Постанова Львівський апеляційний суд № 461/5342/22

Справа № 461/5342/22 Головуючий у 1 інстанції: Радченко В.Є. Провадження № 22-ц/811/913/23 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 серпня 2023 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Ванівського О.М., суддів Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О. секретаря: Цьони С.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Невкритого В.Ю. на рішення Галицького районного суду м.Львова від 09 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про захист прав споживача,- ВСТАНОВИВ: В жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про захист прав споживачів. В обґрунтування позову зазначено, що 22.02.2022 року між ОСОБА_1 та Акціонерним Товариством «Ідея Банк» був укладений кредитний договір № G01.10701.009514182, яким було встановлено кредитну лінію у розмірі 149 500,00 грн. На виконання вищевказаного договору 29.06.2022 року позивачем було сплачено 3500,00 грн.; 19.07.2022 року - 3500,00 грн.; 21.09.2022 року - 2500,00 грн. Однак станом на 02.10.2022 року з інтернет ресурсу obank.com.ua ОСОБА_1 дізналась, що розмір кредитної заборгованості складає 188 711,01 грн. 02.09.2022 року позивачка звернулась iз заявою до банку, якою просила від відповідальності в силу дії форс-мажорних обставин та скасувати нараховану неустойку (штраф, пеню) та iншi платежi, якi були нарахованi банком з 24.02.2022 року за кредитним договором №G01.10701.009514182 вiд 22.02.2022 року. 27.09.2022 року позивачка отримала лист від 19.09.2022 року, яким вiдповiдач вказує, що на період дії воєнного стану жодним законодавчим актом не припинено нарахування процентів, комiсiї та iншi платежi, якi передбаченi кредитним договором. Вважає протиправними дії вiдповiдача при нарахуванні з 24.02.2022 року неустойку (штрафу, пеню) та інших платежів за прострочення оплати кредитної угоди укладеноi 22.02.2022 року між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк» №G01.10701.009514182. Позивачка вважає, що розмір заборгованості не може збільшуватись у період дії в Україні воєнного стану та у тридцяти денний строк після його припинення. Отже позивачка просить позов задоволити. Оскаржуваним рішенням Галицького районного суду м.Львова від 09 березня 2023 року в задоволенні позову відмовлено. Рішення в апеляційному порядку оскаржив представник ОСОБА_1 адвокат Невкритий В.Ю. Вважає, що при ухваленні рішення не були з`ясовані усі обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права, а тому воно є незаконним та необґрунтованим. Звертає увагу, що банком було протиправно встановлено у кредитному договорі обов`язок позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором. Також вважає, помилковим висновок суду першої інстанції, що зобов?язання списати неустойку (штрафу, пені) та інші платежі, що були нараховані з 24.02.2022 року за прострочення оплати кредитного договору від 22.02.2022 року №G01.10701.009514182 у розмірі 39 211,00 грн. або зобов?язання звільнити у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення від відповідальності визначену статтею 625 ЦК України, а також від обов?язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку (штраф, пеню) та інші платежі за кредитним договором від 22.02.2022 року №G01.10701.009514182, починаючи з 24.02.2022 року - не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту прав. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити. ОСОБА_1 , Акціонерне товариство «Ідея Банк» в судове засідання не зявились, про причини неявки не повідомили суд. Вирішуючи питання про слухання справи в прядку спрощеного позовного провадження, у відсутність учасників справи, колегія суддів виходить із того, що всі учасники справи належним чином повідомлені про час і місце судового засідання. У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Таким чином, розгляд даної справи здійснений 14.08.2023 року в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, у відсутність учасників справи, оскільки учасники справи повідомлені про час і місце судового засідання належним чином, про що вказано вище. Повний текст судового рішення складений 16.08.2023 року. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов?язків має право на справедливий судовий розгляд. В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з?ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обгрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем по справі не надано суду належних та допустимих доказів коли та яким саме чином було порушено її права з боку Акціонерного товариства «Ідея Банк», не надано доказів на підтвердження порушення її права. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції. Судом та матеріалами справи встановлено, що 22.02.2022 року між ОСОБА_1 та Акціонерним Товариством «Ідея Банк» був укладений кредитний договір №G01.10701.009514182, яким було встановлено кредитну лінію у розмірі 149 500,00 грн. Відповідно до положень ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За правилами ст. ст. 526,530 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Частиною 1 ст. 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У відповідності до ч. 1 ст. 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. В силу положень ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до ст. 625 ЦК Україниборжник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У відповідності до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Однак, дійсно у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану з 24.02.2022 року Верховною Радою України було ухвалено Закон України № 2120-1Х "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", яким змінено низку правил, що стосуються кредитування. Зокрема, законом передбачено, що на час дії воєнного стану та в тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування споживач не буде нести відповідальності перед кредитодавцем у разі прострочення виконання зобов`язань за споживчим кредитом, а саме: споживач звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання споживачем зобов`язань за таким договором; неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, які нараховані після 24 лютого 2022 року сплата яких передбачена договором про споживчий кредит підлягають списанню; у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом, крім випадків, коли встановлення змінюваної процентної ставки передбачено кредитним договором чи договором про споживчий кредит; є правомірним збоку кредитора не скасовувати відсотки за користування кредитними коштами. Слід також зазначити, що за загальним правилом, передбаченим ст. 617 Податкового Кодексу України, сторона договору звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо доведе, що таке порушення сталося внаслідок дії обставин непереборної сили - форс-мажору. Аналіз вищенаведених норм права дає підстави для висновку, що законодавець звільнив позичальника за кредитним договором від відповідальності визначеної статтею 625 цього Кодексу, тобто від зобов`язання сплачувати кредитору суму боргу за кредитним договором з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені). Позичальник за кредитним договором не звільнявся від сплати відсотків за користування кредитом в період дії воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування. Тобто, вказаним Законом України позичальники на час воєнного стану звільняються від відповідальності за порушення зобов`язання зі сплати кредиту, однак в той же час даний Закон не передбачає обов`язок Банку припинити нарахування відсотків за користування кредитними коштами. Враховуючи наведене суд першої інстанції вірно виходив з того, що Акціонерне товариство «Ідея Банк» самостійно буде вирішувати, чи пред`являти позовні вимоги в суд до ОСОБА_1 у разі невиконання умов кредитного договору №G01.10701.009514182. Всі питання про те, чи повинна позивачка нести відповідальність за невиконання умов вищевказаного кредитного договору та чи виконувати позивачці умови кредитного договору №G01.10701.009514182 від 22.02.2022 року можуть вирішуватись між сторонами добровільно (при врегулюванні спору в досудовому порядку), або в суді при наявності відповідного спору (при зверненні Акціонерного товариства «Ідея Банк» до суду з відповідним позовом). Крім того, як вбачається з виписки по рахунку з 22.02.2022 року по 02.112022 року Банком не нараховувалися ні пеня, ні штраф та кошти сплачені позивачем розприділялися у відповідності до умов договору, тобто на оплату відсотків, комісії та самої позики. (а.с.30) Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, якими з`ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені, їм дана належна оцінка, а доводи скаржника зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів, що не дає суду апеляційної інстанції підстав для задоволення вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Невкритого В.Ю. - залишити без задоволення. Рішення Галицького районного суду м.Львова від 09 березня 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 16.08.2023 року. Головуючий: Ванівський О.М. Судді: Цяцяк Р.П. Шеремета Н.О.