Постанова 4816 № 591/7920/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 вересня 2023 року м.Суми Справа №591/7920/21 Номер провадження 22-ц/816/1109/23 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач), суддів - Криворотенка В. І. , Філонової Ю. О. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» на додаткове рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 11 травня 2023 року у складі судді Бичкова І.Г., ухваленого в м. Суми, в цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за ст. 625 ЦК України, В С Т А Н О В И В: У листопаді 2021 року Акціонерне товариство «АЛЬФА-БАНК» (після зміни найменування Акціонерне товариство «СЕНС БАНК») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просить стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість, розраховану на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України та пунктів кредитного договору за невиконання грошового зобов`язання за кредитним договором № 2007/13-2.06/674 від 01 листопада 2007 року, та становить 97 153,23 грн, яка складається з: суми заборгованості за ставкою 3% на кредитну заборгованість 26 739,43 грн, суми заборгованості за інфляційними витратами 70 413,80 грн; стягнути солідарно з відповідачів витрати по сплаті судового збору 2270 грн. Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 16 січня 2023 року у задоволенні позову АТ «СЕНС БАНК» відмовлено. 23 січня 2023 року представником ОСОБА_2 адвокатом Обуховим В.В. було подано суду першої інстанції заяву про стягнення витрат на правову допомогу, в якій просить ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з АТ «СЕНС БАНК» на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000 грн. Додатковим рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 11 травня 2023 року доповнено рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 16 січня 2023 року у вказаній справі та стягнуто з юридичної особи АТ «СЕНС БАНК» на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 грн. Не погоджуючись з вказаним додатковим рішенням суду, АТ «СЕНС БАНК» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати додаткове рішення та ухвалити нове, яким залишити без задоволення вимоги про стягнення з позивача понесених відповідачем судових витрат на правничу допомогу за недоведеністю та через зловживання відповідачем процесуальними правами або максимально зменшити їхній розмір з огляду на неспівмірність. В доводах апеляційної скарги зазначає, що не існувало поважних причин, які б унеможливили подання доказів до закінчення судового розгляду, наявність яких є обов`язковою для отримання можливості подати такі докази протягом п`яти днів. Крім того, ні відповідач, ні його адвокат не робили заяву до закінчення судових дебатів про те, що докази понесення судових витрат будуть надані протягом п`яти днів, що є самостійною підставою для відмови у стягнення таких витрат (залишення заяви без розгляду). Наголошує на тому, що стороною відповідача не було подано суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат разом з відзивом на позов, що також є самостійною підставою для відмови у стягненні з позивача витрат. Зазначає, що у матеріалах справи взагалі відсутні будь-які докази чи навіть відомості відносно того, що відповідачу дійсно надавалась правнича допомога, окрім самої заяви про ухвалення додаткового рішення від 23 січня 2023 року. Договір про надання правової допомоги № 01036 датований 07 червня 2020 року, тобто коли позов у цій справі ще не був поданий. Вважає, що має місце факт зловживання відповідачем своїми процесуальними правами з метою безпідставного збагачення за рахунок позивача, що також підтверджується тим, що на адресу позивача не була направлена копія відзиву, яка направлялася суду, натомість банку був направлений зовсім інший документ. Також зазначає, що додатки до заяви про ухвалення додаткового рішення позивачу не направлялися, тому позивач був позбавлений можливості проаналізувати та висловити свої заперечення з приводу таких доказів. Крім того, згідно переліку доказів можна встановити, що до заяви не додано жодного доказу дійсної сплати заявлених коштів: жодних банківських виписок або інших підтверджуючих документів бухгалтерської звітності. Також на думку позивача, з огляду на складність справи та зміст відзиву, є очевидним, що винагорода у розмірі, зазначеному в заяві, є завищеною, надуманою, недоведеною жодними доказами, та такою, що не відповідає складності справи та сумі, яка стягнута, а тому підлягає зменшенню. Учасники справи правом на подання відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не скористалися. Перевіривши законність і обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав. Ухвалюючи додаткове рішення та стягуючи на користь ОСОБА_2 з позивача 20000 грн в рахунок відшкодування судових витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції вважав, що саме такий розмір витрат є обґрунтованим. Проте повністю погодитись з висновками місцевого суду не можна, виходячи з наступного. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Частиною 1 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Частиною 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу . Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Відповідно до ч.ч. 3-4 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Згідно з ч. 8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін). З матеріалів справи вбачається, що в суді першої інстанції інтереси відповідача ОСОБА_2 представляв адвокат Обухов В.В., що підтверджується копією відповідного ордеру (а.с. 153). У відзиві на позовну заяву відповідачем ОСОБА_2 було заявлено, що він планує подати суду заяву про стягнення витрат на правову допомогу та відповідні докази у строки, встановлені ЦПК України (а.с. 72-80). Відповідно до п. 1.1. Договору про надання правової допомоги № 01036 від 07 червня 2020 року замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу замовнику в обсязі та на умовах, передбачених даним договором. Пунктом 4.1. Договору передбачено, що за виконання зобов`язань, передбачених даним договором, замовник зобов`язується перерахувати на поточний рахунок виконавця грошові кошти в розмірі та на умовах, передбачених додатками до даного договору (а.с. 151). З Додатку № 6 від 15 грудня 2021 року до Договору про надання правової допомоги № 01036 від 07 червня 2020 року сторони погодили надання наступних послуг за договором: дослідження документів: позову АТ «АЛЬФА-БАНК» до клієнта про стягнення коштів та додатків до позову та інших матеріалів справи № 591/7920/21; консультація на предмет можливості ухвалення судом рішення по справі № 591/7920/21 на користь клієнта про відмову у задоволенні позову АТ «АЛЬФА-БАНК»; складання правової позиції по справі № 591/7920/21; складання відзиву та інших (за необхідності) процесуальних документів по справі № 591/7920/21, формування пакету додатків за кількістю сторін (а.с. 152). Пунктом 2 Додатку № 6 передбачено, що загальна вартість послуг за даним Додатком є фіксованою та складає 25 000 грн та підлягає сплаті замовником адвокату протягом тридцяти днів з моменту проголошення судом першої інстанції рішення по справі № 591/7920/21. Крім того, представником ОСОБА_2 адвокатом Обуховим В.В. було надано Акт наданих послуг до Договору про надання правової допомоги № 01036 від 07 червня 2020 року та Додатку № 6 від 15 грудня 2021 року, складений 20 січня 2023 року (а.с. 152, на звороті). 13 лютого 2023 року та 10 травня 2023 року представником АТ «СЕНС БАНК» - адвокатом Луньовою А.Г. суду першої інстанції були подані заперечення щодо розміру витрат на правничу допомогу, в яких просить клопотання від 23 січня 2023 року залишити без розгляду; у разі розгляду клопотання відмовити у стягненні витрат на правову допомогу за недоведеністю або зменшити їх розмір. Доводи, викладені у запереченнях, аналогічні доводам апеляційної скарги. Стосовно доводів апеляційної скарги, що ні відповідач, ні його адвокат не робили заяву до закінчення судових дебатів про те, що докази понесення судових витрат будуть подані протягом п`яти днів, колегія суддів зауважує, що у першій заяві по суті спору, а саме у відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 зробив відповідну заяву. З приводу тверджень скаржника, що відповідачем не було подано суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат разом із відзивом на позовну заяву, що є самостійною підставою для відмови у стягненні таких витрат, слід зазначити наступне. Частинами 1, 2 статті 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Аналіз частини другої статті 134 ЦПК України свідчить про те, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат. Отже, у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат. Такий правовий висновок сформулював Верховний Суд у постанові від 12 жовтня 2022 року у справі № 725/42/21-ц (провадження № 61-1257св22). Стосовно доводів сторони позивача, що у відповідача не існувало жодних поважних причин, які б унеможливили подання доказів