Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/24955/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/24955/21 Суддя (судді) першої інстанції: Літвінова А.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 жовтня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Коротких А.Ю., суддів Сорочка Є.О., Федотова І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Служби безпеки України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 липня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Служби безпеки України, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2022 року позов задоволено частково: визнано протиправними дії Служби безпеки України щодо відмови в оформленні та направленні необхідних документів до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; зобов`язано Службу безпеки України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 33, код ЄДРПОУ 00034074) оформити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві необхідні документи для призначення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», із зарахуванням до вислуги років для призначення такої пенсії пільгового стажу. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Служба безпеки України звернулась з апеляційною скаргою. В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Згідно зі ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до довідки від 17.05.2021 року, виданої Службою безпеки України, ОСОБА_1 проходив трудову діяльність та військову службу: 16.07.1997 року - 27.07.2002 року курсант Факультету підготовки слідчих для СБ України при Національній юридичній академії України ім. Я. Мудрого; 27.06.2002 року - 30.07.2002 року в розпорядженні УСБ України в Сумській області; 30.07.2002 року - 01.08.2007 року слідчий УСБ України в Сумській області; 01.08.2007 року - 11.01.2008 року старший слідчий УСБ України в Сумській області; 11.01.2008 року - 03.08.2011 року слідчий в особливо важливих справах УСБ України в Сумській області; 03.08.2011 року - 08.11.2013 року старший слідчий в особливо важливих справах ЦУ СБ України; 08.11.2013 року - 08.11.2013 року в розпорядженні ЦУ СБ України; 08.11.2013 року - 22.03.2014 року старший слідчий в особливо важливих справах ЦУ СБ України; 22.03.2014 року - 10.12.2015 року начальник відділення ЦУ СБ України; 10.12.2015 року - 29.12.2016 року в розпорядженні ЦУ СБ України; 29.12.2016 року - 20.02.2020 року начальник відділу ЦУ СБ України; 20.02.2020 року -09.04.2021 року старший консультант (з оперативних питань) ЦУ СБ України; 09.04.2021 року - 16.04.2021 року в розпорядженні ЦУ СБ України. Наказом від 15.04.2021 року №504-ОС/дск ОСОБА_1 звільнено з військової служби з дня виключення зі списків особового складу за підпунктом «а» пункту 61 та підпунктом «г» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у запас Служби безпеки України. Календарна вислуга років станом на 16.04.2021 року складає 23 роки 09 місяців. Відповідно до довідки Служби мобілізації та територіальної оборони від 04.06.2021 року №12/В-191/47 вислуга років ОСОБА_1 станом на 16.04.2021 року становить: календарна - 23 роки 09 місяців 00 днів, пільгова - 05 років 00 місяців 09 днів, загальна - 28 років 09 місяців 09 днів. Позивач звернувся із заявою від 14.06.2021 року до Служби безпеки України з заявою, в якій просив підготувати та направити подання про призначення пенсії за вислугу років з 17 квітня 2021 року згідно з пунктом «а» частини першої статті 12 Закону №2262-ХП до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві відповідно до вислуги років, яка становить 28 років 09 місяців 09 днів. Служба безпеки України у відповідь на заяву позивача, листом від 21.07.2021 року №21/3/2-Д-106/5 повідомила, що згідно з інформацією, наданою управлінням роботи з особовим складом СБ України, календарна вислуга років ОСОБА_1 на 16.04.2021 року складає 23 роки 09 місяців, у зв`язку з чим УРОС СБ України розрахунок вислуги років йому не складало. Вказано, що у Фінансово-економічного управління СБ України підстав для оформлення ОСОБА_1 подання про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону та направлення його до відповідного органу Пенсійного фонду України немає. Позивачем 14.06.2021 року подано до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві заяву про призначення йому пенсії за вислугу років з 17.04.2021 року згідно з пунктом «а» частини першої статті 12 Закону України №2262-XII відповідно до вислуги років, яка становить 28 років 09 місяців 09 днів. Листом від 26.08.2021 року №22453-22174/В-02/8-2600/21 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивачу, що для вирішення питання про можливе призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» необхідно звертатись до уповноваженого структурного підрозділу за місцем звільнення з військової служби. Позивач, не погоджуючись з діями відповідачів та вважаючи їх протиправними, звернувся з данним позовом до суду. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі є, зокрема, Закон №2262-ХІІ. Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, визначені Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 pоку №2262-XII (далі по тексту - Закон України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ). Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років. Законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів (частина 1 статті 1-1 Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ). У відповідності до пункту «а» частини першої статті 1-2 Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п`ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби): особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом. Відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. Положеннями статті 17-1 Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ визначено, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Конституційний Суд України у своїх рішеннях від 13 травня 1997 року №1-зп, від 09 лютого 1999 року №1-рп/99, від 05 квітня 2001 року №3-рп/2001 та від 13 березня 2012 року №6-рп/2012 зазначив щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів: закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Таким чином, зміст правовідносин, зокрема, прав та обов`язків особи, не може змінюватися зі зміною законодавчих норм. З урахуванням наведеного, право позивача на зарахування при обчисленні вислуги років на пільгових умовах часу проходження військової служби визначається за тими правилами, які були чинними на момент виникнення відповідного права. Так, відповідно до абзацу 2 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» від 17 липня 1992 року №393 (далі по тексту - Постанова №393, в редакції, чинній на час проходження військової служби) для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються: військова