Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 953/3849/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 вересня 2023 р.Справа № 953/3849/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Любчич Л.В., Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. , за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М. позивача - ОСОБА_1 , представника Департаменту патрульної поліції Федюка Д.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Київського районного суду м. Харкова від 27.06.2023, головуючий суддя І інстанції: Демченко С.В., вул. Блюхера, 7б, м. Харків, Харківська, 61168, по справі № 953/3849/23 за позовом ОСОБА_1 до Інспектора управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Цікавюк Ігор Миколайович , Департаменту патрульної поліції про скасування постанови, ВСТАНОВИВ: У травні 2023 року ОСОБА_1 (надалі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Київського районного суду м. Харкова з позовом до Департаменту патрульної поліції (надалі відповідач, ДПП, апелянт), інспектора роти 1 батальйону 1 Управління патрульної поліції м. Києва Цікавюка І. М.(надалі відповідач-2), в якому просив суд скусувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС № 6996199 від 15 травня 2023 року щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 27 червня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено. Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАС № 6996199 від 15 травня 2023 року щодо ОСОБА_1 за вчинення правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривен, провадження у справі - закрито. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ДПП подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити постанову про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції хоча й встановив допущене позивачем порушення Правил дорожнього руху України (надалі ПДР України), проте задовольнив позов лише з підстав того, що інспектор не забезпечив реалізацію права позивача на правничу допомогу. Стверджує, що законом не визначена обов`язкова участь адвоката при розгляді справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а позивач не був позбавлений права скористатися правовою допомогою засобами телефонного зв`язку. Також посилався на те, що законом не визначено обов`язок інспектора забезпечити присутність адвоката під час винесення постанови про адміністративне правопорушення. Вважає, що присутність адвоката не вплинула б на результати рішення, прийнятого інспектором. Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу приписів ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника ДПП, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів і вимог апеляційної скарги ДПП дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлені такі обставини, які не оспорено сторонами. 15 травня 2023 року інспектор роти 1 батальйону 1 Управління патрульної поліції м. Києва Цікавюк І. М. виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАС № 6996199 від 15 травня 2023 року, на підставі якої ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та на нього накладений штраф у розмірі 340 грн. Зі змісту оскаржуваної постанови серії № 6996199 від 15 травня 2023 року вбачається, що 15 травня 2023 року о 12 годині 27 хвилин водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Skoda Octavia, державний номерний знак НОМЕР_1 за адресою: м. Київ, пр-т Броварський, 72, рухався зі швидкістю 103 км/год, при дозволеній максимальній швидкості руху в населеному пункті 50 км/год, чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху на 53 км/год, швидкість руху вимірювалась приладом Trucam № ТС008386, чим порушив п. 12.4 ПДР України. Позивач не погодившись з постановою серії ЕАС № 6996199 від 15 травня 2023 року, звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач бажав скористатися правовою допомогою, проте реалізацію такого права інспектор не забезпечив. Колегія суддів перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до ст. 308 КАС України. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 6 Закону України Про Національну поліцію визначено, що поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації (ч. 1 ст. 7 Закону України Про Національну поліцію). Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України Про Національну поліцію поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Згідно з п.п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України Про Національну поліцію поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України Про Національну поліцію визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У силу положень статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Частиною 2 ст. 