Постанова 4857 № 300/5201/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 вересня 2023 рокуЛьвівСправа № 300/5201/22 пров. № А/857/8109/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Гудима Л.Я., суддів: Довгополова О.М., Ніколіна В.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2023 року, головуючий суддя Микитин Н.М., ухвалене у м. Івано-Франківськ, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: В грудні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ГУПФУ в Донецькій області, ГУПФУ в Івано-Франківській області, в якому просила визнати протиправною бездіяльність щодо незарахування періоду служби в органах МВС з 05.12.1984 року по 17.07.1989 року до страхового стажу при призначенні пенсії, зобов`язати зарахувати до страхового стажу період служби в органах МВС з 05.12.1984 року по 17.07.1989 року та здійснити перерахунок пенсії за віком з 19.05.2022 року. В обґрунтування своїх позовних вимог посилалася на те, що у зарахуванні до стажу періоду служби в органах МВС з 05.12.1984 року по 17.07.1989 року відмовлено, оскільки в трудовій книжці не вказано підстави на звільнення (відсутній номер та дата наказу), що є порушенням Інструкції №58 від 29.07.1993. а для зарахування вказаного періоду необхідно надати довідку, яка підтверджує вищевказаний період роботи. Однак, позивач не погоджувалась із такими доводами, оскільки вказаний період служби в органах МВС підтверджується записом в трудовій книжці, а підтвердити спірний період служби в органах МВС в Донецькій області наданням довідки немає можливості у зв`язку із захопленням незаконними збройними формуваннями так званої «ДНР» адміністративної будівлі ГУ МВС України в Донецькій області, та знаходженням особових справ працівників та наказів до 07.07.2014 року на тимчасово непідконтрольній українській владі території. Крім того, на думку позивача, на час її служби в органах МВС протягом 1984-1989 років, Інструкції №58 від 29.07.1993 року не існувала, і відповідно не може регулювати порядок заповнення трудових книжок працівників, які були прийняти та звільнені з роботи до 29.07.1993 року. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2023 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо незарахування періоду служби в органах МВС з 05.12.1984 року по 17.07.1989 року до страхового стажу ОСОБА_1 при призначенні 19.05.2022 року пенсії за віком; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період служби в органах МВС з 05.12.1984 року по 17.07.1989 року відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 ; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 19.05.2022 року перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням до страхового стажу період служби в органах МВС з 05.12.1984 року по 17.07.1989 року із урахуванням раніше виплачених сум. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУПФУ в Донецькій області оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити. Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що спірний період не зараховано, оскільки у записі трудової книжки не зазначено дату в підставі на звільнення (відсутній дата та номер наказу). На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, яка з 08.06.2022 року проживає у м. Івано-Франківськ, що підтверджується довідкою від 08.06.2022 року №2615-7001268337 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с.12). З метою реалізації свого права на пенсійне забезпечення ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою від 14.06.2022 року про призначення пенсії за віком та пакетом документів, які підтверджували стаж роботи, що визнається та не заперечується сторонами (а.с.22-23). Після реєстрації заяви та сканування копій наданих документів засобами програмного забезпечення, органом, що розглядає заяву, згідно принципу екстериторіальності було визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. ГУПФУ в Донецькій області згідно протоколу/розпорядження №057150011541 від 19.07.2022 року призначено позивачу пенсію по віку з 19.05.2022 року та враховано страховий стаж 33 роки 1 місяць, при цьому, відповідачами не було враховано до страхового стажу період навчання з 01.09.1979 року по 30.06.1983 року у Свердловському ордена трудового красного знамені юридичному інституті ім. Р. Д. Руденко, та період з 05.12.1984 року по 17.07.1989 року служби в органах МВС (а.с.24-25). Не погодившись із не зарахуванням вищенаведених періодів до страхового стажу, позивачем було подано скаргу від 24.09.2022 року, із проханням зарахувати до страхового стажу період навчання в інституті та період служби в органах МВС (а.с.24-25). Згідно листа від 03.11.2022 року №16216-13699/К-15/8-0500/22 ГУ ПФУ в Донецькій області враховано до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання в інституті, проте у зарахуванні до стажу періоду служби в органах МВС з 05.12.1984 року по 17.07.1989 року відмовило, оскільки в трудовій книжці не вказано підстави на звільнення (відсутній номер та дата наказу), що є порушенням Інструкції №58 від 29.07.1993 року, а для зарахування вказаного періоду необхідно надати довідку, яка підтверджує вищевказаний період роботи (а.