Постанова 4856 № 120/1678/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/1678/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції-Слободонюк М.В. Суддя-доповідач - Драчук Т. О. 06 вересня 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Драчук Т. О. суддів: Смілянця Е. С. Полотнянка Ю.П. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 травня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання рішень протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : 22.02.2023 позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому просив: -визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 04.10.2022 та додаткове рішення від 08.11.2022 про відмову ОСОБА_1 у призначенні з 01.03.2022 пенсії за вислугу років відповідно до наявної вислуги 32 роки 08 місяців 00 днів та у перерахунку пенсії з дати її призначення з урахуванням до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, індексації згідно додаткової довідки Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 13 вересня 2022 року №177; -зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 з 01.03.2022 пенсію за вислугу років згідно пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відповідно до наявної вислуги 32 роки 08 місяців 00 днів, здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2022 року відповідно до ст. 51, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, індексація згідно додаткової довідки Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 13.09.2022 №177. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 25 травня 2023 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення від 04.10.2022, а також додаткове рішення від 08.11.2022, які винесені Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області в частині, що стосується відмови ОСОБА_1 в зарахуванні до грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, індексації згідно додаткової довідки Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 13.09.2022 №

177. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2022 з урахуванням до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, сум індексації грошового забезпечення згідно додаткової довідки Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 13.09.2022 №

177. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови в задоволенні позовної вимоги та прийняти нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що має право на призначення та виплату з 01.03.2022 пенсії за вислугу років згідно пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відповідно до наявної вислуги 32 роки 08 місяців 00 днів. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 в період з 15.08.2001 по 06.11.2015 проходив службу в органах МВС України, а з 07.11.2015 по 28.02.2022 в органах Національної поліції України. Наказом ГУНП в Донецькій області від 28.02.2022 № 103о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України Про Національну поліцію (через хворобу) з 28.02.2022. Згідно вказаного наказу вислуга років позивача станом на 28 лютого 2022 року складає: у календарному обчисленні та для виплати одноразової грошової допомоги 20 років 06 місяців 14 днів, у пільговому обчисленні 32 роки 08 місяців 00 днів. В подальшому, за висновками Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи (Вінницької обласної МСЕК №1) ОСОБА_1 з 1 квітня 2022 року встановлено інвалідність внаслідок війни ІІІ групи. На підставі підготовлених ГУНП в Донецькій області та направлених з Поданням про призначення пенсії по інвалідності від 5 липня 2022 року до територіального органу ПФУ уповноваженим структурним підрозділом (сектором з питань пенсійного забезпечення) ГУНП у Вінницькій області, ГУ ПФУ у Вінницькій області з 1 березня 2022 року ОСОБА_1 призначено пенсію по інвалідності у розмірі 60% грошового забезпечення, що підтверджується Протоколом за пенсійною справою 0213017100 (НПУ) від 01.03.2022. Разом з тим, до довідки № 176 про щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які враховуються для обчислення пенсії, ГУНП в Донецькій області, на думку позивача, не були включені відомості про суми індексації грошового забезпечення, нараховані та виплачені ОСОБА_1 протягом останніх 24-х календарних місяців служби підряд перед звільненням, унаслідок чого Головне управління ПФУ у Вінницькій області не врахувало вказані суми індексації при обчисленні розміру пенсії. Відповідні суми індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2020 по 28.02.2022 були визначені в оновленій довідці ГУНП в Донецькій області № 177 від 13.09.2022. 28.09.2022 звернувся до ГУ ПФУ у Вінницькій області із заявою від 28.09.2022 про призначення йому з 01.03.2022 пенсії за вислугу років згідно пункту а частини 1 статті 12 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб відповідно до наявної вислуги 32 роки 08 місяців 00 днів, а також просив перерахувати йому пенсію з дати її призначення з урахуванням до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, індексації згідно додаткової довідки Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 13.09.2022 №177. За результатами розгляду поданої заяви ГУПФУ у Вінницькій області рішенням від 04.10.2022 та додатковим рішенням від 08.11.2022 відмовило в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 12 Закону №2262-ХІІ, а також відмовило в зарахуванні до складу додаткових видів грошового забезпечення індексації заробітної плати згідно з довідки ГУНП в Донецькій області від 13.09.2022 за №