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. У вказаних вище випадках, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі (стаття 283 КУпАП) на місці вчинення правопорушення. Позивач в обґрунтування позовних вимог покликався на те, що відповідач під час розгляду справи про адміністративне правопорушення порушив вимоги ст. 268 КУпАП, оскільки не забезпечив йому можливість скористатися правовою допомогою. Статтею 268 КУпАП встановлено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Відповідно до ст. 271 КУпАП у розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; за дорученням особи, яка його запросила, від її імені подавати скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу, а також мають інші права, передбачені законами України. Повноваження адвоката на участь у розгляді справи підтверджуються довіреністю на ведення справи, посвідченою нотаріусом або посадовою особою, якій відповідно до закону надано право посвідчувати довіреності, або ордером чи дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором про надання правової допомоги. До ордера обов`язково додається витяг з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката або обмеження його прав на вчинення окремих дій як захисника. Витяг засвідчується підписами сторін. Якщо особа є суб`єктом права на безоплатну вторинну правову допомогу, у розгляді справи про адміністративне правопорушення може брати участь адвокат, який призначений Центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Зазначений адвокат має права, передбачені частиною першою цієї статті та іншими законами. Повноваження адвоката, призначеного Центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги, підтверджуються дорученням, що видається Центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги. З аналізу вказаних приписів слідує про наявність у суб`єкта владних повноважень - посадової особи органів Національної поліції, уповноваженої розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення, законодавчо встановленого обов`язку із забезпечення осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності, можливість користування правами, наведеними у ст. 268 КУпАП. Порушення таких прав, зокрема права на участь захисника або інших прав, передбачених статтею 268 КУпАП, може відбутись у разі подання особою, яка притягається до відповідальності певних клопотань та необґрунтованої відмови у їх задоволенні з боку уповноваженої посадової особи. Гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ст. 59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки зумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено сторонами по справі, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення позивач заявив працівнику поліції клопотання про залучення з безоплатної правової допомоги захисника для надання у належної правової допомоги, посилаючись на те, що він є інвалідом другої групи, а тому співробітник поліції під час розгляду справи про адміністративне правопорушення повинен забезпечити захисника. Працівники поліції зателефонували в центр надання безоплатної правової допомоги з метою залучення захисника, а також надали позивачеві номер телефону центру для того, щоб останній мав можливість самостійно зателефонувати та повідомити про необхідність надання йому правової допомоги. Під час телефонної розмови позивачу було повідомлено те, що безоплатна правова допомога надається лише особам, які були затримані у встановленому законом порядку. Після цього позивач наполягав на тому, щоб співробітники поліції склали відповідний протокол про його затримання, на що співробітники поліції повідомили йому, що він не затриманий та відповідно не має такого статусу, а тому у органу поліції не виникло обов`язку щодо забезпечення позивачу захисника. У подальшому позивач повідомив співробітників поліції про те, що він все ж таки залучив захисника, зателефонувавши до бюро з надання безоплатної правової допомоги, який зможе прибути до місця розгляду справи лише через дві години, на що співробітники поліції повідомили про те, що не будуть чекати дві години та розглянули справу за відсутності захисника. За результатами розгляду справи стосовно позивача була складена постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладене адміністративне стягнення у виді штрафу. Вказане свідчить, що інспектор фактично не надав позивачу можливості скористатися правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, а саме - правом користуватися юридичною допомогою адвоката, якою він бажав скористатися під час розгляду справи, що прямо передбачено чинним законодавством. При цьому, доводи апеляційної інстанції таких обставин не спростовують. Посилання апелянта на те, що присутність адвоката не могла вплинути на результати рішення інспектора, оскільки вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення доведена, колегія суддів вважає необґрунтованим, з урахуванням зазначених вище норм. Колегія суддів враховує, що Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що беручи до уваги особливу вразливість особи на початкових етапах провадження, коли він потрапляє в стресову ситуацію, забезпечення доступу до захисника на ранніх етапах є процесуальною гарантією права не свідчити проти себе та основною гарантією недопущення порушення його прав. При розгляду цієї справи колегія суддів, у силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України, враховує висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 18 лютого 2020 року у справі №524/9827/16-а, від 15 квітня 2020 року по справі №524/3644/17 стосовно того, що ненадання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги є підставою для скасування постанови. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на нереалізацію відповідачем права позивача скористатися правовою допомогою. Ухвалюючи це судове рішення колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи зазначені вище положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття цього судового рішення. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Керуючись ст. 242, 243, 250, 268, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 27 червня 2023 року по справі № 953/3849/23 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін