Постанова 4857 № 380/67/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 вересня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/67/23 пров. № А/857/13213/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий-суддя Довга О.І., суддя Глушко І.В., суддя Запотічний І.І. секретар судового засідання Василюк В.Б. за участю представника відповідача Полухін Н.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 06 липня 2023 року (головуючий суддя Желік О.М., м. Львів) у справі № 380/67/23 за адміністративним позовом Райзмана Олександра Яковича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В: 02.01.2023 позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 14.07.2022 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком, починаючи з 26.10.2021; зобов`язати пенсійний орган призначити та виплачувати позивачу на загальних підставах пенсію за віком, починаючи з 26.10.2021р., відповідно до Закону України № 1058-IV від 09.07.2003р. «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», як непрацюючому пенсіонеру, не менше мінімальної пенсії у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, із встановленням підвищення до пенсії в розмірі 25 % за пізніший вихід на пенсію, компенсацією втрати частини доходів за затримку виплати пенсії, починаючи з 26.10.2021р., на день фактичної виплати затриманої пенсії; встановити спосіб виконання судового рішення, допустити негайне виконання рішення суду і зобов`язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27.02.2023 заявлений позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФ України у Львівській обл. від 14.07.2022 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано пенсійний орган призначити з 26.10.2021 позивачу пенсію за віком як непрацюючому пенсіонеру, не менше мінімальної пенсії в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, із встановленням підвищення до пенсії у розмірі 25 % за пізніший вихід на пенсію. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.05.2023 було залишено без змін рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.02.2023 року. 26.06.2023 позивач звернувся в суд першої інстанції із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.02.2023. Обґрунтовує подану заяву тим, що вищезгадане рішення суду, яке залишене без змін Восьмим апеляційним адміністративним судом, станом на момент звернення до суду із заявою про встановлення судового контролю не виконано. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 06 липня 2023 року заяву представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду задоволено. Встановлено судовий контроль за виконанням рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.02.2023 у справі за позовом ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області протягом двадцяти днів з дня набрання даною ухвалою законної сили подати до Львівського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення суду від 27.02.2023 у адміністративній справі №380/67/23. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм процесуального права просить скасувати ухвалу суду першої інстанції. Зазначає, що позивачем не подано до суду жодних доказів на підтвердження ухилення відповідача від виконання рішення суду від 27.02.2023 у справі № 380/67/23. Так, Головним управлінням виконано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.02.2023 у справі № 380/67/23, а саме призначено пенсію ОСОБА_1 за віком як непрацюючому пенсіонеру не менше мінімальної пенсії у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, із встановленням підвищення до пенсії у розмірі 25% за пізніший вихід на пенсію. Отже, вказує, що ухвала Львівського окружного адміністративного суду від 06.07.2023 у справі № 380/67/23 є безпідставною та підлягає скасуванню. 01.09.2023 позивачем до суду подано відзив на апеляційну скаргу. У відзиві зазначає, що посилання апелянта на обґрунтування неврахування показників із заробітної плати та страхового стажу при призначенні пенсії за віком на, нібито, ненадання позивачем документів (довідки) про заробітну плату, матеріалами справи № 380/22710/21 та спірної справи не підтверджується і не може бути прийнята до уваги. Крім того, зазначає що з метою належного виконання судового рішення у справі та виключення передумов для нового (третього) судового розгляду, оскаржувана відповідачем ухвала суду від 06.07.2023. у справі № 380/67/23 про встановлення судового контролю підлягає зміні у мотивувальній частині, шляхом вказівки/конкретизації наведених у відзиві позивачем обставин невиконання судового рішення у справі. Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з`явились. Водночас, відсутність сторін у справі, належних чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України, не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до норми ст.313 цього Кодексу. Згідно ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши та обговоривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Стаття 129 Конституції України визначає, що однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення. Згідно статті 129-1 Конституції України Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Частинами першою четвертою та сьомою статті 13 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання. За змістом частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Статтею 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ, Суд), практику якого разом з Конвенцією відповідно до статті 6 КАС України та статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ як джерело права, у своєму рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 р. зазначив, що право на судовий захист, передбачене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, що остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося. Одним з механізмів, спрямованих на забезпечення ефективності судового рішення, тобто на його виконання, є судовий контроль. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення ЄСПЛ у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), № 29439/02, від 26 квітня 2005 року, та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), № 1811/06, від 19 лютого 2009 року). Колегія суддів апеляційної інстанції також вважає за необхідне зазначити, що не виконанням рішення суду, яке набуло законної сили, підривається як авторитет судової гілки влади, так і авторитет демократичної держави в цілому. Рішення суду, яке набрало законної сили - має бути виконане. Виконання рішення суду забезпечує довіру суспільства до суду, оскільки довіра людини до суду формується не тільки через призму справедливого судового рішення, а й зокрема через виконання цього рішення. Невиконання рішення суду формує недовіру людини до суду, що недопустимо в демократичній державі. Водночас, суб`єкт владних повноважень, який є стороною у справі, має бути зразком для громадськості щодо належного виконання рішення суду, не чекаючи при цьому примусового виконання такого рішення суду або встановлення судового контролю щодо виконання рішення суду. Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання. Кожний судовий процес повинен завершуватися реалізацією судового рішення у спірних правовідносинах між його сторонами. Тому після вирішення публічно-правового спору і набрання судовим рішенням законної сили суд продовжує відігравати активну роль у реалізації сторонами прав та законних інтересів, з приводу захисту яких він ухвалив судове рішення. Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені в ухвалі від 20.06.2018 року у справі № 800/592/17 вказано, що клопотання про встановлення судового контролю може бути подано й задоволено судом вже після ухвалення рішення у справі. Судовий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої інстанції, а у разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладанням штрафу. При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджуються належними та допустимими доказами. Аналогічна правова позиція підтверджується практикою Верховного Суду, що викладена у додатковій постанові від 31.07.2018 року по справі № 235/7638/16-а (адміністративне провадження № К/9901/43354/18) та в ухвалі від 23 квітня 2019 року у справі № 805/516/18-а. Згідно частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Як вбачається з матеріалів справи, на момент подання позивачем відповідної заяви про встановлення судового контролю, рішення суду виконано не було. Отже, суд першої інстанції мав об`єктивні підстави для встановлення судового контролю. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. За наведених обставин колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду - без змін. Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 06 липня 2023 року у справі № 380/67/23 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена. Головуючий суддя О. І. Довга судді І. В. Глушко І. І. Запотічний Повне судове рішення складено 07 вересня 2023 року.