментів слід рахувати саме з 28.08.2018 року. А тому не може бути законних підстав для поширення дії ч.14 ст.71 Закону України "Про виконавче провадження" на заборгованість, яка існувала до 28.08.2018 року. Відповідно до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно з п.2 ч.1 ст.3 Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом. В силу ч.1 ст.5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". У силу ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Статтею 6 § 1 Міжнародної Конвенції "Про захист прав людини та основоположних свобод" передбачено, що кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону. Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов`язаний вживати усіх передбачених Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Постановою державного виконавця Дарницького РВ ДВС від 23.03.2011 року №25432688 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-38, виданого Надвірнянським районним судом Івано-Франківської області 18.02.2011 року на підставі рішення цього суду від 18.02.2011 року, яким вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання двох дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в розмірі 1/3 частки всіх видів його доходу (заробітку), щомісячно, починаючи з 14.10.2010 року і до повноліття дітей. Згідно з розрахунком заборгованості від 27.01.2021 року з моменту відкриття виконавчого провадження і на дату винесення оскаржуваної постанови існує заборгованість по аліментах, яка перевищує суму відповідних платежів не тільки за 6 місяців, але й за 3 роки. Судом встановлено, що після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження у боржника утворилася заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 113322 грн. 25 коп. (що по суті перевищує суму відповідних платежів за три роки), тому керуючись ст.11, 71 Закону України «Про виконавче провадження», розділом VIII Порядку взаємодії Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України та органів і осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, який затверджений наказом МВС України, Міністерства юстиції України №64/261/5 від 30.01.2018 року, ст.ст.63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем на боржника накладено штраф у розмірі 56661 грн. 12 коп., тобто, у розмірі 50% суми заборгованості зі сплати аліментів. Відповідно до п.1 ч.2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. 28.08.2018 року набрав чинності Закон України від 03.07.2018 року №2475- VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання", яким внесено зміни до ряду законодавчих актів, в тому числі і в Закон України «Про виконавче провадження". Пунктом 3 ч.14 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження" (зі змінами від 03.07.2018 року, що набрали чинності 28.08.2018 року) передбачено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. Зміни до Закону України "Про виконавче провадження", якими, зокрема, доповнено ст.71 Закону України "Про виконавче провадження" частиною 14, внесені Законом України від 03.07.2018 року №2475- VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання", набрали чинності 28.08.2018 року. Ч.4 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що строк для застосування обмежень, передбачених ч.14 ст.71 цього Закону обчислюється з наступного робочого дня після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а не з дня набрання чинності Законом від 03.07.2018 року №2475- VIІІ. Тому врахування заборгованості зі сплати аліментів, яка виникла у боржника за період до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання», яким внесено зміни в ст.71 Закону України «Про виконавче провадження», не є наданням цій нормі зворотної дії в часі. Тобто, судом перевірялися доводи скаржника, які він знов наводить в апеляційній скарзі, їм надана оцінка судом, з якою погоджується колегія суддів. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Положення ч.14 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження», які набрали чинності 28.08.2018 року згідно Закону України від 03.07.2018 року №2475- VIІІ, спрямовані на посилення захисту права дитини на належне утримання та в цілому покращують правове становище одержувача аліментів. Тому оскаржена постанова прийнята державним виконавцем з дотриманням положень ч.14 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження», яка вступила в дію 28.08.2018 року згідно Закону України від 03.07.2018 року №2475- VIІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання». Висновки суду цілком узгоджуються із правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 24.11.2020 року у справі № 620/517/20, і апелянтом не спростовані. Отже, постанова про накладення штрафу від 27.01.2021 року прийнята державним виконавцем з дотриманням положень ч.14 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження», і судом обгрунтовано відмовлено в задоволенні скарги в цій частині з вказаних заявником підстав (відсутність зворотної дії закону в часі). Іншою підставою скарги ОСОБА_1 зазначає неправильність розрахунків заборгованості держаним виконавцем. Вказує, що за основу державним виконавцем прийняті щомісячні розміри доходів, з яких розраховують аліменти, не відповідають розмірам отриманих ОСОБА_1 фактичних доходів, вказаних у довідках про заробітну плату. З оскарженої ухвали вбачається, що судом перевірені такі доводи, проаналізовані обставини, вказані заявником, і судом не встановлено порушень при розрахунках заборгованості