Постанова 4851 № 440/5472/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 вересня 2023 р. Справа № 440/5472/22 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Русанової В.Б. , Жигилія С.П. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.03.2023, головуючий суддя І інстанції: Т.С. Канигіна, м. Полтава, повний текст складено 16.03.23 по справі № 440/5472/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області (далі по тексту відповідач, ГУНП в Київській обл.,), в якому просив суд: - скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 07.04.2022 № 64 в частині накладення дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції на лейтенанта поліції ОСОБА_1 , інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 2 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області; - скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 11.04.2022 № 66 о/с "по особовому складу" в частині звільнення позивача зі служби в поліції; - поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №2 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області; - стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12.04.2022 до дня поновлення на посаді. В обґрунтування позову зазначено про протиправність оскаржуваних наказів ГУНП в Київській області від 07.04.2022 № 64 та від 11.04.2022 № 66 о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України Про Національну поліцію, у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України, оскільки при проведенні дисциплінарного провадження допущено істотні порушення закону, службове розслідування носило формальний характер, а зібрана інформація містить неправдиві дані. Зокрема, позивача не було повідомлено жодним чином про час, дату та місце розгляду справи дисциплінарною комісією, що унеможливило реалізацію його прав, передбачених ст. 18 Закону України «Про Дисциплінарний статут». Стверджував, що жодного прогулу в його діях не було. Кожного дня він сумлінно ніс службу та виконував свої посадові обов`язки та накази, які йому надавалися йому керівниками. Пояснив, що проходив службу в ГУНП в Київській області на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції Вишгородського районного управління ГУНП в Київській області, однак територіально місце несення служби знаходиться у м. Славутич, Київської області, де він постійно мешкав з родиною з 2019 року. З 24.02.2022 по 25.03.2022 разом з іншими працівниками поліції продовжували нести службу, по забезпеченню публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану у цілодобовому режимі на території м. Славутич. 25.03.2022, після початку обстрілів ворожими військами, враховуючи наступ ворожих військ, керівництвом відділення було надано вказівку покинути м. Славутич. У період перебування ворожих військ у м. Славутич з 26.03.2022 по 27.03.2022, позивач разом з іншими поліцейськими перебував у населеному пункті поблизу м. Славутич та 28.03.2022, після виходу ворожих військ, повернувся до місця несення служби. Разом з цим, 29.03.2022 начальник відділення поліції № 2 Вишгородського районного управління ГУНП в Київській області підполковник ОСОБА_2 надав вказівку всім працівникам виїжджати до м. Вишгород, Київської області. Через відсутність у м. Славутич умов для нормального існування родини позивача, останнім під час переїзду до м. Вишгород було евакуйовано і родину та у телефонній розмові отримано дозвіл від начальника відділення ОСОБА_2 на подальшу евакуацію родини до м. Лубни, Полтавської області. До м. Вишгород позивач прибув разом з іншими працівниками відділення 30.03.2022, де відразу відмітилися у відділі кадрів. Після чого, 31.03.2022, отримавши вихідний, позивач вирішив здійснити евакуацію родини до м. Лубни. Враховуючи ускладнений рух дістався м. Лубни ввечері 31.03.2022 та внаслідок початку комендантської голини, повертатися в цей день до м. Вишгород вже не міг, а тому 01.04.2022 звернувся до найближчого відділення поліції у м. Лубни, щоб зареєструватися та стати на облік, на що отримав відмову та прийняв рішення повертатися до м. Вишгород. Про всі вищевказані обставини попередив пра Лише 07.06.2022, після звернення адвоката позивача до відповідача з адвокатським запитом від 06.06.2022, позивач отримав фото наказу про звільнення, при цьому, висновку службового розслідування, на підставі якого до позивача було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби, не надано досі. З посиланням на ст.43 Конституції України та ч.2 ст.235 Кодексу законів про працю України зазначив, що у разі встановленні факту звільнення без законної підстави або з порушенням встановленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити його на попередній посаді. Також зазначив, що на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12.04.2022 по день поновлення на посаді. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16.03.2023 у справі №440/5472/22 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Київській області (вул. Володимирська, 15, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 40108616) про скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено. Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, не відповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.03.2023 у справі № 440/5472/22 та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Підтримав власну позицію, викладену у позовній заяві, щодо обставин проходження служби з 24.02.2022 по 30.03.2022 та евакуацію родини 31.03.2022, у свій вихідний день, до м. Лубни, Полтавської області. Зазначив, що факт прибуття позивача 30.03.2022 до Вишгородського РУП ГУНП в Київській області був відомий також начальнику СКЗ Вишгородського РУП ГУНП в Київській області Виннику О.С., однак, в ході службового розслідування останній про нього не згадав. Зазначив, що суд першої інстанції не прийняв до уваги до уваги причину виїзду позивача до м. Лубни, а саме евакуацію родини, яка була погоджена у телефонній розмові з начальником відділення поліції № 2 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області Ціось В.В., який змінив своє рішення по прибуттю до м. Вишгород. Вважає, що дані, на які спирався відповідач при звільненні позивача є суперечливими, неточними, у більшості своїй не містять точних дат, обставин та іншої інформації, необхідної для встановлення в діянні позивача наявності або відсутності дисциплінарного проступку, а факти, що свідчать на користь позивача просто приховані. Інші доводи апеляційної скарги повторюють зміст позовної заяви. Відповідач у надісланому до суду відзиві на апеляційну скаргу заперечував проти задоволення її вимог та просив суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне і обґрунтоване. Вважає, що звільнення позивача з посади та служби з поліції є правомірним, оскільки за наслідками проведеного службового розслідування було встановлено порушення інспектором сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 2 Вишгородського РУП лейтенанта поліції ОСОБА_1 статей 3, 8, 18, 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 за № 2337-VIII, Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, наказу Національної поліції України від 23.02.2022 № 171 «Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центу Національної поліції України й ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності», інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги працівника поліції, які виразилися у безпідставному не виході на службу з 27.03.2022 по 07.04.2022 для виконання завдань, пов`язаних із захистом територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам. Пояснив, що до керівництва Головного управління надійшли доповідні записки начальників УПД, УКР, Білоцерківського, Бучанського, Вишгородського, Фастівського районних управлінь поліції та ППОП Головного управління Національної поліції в Київській області про можливі неправомірні дії окремих працівників зазначених підрозділів, які виразилися у порушені вимог статті 64 Закону України «Про Національну поліцію» та безпідставному невиході на службу. Під час проведення службового розслідування встановлено, що Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан. Відповідно до наказу Національної поліції України від 23.02.2022 № 171 «Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центу Національної поліції України й ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності» особовий склад Головного управління Національної поліції в Київській області переведено на посилений варіант службової діяльності. Разом з цим, відповідно до доповідної записки Бежука Романа інспектор СРПП ВП № 2 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області лейтенант поліції ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці без поважних причин з 27.03.2022 року по 07.04.2022 року. Позивача, як працівника поліції було неодноразово повідомлено та попереджено про необхідність з`явитись за місцем роботи для несення служби, однак останні у телефонному режимі повідомив, що прибувати за місцем несення служби не бажає та причини такого не прибуття не повідомляв. На підтвердження вищенаведених обставин було складено акт про відсутність на службі, який зареєстрований в канцелярії від 13.04.2022 року № 467 та акт телефонної розмови (зареєстрований в канцелярії від 13.04.2022 року № 472). Вказані обставини під час проведення службового розслідування підтвердили опитані начальник Вишгородського ВП ГУНП в Київській області Бежук Р.В., начальник ВП № 2 Вишгородського РУП ГУ підполковником поліції Ціось Владислав Валентинович, старший слідчий СВ Вишгородського РУП капітан поліції Литвинова Анна Володимирівна та старший інспектор черговий ЧЧ ВП №2 Вишгородського ВП старший лейтенант поліції Кисіль М.В. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в Національній поліції України. Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 07.04.2022 № 64 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Київській області" за порушення службової дисципліни, статей 3, 8, 18, 64 Закону України "Про Національну поліцію", пунктів 1, 2 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" від 15.03.2018 за № 2337-VIІІ, Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, наказу Національної поліції України від 23.02.2022 № 171 "Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центу Національної поліції України й ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності", які виразилися у недотриманні положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, Присяги працівника поліції, безпідставному невиході на службу з 27.03.2022 по 07.04.2022 для виконання завдань, пов`язаних із захистом територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам, інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 2 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області, лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції. Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Київській області від 11.04.2022 № 66 о/с "По особовому складу" звільнено лейтенанта поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію". Підставою для прийняття зазначених наказів слугував висновок службового розслідування від 07.04.2022 за відомостями, викладеними у доповідних записках начальників УКР, Бучанського, Вишгородського районних управлінь поліції та командира ППОП та ЦЗ ГУНП в Київській області про можливі неправомірні дії окремих працівників зазначених підрозділів, які виразилися у порушені вимог статті 64 Закону України "Про Національну поліцію" та безпідставному невиході на службу. Проведеним службовим розслідуванням, зокрема, встановлено, що у період з 27.03.2022 по 07.04.2022 позивач не вийшов на службу без поважних причини, у зв`язку з чим у Вишгородському РУП ГУ було складено та зареєстровано у канцелярії підрозділу акт про відсутність на службі. Також встановлено, що керівництвом позивача неодноразово повідомлено та попереджено про необхідність з`явитися за місцем роботи для несення служби, однак, останній у телефонному режимі повідомив, що прибувати до місця несення служби не бажає та причини такого не прибуття не повідомив. Вважаючи накази Головного управління Національної поліції в Київській області протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості та доведення відповідачем під час судового розгляду справи вчинення ОСОБА_1 дій, які не сумісні з вимогами, що пред`являються до професійних та моральних якостей поліцейського, підривають довіру до нього, як до носія влади, що безсумнівно, принижує високе звання поліцейського, яке мав позивач, викликає сумнів у високих моральних якостях. Суд першої інстанції вважав доведеним факт допущення позивачем дисциплінарного проступку у вигляді безпідставного невиходу на роботу за місцем несення служби під час посиленого режиму у період з 27.03.2022 по 07.04.2022, будучи при цьому проінформованим кадровою службою про необхідність повернення до м. Вишгород, Київської області. Оскільки відповідачем доведено та підтверджено факт порушення позивачем чинного законодавства у вигляді неприбуття на службу у період з 27.03.2022 по 07.04.2022 без поважних причин, суд зазначив, що навіть за умови допущення відповідачем процедурних порушень у вигляді невідібрання від позивача пояснень в ході проведення службового розслідування така обставина не може тягнути за собою безумовне скасування оскаржуваних наказів. Крім того, суд зауважив, що прийняття позивачем особистого рішення евакуювати родину з міста, де проходили активні бойові дії, не є для поліцейського поважною причиною для самовільного залишення місця служби. Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини, суд дійшов висновку, що під час проведення службового розслідування відповідачем обґрунтовано встановлено та доведено у суді першої інстанції обставини скоєння позивачем під час дії воєнного стану дисциплінарного проступку, за вчинення якого застосовано співмірне дисциплінарне стягнення. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (надалі - Закон № 580-VIII). Положеннями статті 3 Закону № 580-VIII встановлено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до пунктів 1 та 2 частини 1 статті 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва. Згідно з частиною 1 статті 64 Закону № 580-VIII особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки". Правила етичної поведінки поліцейських, які є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей, затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ від 09.11.2016 за № 1179 (далі - Правила № 1179). Зі змісту пункту 1 розділу І Правил № 1179 випливає, що ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування. На виконання приписів абзаців 1, 2 та 7 пункту 1 розділу ІІ Правил № 1179 під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен: - неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; - професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; Слід зазначити, що