Постанова 4824 № 369/9830/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 369/9830/22 Головуючий у 1 інстанції: Волчко А.Я. Провадження № 22-ц/824/9118/2023 Доповідач: Шебуєва В.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 вересня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача Шебуєвої В.А., суддів Крижанівської Г.В., Матвієнко Ю.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Бартосевич Богдана Васильовича, який діє від імені та в інтересах Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 березня 2023 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування фактичних витрат у порядку регресу,- в с т а н о в и в: В жовтні 2022 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування фактичних витрат у порядку регресу. Зазначала, що 21.09.2018 між ПАТ «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Ощадбанк») та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 0115/0869. Відповідно до умов кредитного договору банк надав ОСОБА_2 кредит у сумі 49 320,00 грн., зі помісячною сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 17,99% річних, кінцевим строком повернення до 21.09.2021 року. Відповідно до договору добровільного страхування кредитів № 18.215040.1601-0286 від 01.12.2018 року, укладеного між АТ «Ощадбанк» та ТДВ «СК Ю.ЕС.АЙ.», останнє взяло на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку, передбаченого умовами договору страхування, виплатити АТ «Ощадбанк» страхове відшкодування. Страховим випадком за договором страхування є факт первинного (першого у часі) виникнення збитків у страхувальника АТ «Ощадбанк» внаслідок невиконання/часткового невиконання позичальниками понад 60 календарних днів своїх зобов`язань з повернення суми кредиту (або його частини) та/або сплати процентів за користування кредитом в строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором, з будь-яких причин. З 31.01.2020 року ОСОБА_2 не виконував свої зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого в нього виникла заборгованість: по тіло кредиту - в сумі 28 770,00 грн., проценти за користування кредитом - в сумі 1 721,11 грн., всього - 30 491,11 грн. У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань перед АТ «Ощадбанк» з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом понад шістдесят календарних днів, настав страховий випадок. За результатами розгляду заяви про настання страхового випадку ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.» складено страховий акт та прийнято рішення про виплату АТ «Ощадбанк» страхового відшкодування. Платіжними дорученнями № 14343 від 27.08.2020 ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.» виплатило АТ «Ощадбанк» страхове відшкодування по зобов`язанням відповідача в сумі 30 491,11 грн. На підставі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до ТДВ «Ю.ЕС.АЙ.» перейшло право вимоги до відповідача на виплачену суму. 20.05.2021 року між ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір № 01-05 про відступлення права вимоги (цесії). З метою досудового врегулювання спору фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 надіслано ОСОБА_2 претензію (повідомлення) № 10026.03.20-9 від 11.06.2021, однак вказана претензія залишена без задоволення. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь витрати по сплаті страхового відшкодування у сумі 30 491, 11 грн. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 березня 2023 року в позові Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовлено. В апеляційній скарзі представник Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .Посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд помилково відмовив у позові, посилаючись на позивачем доказів наявності у ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором. Суд першої інстанції помилково взяв до уваги надану ОСОБА_2 виписку, з якої убачається сплата коштів по договору № 19369561411 від 21 вересня 2018 року, який не є кредитним . Спір виник на підставі кредитного договору №0115/0869 від 21 вересня 2018 року. Суд не надав оцінки випискам з рахунків ОСОБА_2 по кредитному договору №0115/0869 від 21 вересня 2018 року. Зобов`язання за кредитним договором були виконані не ОСОБА_2 , а ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.», яке на підставі платіжного доручення від 27 серпня 2020 року виплатило страхове відшкодування по зобов`язанням ОСОБА_2 в сумі 30 491,11 грн. ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу. Просив апеляційну скаргу представника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України справа призначена до розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи за наявними в матеріалах справи документами. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, 21.09.2018 року між ОСОБА_2 та АТ «Ощадбанк» укладено кредитний договір № 0115/0869, відповідно до умов якого АТ «Ощадбанк» надало ОСОБА_2 кредит у сумі 49 320,00 грн. зі помісячною сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 17, 99% річних, з кінцевим строком повернення до 21.09.2021 року, а ОСОБА_2 зобов`язався належним чином використати та повернути в передбачені кредитним договором строк кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі. 01.12.2018 року між АТ «Ощадбанк» та ТДВ «СК Ю.