на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу до закінчення судового розгляду, колегія суддів зауважує, що право подати докази протягом п`яти днів після ухвалення рішення за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, передбачено положеннями ч. 8 ст. 141 ЦПК України. Посилання скаржника на те, що договір про надання правової допомоги укладено до подання позову, а тому він не має до розгляду даної справи жодного відношення, не мають правового значення для вирішення цієї справи, оскільки Закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не вимагає зазначення у такому правочині відомостей про справу, у межах якої адвокат має намір здійснювати представництво інтересів особи. Крім того, представник позивача зазначає, що їм не направлялася копія відзиву, яка була надана суду, а був направлений інший документ. Проте, належних та допустимих доказів на підтвердження цієї обставини суду надано не було. З приводу того, що до заяви про ухвалення додаткового рішення не було додано жодного доказу дійсної сплати заявлених коштів слід зазначити наступне. Як вже зазначалося вище, пунктом 2 Додатку № 6 від 15 грудня 2021 року до Договору про надання правової допомоги № 01036 від 07 червня 2020 року передбачено, що загальна вартість послуг за даним Додатком є фіксованою та складає 25 000 грн та підлягає сплаті замовником адвокату протягом тридцяти днів з моменту проголошення судом першої інстанції рішення по справі № 591/7920/21. Пунктом 1) ч. 2 ст. 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Отже, норми процесуального закону передбачають можливість стягнення не тільки судових витрат, які вже фактично понесені стороною, а й судових витрат, що мають бути сплачені у майбутньому за умови підтвердження розміру таких витрат належними доказами, про що неодноразово наголошував Верховний Суд, зокрема, у постановах від 19 лютого 2020 року по справі №755/9215/15-ц та від 16 квітня 2020 року по справі №727/4597/19. Визнання фактично здійсненими витрат за відсутності факту оплати випливає також із практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Так, у рішенні по справі «Бєлоусов проти України» (Заява №4494/07) ЄСПЛ дійшов висновку, що витрати, які мають бути сплачені за договором адвокату, слід розглядати як фактично понесені, зазначивши наступне: «... хоча заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, він має сплатити його згідно із договірними зобов`язаннями. Отже, представник заявника має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними» (див. вищезазначене рішення у справі «Савін проти України» (Savin v. Ukraine). Таким чином, ураховуючи наведені положення процесуального законодавства та беручи до уваги підтверджений матеріалами справи і не спростований стороною позивача факт надання адвокатом Обуховим В.В. Близнюку В.В. професійної правничої допомоги у цій справі у суді першої інстанції, відтак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Водночас колегія суддів не може погодитися з розміром присуджених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 20 000 грн. Матеріалами справи підтверджується, що адвокатом Обуховим В.В. було складено відзив на позовну заяву, участі в жодному судовому засіданні в суді першої інстанції він не приймав. Отже, з урахуванням складності справи та обсягу необхідних послуг, наданих адвокатом, час, витрачений адвокатом на надання відповідних послуг, ціни позову, та значення справи для відповідача, клопотання сторони позивача про зменшення витрат на правничу допомогу, колегія суддів вважає доведеними витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000 грн. Такий розмір, на думку колегії суддів, відповідає критеріям дійсності, обґрунтованості, розумності і співмірності. З урахуванням зазначеного, додаткове рішення суду підлягає зміні в частині розміру присуджених витрат на професійну правничу допомогу та слід стягнути з АТ «СЕНС БАНК» на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн. Керуючись ст.ст. 367; 374 ч. 1 п. 2; 376 ч. 1 п. 3, 4; 381-382; 389 ЦПК України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» задовольнити частково. Додаткове рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 11 травня 2023 року змінити в частині розміру витрат на професійну правничу допомогу та стягнути з Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» на користь ОСОБА_2 5000 гривень 00 копійок в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - О. І. Собина Судді: В. І. Криворотенко Ю. О. Філонова