відповідно до пункту 24 частини 1 статті 23 Закону № 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості. У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Надалі, Указом Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженого Законом України від 15 березня 2022 року №2119-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, а Указом Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні від 18 квітня 2022 року № 259, затвердженого Верховною Радою України, передбачено продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, тобто до 25 травня 2022 року. Згідно із частиною 2 статті 24 Закону № 580-VIII у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості. З наведеного слідує, що під час воєнного стану на поліцейського покладено додаткові повноваження та обов`язки, дотримання та виконання яких мають здійснюватись працівниками поліції сумлінно. Нормами частин 1 та 2 статті 19 Закону № 580-VIII встановлено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень регламентовано Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Дисциплінарним статутом визначається сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження. Положеннями частини 1 статті 1 Закону України Про Дисциплінарний статут Національної поліції України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII (далі по тексту Дисциплінарний статут) визначено, що службова дисципліна це дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Згідно з пунктами 1, 6 та 11 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень. Згідно зі статтею 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом. Статтею 12 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Як передбачено частиною 3 статті 13 Дисциплінарного статуту, до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції. Приписами частин 2-4 статті 14 Дисциплінарного статуту визначено, що з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Частиною 10 статті 14 Дисциплінарного статуту встановлено, що Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України. Так, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року № 893 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2018 року за № 1355/32807, затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (далі - Порядок № 893). Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку № 893, службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Аналіз вищенаведених норм права дозволяє дійти висновку, що доповідна записка начальника Вишгородського РУП ГУНП в Київській області Бежука Р.В. про можливі неправомірні дії окремих працівників зазначених підрозділів, які виразилися у порушені вимог статті 64 Закону України «Про Національну поліцію» та безпідставному невиході на службу, якою було повідомлено про відсутність на службі з 27.03.2022 по 07.04.2022 інспектора СРПП ВП № 2 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області лейтенант поліції ОСОБА_1 є належною та достатньою підставою для призначення службового розслідування. За приписами пункту 2 Розділу VІ Порядку № 893 підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія. У разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення (пункт 1 Розділу VІІ Порядку № 893). Колегією суддів встановлено, що підставою для звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції слугував висновок від 07.04.2022 року, складений за наслідками проведення службового розслідування, яким встановлено порушення позивачем службової дисципліни. Згідно з цим висновком дисциплінарною комісією встановлено вчинення позивачем порушення службової дисципліни, що виразилося у невиконанні вимог статей 3, 8, 18, 64 Закону України "Про Національну поліцію", пунктів 1, 2 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" від 15.03.2018 за № 2337-VIІІ, Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, наказу Національної поліції України від 23.02.2022 № 171 "Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центу Національної поліції України й ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності" та прийнято рішення про застосування до неї дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції. Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону № 580-VIII передбачено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про те, чи є порушення службової дисципліни грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду. У справі, що розглядається, до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції внаслідок вчинення нею дисциплінарного проступку, який полягав у безпідставному невиході на службу. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 зі служби в поліції звільнено відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України № 580-VIII у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Стверджуючи про вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, який унеможливив подальше проходження позивачем служби в поліції, відповідач посилається на встановлені службовим розслідуванням від 07.04.2022 (а.