ЕС.АЙ» укладено договір добровільного страхування кредитів № 18.215040.1601-0286. За умовами договору ТДВ «СК Ю.ЕС.АЙ» взяло на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку, передбаченого умовами Договору страхування, виплатити АТ «Ощадбанк» страхове відшкодування. Страховим випадком за договором страхування є факт первинного (першого у часі) виникнення збитків у страхувальника АТ «Ощадбанк» внаслідок невиконання/часткового невиконання позичальниками понад 60 календарних днів своїх зобов`язань з повернення суми кредиту (або його частини) та/або сплати процентів за користування кредитом в строки та на умовах, що передбачені кредитним договором, з будь-яких причин. Згідно з виписки по кредитному рахунку ОСОБА_2 за період з 01.10.2019 року по 02.04.2020 року відповідач не виконував свої зобов`язання за Кредитним договором, внаслідок чого в нього виникла заборгованість: тіло кредиту - в сумі 28 770.00 гри., проценти за користування кредитом - в сумі 1 721,11 гри., всього - 30 491,11 грн. У зв`язку з невиконанням ОСОБА_2 своїх зобов`язань перед АТ «Ощадбанк» з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом понад шістдесят календарних днів, 07.04.2020 року АТ «Ощадбанк» звернулося до ТДВ «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» із заявою про настання страхового випадку. За результатами розгляду заяви АТ «Ощадбанк» про настання страхового випадку ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.» складено страховий акт та прийняло рішення про виплату страхового відшкодування в сумі 30 491,11 грн. Відповідно до платіжного доручення № 14343 від 27.08.2020 ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.» виплатило АТ «Ощадбанк» страхове відшкодування по зобов`язанням відповідача в сумі 30 491,11 грн. 20.05.2021 року між ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.» (первісний кредитор) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (новий кредитор) укладений договір № 01-05 про відступлення права вимоги (цесії). З метою досудового врегулювання спору Фізична особа-підприємць ОСОБА_1 надіслала ОСОБА_2 претензію (повідомлення) №10026.03.20-9 від 11.06.2021 року про сплату заборгованості в розмірі 30 491,11 грн. Вказана претензія залишена ОСОБА_2 без задоволення. Суд першої інстанції відмовив у позові фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , вважаючи недоведеною заборгованості відповідача за кредитним договором. Відповідно до заяви АТ «Ощадбанк» від 07.04.2022 року №100.08.-17/143 року про настання страхового випадку у зв`язку з невиконанням позичальником ОСОБА_2 понад 60 календарних днів своїх зобов`язань з повернення суми кредиту, датою виникнення заборгованості за договором є 30.01.2020 року, а датою настання страхового випадку є 31.03.2020 року. Відповідач ОСОБА_2 надав суду виписку АТ «Ощадбанк з його рахунків в національній валюті за період 21.09.2018 року по 14.02.2023 року, з якої вбачається, що 05.02.2020 року ОСОБА_2 здійснив поповнення коштів відповідно до договору № 0115/0869 від 21.09.2018 року у розмірі 27 835, 00 грн. Також відповідач надав суду довідку АТ «Ощадбанк» від 20 лютого 2023 року за № 0869/01/02, що станом на 20.03.2023 року оформлений у ТВБВ №10026/0869 філії - Головне управління по м.Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» кредит № 0115/0869 від 21.09.2018 року погашений у повному обсязі. Колегія суддів не може погодитися із такими висновками суду першої інстанції. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом. Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Згідно до ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Як встановлено судом, 07.04.2020 року АТ «Ощадбанк» звернулося до ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» із заявою про настання страхового випадку у зв`язку з невиконанням ОСОБА_2 своїх зобов`язань з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом понад шістдесят календарних днів. У заяві зазначило, що заборгованість позичальника ОСОБА_2 на дату настання страхового випадку становить 30 491,11 грн., в тому числі: по кредиту - 28 770,00 грн., по відсотках за користування кредитом - 1721,11 грн. До заяви про настання страхового випадку АТ «Ощадбанк» додана копія договору про споживчий кредит № 0115/0869 від 21.09.2018 року, за яким стався страховий випадок, копія паспорта та реєстраційного номера облікової картки платника податків, документ, що підтверджує сплату страхових платежів, а також звіт (виписку) по рахунку ОСОБА_2 з обліку кредиту на дату настання страхового випадку. На підставі вказаних документів, ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ», яке відступило своє право вимоги Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 , і було прийнято рішення про сплату страхового відшкодування в розмірі 30 491,11 грн. Враховуючи положення ст.993 ЦК України, ст.27 Закону України «Про страхування» Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 обґрунтовано заявила вимоги про відшкодування витрат, пов`язаних із виплатою страхового відшкодування з ОСОБА_2 у визначеному розмірі. Колегія суддів вважає безпідставними