Ухвала КАС ВС № 463/6946/22

УХВАЛА 07 вересня 2023 року м. Київ справа № 463/6946/22 адміністративне провадження № К/990/29617/23 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мартинюк Н.М., перевіривши касаційну скаргу Львівської міської ради на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 6 червня 2023 року у справі №463/6946/22 за позовом ОСОБА_1 до Виконкому Винниківської міської ради, Винниківської міської ради, Львівської міської ради, Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до виконкому Винниківської міської ради, Винниківської міської ради, Львівської міської ради, Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, у якому просила: - поновити термін на подання позовної цієї заяви; - визнати протиправними дії відповідачів по справі щодо невиконання ухвали Львівського окружного адміністративного суду по справі № 2а-1041/08 про забезпечення позову та заборону Винниківської та Львівської міських рад проводити реорганізацію чи ліквідацію посади заступника міського голови м. Винники з соціально-економічних питань, проводити конкурси на заміщення цієї посади та приймати осіб на цю посаду до вирішення судом справи по суті 15 липня 2005 року та згідно рішення ЄСПЛ від 17 липня 2014 року «Яворовенко та інші проти України», де ОСОБА_1 є одним із заявників; - визнати протиправними дії Винниківської та Львівської міських рад щодо ненадання належної інформації особам, на яких відкрите кримінальне провадження № 12021142380000266 від 25 вересня 2021 року, за ознаками кримінального проступку, передбаченого частиною першою 1 статті 185 КК України, від яких позивач дізналась про незаконне чергове звільнення від 23 листопада 2020 року та підробку трудової книжки НОМЕР_1 від 19 липня 2019 року за підписом ОСОБА_2 ; - зобов`язати відповідачів по справі зробити аудит правильності нарахування ОСОБА_1 середньомісячної заробітної плати з індексацією, компенсацією, коригуванням боргу за період з 26 квітня 2005 року по день ухвалення судом рішення по цій справі та сплати податків в Пенсійний фонд України, інші соціальні внески із її середньомісячної заробітної плати за період з 26 квітня 2005 року по день ухвалення судом рішення по цій справі, та виплати за 12 років невикористаних відпусток; - зобов`язати відповідачів по справі виконати в повному обсязі рішення Національних судів України та рішення ЄСПЛ від 17 липня 2014 року «Яворовенко та інші проти України», де ОСОБА_1 є одним із заявників; - скасувати розпорядження від 23 листопада 2020 року за №190к згідно пунктом 4 частини 1 статті 40 КЗпП України; - визнати «дублікат» 19 липня 2019 року, заповнений ОСОБА_2 , трудової книжки НОМЕР_1 такою що не відповідає дійсності згідно з пунктом 2.10 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення від 29 липня 1993 року № 58; - зобов`язати відповідачів по справі відновити ОСОБА_1 трудову книжку згідно пунтку 2.10 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення від 29 липня 1993 року № 58 та виконати рішення національних судів, рішення ЄСПЛ; - зобов`язати відповідачів по справі виплатити ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату з урахуванням індексації, компенсації, коригування боргу, за ранг, категорії, премії, стаж роботи за період з 03 грудня 2010 року по день винесення судом рішення та сплатити податки в пенсійний фонд України за період з 26 квітня 2005 року по день поновлення її на посаді або по день винесення судом рішення; - стягнути з відповідачів по справі сумарно 100000,00 грн за нанесення моральної та матеріальної шкоди, доведення людини до голодної смерті, залишення без засобів на існування в зв`язку з фальсифікацією документів про поновлення на роботі, тривалої невиплати середньомісячної заробітної плати, несплати податків із заробітної плати до пенсійного фонду внаслідок чого позивачка тривалий час, а саме з 28 жовтня 2014 року не може оформити пенсію 2-ї групи кардіологічних захворювань. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2023 року у задоволені адміністративного позову відмовлено. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2023 року скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2023 року у справі та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасувати розпорядження міського голови м. Винники від 23 листопада 2020 року за № 190К «Про звільнення ОСОБА_1 ». Визнано протиправною бездіяльність Винниківської міської ради, виконавчого комітету Винниківської міської ради щодо непоновлення ОСОБА_1 на роботі, на виконання рішення ЄСПЛ від 17 липня 2014 року. Визнано протиправною бездіяльність Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) щодо невиконання рішення ЄСПЛ від 17 липня 2014 року. Зобов`язано Винниківську міську раду та виконавчий комітет Винниківської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, з проведенням індексації цих сум, за період з 03 грудня 2010 року по 24 вересня 2019 року. Стягнуто з Винниківської міської ради на користь ОСОБА_1 (Ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) моральну шкоду у розмірі 25000 грн. У задоволені решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із цим судовим рішенням, Львівська міська рада звернулася із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її засобами поштового зв`язку 23 серпня 2023 року. У своїй касаційній скарзі скаржник просить постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 6 червня 2023 року у справі №463/6946/22 скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з наступних підстав. Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом. З 8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду. Так, згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що скаржник, на виконання вимог статті 330 КАС України, як на підставу звернення до Суду посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та покликається на неврахування судом апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваної постанови висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. Однак, в порушення вимог цього пункту не вказує, які саме норми права судом попередньої інстанції були застосовані без урахування таких висновків, в чому полягало їх неправильне застосування, як і не наводить жодної постанови Верховного Суду, прийнятої у подібних правовідносинах. Так, відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. Верховний Суд наголошує, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. Ураховуючи наведене, Суд уважає недоведеними наявність підстави касаційного оскарження, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Інші доводи та аргументи заявника зводяться до тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів та неповного з`ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість його перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України. Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального права. З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України. Отже, касаційну скаргу належить повернути як таку, що не містить підстав, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України, для касаційного оскарження постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 6 червня 2023 року у справі №463/6946/22. Окрім іншого, у касаційній скарзі скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження. Проте, оскільки Суд встановив, що касаційну скаргу належить повернути у зв`язку з тим, що скаржник не виклав передбачених КАС України підстав для касаційного оскарження, то клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження Суд не вирішує. На підставі наведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Львівської міської ради на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 6 червня 2023 року у справі №463/6946/22 за позовом ОСОБА_1 до Виконкому Винниківської міської ради, Винниківської міської ради, Львівської міської ради, Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії повернути особі, яка її подала. Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України. Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена. …………………………. Н.М. Мартинюк, Суддя Верховного Суду