Постанова 4824 № 761/13970/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа №761/13970/19 Головуючий у 1 інстанції: Юзькова О.Л. Провадження №22-ц/824/13218/2021 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р. 29 листопада 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого Гаращенка Д.Р. суддів Сліпченка О.І., Сушко Л.П., розглянувши у порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою адвоката Самойленка Петра Миколайовича представника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 січня 2021 року в справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу,- ВСТАНОВИВ У березні 2019 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 завдані збитки в порядку регресу в розмірі 6124 грн 90 коп., судовий збір у розмірі 768 грн 40 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 1 000 грн. У мотивування вимог посилався на те, що 01 квітня 2014 року між ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2 було укладено Договір про відкриття та обслуговування рахунку та випуск платіжної картки №1929397-05/МС/3641. 27 листопада 2014 року між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_2 було укладено Додатковий договір №1 до Договору №1929397-05/МС/3641, згідно якого позичальнику було надано кредит у сумі 30 000 грн. Позичальник належним чином не виконував взятих на себе зобов`язань щодо сплати платежів у розмірі та порядку, передбачених Договором, і станом на 03 лютого 2016 року заборгованість становила 29 086 грн 10 коп. Майнові інтереси АТ «Ощадбанк» було застраховано у ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» згідно Договору добровільного страхування кредитів №055/12 від 01 серпня 2014 року. ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» визнало факт неповного погашення позичальником грошового зобов`язання та провело виплату страхового відшкодування в розмірі 29 086 грн 10 коп. Отже, у відповідача виникло зобов`язання перед страховою компанію щодо відшкодування збитків. З метою досудового врегулювання спору відповідачу було направлено претензію про відшкодування збитків в порядку регресу. На виконання вищевказаного зобов`язання відповідачем 06 квітня 2016 року сплачено ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» 22 961 грн 20 коп. Таким чином, залишок заборгованості склав 6 124 грн 90 коп. 05 лютого 2019 року між ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» та ФОП ОСОБА_1 було укладено Договір №05/02/2019 про відступлення права вимоги, за умовами якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор отримує право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків, завданих первісному кредитору по договорам страхування. Отже, новий кредитор, тобто ФОП ОСОБА_1 , отримав право вимоги відшкодування у порядку регресу виплаченого первісним кредитором страхового відшкодування в розмірі 6 124 грн 90 коп. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 12 січня 2021 року позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу залишено без задоволення. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, адвокат Самойленко П.М. представник ФОП ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що позивачем до позовної заяви було надано виписку за 29 березня 2016 року по банківському рахунку ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», згідно якої вбачається здійснення страхового відшкодування в розмірі 29 086 грн 10 коп. Крім того, також було долучено реєстр прав вимог, які були відступлені згідно Договору №05/02/2019 року від 05 лютого 2019 року. ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Вказує, що апелянтом не надано доказів неможливості подання до суду першої інстанції виписки про рух коштів і реєстру прав вимог з причин, що об`єктивно не залежали від позивача, а тому відсутні підстави для прийняття судом апеляційної інстанції нових доказів. Зазначає, що з Договору №05/02/2019 не можливо визначити хто є «первісним кредитором», а хто «новим кредитором». Посилається на те, що апелянтом не надано доказів сплати 748 240 грн 11 коп. на рахунок ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», а тому відсутні підстави вважати, що позивач набув право вимоги за Договором №05/02/2019. Зауважує, що позивачем не було надано Типову форму кредитного договору - Додаток №2, що в свою чергу свідчить про намагання приховати факт відсутності обов`язку у ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія»сплатити відшкодування відповідно до умов п. 6.1.3 Договору страхування. Крім того, наявні підстави для застосування строку позовної давності, оскільки останнє погашення заборгованості мало місце 29 січня 2016 року, а виписка по картковому рахунку датована 11 лютого 2016 року. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. У порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного. Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, позивачем не було надано доказів виплати ПрАТ «УПСК» страхового відшкодування АТ «Ощаббанк», в тому числі і в розмірі, вказаному ФОП ОСОБА_1 . Крім того, не було надано погодженої сторонами форми реєстру прав вимог, що передаються. Суд апеляційної інстанції не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Судом встановлено, що 01 квітня 2014 року між ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2 було укладено Договір №1929397-05/МС/3641 про відкриття та обслуговування рахунку , випуск та надання платіжної картки. (а.