посилання суду першої інстанції на недоведеність позивачкою наявності у відповідача заборгованості за кредитним договором. Як вбачається з матеріалів справи, на день сплати страхового відшкодування 27 серпня 2020 року на рахунку ОСОБА_3 з обліку кредиту обраховувалася заборгованість. Відповідач ОСОБА_2 заперечував наявність заборгованості перед банком. Зазначав, що за період з 21 вересня 2018 року по 16 січня 2020 року він сплатив кредит в сумі 31 888,65 грн. згідно графіку, а 05 лютого 2020 року достроково вніс на свій поточний рахунок 27 835,00 грн. В рахунок погашення кредиту банк вказану суму не списав. ОСОБА_2 надав копію виписки з рахунків у національній валюті від 14 лютого 2023 року, згідно якої 05 лютого 2020 року ОСОБА_2 вніс на свій поточний рахунок 27 835,00 грн. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 заперечувала наведені відповідачем обставини і звертала увагу суду, що вказані кошти згідно цільового призначення були сплачені ОСОБА_2 по договору № 19369561411 від 21 вересня 2018 року, тоді як спір виник на підставі кредитного договору №0115/0869 від 21 вересня 2018 року. При цьому правомірність дій АТ «Ощадбанк» щодо зарахування або незарахування коштів, внесених відповідачем на поточний рахунок 05 лютого 2020 в сумі 27 835,00 грн. не є предметом даного спору. Предметом даного спору є вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , яка є правонаступником ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» про відшкодування виплаченого страхового відшкодування на покриття облікованої банком заборгованості в розмірі 30 491,11 грн. Суд першої інстанції безпідставно послався на довідку АТ «Ощадбанк» від 20 лютого 2023 року за № 0869/01/02 про погашення в повному обсязі кредиту №0115/0869 від 21.09.2018 року та відсутність заборгованості станом на 20.03.2023 року. Вказана довідка не спростовує вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , оскільки була відповідачу після виплатиТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ» страхового відшкодування у рахунок погашення заборгованості. Таким чином, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 березня 2023 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування у розмірі 30 491,11 грн. Відповідно до ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягає стягненню 992,40 грн. судового збору за подання позовної заяви та 1488,60 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, а всього 2481,00 грн. судового збору. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 також порушила питання про відшкодування витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 12 000,00 грн. та витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 5900,00 грн. Відповідно до ст. 133 ЦПК Україна правнича допомога є складовою судових витрат. Частинами 2-4 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, проте, вказаний розмір може бути зменшений за клопотанням іншої сторони у разі, якщо такі витрати є неспівмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних, обсягом наданих послуг та ціною позову та (або) значенням справи для сторони. Як вбачається з матеріалів справи, правнича допомога Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 в суді першої інстанції та в суді апеляційної інстанції надавалася адвокатом Бартосевич Б.В. На підтвердження витрат на правничу допомогу Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 надано копію договору №5 про надання професійної правничої допомоги від 20 травня 2021 року, ордеру на надання правничої допомоги, копію акту №56/01-Б приймання-передачі послуг професійної правничої допомоги від 24 січня 2022 року на суму 12000,00 грн., платіжне доручення №511 від 02 лютого 2022 року на суму 12 000 грн., копію акту №5/04-Б приймання-передачі послуг професійної правничої допомоги від 18 квітня 2023 року на суму 5900,00 грн., платіжної інструкції №695 від 18 квітня 2023 року на суму 5900,00 грн. ОСОБА_2 не заявляв вимоги про зменшення заявлених витрат на правничу допомогу. Відтак, з нього на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягає стягненню 17 900 грн. витрат на правничу допомогу. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу адвоката Бартосевич Богдана Васильовича, який діє від імені та в інтересах Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , задовольнити. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 березня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Задовольнити позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування фактичних витрат у порядку регресу. Стягнути з ОСОБА_2 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суму виплаченого страхового відшкодування у розмірі 30 491,11 грн. Стягнути з ОСОБА_2 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 992,40 грн. судового збору за подання позовної заяви та 1488,60 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, а всього 2481,00 грн. судового збору. Стягнути з ОСОБА_2 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 17900,00 грн. витрат на правничу допомогу. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя-доповідач Шебуєва В.А. Судді Крижанівська Г.В. Матвієнко Ю.О.