Постанова 4876 № 908/1884/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04.09.2023 року м. Дніпро Справа № 908/1884/23 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Березкіної О.В. - доповідача суддів: Дарміна М.О., Іванова О.Г. розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу в.о.керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 09.06.2023 року у справі №908/1884/23 за позовом заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави до відповідача-1: Запорізької міської ради відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕРРАІНВЕСТГРУПП відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю ЗЕД КОНЦЕПТ про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, визнання незаконним та скасування рішення в частині передачі земельної ділянки в оренду, скасування акту прийому-передачі, визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування державної реєстрації незавершеного будівництва ВСТАНОВИВ: Позивач - заступник керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави звернувся до Запорізької міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕРРАІНВЕСТГРУПП, Товариства з обмеженою відповідальністю ЗЕД КОНЦЕПТ із позовом про усунення перешкод територіальній громаді міста Запоріжжя у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:03:030:0661 площею 10,1418 га вартістю 243591837,48 грн., що розташована по вул. Оріхівське шосе, 10 у м. Запоріжжя; - визнання незаконним та скасування рішення Запорізької міської ради від 29.08.2018 №58/119 Про надання у користування на умовах оренди ТОВ ТЕРРАІНВЕСТГРУПП земельної ділянки по Оріхівському шосе, 10 для розташування багатофункціонального громадського центру у складі об`єктів реабілітаційно-діагностичного, готельно-ділового, торгівельно-виставкового призначення в частині передачі ТОВ ТЕРРАІНВЕСТГРУПП у користування на умовах оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:03:030:0661 площею 10,1418 га, що розташована по вул. Оріхівське шосе, 10 у м. Запоріжжя; - визнання недійсним акту прийому-передачі майна та грошової оцінки майна від 20.08.2018 щодо внесення до статутного капіталу ТОВ ЗЕД КОНЦЕПТ майна у вигляді незавершеного будівництва багатофункціонального громадського центру у складі об`єктів реабілітаційно-діагностичного, готельно-ділового, торгівельно-виставкового призначення (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1613360023101, номер відомостей про речове право 27579309); - визнання недійсним договору купівлі-продажу від 23.08.2018 №3171, укладеного між ТОВ ЗЕД КОНЦЕПТ та ТОВ ТЕРРАІНВЕСТГРУПП, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кияницею Н.В. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1613360023101, номер відомостей про речове право 27620538); - скасування державної реєстрації права власності ТОВ БОЛЕСЛАВ на незавершене будівництво багатофункціонального громадського центру у складі об`єктів реабілітаційно-діагностичного, готельно-ділового, торгівельно-виставкового призначення (літ. А, фундамент під КТП літ. Б, резервуари №№1, 2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1613360023101, номер запису про право власності 27321811). В обґрунтування позовних вимог прокурор вказує, що право власності ТОВ БОЛЕСЛАВ на об`єкт незавершеного будівництва було зареєстровано з порушенням законодавства. У подальшому це майно внесено до статутного капіталу ТОВ ЗЕД КОНЦЕПТ та відчужено ТОВ ТЕРРАІНВЕСТГРУПП. Прокурор вказує, що ТОВ ТЕРРАІНВЕСТГРУПП набуло право користування земельною ділянкою поза конкурсною процедурою з порушенням норм законодавства. Оскільки оспорюваним рішенням Запорізької міської ради одночасно припинено право оренди ТОВ БОЛЕСЛАВ на спірну земельну ділянку та передано її в оренду ТОВ ТЕРРАІНВЕСТГРУПП, дане рішення підлягає визнанню незаконним та скасуванню в частині, що стосується ТОВ ТЕРРАІНВЕСТГРУПП. Наразі на земельній ділянці об`єкт незавершеного будівництва відсутній, проте наявність державної реєстрації нерухомого майна у вигляді незавершеного будівництва на спірній земельній ділянці створює перешкоди у користуванні нею територіальною громадою міста Запоріжжя, оскільки Запорізька міська рада позбавлена можливості укласти договір з іншим орендарем, що негативно впливає на складову місцевого бюджету та державного бюджету в цілому. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 09.06.2023 року у справі №908/1884/23 позовну заяву заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави повернуто без розгляду. Не погодившись з ухвалою суду, в.о. керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 09.06.2023 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції дійшов до необґрунтованого та передчасного висновку про повернення позовної заяви, порушивши при цьому норми процесуального права. Зокрема, апелянт посилається на те, що Запорізька міська рада, орган, який мав би захищати інтереси держави (суспільства) від неправомірних діянь у суді, не може здійснити такий захист, оскільки є порушником у спірних правовідносинах, а порушення інтересів держави та територіальної громади стали наслідком дій та рішень зазначеного уповноваженого органу, який визначений відповідачем у позові. Означене надавало право прокурору на здійснення захисту інтересів держави в особі територіальної громади міста Запоріжжя, як самостійним позивачем. Позовні вимоги прокурора направлені саме на захист інтересів територіальної громади міста Запоріжжя як власника спірної землі, а не Запорізької міської ради, яка розпорядилась спірною землею з порушенням вимог закону, тобто всупереч волі громади, а тому висновок суду першої інстанції про те, що Запорізька міська рада має бути позивачем в даній справі не відповідає обставинам справи. Апелянт посилається на те, що висновки суду першої інстанції про порушення прокурором правил об`єднання позовних вимог, є безпідставними враховуючи характер спірних правовідносин, перелік учасників спору. Так, вимоги, об`єднані в позовній заяві прокурора, є пов`язаними між собою підставами виникнення та поданими доказами та повністю узгоджуються з положеннями ст. 173 ГПК України. Лише їх об`єднання в одній позовній заяві здатне забезпечити ефективний спосіб захисту порушених прав територіальної громади міста Запоріжжя як власника спірної, земельної ділянки. Розгляд цих вимог в окремих господарських провадженнях спричинить неефективне використання процесуальних засобів для відновлення порушеного права, що суперечитиме завданням господарського судочинства щодо своєчасного вирішення судом спорів. Висновок суду першої інстанції про те, що в позовній заяві було порушено правила об`єднання позовних вимог шляхом об`єднання вимог, за якими Запорізька міська рада має виступати позивачем, та вимоги, за якою Запорізька міська рада є відповідачем, що, на думку суду першої інстанції, унеможливлює їх вирішення в одному позовному провадженні не відповідає обставинам справи. Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставами для скасування ухвали Господарського суду Запорізької області від 09.06.2023 у справі № 908/1884/23 про повернення без розгляду позовної заяви Заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Частинами 1,2 статті 271 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до пункту 4 статті 262 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про відкриття апеляційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу та вирішується питання про витребування матеріалів справи. Якщо разом з апеляційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття апеляційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Відповідно до ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 ГПК України). Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до повторного протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.06.2023 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Березкіна О.В. (доповідач), судді Антонік С.Г., Іванов О.Г. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.06.2023 року відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 908/1884/23. Доручено Господарському суду Запорізької області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №908/1884/23. 03.07.2023 року матеріали справи №908/1884/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду. Ухвалою суду від 07.07.2023 відмовлено в.о.керівнику Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області у розгляді апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 09.06.2023 року у справі №908/1884/23 з повідомленням (викликом) сторін. Відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою в.о.керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 09.06.2023 року у справі №908/1884/23 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. 07.08.2023 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №908/1884/23 у зв`язку з відставкою судді Антоніка С.Г. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.08.2023, справу №908/1884/23 передано колегії суддів у складі: головуючий суддя Березкіна О.В. - (доповідач), судді: Іванов О.Г., Дармін М.О. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваної ухвали нормам діючого законодавства, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Звертаючись із позовом в інтересах держави до Запорізької міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕРРАІНВЕСТГРУПП, Товариства з обмеженою відповідальністю ЗЕД КОНЦЕПТ, заступник керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області посилався на те, що право власності ТОВ «БОЛЕСЛАВ» та ТОВ «ЗЕД КОНЦЕПТ» на об`єкт незавершеного будівництва було зареєстровано з порушенням вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015, Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1141 від 26.10.2011. У подальшому це майно згідно акту прийому-передачі майна від 20.08.2018 було внесено до статутного капіталу ТОВ «ЗЕД КОНЦЕПТ» та відчужено на користь ТОВ «ТЕРРАІНВЕСТГРУПП» відповідно до договору купівлі-продажу 23.08.2018 № 3171. При цьому, ТОВ «ТЕРРАІНВЕСТГРУПП» набуло право користування земельною ділянкою поза конкурсною процедурою з порушенням норм ст.