Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/15298/23

Справа № 127/15298/23 Провадження № 33/801/797/2023 Категорія: 307 Головуючий у суді 1-ї інстанції Шлапак Д. О. Доповідач: Копаничук С. Г. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 вересня 2023 року м. Вінниця Суддя Вінницького апеляційного суду Копаничук С. Г., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 03 серпня 2023 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 1732 КУпАП, в с т а н о в и в : Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 07 травня 2023 року серії ВАВ №186713, 07 травня 2023 року о 15 год. 23 хв. по АДРЕСА_2 ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно колишньої дружини, а саме: ображав її нецензурними словами та фізично штовхав, чим міг завдати фізичної шкоди. Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 03 серпня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян 340 (триста сорок) грн. на користь держави. ОСОБА_1 у поданій апеляційній скарзі, посилаючись на неповноту з`ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив зазначену постанову скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. Зазначив, що судом першої інстанції неповно та необ`єктивно досліджено докази його вини у вчиненні адміністративного правопорушення. Вказує, що 07 травня 2023 року у нього з колишньою дружиною виникла суперечка на побутовому ґрунті та жодного домашнього насильства психологічного чи фізичного характеру він не вчиняв. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б поза мажами розумного сумніву доводили факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і дослідивши обставини справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Відповідно до вимог ст. ст. 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд повинен повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а зміст постанови суду має відповідати вимогам ст. 283 КУпАП. Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що 07 травня 2023 року о15 год. 23 хв. о 15 год у квартирі АДРЕСА_3 ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно дружини колишньої дружини, а саме: виражався нецензурною лайкою, штовхав, міг завдати шкоди її здоров`ю, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Щодо вчинення ним насильства фізичного характеру суд виходив з того, що докази такого відсутні. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Частиною першою статті 173-2КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Пунктом третім частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні данні, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне порушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення містить в собі фактичні дані про обставини правопорушення, і відповідно є одним з доказів по справі, у зв`язку з чим, судом, при вирішенні справи про адміністративне правопорушення, протокол оцінюється нарівні з іншими доказами по справі, перед якими він не має переваги та відповідно на підставі оцінки всіх доказів по справі судом приймається відповідне рішення. Пунктами 4 та 7 частини 2 статті 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється, зокрема, на батьків (мати, батько) і дитина (діти). З аналізу наведених вище норм Закону вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією частини 1 статті 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли діяння фізичного, сексуального, психологічного або економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди. Таким чином, зокрема, нецензурні висловлювання формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. ОСОБА_1 у судовому підтвердив дійсність аудіо (відео) запису, на якому зафіксовано зміст суперечки між сторонами, у ході якої ОСОБА_1 висловлювався нецензурною лайкою на адресу колишньої дружини, чим здійснив домашнє насильство психологічного характеру. Крім цього, ці дії вчинено у присутності малолітніх дітей, що також зафіксовано аудіо (відео) записом. Доводи скаржника про те, що мав місце конфлікт, а не домашнє насильство, відхиляються апеляційним судом, оскільки матеріалами справи підтверджено здійснення психологічного впливу, що носить характер насильства, при цьому останнє є результатом свідомих дій ОСОБА_1 , підкріплене агресією, а не прагненням розв`язати конфлікт. Апеляційна скарга не містить доводів на спростування висновку суду щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, підстав для скасування постанови суду першої інстанції апеляційний суд не вбачає. Наявні в матеріалах справи докази підтверджують правильність висновків суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з`ясовані повно та об`єктивно, вина ОСОБА_1 доведена повністю, а його дії за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП кваліфіковані правильно. Ураховуючи характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, обставини його вчинення, дані про особу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про можливість застосування до нього адміністративного стягнення, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Отже, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, тому її слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Керуючись ст. ст. 280, 283, 294, 295 КУпАП, п о с т а н о в и л а : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 03 серпня 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Вінницького апеляційного суду С. Г. Копаничук