заявника. Заявником до матеріалів справи долучено довідку АТ «ПРО100 страхування» від 02.12.2018 року № вих.06-2906, з якої вбачається, що заявник у цьому акціонерному товаристві працював на умовах цивільно-правового договору з 24.09.2007 року 31.01.2018 року. Із вказаної довідки також вбачається, що код ЄДРПОУ АТ «ПРО100 страхування» - 24745673. Із довідки форми ОК-5 «Індивідуальні відомості про застраховану особу» на ім`я ОСОБА_1 вбачається, що за період з 1999 року по 2019 рік включно АТ «ПРО100 страхування» (яка до перейменування мала назву - ЗАТ «ПРО100 страхування») не сплачувало за ОСОБА_1 єдиний соціальний внесок до органів ПФУ, а отже ОСОБА_1 вказане товариство протягом 25.05.2007 року по 31.12.2017 року заробітну плату не виплачувало. Записи в трудовій книжці ОСОБА_1 щодо періоду його роботи у ЗАТ «ПРО100 страхування» не відповідають записам у довідці АТ «ПРО100 страхування» від 02.12.2018 року № вих.06-2906 щодо періоду співробітництва ОСОБА_1 та вказаного акціонерного товариства. Із долучених ОСОБА_1 до скарги документів неможна встановити, що він сплачував податки з доходів від цивільно-правової угоди із АТ «ПРО100 страхування». ОСОБА_1 не повідомляв письмово державного виконавця про працевлаштування у ЗАТ «ПРО100 страхування», не забезпечив надіслання виконавчого листа до виконання за місцем його роботи. Ані ОСОБА_1 , ані його роботодавцем не сплачувалися відповідні платежі до бюджету, пов`язані з отриманням доходів від АТ «ПРО100 страхування». Тому державному виконавцю не було відомо про такі доходи, і підстав вважати, що в період з 25.05.2007 року по 31.12.2017 року ОСОБА_1 мав доходи від ЗАТ «ПРО100 страхування» в нього також не було. Таким чином, посилання ОСОБА_1 на невірність розрахунку заборгованості за аліментами через те, що державним виконавцем при визначенні розміру аліментів та розміру заборгованості за аліментами не враховано, що він працював у ЗАТ «ПРО100 страхування» з 25.05.2007 року по 31.12.2017 року, не знайшли підтвердження в ході судового розгляду. Крім того, судом встановлено, що згідно з формою ОК-5 ОСОБА_1 «Індивідуальні відомості про застраховану особу» з липня 2018 року по грудень 2019 року ОСОБА_1 заробітну плату виплачувала ФОП ОСОБА_5 .. Розмір заробітної плати ОСОБА_1 дорівнював мінімальній заробітній платі. З розрахунку заборгованості від 09.11.2020 року видно, що державним виконавцем розмір доходу, з якого обчислювався розмір аліментів, що підлягав сплаті, визначався із заробітної плати ОСОБА_1 , яку він отримував від ФОП ОСОБА_5 . Із форми ОК-5 ОСОБА_1 «Індивідуальні відомості про застраховану особу» вбачається, що з січня 2018 року по червень 2018 року ОСОБА_1 не працював, не отримував жодних доходів, і як він сам зазначає, не був зареєстрований як безробітний. Тому державний виконавець розмір аліментів обчислював, виходячи із середньої заробітної плати працівника даної місцевості, а отже діяв відповідно до чинного законодавства. Із долученої до матеріалів справи форми ОК-5 «Індивідуальні відомості про застраховану особу» на ім`я ОСОБА_1 встановлено, що в ній відсутня інформація про доходи ОСОБА_1 за період 2014-2017 рр. Тому безпідставними є твердження ОСОБА_1 про те, що державним виконавцем розмір аліментів, які підлягали сплаті в 2014-2017 рр., визначався неправильно, і розмір заборгованості за аліментам за цей період визначено неправильно. Крім того, ч.5 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на 2014-2016 рр.) передбачено, що сторони зобов`язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов`язкове зупинення виконавчого провадження, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі про зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - про зміну місця роботи. Згідно ч.6 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на 2014-2016 рр.), боржник зобов`язаний: утримуватися від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надавати у строк, установлений державним виконавцем, достовірні відомості про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасно з`являтися за викликом державного виконавця; письмово повідомляти державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб. Із змісту ч.6 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на 2014-2016 рр.) вбачається, що особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій. Боржник ОСОБА_1 письмово державного виконавця про місце роботи чи зміну місця роботи не повідомляв. Таким чином, у державного виконавця була відсутня інформація про доходи боржника, і державний виконавець визначав розмір аліментів, виходячи із положень діючого законодавства. Відповідно, державний виконавець діяв у межах чинного законодавства. Також із розрахунку заборгованості від 09.11.2020 року вбачається, що ОСОБА_1 не сплачував аліменти в тому розмірі, який визначав державний виконавець, а за декілька місяців він взагалі не сплачував аліменти. В основному, більшість часу він сплачував аліменти в значно нижчому розмірі, ніж визначав державний виконавець. Твердження заявника про те, що державним виконавцем не враховано всі платіжні документи про сплату аліментів, не є слушними. Такі обставини були встановлені 28.08.2020 року судом під час розгляду скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця, рішенням суду були скасовані постанови про розрахунок боргу боржника і накладення штрафу. Отже, з урахуванням висновків суду нові розрахунки проведені держаним виконавцем з урахуванням усіх наданих боржником платіжних документів. Відповідно, аналогічні доводи апеляційної скарги не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки перевірені судом. Не погодитися з виковками суду неможливо, тому що вони відповідають встановленим обставинам, не спростовані апелянтом. Відповідно до ст.129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Згідно з ст.1 ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Частиною 2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний, в тому числі, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Тобто, виконавче провадження це сукупність дій державного виконавця, спрямованих на реальне виконання судового рішення, і проведення всіх дій є обов`язком державного виконавця. Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Стаття 2 Закону України «Про виконавче провадження» регламентує, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців. Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що дії старшого державного виконавця Дарницького районного відділу виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Бойпарова А.О. щодо винесення постанови від 27.01.2021 року про накладення штрафу та складанні розрахунків заборгованості зі сплати аліментів від 09.11.2020 року на суму 104898,30 грн. та від 27.01.2021 року на суму 113322,25 грн. відповідали вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та чинним законодавчим актам. Щодо посилань апелянта на те, що державним виконавцем застосовано норму закону, яка не набрала чинності , а суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі прийшов до помилкових висновків з цього приводу, то колегія суддів приймає до уваги заперечення стягувача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу. Так, пп.12) п. 27 розділу І Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання від 03.07.2018 року №2475-VIII має наступний вигляд: у статті 71: частину першу доповнити абзацом другим такого змісту: "Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим Документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України"; у частині четвертій: у пункті 5 слово "закінчення" замінити словом "припинення"; доповнити пунктом 6 такого змісту: "6) закінчення виконавчого провадження"; у частині дев`ятій: в абзаці першому слова "шість місяців" замінити словами "чотири місяці"; після абзацу п`ятого доповнити новим абзацом такого змісту: "Якщо аліменти сплачуються на утримання дитини з інвалідністю, дитини, яка хворіє на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет 1 типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, або на утримання дитини, яка отримала тяжкі травми, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, постанови, зазначені у пунктах 1-4 цієї частини, виносяться державним виконавцем за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три місяці". У зв`язку з цим абзаци шостий - восьмий вважати відповідно абзацами сьомим - дев`ятим; частини дванадцяту і тринадцяту викласти в такій редакції: "12. У разі наявності в діях боржника ознак адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, державний виконавець складає протокол про адміністративне правопорушення та надсилає його для розгляду до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби.

13. Довідка про наявність заборгованості зі сплати аліментів видається органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем на вимогу стягувана протягом трьох робочих днів у випадках, встановлених заковом. Довідка про наявність заборгованості зі сплати аліментів дійсна протягом одного місяця з дня її видачі. Форма довідки встановлюється Міністерством юстиції України"; доповнити частиною чотирнадцятою такого змісту: "14. За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі ЗО відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік. Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувану".» З наведеного випливає, що ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» доповнено частиною 14 не абз.7 пп.12 п.27 розділу І Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання від 03.07.2018 року' №2475-VIIІ,- як помилково стверджує апелянт, а отже положення ч,14 ст. 71 Закону України Про виконавче провадження набрали чинності 28.08.2018 року. Тому застосування і державним виконавцем, і судом ч.14 ст.71 Закону України Про виконавче провадження, відповідає вимогам діючого законодавства. Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду про те, що права заявника не порушені діями державних виконавців, і не приймає доводи апеляційної скарги про незаконність рішення суду першої інстанції. Ухвалене судом рішення відповідає вимогам закону та є обґрунтованим. Зі справи вбачається, що суд належно дослідив і проаналізував надані письмові докази, визначив характер правовідносин між сторонами, і зробив висновок, який повністю відповідає обставинам справи. Згідно вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскаржене рішення відповідає вимогам закону, ґрунтується на засадах верховенства права, принципах справедливості, добросовісності та розумності, підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст. 374, 375, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Селецька Олена Віталіївна, залишити без задоволення. Ухвалу Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 30 червня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і підлягає касаційному оскарженню протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 11 вересня 2023 року. Судді Є.Є. Мальцева І.О. Максюта В.Д. Фединяк