Постанова 4856 № 120/161/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/161/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Бошкова Юлія Миколаївна Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю. 06 вересня 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сторчака В. Ю. суддів: Граб Л.С. Полотнянка Ю.П. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Теплицької селищної ради на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 травня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Теплицької селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Теплицької селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 08 травня 2023 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Теплицької селищної ради від 20.08.2021 №460 у частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2, 0 га для ведення особистого селянського господарства. Зобов`язано Теплицьку селищну раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, яка перебуває в масиві земельної ділянки за кадастровим номером: 0523755100:03:000:0043. Відстрочено виконання рішення суду у зобов`язальній частині до припинення (скасування) воєнного стану в Україні. Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Вказує, що земельні ділянки, вказані на графічних матеріалах, що додавались до заяв громадянами розташовані в масиві який фактично не є вільним та використовується громадянами для городництва відповідно до рішення Теплицької селищної ради від 20.05.1992. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що 17.05.2021 ОСОБА_1 , в інтересах якого за довіреністю дія ОСОБА_2 , звернувся до Теплицької селищної ради із заявою, яка зареєстрована за вх. № 883 від 18.05.2021, про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, в розмірі 2,0 га, яка розташована в районі аеродрому Теплицької селищної ради Вінницької області. До клопотання додано: графічні матеріали земельної ділянки: 0523755100:03:000:0043, копії паспорта, ідентифікаційного коду та довіреності. За наслідком розгляду цього клопотання, рішенням 10 сесії 8 скликання Теплицької селищної ради від 20.08.2021 № 460 відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, у зв`язку із невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимога законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а саме зазначена на графічних матеріалах земельна ділянка розміщена у масиві, який використовується громадянами для городництва відповідно до рішення Теплицької селищної ради від 20.05.1992 "Про відведення земельної ділянки під колективні городи і індивідуальне садівництво". Не погоджуючись із таким рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів. Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. За приписами частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2.0 гектара. Порядок набуття права на землю визначається главою 19 Розділу IV ЗК України. Згідно зі ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання. Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України. Зокрема, частиною шостою цієї статті визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. За приписами ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин віднесено до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад. Такі питання вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради (ст. 26 Закону №280/97-ВР). Так, підставою для відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою слугувало те, що земельна ділянка знаходиться в масиві, який використовується громадянами для городництва відповідно до рішення Теплицької селищної ради від 20.05.1992. З даного приводу варто врахувати наступне. Відповідно до інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 24.09.2021, земельна ділянка, на яку претендує позивач, є сформованою та їй присвоєний кадастровий номер: 0523755100:03:000:0043, з віднесенням до категорії земель сільськогосподарського призначення, вид використання - 16.0 землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам си юридичним особам). В силу вимог частини 5 статті 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. У такому випадку, згідно з частиною 6статті 118 ЗК України заявник до клопотання повинен долучити погодження землекористувача на вилучення земельної ділянки, яке в подальшому є підставою для припинення прав третіх осіб на таку земельну ділянку. Відповідно до Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку з кадастровим номером 0523755100:03:000:0043 встановлено, що земельна ділянка зареєстрована за цільовим призначенням 16.00, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, вид використання - землі запасу, форма власності - комунальна, суб`єкт права власності - Теплицька селищна рада, дата державної реєстрації права - 07.05.2021. Відтак, станом на день прийняття оскаржуваного рішення земельна ділянка з кадастровим номером: 0523755100:03:000:0043 не перебувала у власності чи користуванні третіх осіб. Щодо посилань відповідача на те, що права третіх осіб виникли на обрану позивачем земельну ділянку з кадастровим номером 0523755100:03:000:0043 на підставі рішення Теплицької селищної ради від 10.05.1992, суд першої інстанції вірно зауважив, що рішення селищної ради від 10.05.1992 не може вважатися достатнім доказом, що посвідчує та підтверджує право (користування) інших осіб на бажану для позивача земельну ділянку. Належним, допустимим та достатнім доказом існування права власності чи права користування на вказану земельну ділянку є відповідний державний акт, якого відповідачем до суду не подано. Більше того, відповідачем не надано суду жодних доказів, які б свідчили, що земельна ділянка за кадастровим номером: 0523755100:03:000:0043, площею 28,9391 га перебуває у користуванні третіх осіб. В свою чергу, рішення виконавчого комітету Теплицької селищної ради від 20.05.1992 №36, не містить будь-яких ідентифікуючих даних щодо місцезнаходження земельних ділянок зазначених у ньому та не підтверджує факт, що такі земельні ділянки накладаються чи охоплюються земельною ділянкою, яка зазначена позивачем у заяві. Адже у пункті 1 рішення від 20.05.1992 №36 вказано про відведення із земель запасу ради 66 га під колективні городи жителям селища без переліку громадян та графічного зображення місця розташування городів, які надавались громадянам. Відповідно до наказу Державного комітету України по земельних ресурсах від 15.04.1993 №28 "Про затвердження Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди)" (чинного до 04.06.1999) та Наказу Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999№ 43 "Про затвердження Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі" (чинного до 23.08.2013), місце розташування земельної ділянки може підтверджуватися технічною документацією зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою. Вказана технічна документація повинна містити кадастровий план земельної ділянки на якому відображається інформація про межі земельної ділянки з описом суміжних землевласників і землекористувачів та інша інформація яка дає можливість встановити місце розташування земельної ділянки. Висновок відповідача про те, що рішення від 20.05.1992 стосується саме цієї земельної ділянки, яка вказана позивачем у заяві, є безпідставним, адже, як вірно зазначив суд, таке рішення не містить відомостей, які б дали можливість перевірити місце розташування земельних ділянок про які у ньому йдеться, а інших доказів, зокрема, вказаної вище технічної документації до суду не подано. Відповідно до ч. 2 ст. 19 ЗК України, до земель запасу можуть належати земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб. Відтак, факт віднесення обраної позивачем земельної ділянки до земель запасу додатково спростовує твердження відповідача про перебування її у користуванні інших осіб, адже до земель запасу можуть бути віднесені виключно вільні земельні ділянки. За таких обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що рішення Теплицької селищної ради від 20.08.2021 №460, в частині відмови позивачу в наданні дозволу на розробку документації із землеустрою є протиправним та підлягає скасуванню. Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, враховуючи те, що судом встановлено виконання усіх умов, визначених законом для прийняття такого рішення, колегія суддів вважає, що відповідача слід зобов`язати надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Обираючи спосіб захисту порушених прав позивача, суд першої інстанції вірно врахував правові позиції Верховного Суду викладені у постановах №316/979/18 від 24.01.2020 та №560/1334/19 від 27.01.2021 у яких суд касаційної інстанції дійшов висновку, що належним та ефективним способом захистом порушеного права, який забезпечує позитивне вирішення питань без невиправданих зволікань є зобов`язання суб`єкта владних повноважень саме надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для подальшої передачі у власність. Разом з тим, оскільки до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на безоплатну передачу земельних ділянок у власність, тобто існують обставин, що унеможливлюють виконання відповідачем рішення суду в зобов`язальній частині, тому виконання судового рішення в цій частині підлягає відстрочення до припинення (скасування) воєнного стану. Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги в оскаржуваній відповідачем частині, висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Згідно з п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Зазначеним вимогам закону рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 травня 2023 року відповідає. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Апеляційний суд вважає, що Вінницький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Теплицької селищної ради залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 травня 2023 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Граб Л.С. Полотнянко Ю.П.