служба в Збройних Силах, Державній прикордонній службі, Національній гвардії, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України та інших військових формуваннях, створених Верховною Радою України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту. Пунктом 2 Постанови №393 передбачено, що до вислуги років особам офіцерського складу Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Цивільної оборони України та інших військових формувань, створених Верховною Радою України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки, Державної спеціальної служби транспорту, а також особам середнього, старшого і вищого начальницького складу органів внутрішніх справ та Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсій згідно з пунктом «а» статті 12 закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» додатково зараховується час їхнього навчання (у тому числі заочно) у цивільних вищих навчальних закладах, а також у інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське звання, до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку - один рік за шість місяців. Наведене в сукупності свідчить про те, що визначальною підставою у питанні можливості пільгового обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, є наявність законодавчого регулювання, яке передбачає включення зазначеного періоду (строку) до стажу роботи працівників певної категорії для реалізації цими особами права на призначення різних видів пенсій, чи інших соціальних виплат. В свою чергу, слід наголосити, що основним актом, на підставі якого здійснюється таке регулювання є, зокрема, Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби є похідною від визначальної підстави і має пов`язуватися не з категорією працівників, що реалізують право на пенсію за вислугу років, а зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті проходження військової служби в певний, визначений у законодавчому порядку період часу. Така можливість передбачена Постановою №393. Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 27 червня 2018 року у справі №750/9775/16-а, у постанові від 03 березня 2021 року у справі №805/3923/18-а та у постанові від 01 листопада 2021 року у справі №620/1837/20, в яких зазначено, що до актів правового регулювання умов і порядку призначення пенсій за вислугу років належать і ті правові акти, які передбачають пільгове (кратне) обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, що дає право на призначення й отримання різних видів пенсій та соціального забезпечення. Проаналізувавши зміст та співвідношення норм Закону №2262-ХІІ та Постанови Уряду №393 під час перегляду в порядку касаційного провадження адміністративної справи №805/3923/18-а, Верховний Суд (постанова від 03.03.2021) дійшов наступного висновку: «...основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон №2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку... Отже, є необґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про те, що визначальною для набуття права на призначення пенсії за вислугу років є саме календарна вислуга років, оскільки цей висновок ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.». При цьому Верховний Суд відступив від правових висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.09.2018 року у справі №725/1959/17, від 27.03.2018 року у справі №295/6301/17. Надаючи оцінку наведеним висновкам, Верховний Суд під час розгляду іншої справи з даної категорії спорів зазначив у тексті своєї постанови від 14.04.2021 року №480/4241/18 наступне: «таке правове регулювання та наведені вище висновки Верховного Суду у справі №805/3923/18-а дозволяють зробити висновок те, що передбачена Порядком №393 можливість пільгового зарахування окремих видів служби спрямована на реалізацію Закону №2262-XII і положенням цього Закону не суперечить». Крім того, у своїй постанові від 14.04.2021 року Верховний Суд зазначив, що «статтею 1 Закону №2262-XII передбачено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років. Таким чином, Закон №2262-XII як єдину, обов`язкову умову призначення пенсії за вислугу років передбачає наявність у особи певної кількості років певного виду служби (вислуги). При цьому наявність необхідної вислуги років забезпечує право на пенсію за вислугу років безвідносно до віку, стажу та працездатності особи. Визначення у Законі №2262-XII вислуги саме в календарних роках передбачає обов`язкову вислугу усіх календарних днів (365), що в такому випадку і буде становити календарний рік і буде відповідати правилу, закріпленому в частині 4 статті 17 цього ж Закону, щодо можливості врахування при призначенні пенсії тільки повних років вислуги. Таким чином, передбачена Законом №2262-XII календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів). В свою чергу, передбачені статтею 171 Закону №2262-XII пільгові умови призначення пенсій відповідно до Порядку №393 полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років. При цьому, таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах. Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-XII». За наслідками розгляду справи №480/4241/18 Верховний Суд в складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду зробив наступні правові висновки:

1. В цілях Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів).

2. Для призначення пенсій за вислугу років за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393. При цьому, з метою забезпечення єдності та сталості судової практики Верховний Суд в складі Судової палати Касаційного адміністративного суду відступає від висновків щодо застосування норм права у постановах Верховного Суду від 22.11.2018 року у справі №161/4876/17, від 15.08.2019 року у справі №281/459/17, від 27.03.2020 року у справі №569/727/17 та інших, у яких Верховний Суд дійшов висновку про неможливість пільгового обчислення вислуги років та невідповідності в цій частині Порядку №393 Закону №2262-XII. Тобто, на момент розгляду Службою безпеки України звернення позивача з питання оформлення пакету документів для призначення пенсії за вислугу років Верховним Судом була сформована нова практика щодо пільгового обчислення вислуги років, а тому відмова Служби безпеки України в наданні відповідної довідки була неправомірною. Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у призначені пенсії за вислугу років, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки доводи та вимоги апеляційної скарги не стосуються рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, то колегія суддів рішення суду у цій частині не переглядає. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Служби безпеки України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2022 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя: Коротких А.Ю. Судді: Сорочка Є.О. Федотов І.В.