Постанова 4818 № 639/3446/22

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова Іменем України 06 вересня 2023 року м. Харків Справа № 639/3446/22 Провадження № 22-ц/818/1345/23 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Пилипчук Н.П. , суддів: Мальованого Ю.М., Тичкової О.Ю., за участю секретаря судового засідання : Носової К.В., Учасники справи: позивач: ОСОБА_1 , відповідач: Харківська міська рада, третя особа: Друга Харківська державна нотаріальна контора, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради, третя особа: Друга Харківська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування за законом та встановлення фактів, що мають юридичне значення, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 16 травня 2023 року, ухвалене суддею Труханович В.В., - В С Т А Н О В И В : У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Харківської міської ради, третя особа: Друга Харківська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування за законом та встановлення фактів, що мають юридичне значення. В обгрунтування скарги зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка була її рідною сестрою. ОСОБА_2 померла в м. Москва Російської Федерації, але свідоцтво про смерть у неї відсутнє. Факт смерті ОСОБА_2 підтверджується висновком експерту про дослідження трупа. Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина у вигляді 1/6 частини житлового будинку АДРЕСА_1 . Вона звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті сестри ОСОБА_2 , а згодом із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину. Однак, у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 їй було відмовлено з посиланням на те, що відсутні документи, які підтверджують родинні відносини між нею та померлою ОСОБА_2 , документ про смерть ОСОБА_2 та правовстановлюючий документ на спадкове майно. З урахування викладеного просить суд: встановити факт смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Серпухов, Московської області, Російська Федерація; встановити факт родинних відносин між нею та її рідною сестрою ОСОБА_2 ; визнати за нею право власності на 1/6 частину житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , після смерті сестри ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 16 травня 2023 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить суд рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. В обгрунтування апеляційної скарги, окрім доводів викладених у позовній заяві, зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що у відповіді МУ МВС Росії у Московській області та експертизі трупа від 08 жовтня 2016 року було допущено описку у даті народження померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , замість вірного ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стало підставою для ухвалення помилкового рішення про відмову в задоволення позову. Зазначає, що їй необхідно встановити факт смерті для оформлення спадкових прав після смерті рідної сестри. Встановити цей факт у інший спосіб не є можливим, так як на даний час усі дипломатичні відносини з країною агресором Російською Федерацією розірвано. Щодо встановлення факту родинних відносин, то він підтверджується наданими до позовної заяви письмовими доказами. Реєстрація права власності на 1/6 частину спірного будинку за померлою підтверджується свідоцтвом про право власності та відповіддю КП «ХМ БТІ» від 05 серпня 2022 року. Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні заяви суд першої інстанції виходив з того, що у позивача наявні всі необхідні документи, які підтверджують факт родинних відносин між нею та ОСОБА_2 , тому відсутні підстави для встановлення даного факту в судовому порядку. Що стосується встановлення факту смерті спадкодавця, то належних та допустимих доказів на підтвердження цього факту заявником не надано. Оскільки вимога про визнання права власності в порядку спадкування за законом є похідною, тому вона також не підлягає задоволенню. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного. Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_4 на підставі рішення нарсуду Жовтневого районного суду від 02 серпня 1984 року, зареєстрованого у Харківському бюро технічної інвентаризації 05 травня 1988 року під №41723, на праві власності належало 1/2 частина житлового будинку з відповідними частинами надвірних будівель, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.20). Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, в тому числі в вигляді 1/2 частини зазначеного вище домоволодіння. Після смерті ОСОБА_4 , 26 травня 1998 року державним нотаріусом П`ятої Харківської державної нотаріальної контори Кривошеіною І.