Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/10998/22

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 вересня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/10998/22 Перша інстанція: суддя Лебедєва Г.В., повний текст судового рішення складено 18.05.2023, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Джабурія О.В. суддів - Вербицької Н.В. - Кравченка К.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 травня 2023 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ 09 серпня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просила суд: - визнати протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно із п. «а» ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та виплатити заборгованість з 21.07.2022 року; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити з 21.07.2022 року ОСОБА_1 пенсію за вислугу років згідно із п. «а» ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та виплатити заборгованість з 21.07.2022 року. В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 19.08.2021 року вона була звільнена зі служби в Державній фіскальній службі. Головним управлінням ПФУ в Одеській області позивачу призначено пенсію по інвалідності, яку вона отримує по даний час. Згідно з витягом із наказу вислуга років позивача на день звільнення становить в календарному обчисленні 22 роки 08 місяців 15 днів, у пільговому обчисленні 34 роки 00 місяців 22 дні. Ураховуючи наявність вислуги років, необхідної для призначення пенсії, позивач звернулася до відповідача з заявою. Проте, відповідач відмовив у призначенні пенсії за вислугу років з підстав відсутності у позивача 25 календарних років в календарному обчисленні на день звільнення через відмову у зарахуванні пільгового стажу для призначення пенсії. Позивач вважає, що зазначені дії відповідача порушують конституційне право на належний соціальний захист та є неправомірними. Позивач не погоджуючись з відмовою у призначенні пенсії, звернулося до суду з вказаною позовною заявою. Представник ГУ ПФУ заперечував проти позовних вимог, просив відмовити в задоволенні позовних вимог, зазначивши, що на підставі подання Державно фіскальної служби України позивачу призначена пенсія за вислугу років відповідно до п. «б» ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 54% відповідних сум грошового забезпечення. Відповідно до заяви від 14.06.2022 року позивачу призначена пенсія по інвалідності відповідно до ст.21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 60% відповідних сум грошового забезпечення. Оскільки на момент звільнення календарна вислуга років складала 22 роки 08 місяців 15 днів, правові підстави відсутні. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 травня 2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задоволений частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно із п. «а» ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.07.2022 року про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням висновків суду викладених у судовому рішенні. В решті позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування судового рішення та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні. Згідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА ОСОБА_1 згідно до витягу з наказу №0057-О/ від 19.08.2021 року була звільнена зі служби в Державно фіскальній службі. Згідно з витягом із наказу вислуга років позивача на день звільнення становить в календарному обчисленні 22 роки 08 місяців 15 днів, у пільговому обчисленні 34 роки 00 місяців 22 дні. На підставі подання Державно фіскальної служби України від 07.10.2021 року позивачу Головним управлінням призначена пенсія за вислугу років відповідно до п. «б» ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 31.08.2021 року у розмірі 54% відповідних сум грошового забезпечення. Відповідно до заяви від 14.06.2022 року позивачу Головним управлінням призначена пенсія по інвалідності відповідно до ст.21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 14.06.2022 у розмірі 60% відповідних сум грошового забезпечення. Позивач звернулася з заявою 21.07.2022 року до відповідача про призначення пенсії згідно з п. «а» Закону України №2262-ХІІ. За результатами розгляду заяви відповідач листом від 04.08.2022 року відмовив позивачу у призначенні пенсії за вислугу років. Оскільки, на момент звільнення календарна вислуга років складала 22 роки 08 місяців 15 днів, правові підстави для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону відсутні. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, а свої права та інтереси порушеними, позивач звернулася до суду. Вирішуючи дану справу в апеляційному провадженні, колегія суддів приходить до наступних висновків. ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень. Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Загальні умови і порядок пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі визначені Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон №2262-XII). Відповідно до ч.1 ст.1 Закону №2262-XII особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років. Відповідно до п. «а» ст.12 Закону №2262-XII пенсія за вислугу років призначається: а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у п. «б»-«д», «ж» ст.1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у ч. 3 ст. 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. В свою чергу ст.17-1 Закону №2262-XII визначено, що порядок обчислення вислуги років встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України №393 від 17.07.1992 року врегульовано порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей. Нормами вказаної постанови визначено які саме види служби зараховуються до вислуги років, та які види служби і в яких коефіцієнтах зараховуються на пільгових умовах. Так, на момент звільнення позивача зі служби її календарна вислуга років складала 22 роки 08 місяців 15 днів, що недостатньо для призначення пенсії згідно п. «а» ст. 12 Закону № 2262. Судовим розглядом встановлено, що вислуга років позивача на день звільнення складала в календарному обчисленні -22 роки 08 місяці 15 днів, у пільговому обчисленні - 34 роки 00 місяців 22 дні, які на думку відповідача не відповідають умовам призначення пенсії за вислугу років, встановленої пунктом «а» ст.12 Закону № 2262. Однак, колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд у постановах від 27 березня 2018 року у справі № 295/6301/17, від 10 липня 2019 року у справі № 1840/3347/18, від 22 серпня 2019 року у справі № 295/7220/16-а, від 30 вересня 2019 року у справі №360/1432/19 та від 27 березня 2020 року у справі № 569/727/17, від 23 червня 2020 року у справі № 750/10827/16-а, від 20 січня 2021 року у справі №620/509/19 викладав правовий висновок про те, що задля отримання права на призначення пенсії обов`язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному законом розмірі. До цієї вислуги зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні законом не передбачено. Проте, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 03 березня 2021 року у справі №805/3923/18-а відступив від правових висновків, викладених, зокрема, у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 725/1959/17, від 27 березня 2018 року у справі № 295/6301/17 і з метою приведення судової практики до єдиного тлумачення та застосування норм Закону №2262-XII у частині призначення пенсії за вислугу років, зробив висновок про те, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон №2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №

393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку. Аналогічна правова позиція також була підтримана у постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 480/4241/18, в якій зазначено, що в цілях Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів). Для призначення пенсій за вислугу років за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №

393. Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області протиправно відмовило позивачу в призначенні пенсії за вислугу років згідно п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення звільнених з військової служби та деяких інших осіб» відповідно до вислуги. Таким чином, враховуючи вищенаведений правовий висновок Верховного Суду, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявної у позивача вислуги років, яка є достатньою для призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ч.1 ст.12 Закону № 2262-XII. З огляду на викладене, оскаржуване рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню. Статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права. Згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються. Відповідно до ч.1-3 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст.2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що рішення підлягає скасуванню. Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись ст. ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 травня 2023 року - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України. Суддя-доповідач О.В. Джабурія Судді Н.В. Вербицька К.В. Кравченко