Постанова Київський апеляційний суд № 759/1261/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 759/1261/23 Головуючий у І інстанції Єросова І.Ю. Провадження № 22-ц/824/3655/2022 Головуючий у ІІ інстанції Таргоній Д.О. ПОСТАНОВА Іменем України 30 серпня 2023 року Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Таргоній Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою захисників ОСОБА_1 - адвоката Полянської Світлани Володимирівни та фахівця в галузі права ОСОБА_2 на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 26 червня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 статті 130 КУпАП, - УСТАНОВИВ: постановою Святошинського районного суду м. Києва від 26 червня 2023року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 та застосовано адміністративне стягнення у виді накладення штрафу у розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 536,80 грн. Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції, враховуючи особу правопорушника, дослідивши матеріали адміністративної справи, а саме: протокол серії ААБ №061513 від 13 січня 2023 року, відеозапис з нагрудної камери поліцейського, оцінивши пояснення адвоката Полянської С.В. та фахівця в галузі права ОСОБА_2 , дійшов висновку про доведеність вини правопопорушника. Не погодившись з такою постановою суду першої інстанції, захисники ОСОБА_1 - адвокат Полянська С.В. та фахівець в галузі права ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування всіх обставин справи, неналежне дослідження доказів, необґрунтованість висновків суду, грубе порушенням норм матеріального та процесуального права, просять постанову Святошинського районного суду м. Києва від 26 червня 2023року скасувати, провадження у даній справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Зокрема, в доводах апеляційної скарги, захисники зазначають, що матеріали справи не містять доказів, підтверджуючих наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Так, ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан сп`яніння, про що свідчить наявні в матеріалах справи відео з боді-камер поліцейських, відсутність свідків подій, відсутність дій щодо нібито ухилення, відсутність законної пропозиції пройти огляд відповідно до встановленого законом порядку. Відмови від проходження огляду на стан сп`яніння не було, а була лише незгода лікаря на проведення огляду в законний спосіб. Судом першої інстанції не надано належної оцінки доказам про те, що пропозиція пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння була безпідставною, нечіткою та незрозумілою, а відеозапис з бодікамери поліцейського підтверджує відсутність факту виявлення у ОСОБА_1 ознак стану наркотичного сп`яніння. Щодо підписання добровільної інформаційної згоди, апелянти зазначають, що оскільки ОСОБА_1 не був пацієнтом, який добровільно звернувся до закладу охорони здоров`я для проведення діагностики чи лікування, а був доставлений працівниками поліції за направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу чи швидкість реакції, проходження такого огляду було обов`язком ОСОБА_1 згідно з п. 2.5 Правил дорожнього руху, а не його добровільним зверненням. За таких обставин, жодна норма законодавства не зобов`язувала його заповнювати форму і не надавала підстав лікарю КМКНЛ «Соціотерапія» відмовляти у проведенні огляду. В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисники: адвокат Полянська С.В. та фахівець в галузі права ОСОБА_2 підтримали апеляційну скаргу та просили суд апеляційної інстанції її задовольнити. Суд апеляційної інстанції, заслухавши осіб, які з`явились в судове засідання, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доходить висновку про задоволення апеляційної скарги, враховуючи наступне. Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовуючи до правопорушника адміністративне стягнення, суд першої інстанції виходив з того, що водій ОСОБА_1 відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Суд апеляційної інстанції не погоджується з вказаними висновками суду, враховуючи таке. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП). Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Об`єктивна сторона правопорушення передбаченого ст. 130 КУпАП, за якою складено протокол відносно ОСОБА_1 , є зокрема керування транспортними засобами особами в стані алкогольного/наркотичного сп`яніння, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння. Отже, при наявності у особи яка керувала транспортним засобом ознак алкогольного/наркотичного сп`яніння, як і відмова такої особи від проходження медичного огляду на стан сп`яніння є підставою для притягнення її до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП. Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 266 КУпАП у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами, огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я. Відповідно доп.7 Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП. Форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції.(п.8 Розділу ІІ). Пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції визначено, що метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп`яніння в обстежуваної особи. Відповідно до п.п. 2-4, 6, 8 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року (далі - Порядок) огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп`яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС Огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться у присутності двох свідків. Аналіз вищевказаних норм закону свідчить про те, що належними та допустимими доказами відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння є засвідчення такого факту двома безсторонніми свідками, які повинні бути залучені поліцейським з метою фіксації відмови особи від проходження такого огляду та складання протоколу про адміністративне правопорушення. Отже, законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров`я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів обов`язок пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп`яніння. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Відповідно до ст. 43 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», згода інформованого відповідно до статті 39 цих Основ пацієнта необхідна для застосування методів діагностики, профілактики та лікування. Щодо пацієнта віком до 14 років (малолітнього пацієнта), а також пацієнта, визнаного в установленому законом порядку недієздатним, медичне втручання здійснюється за згодою їх законних представників. Згода пацієнта чи його законного представника на медичне втручання не потрібна лише у разі наявності ознак прямої загрози життю пацієнта за умови неможливості отримання з об`єктивних причин згоди на таке втручання від самого пацієнта чи його законних представників. Якщо відсутність згоди може призвести до тяжких для пацієнта наслідків, лікар зобов`язаний йому це пояснити. Якщо і після цього пацієнт відмовляється від лікування, лікар має право взяти від нього письмове підтвердження, а при неможливості його одержання - засвідчити відмову відповідним актом у присутності свідків. Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 було запропоновано підписати інформовану добровільну згоду пацієнта на проведення діагностики, лікування та на проведення операції та знеболення. Форма такої згоди була затверджена Наказом МОЗ України 14.02.2012 р. №110. В цій формі було зазначено, що особа дає згоду на внесення до локальної інформаційної госпітальної системи, яка ведеться закладом охорони здоров`я його персональних даних, у тому числі даних щодо стану його здоров`я, поставлених діагнозів, призначеного лікування. Погоджується із використання та обробкою персональних даних за умови дотримання їх захисту відповідно до вимог Закону України «Про захист персональних даних», а також дає згоду/не дає згоду (потрібне підкреслити) на передачу результатів обстеження до КНП «КМНКП «Соціотерапія» та органів МВС Як вбачається з наявного в матеріалах справи відеозапису з боді-камер поліцейських, ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан сп`яніння, про що прямо зазначив в розмові з лікарем-наркологом, а лише викладав в письмовій формі свої заперечення щодо дій поліцейських на бланку добровільної інформованої згоди пацієнта. В той же час, як вбачається з журналу реєстрації медичних оглядів, копію витягу з якого надано захисниками у суді апеляційної інстанції, лікарем наркологом було зафіксовано відмову ОСОБА_1 від підписання добровільної інформованої згоди пацієнта та відмову від проходження медичного огляду на стан сп`яніння. У відповідності з п.2 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 003-6/о "Інформована добровільна згода пацієнта на проведення діагностики, лікування та на проведення операції та знеболення", затвердженої наказом МОЗ України № 110 від 14.02.2012, ця форма заповнюється пацієнтом, який звернувся в заклад охорони здоров`я та дає згоду на проведення йому діагностики та лікування, у разі необхідності на оперативне втручання та знеболення. Це здійснюється у присутності лікуючого лікаря даного закладу охорони здоров`я. Згідно з п.5 Інструкції форму № 003-6/о можна використовувати в медичній карті амбулаторного хворого (форма № 025/о) або медичній карті стаціонарного хворого (форма № 003/о), що затверджені цим же наказом, а також у медичній карті переривання вагітності (форма № 003-1/о) та історії пологів (форма № 096/о), затверджених наказом МОЗ України № 184 від 26.07.1999. ОСОБА_1 не був пацієнтом, який звернувся до закладу охорони здоров`я для проведення діагностики та лікування, а був доставлений працівниками поліції за направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. А відтак, ніщо не зобов`язувало його заповнювати цю форму і не надавало підстав лікарю КМКНЛ «Соціотерапія» відмовляти в проведенні огляду. Згідно з п.8 Порядку у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Вимоги вказаного підзаконного акту поліцейськими не дотримані, оскільки свідки при оформленні матеріалів справи про адміністративне правопорушення не залучалися. Крім того, згідно практики Європейського суду з прав людини, при вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доказування поза розумним сумнівом, який застосовується при оцінці доказів і полягає у тому, що такі докази можуть випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи. Враховуючи встановлені під час апеляційного розгляду обставини, з урахуванням положень, викладених у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 вересня 2016 року у справі «Карелін проти Росії», відповідно до якого збір судом доказів на підтвердження винуватості особи за відсутністю сторони обвинувачення у справах про адміністративне правопорушення, свідчить про порушення права особи на неупереджений судовий розгляд, за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 керував автомобілем в стані наркотичного сп`яніння, та відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, апеляційний суд доходить висновку, що наявними у справі доказами не доведена наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. На підставі викладеного, керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу захисників ОСОБА_1 - адвоката Полянської Світлани Володимирівни та фахівця в галузі права ОСОБА_2 - задовольнити. Постанову Святошинського районного суду м. Києва від 26 червня 2023року, що прийнята за результатами розгляду матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП скасувати та прийняти нову постанову. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду Д.О. Таргоній