М. було видано свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно якого спадкоємцями майна після смерті ОСОБА_4 є в рівних частках: чоловік ОСОБА_5 , дочки: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.14). Згідно довідки № 1068/0411/22 КП «ХМБТІ» 1/6 частина житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 станом на 31 грудня 2012 року на праві власності належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 26 травня 1998 року П`ятою Харківською державною нотаріальною конторою, р.№3-1135. (а.с. 15-16). 06 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Другої Харківської міської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на частку вищевказаного житлового будинку. Згідно постанови про відмову у вчинені нотаріальної дії від 06 грудня 2021 року, відмовлено ОСОБА_1 вчинені такої нотаріальної дії, як видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом на частку житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 після смерті її сестри, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка з її слів померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , в зв`язку з відсутністю підтвердження факту смерті спадкодавця, факту родинних відносин та правових документів на нерухоме майно (а.с.8). У своїй заяві ОСОБА_1 , як на підставу своїх вимог, посилається на те, що ОСОБА_2 є її рідною сестрою. Остання померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в росії. Однак, свідоцтва про смерть позивач не має. Остання звернулася до нотаріусу з заявою про оформлення своїх спадкових прав після смерті сестри, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину їй було відмовлено з причин відсутності підтвердження факту смерті спадкодавці, факту родинних відносин та правових документів на нерухоме майно. Відповідно до положень частини першої та другої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження, позовного провадження (загального або спрощеного), окремого провадження. Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України визначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Згідно пункту 1 частини 1 статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, тому числі, родинних відносин між фізичними особами. Як вбачається з матеріалів справи ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_6 , батьками якої є: відомості про батька відсутні, матір - ОСОБА_7 . ( а.с. 9) 27 червня 1984 року ОСОБА_6 уклала шлюб з ОСОБА_8 , змінила прізвище на « ОСОБА_9 ». ( а.с. 10) 14 травня 1988 року ОСОБА_10 уклала шлюб з ОСОБА_11 , змінила прізвище на « ОСОБА_12 ». ( а.с. 11) Згідно свідоцтва про народження ІНФОРМАЦІЯ_5 народилася ОСОБА_13 , матір`ю якої є ОСОБА_14 . ( а.с. 12) З витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу вбачається, що ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєструвала шлюб 16 вересня 1972 року та змінила прізвище на « ОСОБА_15 ». ( а.с. 13) Отже, з викладеного вбачається, що ОСОБА_1 (до шлюбу ОСОБА_16 ) та ОСОБА_2 (до шлюбу ОСОБА_16 ) є доньками ОСОБА_7 , а отже рідними сестрами. Оскільки у позивача наявні всі необхідні документи, які підтверджують факт родинних відносин між нею та ОСОБА_2 , тому підстави для встановлення даного факту в судовому порядку відсутні. Щодо встановлення факту смерті ОСОБА_2 , колегія суддів зазначає наступне. Так, згідно пункту 8 частини 1 статті 315 ЦПК України, на який посилається заявник, суд розглядає справи про встановлення факту, в тому числі смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті. Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» передбачено, що в разі встановлення у судовому порядку факту реєстрації акту громадянського стану орган реєстрації актів громадянського стану провадить відповідний запис на підставі рішення суду. Відносини, пов`язані з проведенням державної реєстрації актів цивільного стану, внесенням до актових записів цивільного стану змін, їх поновленням і анулюванням, визначає засади діяльності органів державної реєстрації актів цивільного стану регулюються Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану». Згідно ч.ч.1, 3 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Державна реєстрація смерті за заявою, поданою у строки, визначені частиною другою цієї статті, та до закінчення одного року з дня настання смерті, проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання. Апелянт вказує, що отримати свідоцтво про смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану неможливо, оскільки факт смерті відбувся в момент проживання в країні, яка наразі є територією країни-агресора, а отримати додаткові документи, окрім вже наданого нею висновку експерта, що підтверджуються факт смерті спадкодавця та відповідне свідоцтво про смерть наразі є неможливим. Згідно п.14 глави 1 розділу ІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 №52/5, зі змінами, (надалі Правила) у разі введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» державна реєстрація актів цивільного стану проводиться будь-яким органом державної реєстрації актів цивільного стану за зверненням заявника. Відповідно до пункту 1 глави 5 Розділу ІІІ Правил підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (далі - лікарське свідоцтво про смерть); б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (далі - фельдшерська довідка про смерть); в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть. Відповідно до п.