с.29-30). Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови зарахувати до страхового стажу період служби в органах МВС з 05.12.1984 року по 17.07.1989 року, що призвело до фактичного зменшення розміру призначеної пенсії, позивач звернулася до суду з відповідними позовними вимогами. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що не зазначення в трудовій книжці в запису №6 підстави на звільнення, а саме відсутність номеру та дати наказу про звільнення, не можуть вважатися достатньою і самостійною підставою для відмови у зарахуванні служби в органах МВС до страхового стажу, оскільки вина позивача в тому, що трудова книжка заповнена роботодавцем із незначними недоліками відсутня, а визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне. Умови і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, визначаються Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788 XIІ та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058 - IV. Згідно з приписами частини другої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Статтею 48 Кодексу законів про працю України встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Статтею 62 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі також - Закон №1788-ХІІ) також передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено «Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі також - Порядок №637), пунктом 1 якого визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості про видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (пункт 3 Порядку №637). Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, відомості якої підлягають врахуванню при визначенні стажу роботи особи. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості (зазначені неповні чи неточні відомості) про роботу працівника у певний період, то для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи, на підставі яких можна дійти висновку, де і протягом якого періоду працював працівник. Ці документи можуть бути видані роботодавцем (його правонаступником), архівними установами, до яких передано документи з особового складу для зберігання. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2020 року у справі №159/4315/16-а та від 26.04.2021 року у справі №348/2180/16-а. У постанові Верховного Суду від 21.02.2018 року у справі №687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку обіймав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком. Також Верховний Суд у постановах від 24 травня 2018 року (справа №490/12392/16-а) та від 04 вересня 2018 року (справа № 423/1881/17) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці (неправильними чи не точними) щодо даних періодів роботи відповідачем суду не надано. При цьому, при вирішенні спору суд апеляційної інстанції враховує, що позивач жодним чином не впливає на дотримання порядку заповнення трудової книжки та не може нести негативні наслідки за окремі недоліки у внесених в ній записах. Як вже зазначалось вище, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а інші документи беруться до уваги лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Крім цього, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що особа, яка звертається за отриманням пенсії, не може нести відповідальність за недоліки в оформленні роботодавцем трудових книжок, як і оформленні ним особових справ працівників, відсутність у них певних документів, їх умисне ненадання на запити уповноважених органів, зокрема під час проведення пенсійним органом зустрічних перевірок на предмет достовірності поданих йому на розгляд документів (в тому числі уточнюючих довідок) і обґрунтованості їх видачі, й так само за неналежне, неповне проведення пенсійним органом таких перевірок. Наявність сумнівів у відповідача відповідно до зазначеного законодавства, може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак не можуть нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу. Вищевказане узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №127/9055/17. Згідно записів №№ 5 та 6, які містяться в трудовій книжці позивача, остання з 05.12.1984 року прийнята на службу в органи МВС, наказ №161 від 16.07, а 17.07.1989 року звільнена із органів МВС у зв`язку із сімейними обставинами, про що здійснено відповідні записи у трудовій книжці позивача без зазначення дати та номеру наказу в записі №6 про звільнення (а.с.14). При цьому, колегія суддів звертає увагу, що вказані записи підтверджують, що позивач працював у спірний період в органах МВС. Таким чином вірним є висновок суду попередньої інстанції про те, що відсутність номеру та дати наказу про звільнення, не можуть вважатися достатньою і самостійною підставою для відмови у зарахуванні служби в органах МВС до страхового стажу, через що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, відтак підлягають задоволенню. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2023 року у справі №300/5201/22 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді О. М. Довгополов В. В. Ніколін