Постанова 4857 № 380/2545/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/2545/24 пров. № А/857/27575/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Запотічного І.І., суддів: Глушка І.В., Довгої О.І. розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року (суддя- Сидор Н.Т., ухвалене в м. Львів) у справі № 380/2545/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,- ВСТАНОВИВ: 02 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві (далі відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі відповідач-2) та з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив визнати протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії №262640006299 від 02.11.2023; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві повторно розглянути заяву позивача від 01.11.2023 про призначення пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням до стажу періодів роботи: з 30.08.1984 по 25.06.1986 на Херсонському суднобудівному-судноремонтному заводі ім.. Комінтерна; з 16.05.1996 по 02.09.2007 у Судноплавній компанії у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Кордо Інтернешнл», ЛТД; з 03.09.2007 по 05.06.2022 у Філіалі компанії «Сахалін Енерджі Інвест Компані, ЛТД» згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 30.08.1987, з урахуванням висновків суду. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії №262640006299 від 02.11.2023. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.11.2023 про призначення пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV із зарахуванням до стажу періодів роботи: з 30.08.1984 по 25.06.1986 на Херсонському суднобудівному-судноремонтному заводі ім. Комінтерна; з 03.09.2007 по 05.06.2022 у Філіалі компанії «Сахалін Енерджі Інвест Компані, ЛТД», згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 30.08.1987. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подало апеляційну скаргу, в якій через порушення норм матеріального та процесуального права просять його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю. Відзив на апеляційну скаргу рішення суду першої інстанції поданий не був. Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що позивач ОСОБА_1 01.11.2023 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві із заявою про призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 02.11.2023 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області прийняло рішення №262640006299 про відмову у призначенні пенсії. Позивач не погоджуюсь із таким рішенням, звернувся до суду із цим позовом. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Частиною 1 ст. 26 Закону №1058-IV встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років. 01.11.2023 позивач звернувся до відповідача-1 із заявою про призначення пенсії відповідно до Закону №1058-IV. Відповідач-2 прийняв рішення №262640006299 від 02.11.2023, яким у призначенні пенсії за віком позивачу відмовив. Згідно оскаржуваного рішення, пенсійний вік, визначений статтею 26 Закону №1058-IV становить 60 років; вік заявника 61 рік 06 місяців 10 днів. Необхідний страховий стаж згідно з ст. 26 Закону №1058-IV становить 29 років; страховий стаж заявника 14 років 09 місяців 03 дні. Таким чином, у призначенні пенсії позивачу відмовлено у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Пунктом 1 ч.1 ст. 1 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Як вбачається з оскаржуваного рішення до страхового стажу не зараховано: - період роботи з 30.08.1984 по 25.06.1986 згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки відсутня дата наказу про прийняття на роботу (стаж зараховано з дати переведення 26.06.1984). Для зарахування необхідно долучити уточнювальну довідку про період роботи, видану на підставі первинних документів; - період роботи з 16.05.1996 згідно запису №9 трудової книжки НОМЕР_3 , оскільки відсутній запис про звільнення з роботи; - період роботи з 03.09.2007 по 05.06.2022 згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки відповідно до Закону України від 23.12.2022 «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993» до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31.12.1991. Колегія суддів зазначає, що згідно статті 48 Кодекс законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудова книжка ведеться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п`ять днів, тобто перебувають у трудових відносинах. На позаштатних працівників трудова книжка ведеться за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню. Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Порядок ведення трудових книжок працівників визначено в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженій наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі Інструкція №58), відповідно до пункту 2.2 якої до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Як вбачається з копії трудової книжки, долученої позивачем до матеріалів справи, що: - 30.08.1984 прийнятий 4 механіком ХІ П`ятирічки (наказ №88 ПФ); - 26.06.1986 переведений 3 механіком «М. Ладіс» (наказ №25 від 23.06.1986). Відповідач-2 в оскаржуваному рішенні покликається на те, що період роботи з 30.08.1984 по 25.06.1986 згідно трудової книжки НОМЕР_2 не зараховано до страхового стажу, оскільки відсутня дата наказу про прийняття на роботу (стаж зараховано з дати переведення 26.06.1984). Відповідно до пункту 2.3 глави 2 Інструкції № 58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Згідно з пунктом 2.4 глави 2 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується « 05.01.1993». Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Відповідно до абзацу першого пункту 2.14 глави 2 якої у графі 3 розділу «Відомості про роботу» як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 пишеться: «Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво» із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у «Класифікаторі професій». Згідно пункту 2.6 глави 2 Інструкції № 58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу. Відповідно до пункту 2.9 глави 2 Інструкції № 58 виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. Згідно пункту 2.10 глави 2 Інструкції № 58 у розділі «Відомості про роботу», «Відомості про нагородження», «Відомості про заохочення» трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: «Запис за № таким-то недійсний». Прийнятий за такою-то професією (посадою) і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки. Враховуючи наведене суд першої інстанції вірно вказав, що аналіз вищенаведених норм вказує, що обов`язок дотримання порядку заповнення трудової книжки покладається на роботодавця. Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив правову позицію, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу під час призначення пенсії. Аналогічна правова позиція також відображена Верховним Судом у постанові від 04.07.2023 у справі 580/4012/19. Отже, підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи. Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що оскільки трудова книжка містить записи щодо дати прийняття позивача на роботу, його посаду та підстави внесення такого запису, то період з 30.08.1984 по 25.06.1986 підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача. Стосовно відсутності у записі дати наказу, на підставі якого позивача прийнято на роботу, то суд зазначає, що такий недолік не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист з огляду на те, що позивач у жодний спосіб не впливає на дотримання роботодавцем порядку заповнення трудової книжки та не може нести негативних наслідків за окремі її недоліки, а підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог під час заповнення трудової книжки. Аналогічна правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 04.07.2023 у справі 580/4012/19. В оскаржуваному рішенні також зазначено, що до страхового стажу не зараховано період роботи з 16.05.1996 згідно запису №9 трудової книжки НОМЕР_3 , оскільки відсутній запис про звільнення з роботи. Статтею 62 Закону №1788-ХІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Як вбачається з копії трудової книжки позивача, що 16.05.1996 позивача прийнято старшим механіком у судноплавну компанію CORDO INTERNATIONAL (запис №9). Наступний запис у трудовій книжці (запис №10) про прийняття 03.09.2007 у виробничий керівником відділу логістики у філіал компанії «Сахалін Енерджі Інвестмент Компані», ЛТД». Таким чином, у трудовій книжці відсутній запис про звільнення позивача з посади старшого механіка у судноплавній компанії CORDO INTERNATIONAL, про що зазначають відповідачі. Позивач зазначає, що відповідач-2, маючи низку повноважень, жодних дій по витребуванню документів не вчинив, поклав весь тягар відповідальності на позивача, тому просить зарахувати до страхового стажу період роботи з 16.05.1996 по 02.09.2007. Колегія суддів зазначає, що порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджено постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі Порядок №22-1). Згідно пункту 1.1 Порядку №22-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію). Відповідно до п.п. 2 пункту 2.1 Порядку №22-1 2.1. до заяви про призначення пенсії за віком. зокрема, додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу). Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637). Відповідно до п. 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису. Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року. Згідно з п. 2 Порядку №637 у разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків. Таким чином, обов`язок подання трудової книжки, як основного документу, що підтверджує стаж роботи, а також інших документів, за відсутності відповідних записів у трудовій книжці, покладено саме на заявника під час звернення до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем подано трудову книжку НОМЕР_3 , у якій відсутній запис про звільнення позивача з роботи, та не подано інших документів, з яких таку інформацію можна було б встановити. Дії представника позивача щодо звернення з адвокатськими запитами до Державної податкової служби України, юридичного департаменту Одеської міської ради, Державного архіву Одеської області, департаменту архівної справи та діловодства Одеської міської ради були вчинені вже після звернення позивача із заявою про призначення пенсії та прийняття відповідачем-2 спірного рішення, відтак не можуть враховуватись судом в контексті оцінювання правомірності прийнятного рішення №262640006299 від 02.11.2023. Разом з тим, суд не заперечує покликання позивача на існування у пенсійного органу повноважень щодо витребування додаткових документів, втім зазначає, що у спірній ситуації саме позивачем при зверненні із заявою про призначення пенсії не подано жодних документів, які підтвердили б його трудовий стаж у період з 16.05.1996 по 02.09.2007, та не вжито жодних дій з метою отримання таких документів. Покликання позивача на дату 02.09.2007 як на кінцеву дату працевлаштування у судноплавній компанії CORDO INTERNATIONAL є припущенням, відтак період роботи з 16.05.1996 по 02.09.2007 за встановлених судом обставин не міг бути зарахований до страхового стражу позивача, відтак дії відповідача-2 в цій частині є правомірними. Крім цього, у спірному рішенні зазначено про незарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 03.09.2007 по 05.06.2022 згідно трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки відповідно до Закону України від 23.12.2022 «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993» до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31.12.1991. Колегія суддів з цього приводу зазначає наступне, 13 березня 1992 України стала учасником Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від (надалі також - Угода від 13.03.1992). Кабінет Міністрів України 29.11.2022 прийняв постанову «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», згідно з пунктом 1 якої постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. москві. Згідно пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин. Відтак, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 підлягає врахуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача в рф, оскільки вказана Угода була чинною на момент набуття стажу та призначення позивачу пенсії. Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 закріплено принцип територіальності, згідно з яким пенсійне забезпечення громадян держав-учасників здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають (чинної на момент виникнення спірних правовідносин). Метою Угоди від 13.03.1992 є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов`язань "відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди". Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов`язання щодо захисту їхніх пенсійних прав. Відповідно до статті 5 Угоди від 13.03.1992 вона розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держав-учасниць угоди. Згідно з частинами другою та третьою статті 6 цієї Угоди від 13.03.1992 для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди. Обчислення пенсій провадиться із заробітку за періоди роботи, які зараховуються у трудовий стаж. Таким чином, Угодою визначено стаж, який підлягає врахуванню при призначенні пенсії, а також заробіток за відповідний період, який підлягає включенню при обчисленні пенсії. З врахуванням наведеного суд першої інстанції вірно вказав, що дії відповідача-2 щодо не зарахування періоду роботи з 03.09.2007 по 05.06.2022 на території рф є протиправними, оскільки у спірні періоди роботи позивача вказана Угода була чинною як для України, так і для росії, та передбачала право на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди з врахуванням трудового стажу, набутого на території будь-якої з цих держав. За наявності чинних, у період роботи позивача, положень Угоди, що передбачали відповідне право, позивач не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу. Тому, вказаний період підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача. За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії №262640006299 від 02.11.2023 та наявність підстав для його скасування та зобов`язання відповідача-2 повторно розглянути заяву позивача від 01.11.2023 про призначення пенсії за віком згідно ст. 26 Закону №1058-IV із зарахуванням до стажу періодів роботи: з 30.08.1984 по 25.06.1986 на Херсонському суднобудівному-судноремонтному заводі ім.. Комінтерна; з 03.09.2007 по 05.06.2022 у Філіалі компанії «Сахалін Енерджі Інвест Компані, ЛТД» згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 30.08.1987. Такоє є правильним висновок суду першої інстанції що дії зобов`язального характеру щодо повторного розгляду заяви про призначення пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення позивачу пенсії за віком, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області. З врахуванням наведеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції підставно частково задоволено позов. Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції. За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року у справі № 380/2545/24 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. І. Запотічний судді І. В. Глушко О. І. Довга