с. 14-15) 27 листопада 2014 року між ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2 було укладено Додатковий договір №1 до Договору №1929397-05/МС/3641 про відкриття та обслуговування рахунку , випуск та надання платіжної картки, за умовами якого ОСОБА_2 встановлено кредит у розмірі 30 000 грн. (а.с. 16-17) Згідно виписки по картковому рахунку в ОСОБА_2 станом на 02 лютого 2016 року виникла заборгованість у розмірі 29 651 грн 13 коп. (а.с. 19-22) Відповідно до Договору добровільного страхування кредитів №055/12 від 01 серпня 2014 року майнові інтереси АТ «Ощадбанк», що пов`язані з матеріальними збитками, завданими внаслідок неповернення або неповного повернення позичальниками кредитів, були застраховані Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія». (а.с. 9-13) У зв`язку з вищезазначеним АТ «Ощадбанк» звернулося до ПрАТ «УПСК» із заявою про виплату страхового відшкодування. (а.с. 18) 11 лютого 2016 року ПрАТ «УПСК» складено страховий акт №055/12/089/16, відповідно до якого зафіксовано завдання збитків страхувальнику внаслідок невиконання (часткового виконання) позичальником своїх зобов`язань з повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом в строки та на умовах, що передбачені в Кредитному договорі №1929397-05/МС/3641, внаслідок неплатоспроможності позичальника. Згідно даного страхового акту сума страхового відшкодування становить 29 086 грн 10 коп. (а.с. 25) Статтею 979 ЦК України встановлено, що в разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний виплатити страхувальнику грошову суму (страхову виплату). Таким чином, правовідношення, в якому страховик у разі настання страхового випадку зобов`язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов`язанням, а правовідношення щодо відшкодування шкоди в порядку регресу, які склалися між АТ «Ощадбанк» і ПрАТ «УПСК», також є грошовим зобов`язанням. Відповідно до копії виписки за 29 березня 2016 року ПрАТ «УПСК» сплатило на рахунок АТ «Ощадбанк» суму страхової виплати у розмірі 29 086 грн 10 коп. згідно страхового акту №055/12/089/16. (а.с. 26) Згідно ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної сторони у розмірі виплаченого відшкодування. У серпні 2016 року ПрАТ «УПСК» направило вимогу ОСОБА_2 , в якій вказало, що у ОСОБА_2 виникло зобов`язання перед ПрАТ «УПСК» відшкодувати завдані збитки в розмірі 29 086 грн 10 коп. 06 квітня 2016 року було здійснено зарахування коштів у розмірі 22 961 грн 20 коп. у рахунок погашення заборгованості. Станом на 05 серпня 2016 року загальна сума заборгованості складає 6 124 грн 90 коп. (а.с. 27, 54-55) У листопаді 2016 року ПрАТ «УПСК» повторно направило вимогу ОСОБА_2 (а.с. 56-57) Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Сторонами в зобов`язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України). Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов`язанні. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). За положеннями ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України). 05 грудня 2019 року між ПрАТ «УПСК» та суб`єктом підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 укладено Договір №05/02/2019 про відступлення прав вимоги. (а.с. 5-7) За умовами п. 2.1, 2.2 Договору №05/02/2019 первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до боржників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за укладеними договорами страхування та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим договором. Загальний розмір заборгованостей боржників, права вимоги до яких відступається згідно цього Договору, складає: 748 240 грн 11 коп., згідно Реєстру прав вимог, який складається сторонами в паперовому та електронному вигляді за формою, що наведена у Додатку 1 до цього Договору. Реєстр прав вимог на паперовому носії (з основною інформацією за Договорами страхування) підписується сторонами/уповноваженими представниками сторін і скріплюється печатками сторін і є невід`ємною частиною цього Договору. Згідно Додатку №1 до Договору №05/02/2019 про відступлення права вимоги від «05» лютого 2019 року сума страхового відшкодування становить 787 070 грн 98 коп., сума боргу - 748 240 грн 11 коп., в тому числі за Договором №055/12 від 01 серпня 2014 року сума страхового відшкодування - 29 086 грн 10 коп., сума боргу - 6 124 грн 90 коп. (а.с. 8, 96-98) У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 посилався на те, що апелянтом не надано доказів неможливості подання до суду першої інстанції виписки про рух коштів і реєстру прав вимог з причин, що об`єктивно не залежали від позивача, а тому відсутні підстави для прийняття судом апеляційної інстанції нових доказів. Згідно з ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. За приписами ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої - третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. Суд апеляційної інстанції зазначає, що копія виписки про рух коштів за 29 березня 2016 року і двохстороння копія одного аркушу Реєстру прав вимог, що є Додатком №1, були долучені позивачем до матеріалів справи. Копія виписки про рух коштів за 29 березня 2016 року та копія Додатку №1 до Договору №05/02/2019 про відступлення права вимоги від «05» лютого 2019 року, які були долучені апелянтом до апеляційної скарги, не є новими доказами по справі як помилково вважає ОСОБА_2 . Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи ОСОБА_2 , що з Договору №05/02/2019 не можливо визначити хто є «первісним кредитором», а хто «новим кредитором», оскільки у даному Договорі зазначені реквізити сторін, з яких чітко вбачається, що ПрАТ «УПСК» є первісним кредитором, а ФОП ОСОБА_1 - новим кредитором. Не заслуговують на увагу доводи ОСОБА_2 , що не надання Типової форми кредитного договору (Додаток №2) та доказів сплати 748 240 грн 11 коп. на рахунок ПрАТ «УПСК» свідчать про відсутність набуття права вимоги, оскільки відповідачем не надано доказів визнання Договору №05/02/2019 про відступлення прав вимоги від 05 лютого 2019 року недійсним. Крім того, відповідачем не спростований факт наявності у нього заборгованості у розмірі 6 124 грн 90 коп. та не надано доказів виконання свого обов`язку щодо погашення заборгованості ПрАТ «УПСК». Враховуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 збитків у розмірі 6 124 грн 90 коп. У відзиві на позовну заяву та відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначав про наявність підстав для застосування строку позовної давності, оскільки останнє погашення заборгованості мало місце 29 січня 2016 року. За положеннями ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). Водночас відповідно до ч. 6 ст. 261 ЦК України за регресними зобов`язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов`язання. Як вбачається з матеріалів справи ПрАТ «УПСК» сплатило страхове відшкодування АТ «Ощадбанк» 29 березня 2016 року, а із позовом ФОП ОСОБА_1 звернувся 23 березня 2019 року, тобто в межах строку позовної давності, що спростовує доводи відповідача про наявність підстав для застосування строку позовної давності. Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2)недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позовних вимог. У позовній заяві ФОП ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в розмірі 1 000 грн. Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. За положеннями ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У позовній заяві ФОП ОСОБА_1 зазначив про попередній розрахунок судових витрат, згідно якого витрати на правничу допомогу становлять 1 000 грн, а сплачений судовий збір - 768 грн 40 коп. Відповідно до ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. За положеннями ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Тлумачення наведеної норми права дає підстави для висновку, що можливість подання сторонами доказів в підтвердження понесених судових витрат, в тому числі і витрат на професійну правничу допомогу у відповідній інстанції, процесуальний закон ставить у залежність від процесуальної стадії розгляду справи у конкретній інстанції. Тобто докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції подаються до закінчення судових дебатів у справі саме в суд першої інстанції, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення судом першої інстанції за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення. До позовної заяви було надано копію Договору про надання правової допомоги №30/01/19 від 30 січня 2019 року, укладеного між адвокатом Самойленком П.М. та ФОП ОСОБА_1 , Додаткову угоду №67 від 25 березня 2019 року, Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 25 березня 2019 року, квитанцію до прибуткового касового ордеру №067 від 25 березня 2019 року, копію довіреності від 29 січня 2019 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ №6314 від 24 січня 2019 року, копію посвідчення адвоката №КВ6314 від 24 січня 2019 року. (а.с. 28-33) Відповідно до п. 4.1 Договору про надання правової допомоги №30/01/19 від 30 січня 2019 року детальний перелік послуг, а також розміри та порядок оплати клієнтом адвокату гонорару та фактичних витрат, пов`язаних із виконанням даного договору, погоджується за взаємною згодою сторін та оформляється Додатковою угодою до цього Договору. Згідно п. 1 Додаткової угоди №67 від 25 березня 2019 року вартість послуг (гонорар) адвоката становить 1 000 грн, що сплачується клієнтом адвокату за надання останнім послуг, які визначені п. 2 цієї Додаткової угоди. У п. 2 Додаткової угоди №67 від 25 березня 2019 року зазначені найменування та вартість послуг, які надаються клієнту адвокатом, на загальну суму 1000 грн. Крім того, згідно Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 25 березня 2019 року вартість наданих послуг адвоката становить 1000 грн. 25 березня 2019 року ФОП ОСОБА_1 сплачено 1 000 грн на підставі Договору про надання правової допомоги №30/01/19 від 30 січня 2019 року. Враховуючи співмірність складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з вимог розумності, справедливості та пропорційності, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу в розмірі 1 000 грн. За положеннями ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За подання позовної заяви ФОП ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 768 грн 40 коп., а за подання апеляційної скарги - 1261 грн 20 коп. Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, з ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 2029 грн 60 коп. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу адвоката Самойленка Петра Миколайовича представника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 січня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу задовольнити у повному обсязі. Стягнути з ОСОБА_2 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 шкоду в порядку в регресу в розмірі 6 124 грн 90 коп. Стягнути з ОСОБА_2 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 1 000 грн та сплачений судовий збір у розмірі 2029 грн 60 коп. Дані учасників справи: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Київ, РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий Д.Р. Гаращенко Судді О.І. Сліпченко Л.П. Сушко