с. 107-157) обставини порушення позивачем вищевказаних вимог Закону України Про Національну поліцію та Закону України Про Дисциплінарний статут Національної поліції України, у зв`язку з безпідставною відсутністю на службі з 27.03.2022 по 07.04.2022 лейтенанта поліції ОСОБА_1 без поважних причин. Колегія суддів зауважує, що обставини, які слугували підставою для ініціювання службового розслідування зафіксовані безпосередньо опитаними працівниками Вишгородського РУП ГУНП в Київській області : начальника Вишгородського РУП ГУНП в Київській області полковника поліції Бежука Р.В., начальника ВП № 2 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області підполковника поліції ОСОБА_2 , старшого слідчого відділу Вишгородського РУП ГУНП в Київській області капітана поліції Литвинової А.В., старшого інспектора-чергового частини відділення поліції № 2 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області старшого лейтенанта Кисіля М.В., тобто посадовими особами поліції. При цьому, на підтвердження таких даних було складено відповідний акт про відсутність на службі з 27.03.2022 по 07.04.2022 лейтенанта поліції ОСОБА_1 без поважних причин, який засвідчено підписами працівників поліції Вишгородського РУП ГУНП в Київській області Бежука Р.В., ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (реєстраційний номер № 467/109/1500/01-2022 від 13.04.2022). Актом відмови від надання письмових пояснень № 156/109/15-2022 від 07.04.2022 (а.с. 123), комісією у складі начальника Вишгородського РУП ГУНП в Київській області полковника поліції Бежука Р.В., т.в.о. начальника СКЗ Вишгородського РУП ГУНП в Київській області майора поліції Винника О.С. та т.в.о. заступника начальника управління начальника відділу службових розслідувань управління головної інспекції ГУНП в Київській області майора поліції Кальченка О.В., встановлено, що інспектору СРПП відділення поліції № 2 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області лейтенанту поліції Хоменку С.В., у телефонному режимі було неодноразово повідомлено та запропоновано прибути до Вишгородського РУП ГУ для надання письмових пояснень по факту невиходу на службу, однак, останній у телефонному режимі повідомив, що прибувати для надання письмових пояснень не буде. Вказані обставини також підтверджуються поясненнями від т.в.о. начальника СКЗ Вишгородського РУП ГУНП в Київській області майора поліції Винника О.С. та начальника ВП № 2 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області Ціося В.В. від 05.04.2022 (а.с. 124-126). Щодо тверджень позивача про порушення відповідачем процедури проведення службового розслідування (не повідомлення жодним чином про час, дату та місце розгляду справи дисциплінарною комісією, не ознайомлення позивача із наказом про призначення службового розслідування, висновком службового розслідування, наказом про звільнення та ненадання ним будь-яких пояснень щодо причин його відсутності на робочому місці), що прямо впливає на забезпечення можливості особи, стосовно якої проводиться розслідування, ефективно реалізувати надані їй права, з якими погодився суд першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини 2 статті 18 Дисциплінарного статуту поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю» та іншими законами; подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; користуватися правничою допомогою. Аналогічні права поліцейського відображені в пункті 2 розділу IV Порядку №

893. За приписами пункту 2 розділу IV Порядку № 893, поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, під час його проведення має право: надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають стосунок до справи: ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України. Законами України «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю» та іншими законами; подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; брати участь у розгляді справи на відкритому засіданні дисциплінарної комісії; користуватися правничою допомогою, послугами представника. Відповідно до частини 1 статті 27 Дисциплінарного статуту (в редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), під час проведення службового розслідування уповноважена особа зобов`язана запропонувати поліцейському або іншій особі, обізнаній з обставинами вчинення дисциплінарного проступку, надати пояснення. Частиною 2 статті 27 Дисциплінарного статуту встановлено, що у разі відсутності поліцейського на службі уповноважена особа зобов`язана викликати його для надання пояснень. Виклик здійснюється шляхом його безпосереднього вручення поліцейському або надсилання поштовим зв`язком чи з використанням електронної комунікації. За наявної можливості надсилання виклику поштовим зв`язком здійснюється рекомендованим листом на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі. Надсилання виклику з використанням електронної комунікації здійснюється виключно на