Постанова Одеський апеляційний суд № 523/2519/20

Номер провадження: 22-ц/813/4595/23 Справа № 523/2519/20 Головуючий у першій інстанції Сувертак І. В. Доповідач Назарова М. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05.09.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Назарової М.В., суддів: Лозко Ю.П., Стахової Н.В., за участю секретаря Пересипка Д.В., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_3 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2022 року, ухваленого Суворовським районним судом м. Одеси у складі: судді Сувертак І.В. в приміщенні того ж суду, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення розміру заборгованості та їх стягнення, в с т а н о в и в: У лютому 2020 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаними позовними вимогами, які в процесі розгляду справи зменшила та які обґрунтовувала тим, що заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 25 квітня 2013 року по справі № 523/3648/13-ц стягнуто з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 06 березня 2013 року і до закінчення навчання, а саме до 01 серпня 2016 року, та на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з 06 березня 2013 року і до повноліття сина, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти у розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. 24 травня 2013 року видано відповідний виконавчий лист, який з 21 червня 2013 року і на час подання зазначеного позову перебував на примусовому виконанні в різних відділах державної виконавчої служби, при цьому всупереч, на думку заявниці, змісту рішення від 25 квітня 2013 року, приписам Закону України «Про виконавче провадження» заборгованість по аліментам весь цей час розраховується не з фактичного доходу відповідача, а виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Усі її доводи, заяви та клопотання, відповідні судові рішення, які зобов`язують державного виконавця витребувати від відповідача дані про його дійсний дохід, перетинання ним державного кордону та інше (як зазначила позивачка у своєму позові, відповідач працює за контрактами на судах в закордонному плаванні), та здійснити розрахунок боргу відповідача за аліментами виходячи із його дійсного доходу, залишається без уваги та виконання. 08 червня 2017 року під час розгляду справи № 523/18259/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення частки в об`єкті права спільної сумісної власності подружжя в судовому засіданні ОСОБА_2 пояснив, що він вже після ухвалення рішення про стягнення аліментів, працював на судах під закордонним прапором та отримував приблизно 3 000 доларів США за місяць роботи. Відповідно до заочного рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 25 квітня 2013 року по справі № 523/3648/13-ц, на думку позивачки, відповідач зобов`язаний щомісячно сплачувати аліменти в розмірі 1/3 від його доходу, тобто 3 000/3 = 1 000 доларів США за 1 місяць перебування відповідача в рейсі (коли він працює за кордоном), що всупереч ст. 129-1 Конституції України відповідач не здійснював. Станом на 15 лютого 2020 року борг із сплати аліментів відповідно до наведеного складає 1089406 гривень 50 копійок, відповідач їх не сплачує, державні виконавці, на думку позивачки, вказане судове рішення належним чином не виконують, також ігнорують зазначені вище ухвали суду, якими їх зобов`язано вчинити певні дії для забезпечення належного виконання заочного рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 25 квітня 2013 року по справі № 523/3648/13-ц. З посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 06 червня 2018 року по справі № 756/13754/14-ц, відповідно до якої в силу ст. 195 СК України незгода заінтересованої особи з визначеним (обчисленим) державним виконавцем розміром заборгованості за аліментами свідчить про виникнення спору між сторонами виконавчого провадження (стягувачем і боржником) щодо розміру заборгованості по аліментам, який підлягає вирішенню судом в порядку позовного провадження з дотриманням процедури, визначеної відповідним процесуальним законом, позивачка, з урахуванням зменшення позовних вимог, просила встановити розмір заборгованості ОСОБА_2 зі сплати аліментів ОСОБА_1 згідно заочного рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 25 квітня 2013 року по справі № 523/3648/13-ц станом на 15 лютого 2020 року в розмірі 1089406,50 грн; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість із аліментів згідно заочного рішення Суворовського районною суду м. Одеси від 25 квітня 2013 року по справі № 523/3648/13-ц станом на 15 лютого 2020 року в розмірі 1089406,50 грн. Від відповідача ОСОБА_2 надійшли письмові пояснення по суті позовних вимог ОСОБА_1 , в яких він просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що заборгованість зі сплати аліментів станом на 01 лютого 2016 року відсутня, а переплата склала 35407,17 грн. Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення розміру заборгованості та їх стягнення залишено без задоволення за недоведеністю. Не погодившись з вказаним рішенням суду, позивачка ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_3 звернулась до суду з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2022 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Крім того, просила витребувати від ОСОБА_2 та зобов`язати його надати відомості про фактичний розмір всіх видів його заробітку (доходу) в період з 01 березня 2013 року по 10 лютого 2020 року, а також документи, які підтверджують отримання цих доходів, включаючи довідки з роботи за контрактами на судах, ці контракти, правочини про відчуження, придбання майна, посвідчення (паспорт) моряка. Доводами апеляційної скарги є те, що позивачка одночасно з позовом звернулась з клопотанням про витребування доказів та просила витребувати: від Державної прикордонної служби України та зобов`язати її надати суду відомості про перетинання кордону України за останні 5 років по теперішній час (час зберігання відповідних відомостей) із зазначенням мети виїзду/в`їзду з /в України/у, на підставі яких документів відбувався перетин кордону, держави прямування, виду транспорту, кількості фактів перетинання тощо боржником, а саме відносно: ОСОБА_2 ; від ОСОБА_2 та зобов`язати його надати суду відомості про фактичний розмір всіх видів його заробітку (доходу) в період з 01.03.2013 року по 10.02.2020, а також документи, які підтверджують отримання цих доходів, включаючи довідки з роботи за контрактами на судах, ці контракти, правочини про відчуження, придбання майна, посвідчення (паспорт) моряка. В якості підстав для витребування було вказано, що заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 25.04.2013 по справі № 523/3648/13-ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача на утримання дітей аліментів у розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно не виконується відповідачем, він, маючи дохід від роботи за кордоном на судах як моряк, не надає інформацію про свої доходи за час перебування в рейсі та праці за кордоном, в той час як він дійсно отримує заробітну плату в розмірі 3000 доларів США за 1 місяць перебування в рейсі, що сам підтверджував під час розгляду справи про збільшення частки в об`єкті права спільної сумісної власності подружжя; державні виконавці не виконують чинні ухвали судів щодо витребуванні від відповідача даних про його дохід та здійснення відповідного перерахунку боргу. Суд першої інстанції, вказавши в оскаржуваному рішенні про те, що позивач не звертався до суду в порядку ст. 84 ЦПК України про витребування доказів, а саме відомостей щодо контрактів відповідача, не взяв до уваги той факт, що в процесі розгляду справи позивачем подавалися відповідні клопотання, однак, у задоволенні таких було безпідставно та без належного обґрунтування відмовлено, а самотужки позивачка позбавлена можливості отримати таке. У визначений судом строк відзив на апеляційну скаргу не надійшов. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, до судового засідання не з`явилися, що відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що не підлягає задоволенню. У постанові Верховного Суду від 05 квітня 2021 року справа № 487/4219/20 (провадження № 61-18539св20) зазначено, що у частинах першій, третій та восьмій статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено, що порядок стягнення аліментів визначається законом. Визначення суми заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частки від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України. Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом. У статті 195 СК України встановлено порядок визначення заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу). Згідно із частиною третьою статті 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом. […] У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від13 січня 2021 року у справі № 2-751/2007 (провадження № 61-15422св20) зазначено, що: «оскільки заявник звернулася до суду, який видав виконавчий документ, зі скаргою на дії державного виконавця щодо розрахунку аліментів у порядку контролю за виконанням судового рішення, то такий спір може розглядатися у порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця, що передбачений розділом VII ЦПК України. До подібних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах: від 29 серпня 2018 року у справі № 201/10328/16-ц, провадження № 14-192цс18; від 27 листопада 2019 року у справі № 201/10329/16-ц, провадження № 14-496цс19. Зазначене також узгоджується із правовим висновком Верховного Суду у постанові від 05 серпня 2020 року у справі №464/6206/18, провадження № 61-18142св19. Тобто, у вказаній категорії справ стягувач аліментів вправі обирати спосіб судового захисту: або оскаржувати дії державного виконавця, або пред`являти позов на загальних підставах». У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 лютого 2021 року в справі № 125/2525/18 (провадження № 61-13525св20) зроблено висновок, що «спір щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішується судом за заявою заінтересованої особи. Залежно від предмета та суті вимог така заява може розглядатися у порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, або у позовному провадженні». У справі, що переглядається, установивши, що спір фактично виник між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з приводу розміру заборгованості зі сплати аліментів та отриманих боржником доходів із урахуванням обставин відчуження спільного сумісного майна подружжя, апеляційний суд дійшов правильного висновку про доцільність вирішення спору в позовному провадженні». Таким чином, позивач ОСОБА_1 як стягувач вправі звернутись до суду зі скаргою щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів у порядку виконання судового рішення. Проте наявність такого права не позбавляє її можливості подати до суду позов до відповідача про стягнення заборгованості зі сплати аліментів у порядку позовного провадження. Частиною 1, 3 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Визначення суми заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частки від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України. Згідно ст. 195 СК України, заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом. Судом встановлено, що заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 25 квітня 2013 року по справі № 523/3648/13-ц стягнуто з відповідача на користь позивача на утримання доньки, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 06 березня 2013 року і до закінчення навчання, а саме до 01 серпня 2016 року, та на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з 06 березня 2013 року і до повноліття сина, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти у розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. 24 травня 2013 року видано відповідний виконавчий лист, який з 21 червня 2013 року і по час пред`явлення позову перебував на примусовому виконанні в різних відділах державної виконавчої служби (а.с. 6, 7), що підтверджується численними скаргами ОСОБА_1 на дії та бездіяльність органів ДВС, по котрим проголошені відповідні рішення ухвали (а.с. 8-20, 109-111). За клопотаннями позивачки ухвалою суду від 24 листопада 2020 року витребувано від Державної прикордонної служби України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 26) відомості про перетинання кордону України за останні 5 років по теперішній час (час зберігання відповідних відомостей) із зазначенням мети виїзду/в`їзду з/в України/у, на підставі яких документів відбувався перетин кордону, держави прямування, виду транспорту, кількості фактів перетинання тощо боржником, а саме відносно: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП № НОМЕР_1 , громадянин України, місце реєстрації: АДРЕСА_1 ). В іншій частині в задоволенні клопотання відмовлено (а.с. 100-102). Відповідно до витягу, що наданий Державною прикордонною службою України за вх. № 3052 від 08 лютого 2021 року ОСОБА_2 з 01.02.2016 по 16.10.2020 15 разів виїжджав з території України, проте, такі виїзди тривали лише двічі по 5 місяців з 22.03.2016 по 01.08.2016 та з 02.10.2019 по 15.10.2020, а в усіх інших випадках від декількох годин до одного до семи днів. Враховуючи не вирішення судом першої інстанції питання щодо клопотання позивачки про отримання від відповідача відомостей про його доходи, ухвалою Одеського апеляційного суду від 09.05.2023 було задоволено таке та витребувано від відповідача ОСОБА_2 (РНОКПП № НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) відомості про фактичний розмір всіх видів його заробітку (доходу) в період з 01.03.2013 року по 10.02.2020, а також документи, які підтверджують отримання цих доходів, включаючи довідки з роботи за контрактами на судах, ці контракти, правочини про відчуження, придбання майна, посвідчення (паспорт) моряка. На виконання вказаної ухвали відповідачем надано апеляційному суду відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 17.05.2023 за період з 2013 року, з чого вбачається, зокрема за вищезазначені періоди (виїзди відповідача з території України на строк 5 місяців) з березня 2016 по серпень 2016 року отримання відповідачем доходу від фізичної особи у розмірі 4975 грн за 2 квартал 2016 року, 6000 грн за третій квартал 2016 року, а за період з вересня 2017 року до лютого 2018 року - жовтня 2019 року за третій квартал 2017 року 7885,28 грн. Вказані відомості про отримані доходи відповідають відомостям, наданим на запит апеляційного суду відповідачем з Пенсійного Фонду України з Реєстру застрахованих осіб (Форма ОК-5). Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Відповідно до положень ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов`язки сторін. Всі ці складові могли бути з`ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК, всебічне і повне з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин. Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. Довід апеляційної скарги про необґрунтовану відмову позивачці у витребуванні частини доказів, не ґрунтується на матеріалах справи, оскільки в частині клопотання про витребування від Першого Суворовського ВДВС міста Одеса ГТУЮ в Одеській області усіх матеріалів виконавчих проваджень з примусового виконання виконавчого листа 523/3648/13-ц, виданого Суворовським районним судом м. Одеси 24.05.2013, про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно на утримання дітей, суд вірно відмовив у задоволенні клопотання з огляду на положення ч. 1 ст. 84 ЦПК України, оскільки ОСОБА_1 не позбавлена можливості самостійно отримати копії запитуваних документів та надати їх суду. За таких обставин, колегія суддів вважає, що з урахуванням наданих позивачкою доказів та здійснених судом заходів щодо отримання за її клопотанням певних доказів від відповідача не доведено належними доказами наявність значних доходів відповідача як платника аліментів, які в рази перевищують той рівень середньої заробітної плати для певної місцевості, з якого виконавцем проводилися нарахування аліментів на виконання судового рішення, і що таке зменшило матеріальну допомогу, яку можуть отримати повнолітня донька, яка продовжує навчання, та неповнолітній син сторін. У той час, коли судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях. Враховуючи, що доводи апеляційної скарги зводяться лише до оцінки висновків суду, зроблених при вирішенні питання про витребування доказів, які стали підставою для відмови у задоволенні позову, а таке усунуто апеляційним судом, то висновки суду про необґрунтованість через їх недоведеність належними доказами позовних вимог позивачки відповідають обставинам справи та нормам права, які регулюють спірне питання. Колегія суддів вважає, що такі доводи не заслуговують на увагу і підлягають відхиленню, а отже рішення суду ухвалено як законне та обґрунтоване підлягає залишенню без змін. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін. Керуючись ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_3 залишити без задоволення. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Дата складення повного тексту постанови 05 вересня 2023 року. Головуючий М.В. Назарова Судді: Ю.П. Лозко Н.В. Стахова