п.4, 7 глави 1 розділу ІІ Правил у державній реєстрації актів цивільного стану може бути відмовлено, якщо державна реєстрація суперечить вимогам законодавства України; державна реєстрація повинна проводитись в іншому органі державної реєстрації актів цивільного стану; з проханням про державну реєстрацію звернулась недієздатна особа або особа, яка не має необхідних для цього повноважень. Документи, видані компетентними органами іноземних держав на посвідчення актів цивільного стану, здійснених поза межами України за законами відповідних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Звертаючись до суду із даною заявою, заявник, на підтвердження смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Серпухов, Московської області, Російська Федерація, надала суду лист ГУ МВС росії по Московській області від 19 січня 2022 року та висновок експерта №1044 від 08 жовтня 2016 року ГБУЗ МО «Бюро СМЕ» Міністерства охорони здоров`я Московської області від 06 листопада 2016 року, з яких вбачається, що був досліджений труп ОСОБА_2 , 1953 року народження (63 роки) (а.с.23-28). Згідно роз`яснень, викладених у п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Ключове значення, яке має встановлення факту смерті або народження особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватись на дотриманні вимог ст. 263 ЦПК України щодо повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території. Відповідно ст. 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» у редакції від 23.12.2022, документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України. На час дії Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993, ст. 13 даної Конвенції було передбачено, що документи, які на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за встановленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних сторін без якого-небудь спеціального посвідчення. Крім того, документи, які на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних сторін доказовою силою офіційних документів. 23 грудня 2022 року набрав чинності Закон України від 01 грудня 2022 року №2783-ІХ«Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року». Цим Законом передбачено зупинення у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь дії Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України 22 січня 1993 року та Протоколу 1997 року до Конвенції, вчиненого від імені України 28 березня 1997 року та вихід України з Конвенції від 22 січня 1993 року та Протоколу від 28 березня 1997 року. Отже, дія Конвенції від 22 січня 1993 року та Протоколу від 28 березня 1997 року зупинена з 27 грудня 2022 року. Разом з тим, вказаний висновок експерта №1044 ГБУЗ МО «Бюро СМЕ» Міністерства охорони здоров`я Московської області було видано 06 листопада 2016 року, та був направлений заявнику листом ГУ МВС росії по Московській області від 19 січня 2022 року, тобто до повномасштабного вторгнення і раніше цілком користувалося силою офіційних документів на території України. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що зазначений висновок не містить в собі повної дати смерті особи ОСОБА_2 , а також повної дати її народження. Крім того, як вбачається із вищезазначеного висновку експерта був досліджений труп ОСОБА_2 , 1953 року народження, в той час як заявник вказує і це підтверджується матеріалами справи, що її рідна сестра ОСОБА_2 народилася 1954 році. Вказані обставини та розбіжності позбавляють можливості суд апеляційної інстанції встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Доводи ОСОБА_1 , що у відповіді МУ МВС Росії у Московській області та експертизі трупа від 08 жовтня 2016 року було допущено описку у даті народження померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , замість вірного ІНФОРМАЦІЯ_2 , колегією суддів не приймаються, оскільки будь-яких доказів того з цього приводу матеріали справи не містять та заявником не надано. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 щодо встановлення факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Оскільки вимога ОСОБА_1 про визнання за нею право власності на 1/6 частину спірного житлового будинку, після смерті сестри ОСОБА_2 , є похідною, тому підстав для її задоволення також не вбачається. З урахування викладеного суд не вбачає підстав для скасування рішення, яке ухвалено з дотриманням вимог закону. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Згідно положень ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 374 ч.1п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 16 травня 2023 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 07 вересня 2023 року. Головуючий Н.П. Пилипчук Судді Ю.М. Мальований О.Ю. Тичкова