адресу електронної пошти поліцейського чи за іншими контактними даними, які зазначені в його особовій справі або які наявні в розпорядженні його безпосереднього керівника. Виклик надсилається з таким розрахунком, щоб поліцейський, який викликається, мав не менше однієї доби для прибуття за вказаною у виклику адресою. Відповідно до частини 4 статті 27 Дисциплінарного статуту від поліцейського, стосовно якого є підтвердні дані про самовільне залишення ним місця несення служби, виїзд до інших регіонів країни чи за кордон, пояснення не відбираються, поліцейський вважається таким, що відмовився від надання пояснень. Згідно з пунктом 17 розділу V Порядку № 893 факт відмови поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, та інших осіб від надання пояснень фіксується шляхом складення акта про відмову надати пояснення. Дослідженням наявних в матеріалах справи розрахунків сил та засобів ВП № 2 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області, колегією суддів встановлено, що позиваач перебував на службі з 24.02.2022 по 25.03.2022 (а.с. 19-48), після чого, жодних відомостей про знаходження позивача на службі матеріали справи не містять. Враховуючи наявність в матеріалах справи Акту відмови від надання письмових пояснень ОСОБА_1 № 156/109/15-2022 від 07.04.2022, в якому також зафіксовано відсутність на службі лейтенанта поліції ОСОБА_1 інспектора сектору реагування патрульної поліції відділення № 2 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області з 27.03.2022 по 07.04.2022 без поважних причин та беручи до уваги вищенаведені норми права, колегія суддів дійшла висновку, що позивач, відносно якого є підтвердні дані про самовільне залишення ним місця несення служби вважається таким, що відмовився від надання пояснень. Крім того, матеріалами справи підтверджено та не спростовано позивачем у справі, що (а.с. 123), комісією у складі начальника Вишгородського РУП ГУНП в Київській області полковника поліції Бежука Р.В., т.в.о. начальника СКЗ майора поліції Винника О.С. та т.в.о. заступника начальника управління начальника відділу службових розслідувань управління головної інспекції ГУНП в Київській області майора поліції Кальченка О.В., встановлено, що інспектору СРПП відділення поліції № 2 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області лейтенанту поліції Хоменку С.В., у телефонному режимі було неодноразово повідомлено та запропоновано прибути до Вишгородського РУП ГУ для надання письмових пояснень по факту невиходу на службу, однак, останній у телефонному режимі повідомив, що прибувати для надання письмових пояснень не буде. Таким чином, наявні підстави вважати що відповідач діяв у спосіб, визначений ч. 4 ст. 27 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, оскільки такі обставини підтверджені належними доказами. За встановлених судом апеляційної інстанції обставин, твердження позивача про про порушення відповідачем процедури проведення службового розслідування в частині незабезпечення права на захист є такими, що спростовуються дослідженими матеріалами справи. Посилання позивача на те, що 31.03.2022, у вихідний день, він здійснював евакуацію своєї родини до м. Лубни не спростовують невиконання ним, як поліцейським покладених на нього завдань територіальної оборони щодо участі у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості у зв`язку з відсутністю на службі. Не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи посилання позивача на звернення його 01.04.2022 у найближче відділення поліції у м. Лубни, Полтавської області з метою реєстрації та постановки на облік. Крім того, враховуючи встановлені у цій справі обставини, таке звернення не звільняло позивача від виконання своїх посадових обов`язків за місцем проходження служби. Так, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та введення Указом Президента України від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, воєнного стану в Україні, наказом Національної поліції України від 23.02.2022 № 171, на виконання Указу Президента України Про введення надзвичайного стану в Україні, з метою нормалізації обстановки в державі, забезпечення захисту та охорони державного кордону, протидії злочинності, підтримання громадської безпеки та порядку, створення умов для належного функціонування органів державної влади, місцевого самоврядування та інших інститутів громадського суспільства, запобігання спробам захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу шляхом насильства, особовий склад переведено на посилений варіант службової діяльності в надзвичайний (позаплановий) режим, відповідно до якого поліцейські з 24 лютого 2022 року мали б знаходитися за місцем дислокації підрозділу, в якому проходять службу та виконувати свої безпосередні функціональні обов`язки. Для виконання службових завдань поза місцем постійної служби в іншому населеному пункті та на певний строк для поліцейського передбачені службові відрядження. Особливості направлення у службові відрядження поліцейських структурних підрозділів апарату центрального органу управління поліції, міжрегіональних територіальних органів Національної поліції та головних управлінь Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, областях, м. Києві, у тому числі їх територіальних (відокремлених) підрозділів (управлінь, відділів, відділень поліції), а також підприємств, закладів та установ, що належать до сфери управління Національної поліції України (далі - органи (підрозділи) поліції), у межах України, регулюються Наказом №

