Постанова Дніпровський апеляційний суд № 179/1279/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5770/23 Справа № 179/1279/17 Суддя у 1-й інстанції - Ковальчук Т.А. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 вересня 2023 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: судді - доповідача Халаджи О. В. суддів: Канурної О.Д., Космачевської Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у письмовому провадженні у м. Дніпро апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерціний Банк «ПриватБанк» на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2023 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерціний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (суддя першої інстанції Ковальчук Т.А.), В С Т А Н О В И В: У серпні 2017 року позивач Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» звернулось до Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просило стягнути з відповідача на користь Банку заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 14.01.2011 року у розмірі 43046,84 грн, яка скаладається з наступного:23098,81 грн. тіло кредиту, 4027,06 грн. нараховані відсотки за користування кредитом, 13394,93 грн. нарахована пеня, 500 грн. штраф (фіксована частина), 2026,04 грн штраф (процентна складова), а також судові витрати у сумі 1600 грн. Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2023 року в задоволенні позову Акціонерного товариства Комерціний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено. Із вказаним рішенням суду не погодилась представник АТ КБ «ПриватБанк» Бережна Н.М. та подала апеляційну скаргу, вважає, що воно ухвалено без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справа, з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та з порушенням норм процесуального і матеріального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що у виписці по руху коштів чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт, а також факти використання відповідачем грошей, отримання ним коштів через банкомати та отримання кредитної картки, оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. Вказує, що заборгованість відповідача за фактично використаними кредитними коштами підтверджена належними та допустими доказами по справі. Також наголошує на тому, що відповідач після спірних транзакцій 06.08.2016 року продовжував користуватись карткою, негайно до Банку для блокування картки не звернувся, відповідальність за операції ,які були після блокування картки несе відповідач. ОСОБА_2 просила рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2023 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги Банку задовольнити в повному обсязі. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою «Апеляційне провадження». Згідно частини 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено,що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами,якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. В даній справі ціна позову становить, 43046,84 гривень. тобто менше ста розмірів прожиткового мінімуму (2684*100=268400), а тому справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у письмовому провадженні. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Судом першої інстанції встановлено, що 14 січня 2011 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» випустив на ім`я відповідача картку «Універсальна». При цьому відповідач підписав заяву про надання картки та анкету-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг (т. 1 а. с. 7-8). Із наданого розрахунку заборгованості та виписок про рух коштів судом встановлено, що відповідач користувався карткою та свої зобов`язання за кредитним договором виконував належним чином і станом на 06 серпня 2016 року не мав заборгованості по кредиту (т. 1 а. с. 64-67). 06 серпня 2016 року без його дозволу було збільшено кредитний ліміт 10 000 грн., та в подальшому використано кредитні кошти, зокрема шляхом зняття готівки у банкоматі м. Київ (т. 1 а. с. 66). Після виявлення несанкціонованого збільшення кредитного ліміту по картці та зняття коштів, 07 серпня 2016 року позивач звернувся до із заявою до органів поліції, у зв`язку із чим до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за фактом, того, що невідома особа 06 серпня 2016 року викрала його грошові кошти із кредитного рахунку (т. 1 а. с. 59, 110-115, 126). Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач своїми діями або бездіяльністю сприяв втраті чи незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера та іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції Апеляційний суд не погоджується з даним висновком суду першої інстанції. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК Українивстановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Статтею 1055 ЦК Українипередбачено,що кредитний договір укладається у письмовій формі. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором. Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу. Неналежним переказом для цілей цього Законувважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі. Відповідно до статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»користувач спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень. Згідно з пунктом 2 розділу 6 Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 (далі - Положення), емітент зобов`язаний не розкривати іншим особам, крім користувача, ПІН або іншу інформацію, яка дає змогу виконувати платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу. Відповідно до пункту 3 розділу 6 Положення банк зобов`язаний у спосіб, передбачений договором, повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу. Банк у разі невиконання обов`язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від здійснення таких операцій. Згідно з пунктом 5 розділу 6 Положення користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які ним не виконувалися. Пунктами 7, 8 розділу 6 Положення визначено, що емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Відповідно до пункту 9 розділу 6 Положення користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Банк зобов`язаний розглядати заяви (повідомлення) користувача, що стосуються використання електронного платіжного засобу або незавершеного переказу, ініційованого з його допомогою, надати користувачу можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, установлений договором, але не більше строку, передбаченого Законом України «Про звернення громадян» (пункт 10 розділу 6 Положення). Як встановлено матеріалами справи, 14 січня 2011 року між позивачем і Банком було укладено кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви. Згідно довідки про зміну умов кредитування, відповідачу встановлювався кредитним ліміт 29.05.2012 року у розмірі 300 грн, 29.05.2012 року було збільшено ліміт до 1100 грн, в подальшому 06.08.2016 року ліміт було збільшено до 10000 грн та 09.09.2016 року зменшено кредитним ліміт до 0 грн. Відповідно довідки яка наявна в матеріалах справи, відповідачу було надано наступні кредитні картки: 29.05.2012 року картка № НОМЕР_1 термін дії 03/16 30.10.2015 року НОМЕР_2 термін дії 10/19 05.01.2016 року НОМЕР_2 термін дії 10/19 06.08.2016 року НОМЕР_3 термін дії 01/20 05.10.2016 року НОМЕР_4 термін дії 09/20 15.12.2016 року5168755530644877 термін дії 09/20 Під час розгляду даної справи, у суді першої інстанції. Відповідачем заявлялось клопотання про зупинення провадження до закінчення розгляду цивільної справи № 179/913/17 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про виключення суми боргу. З відомостей які наявні в ЄДРСР вбачається, що рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2018 року, позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено Виключено борг, нарахований публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_5 , по платіжній картці № НОМЕР_2 в сумі 33 570,42 грн., що включає 10 000 грн. основного боргу та 23 570,42 грн. - штрафні санкції. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку ПриватБанк було задоволено. Рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2018 року скасовано та відмовлено в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 . Вказаною постановою апеляційного суду було встановлено наступні обставини: «що 29 травня 2012 року між сторонами було укладено кредитний договір №SAMDN5000006355, за умовами якого ОСОБА_1 отримав в користування кредитну картку № НОМЕР_2 із встановленим лімітом кредитних коштів. Дані обставини підтверджуються наданими поясненнями сторін, викладених в їх поданих суду заявах. 06 серпня 2016 року кредитний ліміт на платіжній картці позивача було збільшено до 10 000 грн., що підтверджується випискою з рахунку позичальника /а.с.13/. 13 лютого 2017 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ Приватбанк з заявою, яка була зареєстрована за вхідним номером 335067 /а.с.125-128/. Зі змісту заяви вбачається, що позичальник повідомляє банк про незаконне списання з його карткового рахунку грошових коштів в розмірі 27 270 грн. Так, 06 серпня 2016 року в банкоматі маркет Фора по вул. Лепсе, буд.29 в м.Києві з кредитної картки № НОМЕР_2 із введенням ПІН-коду невстановленими особами були зняті кредитні кошти у наступних розмірах: 8 000 грн., 1 800 грн., всього 9 800 грн. Також 06 серпня 2016 року в банкоматі відділення банку по пр.Космонавта Комарова 30/28 м.Київ з кредитної картки № НОМЕР_2 із введенням ПІН-коду невстановленими особами були зняті кредитні кошти у наступних розмірах: 400 грн., 500 грн., 400 грн., 2 000 грн., всього на загальну суму 3 300 грн. 07 серпня 2016 року в банкоматі ТК Квадрат по вул.Білоруській 2 в м.Києві з кредитної картки № НОМЕР_2 із введенням ПІН-коду невстановленими особами були зняті кредитні кошти у наступних розмірах: 2 000 грн., 300 грн., 370 грн., всього 2 670 грн. Того ж дня, 07 серпня 2016 року, в банкоматі відділення банку по пр.Космонавта Комарова 30/28 м.Київ з кредитної картки № НОМЕР_2 із введенням ПІН-коду невстановленими особами були зняті кредитні кошти у наступних розмірах: 250 грн., 6 000 грн., 600 грн., 1 000 грн., 1 000 грн., 950 грн., 1 000 грн., всього сума знятих коштів у розмірі 10 800 грн. Крім того, 07 серпня 2016 року в банкоматі Укрсоцбанк по вул.Мельникова з кредитної картки № НОМЕР_2 із введенням ПІН-коду невстановленими особами були зняті кредитні кошти у розмірі 700 грн. Отже, за наданими поясненнями позивача, невстановленими особами з його кредитної картки № НОМЕР_2 було знято грошових коштів на загальну суму 27 270 грн., тоді як кредитний ліміт по даній картці встановлений банком 10 000 грн. Крім того, з наданої виписки по картці/рахунку ОСОБА_1 вбачається, що вказані суми коштів було знято з рахунку № НОМЕР_3 /а.с.7-13/. Відповідно до наданої банком інформації по картці ОСОБА_1 відкрито в ПАТ КБ Приватбанк рахунок № НОМЕР_3 , номер якого відповідає номеру кредитної картки Універсальна /а.с.26/. Таким чином, дані обставини спростовують твердження позивача про зняття грошових коштів невстановленими особами з картки № НОМЕР_2 . Відповідно до наданої позивачем довідки слідчим Магдалинівського відділення поліції Новомосковського ВП ГУ НП в Дніпропетровській області розпочате досудове розслідування за заявою ОСОБА_1 про таємне викрадення грошей з кредитного рахунку. Заява зареєстрована в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12016040470000456 /а.с.6/. Однак, на час апеляційного розгляду даної справи рішення не прийнято, що підтверджується повідомленням слідчого Магдалинівського відділення поліції Новомосковського ВП ГУ НП в Дніпропетровській області /а.