177. Позивач, не погоджуючись з діями пенсійного органу, звернувся з адміністративним позовом до суду. Частково задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з наступного. Так, щодо вимоги позивача про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років за умовами, що визначені відповідно до пункту "а" ст. 12 Закону №2262-ХІІ, суд першої інстанції вказав, що порядок призначення особі пенсії за вислугу років згідно Закону № 2262-ХІІ передбачає необхідність обов`язкової участі в цьому процесі уповноваженого структурного підрозділу того органу, де проходила службу така особа, на якого покладається обов`язок оформлення та підготовки усіх необхідних документів, а також відповідного подання для призначення пенсії. Форма такого подання визначена додатком 2 до пункту 12 N 3-1 в редакції, діючій на час виникнення спірних правовідносин (з 18.04.2023 форма такого подання визначена згідно з додатком 7 до Порядку № 3-1 в редакції постанови ПФУ №10-1 від 02.03.2023). Зокрема, в поданні про призначення пенсії якраз і має зазначатися на який саме вид пенсії представляється до призначення особі: за вислугу років, по інвалідності чи в разі втрати годувальника, а також наводиться відповідний розрахунок вислуги років в календарному та пільговому обчисленні, що має враховуватись при призначенні та обчисленні пенсії за вислугу років. Разом з тим, позивачем не доведено, а матеріали справи не містять жодних доказів, що відповідним структурним підрозділом уповноваженого органу (ГУНП в Донецькій області чи ГУНП у Вінницькій області) підготовлювався відповідний пакет документів та необхідне подання для призначення ОСОБА_1 пенсії саме за вислугу років. Враховуючи вказане, суд першої інстанції прийшов до висновку, що за відсутності підготовленого відповідним суб`єктом подання про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років (як одного із необхідних елементів в процедурі призначення пенсії згідно Закону № 2262-ХІІ), в органу пенсійного фонду були відсутні підстави для призначення такої пенсії. Отже, у зв`язку з недотриманням позивачем порядку та процедури призначення пенсії за вислугу років визначеної Порядком № 3-1, суд першої інстанції вказав на відсутність правових підстав для зобов`язання ГУ ПФУ у Вінницькій області приймати рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії згідно пункту "а" ст. 12 Закону №2262-ХІІ. Щодо позовної вимоги про врахуванням до складу грошового забезпечення позивача, з якого обчислюється пенсія, нарахованої індексації, суд першої інстанції вказав, що субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення. Такий висновок не суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої в постанові від 06.02.2019 у справі N 522/2738/17, оскільки Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 10.03.2015 (справа N 21-70а15). Разом з тим, питання включення до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, отриманої індексації грошового забезпечення, не було предметом розгляду Великою Палатою Верховного Суду у справі N 522/2738/17. Враховуючи вказане, суд першої інстанції прийшов до висновку, що колишні військовослужбовці мають право на включення до грошового забезпечення, з якого розраховується пенсія, сум отримуваної ними індексації доходів. Оскільки матеріалами справи підтверджується, що за період проходження служби з 01.03.2020 по 28.02.2020 позивачу щомісячно нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідні суми індексації доходів позивача мали бути включені до грошового забезпечення, з якого відповідачем обчислювалась пенсія. Отже, рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області від 04.10.2022, а також додаткове рішення від 08.11.2022 в частині, що стосується відмови ОСОБА_1 в зарахуванні до грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, індексації згідно додаткової довідки Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 13.09.2022 № 177, є протиправними та підлягають скасуванню у відповідних частинах. При цьому, з метою захисту прав позивача, суд першої інстанції прийшов до висновку про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2022 з урахуванням до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, індексації згідно додаткової довідки Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 13.09.2022 №

177. У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржується в частині задоволених позовних вимог, в цій частині судове оскаржуване рішення не переглядається судом апеляційної інстанції. Так, визначаючись щодо висновків суду першої інстанції та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 102 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» визначено, що пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом №2262-ХІІ. Умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб визначено Законом №2262-ХІІ. Відповідно до пункту «б» частини першої статті 1-2 Закону №2262-ХІІ право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п`ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби): особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту. Згідно пункту "а" частини першої статті 12 Закону N 2262-XII пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д", "ж" статті 12 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. Відповідно до пункту "а" частини першої статті 13 Закону N 2262-XII пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я, особам, звільненим зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", звільненим зі служби у Службі судової охорони за віком чи через хворобу - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення. Нормами статті 17-1 Закону N 2262-XII визначено, що порядок обчислення вислуги років встановлюється Кабінетом Міністрів України. На виконання зазначених вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» затверджено постанову Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей». Згідно пунктом 1 Порядку N 3-1 (в редакції, діючій на час виникнення спірних правовідносин) заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно з вказаним Законом, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи). Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважені структурні підрозділи). Відповідно до п. 12 Порядку N 3-1 ( в діючій на той час редакції) уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи. При цьому орган, що призначає пенсії, розглядає питання про призначення пенсії або про відновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою та не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними документами приймає рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії або про відмову в призначенні, переведенні з одного виду пенсії на інший та відновленні раніше призначеної пенсії (пункти 14, 17 Порядку N 3-1 ( в діючій на той час редакції)). З аналізу вказаних правових норм вбачається, що на Національну поліцію України, у випадку вирішення питання про призначення пенсії у відповідності до Закону №2262-ХІІ, покладено функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсію, необхідних для призначення пенсії документів та подання. Форма такого подання визначена додатком 2 до пункту 12 N 3-1 в редакції, діючій на час виникнення спірних правовідносин (з 18.04.2023 форма такого подання визначена згідно з додатком 7 до Порядку № 3-1 в редакції постанови ПФУ №10-1 від 02.03.2023). Зокрема, в поданні про призначення пенсії якраз і має зазначатися на який саме вид пенсії представляється до призначення особа: за вислугу років, по інвалідності чи вразі втрати годувальника, а також наводиться відповідний розрахунок вислуги років в календарному та пільговому обчисленні, що має враховуватись при призначенні та обчисленні пенсії за вислугу років. З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до подання про призначення пенсії по інвалідності Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 05.07.2022 № 589, вислуга років ОСОБА_1 станом на дату звільнення становить 20 років 06 місяців 14 днів в календарному обчисленні та 32 роки 08 місяців 00 днів в пільговому обчисленні. При цьому, зі змісту вказаного подання (а.с. 39-40) судом встановлено, що підставою для його представлення слугувало те, що 01.04.2022 згідно виписки з акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12ААГ №021797 ОСОБА_1 встановлено ІІІ групи інвалідності. Тобто, вказане подання було представлене для призначення позивачу саме пенсії по інвалідності. Вказане також підтверджується протоколом ГУ ПФУ у Вінницькій області від 01.03.2023 за пенсійною справою ОСОБА_1 , згідно якого позивачу призначена пенсія по інвалідності в розмірі 60%. Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем вчинено дії щодо реалізації подання від 05.07.2022 № 589 шляхом призначення позивачу пенсії по інвалідності згідно Закону 2262-XII з 01.03.2022. Разом з тим, звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач просить суд визнати протиправними дії та зобов`язати відповідача призначити з 01.03.2022 пенсію за вислугу років згідно поданої до пенсійного органу заяви від 28.09.2022, підстави для призначення якої регламентовані п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Колегія суддів зауважує, що матеріали справи не містять доказів звернення позивача до уповноваженого органу з заявою про призначення пенсії за вислугу років, а також доказів формування таким органом пакету документів та відповідного подання для призначення позивачу пенсії за вислугу років саме з 01.03.2022. Крім того, судом не здобуто доказів того, що заява позивача про призначення пенсії від 04.07.2022 та подання Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області від 05.07.2021 містили іншу підставу для призначення пенсії, зокрема, за вислугу років. Натомість, наявні матеріали справи підтверджують факт того, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області правомірно призначено ОСОБА_1 з 01.03.2022 пенсію по інвалідності саме на підставі поданих уповноваженим органом документів та подання, підставою для формування яких є встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності з 01.04.2022. Отже, надаючи оцінку встановленим обставинам справи в розрізі заявлених позовних вимог, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за вислугу років з 01.03.2022 за результатами розгляду його заяви від 28.09.2022, пенсійний орган діяв правомірно, оскільки підстави для призначення даного виду пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2022 відсутні, у зв`язку з чим позовні вимоги в даній частині задоволенню не підлягають. Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо відмови в задоволенні позовної вимоги про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 з 01.03.2022 пенсію за вислугу років згідно пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відповідно до наявної вислуги 32 роки 08 місяців 00 днів. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 травня 2023 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий Драчук Т. О. Судді Смілянець Е. С. Полотнянко Ю.П.