672. Пунктом 1 Розділу ІІ Наказу № 672 передбачено, що при направленні поліцейського у службове відрядження видається наказ, підписаний керівником органу поліції або особою, яка виконує його обов`язки, його першим заступником або заступниками відповідно до розподілу функціональних обов`язків (посадових інструкцій). У наказі зазначаються пункт призначення, найменування органу поліції, у тому числі його територіального (відокремленого) підрозділу (управління, відділу, відділення), куди відряджено працівника, строк та мета відрядження. Тобто, підставою для службового відрядження є наказ, підписаний керівником органу поліції. 10.03.2022 головою Національної поліції України підписано наказ № 190 Про деякі питання проходження служби поліцейськими на період дії воєнного стану (далі Наказ № 190), яким було визначено необхідність поліцейським, які перебувають поза місцем несення служби, крім тих, що виконують службові завдання, протягом 1 доби прибути до найближчого органу поліції для реєстрації постановки на облік, а саме: поліцейським, для яких проїзд у регіон місця проходження служби є неможливим у зв`язку з об`єктивними причинами (тимчасова окупація, повне зупинення транспортного сполучення); поліцейським, які виховують одного або більше дітей віком до 18 років або на утриманні яких перебувають батьки, що потребують стороннього догляду, та виїхали з метою супроводу дітей в евакуацію, та чоловіки (дружини) яких є поліцейськими, військовослужбовцями або особами рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту, задіяними до виконання службових обов`язків за місцем проходження служби; поліцейським, які мають статус одинокої матері (батька). Пунктом 3 Наказу № 190 передбачено, що поліцейські, які не підпадають під перелік осіб, визначених пунктом 1 цього наказу, зобов`язані невідкладно прибути до органу поліції за місцем несення служби. Доказів прибуття до найближчого органу поліції для реєстрації постановки на облік з огляду на неможливість проїзду у регіон місця проходження служби внаслідок тимчасової окупації або повного зупинення транспортного сполучення або інших підстав, визначених пунктом 1 Наказу № 190, позивачем до матеріалів справи не надано, а тому посилання на те, що 01.04.2022 ОСОБА_1 , звернувся до відділу поліції у м. Лубни для реєстрації та постановки на облік та отримав відмову, по-перше, слід вважати такими, що не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи, а по-друге, є фактично намаганням позивача уникнути дисциплінарної відповідальності за залишення місця несення служби без поважних причин. Так само, в матеріалах справи відсутні будь які докази прибуття позивача до Вишгородського районного управління ГУНП в Київській області 02.04.2022. Доводи апелянта про існування перешкод для надання ним пояснень не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи та спростовуються встановленими у справі обставинами. Колегія суддів також враховує, що ОСОБА_1 не наводить в апеляційній скарзі які саме та в який спосіб чинились перешкоди у реалізації права на захист. Колегія суддів зазначає, що реалізація прав поліцейського, якими він наділений під час службового розслідування, знаходиться у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку із його власною поведінкою, яка має відповідати критеріям сумлінності, добросовісності та доброчесності, демонстрації прагнення до відкритості, а також існуванням істотних, вагомих та суттєвих аргументів. Щодо правомірності застосування до позивача такого виду дисциплінарного стягнення, як звільнення зі служби, колегія суддів враховує наступне. Відповідно до частини восьмої статті 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. За результатами проведеного службового розслідування, відповідач дійшов висновку, що за вчинення дисциплінарного проступку позивача слід застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність встановленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у вільний розсуд суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за такими критеріями. При цьому, колегією суддів взято до уваги правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 10.09.2020 у справі №360/4790/19, відповідно до якого питання обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення, але при цьому необхідно враховувати певні обставини. Суд здійснює правову оцінку рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень за критеріями частини другої статті 2 КАС України, які є межею для дискреційних повноважень останніх. Правова оцінка правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна перевірятися судами насамперед у тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України, чи дійсно у діях особи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення, чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим особою діянням. Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 20.12.2019 у справі №804/2054/17, застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте, його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням певних обставин та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень. Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що зі змісту Присяги працівника поліції, за недотримання якої накладено на позивача дисциплінарне стягнення, слідує, що його поведінка має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до поліції, не тільки під час виконання службових обов`язків, а й у повсякденному житті. Працівник поліції має усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, стверджувати та відстоювати честь і гідність свого звання, несучи відповідальність перед державою і суспільством та вживати заходів задля підвищення авторитету і позитивного іміджу органів поліції. Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 17.06.2021 у справі 804/6242/17. Порушення Присяги слід розуміти, як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Присяга поліцейського передбачає зобов`язання виконувати обов`язки сумлінно. Тобто порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов`язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов`язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них. Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 05.03.2020 у справі № 815/4478/16. Вимоги морального змісту віднесені до службово-трудових обов`язків працівників поліції. Приймаючи присягу, позивач зобов`язався вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки (постанова Верховного Суду від 25.04.2019 у справі №816/604/17). Верховним Судом у постанові від 02.10.2018 у справі №815/4463/17 сформована правова позиція щодо того, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушення Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. У контексті викладеного колегія суддів зазначає, що позивачем за наведених обставин вчинені дії, які не сумісні з вимогами, що пред`являються до професійних та моральних якостей поліцейського, підривають довіру до нього, як до носія влади, що безсумнівно, принижує високе звання поліцейського, яке мав позивач, викликає сумнів у високих моральних якостях і самосвідомості його як поліцейського. Суд апеляційної інстанції вказує, що з точки зору стороннього розсудливого спостерігача наведені обставини можуть свідчити про недодержання вимоги щодо необхідності з гідністю і честю поводитися в службовий та позаслужбовий час і бути прикладом у дотриманні громадського порядку. Зважаючи на встановлені судом апеляційної інстанції фактичні обставини щодо скоєного позивачем під час дії воєнного стану дисциплінарного проступку, колегія суддів вважає доведеним недотримання позивачем службової дисципліни та співмірним обраний вид дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 . Оскільки доводи позивача, які покладені в основу позову та апеляційної скарги, визнано безпідставними, а суд апеляційної інстанції не встановив процедурних порушень з боку відповідача під час проведення службового розслідування та видання наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення позивача, при прийнятті яких відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлений законом, добросовісно та розсудливо, з урахуванням всіх обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині скасування наказів Головного управління національної поліції в Київській області № 64 від 07.04.2022 та № 66 о/м від 11.04.2022 про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за п.6 частини 1 ст.77 Закону України Про Національну поліцію . З огляду на правомірність накладеного на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з займаної посади у зв`язку із наявністю факту вчиненого ним діяння, відсутні підстави для поновлення позивача на службі в органах Національної поліції та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що також зумовлює відмову у задоволенні цієї частини позову. Така правова позиція узгоджується з висновком Верховного Суду, який викладений у постановах від 28 листопада 2019 року у справі № 120/860/19а та від 04 грудня 2019 року у справі № 824/355/17-а. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно aa права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Зважаючи на результат апеляційного розгляду справи, судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.03.2023 по справі № 440/5472/22 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді В.Б. Русанова С.П. Жигилій