с.137/.» Також апеляційним судом було зроблено висновок, що будь-яких доказів в розумінні ст. 76-80 ЦПК України, на підтвердження заявлених позовних вимог, оскільки твердження позивача про зняття коштів з картки № НОМЕР_2 суперечать наданій виписці по картковому рахунку позичальника та загальна суму знятих коштів є значно більшої ніж встановлений кредитний ліміт по картці № НОМЕР_2 . Також, позивачем не було надано будь-яких підтверджень про нарахування боргу по картці у сумі 33 570, 42 грн. Відповідно до ч.4-5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. З матеріалів справи вбачається, що постановою СД ВП № 1 НРВП ГУНП в Дніпропетровській області від 06 червня 2021 року кримінальне провадження № 12016040470000456 від 07.08.2016 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 185 КК України було закрито. Постановою прокурора Новомосковської окружної прокуратури постанову СД ВП № 1 НРВП ГУНП в Дніпропетровській області від 06 червня 2021 року кримінальне провадження № 12016040470000456 від 07.08.2016 року скасовано. Станом на даний час інформація про стану досудового слідства у апеляційного суду відсутня, учасниками справи будь-яка інформація не надавалась, в матеріалах справи відсутні будь-які докази незаконного зняття коштів. Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з ст. 12 та ст.81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, і сторони у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Відповідно до ст. .89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Апеляційний суд вважає, що Банком частково доведена заборгованість відповідача перед позивачем, а у свою чергу, відповідачем не спростовано наявність заборгованості, а саме, що кошти було знято іншими особами, крім того дана обставина встановлена постановою Дніпровського апеляційного суду від 20.11.2018 року у справі № 179/913/17 та в силу вимог процесуального закону не потребує доказування. Суд погоджується з доводами скарги, що саме на власника картки покладається обов`язок не повідомляти Пін картки та нести відповідальність за операціями по картці. В матеріалах справи відсутні докази звернення до Банку про блокування рахунку, що свідчить про використання карток самим відповідачем. АТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути на свою користь з відповідача заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 14.01.2011 року у розмірі 43046,84 грн, яка складається з наступного:23098,81 грн. тіло кредиту, 4027,06 грн. нараховані відсотки за користування кредитом, 13394,93 грн. нарахована пеня, 500 грн. штраф (фіксована частина), 2026,04 грн штраф (процентна складова, проте апеляційний суд вважає. що дана заборгованість підлягає частковому стягненню, оскільки як вбачається з анкети-заяви від 14.01.2011 року відсотки та штрафи за користування кредитом погоджено між сторонами не було, також відповідачем не було підписано Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», а тому на користь банку з відповідача підлягає стягненню тіло кредита у розмірі 23098,81 грн, оскільки Банком доведено наявність заборгованості, що у свою чергу не спростовано відповідачем. Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах даної справи не містять особистого підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви позичальника. Без наданих підтверджень про конкретно запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Умов та Правил, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, відповідають нормам закону. Доводи апеляційної скарги цього також не спростовують. Крім того витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах даної справи не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Таким чином, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді штрафів за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Надані позивачем Умови не містять підпису позивальника. Також слід зазначити, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Умов та Правил розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. У частинах першій, третій статті 509 ЦК Українивказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Судом першої інстанції не прийнято до уваги, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК Україниза змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь банку заборгованості за тілом кредиту у розмірі 23098,81 грн. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» підлягають задоволенню частково, то розмір сплаченого ним судового збору при зверненні до суду з цим позовом підлягає стягненню з відповідача на його користь пропорційно задоволеним вимогам, а саме: позовні вимоги задоволено в сумі 23098,81 грн що складає 53,65% (23098,81 х 100): 43046,84 грн., від заявлених позивачем вимог, тому понесені витрати підлягають стягненню з відповідача у сумі 858,40 грн. (1600х 53,65%), також підлягає стягненню з відповідача на користь позивача судовий збір за подання апеляційної скарги пропорційно до задоволених позовних вимог, що складає 1287,60 (2400 х 53,65%) гривень, а всього на загальну суму 2146 грн. Керуючись статтями 141,367,374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково. Рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2023 року скасувати. Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерціний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІПН НОМЕР_5 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за (тілом кредиту) кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 14.01.2011 року у розмірі 23098 (двадцять три тисячі дев`яносто вісім) гривень 81 копійка В іншій частині позову відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІПН НОМЕР_5 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у розмірі 2146 ( дві тисячі сто сорок шість) гривень. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Судді: О. В. Халаджи О.Д. Канурна Т.В. Космачевська