ст. 124, 134 Земельного кодексу України. Наразі на земельній ділянці об`єкт незавершеного будівництва відсутній, проте наявність державної реєстрації нерухомого майна у вигляді незавершеного будівництва на спірній земельній ділянці створює перешкоди у користуванні нею територіальною громадою міста Запоріжжя, оскільки Запорізька міська рада позбавлена можливості укласти договір з іншим орендарем, що негативно впливає на складову місцевого бюджету та державного бюджету в цілому. Обґрунтовуючи порушення інтересів держави та наявність підстав для представництва інтересів держави, прокурор посилався на те, що наявність державної реєстрації нерухомого майна у вигляді незавершеного будівництва на спірній земельній ділянці створює перешкоди у користуванні нею територіальної громади міста Запоріжжя. Оскільки захист інтересів держави в особі територіальної громади м. Запоріжжя має здійснювати Запорізька міська рада, проте, саме цей орган місцевого самоврядування вчинив дії у вигляді прийняття рішення про передачу земельної ділянки поза конкурсною процедурою, яке є незаконними та порушують інтереси держави в особі територіальної громади м. Запоріжжя. З огляду на зазначене, прокурор звертається до суду як самостійний позивач в інтересах держави. Повертаючи позовну заяву прокурора на підставі п. 1 ч.5 ст. 174 ГПК України та на підставі п.2 ч.5 ст. 174 ГПК України, господарський суд першої інстанції виходив з того, що Запорізька міська рада є самостійною юридичною особою, яка наділена повноваженням на звернення до суду за захистом своїх прав, отже, в даному випадку наявний орган, який уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, а тому визначення за цією вимогою прокурора в якості позивача суперечить ч. 5 ст. 53 ГПК України та свідчить про відсутність у прокурора процесуальної дієздатності за поданою вимогою. Крім того, суд зазначив, що в позовній заяві об`єднано вимоги, за якими Запорізька міська рада має виступати позивачем (усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, скасування акту прийому-передачі, визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування державної реєстрації незавершеного будівництва) та вимоги, за якими Запорізька міська рада є відповідачем (визнати незаконним та скасувати рішення Запорізької міської ради), тобто порушено правила об`єднання позовних вимог, що унеможливлює вирішення даних вимог в одному позовному провадженні. Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача. Питання щодо представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру". За змістом частини 1 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Згідно з абзацами 1 та 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом, про що зазначено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 р. у справі № 924/1256/17. Участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (частина 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, частина 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру»). При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень для захисту інтересів держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який відсутній або всупереч вимог закону не здійснює захисту чи робить це неналежно. Як вбачається з позовної заяви, необхідність звернення прокурора до суду з позовом у цій справі спрямована на захист інтересів територіальної громади як власника земельної ділянки комунальної власності, права якої порушено внаслідок неможливості розпорядження земельною ділянкою за наявності перешкод у вигляді незаконно зареєстрованого за ТОВ «ТЕРРАІВНЕСТГРУПП» (попередні власники ТОВ «БОЛЕСЛАВ», ТОВ «ЗЕТ КОНЦЕПТ») незавершеного будівництва. Отже, вищезазначене є підставою для представництва інтересів держави органами прокуратури у порядку ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», у зв`язку із чим прокурор набуває статусу позивача у справі. Відповідно до ст. 140 Конституції України передбачено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Статею 143 Конституції України встановлено, що територіальні громади безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування вирішуютьінші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Відповідно до ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», міські ради є органом місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування. За змістом ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах, зокрема, законності, поєднання місцевих і державних інтересів, державної політики та гарантії місцевого самоврядування. Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що до компетенції рад належить питання щодо регулювання земельних відносин відповідно до закону. Повноваження сільських, селищних міських, районних та обласних рад визначені ст.ст. 8-12 ЗК України (розпорядження землями, передача земельних ділянок у власність громадян та юридичних осіб, передача земельних ділянок у користування, вилучення земельних ділянок, викуп для суспільних потреб, організація землеустрою тощо). З аналізу згаданих норм законодавства вбачається, що державою гарантується належне функціонування місцевого самоврядування та наділення повноваженнями діяти від імені територіальної громади відповідних рад. Таким органом у спірних правовідносинах є Запорізька міська рада. Згідно з обставинами справи Запорізька міська рада, приймаючи оскаржуване рішення, діяла всупереч положенням законодавства, а отже, такі її дії не можуть бути оцінені як вираження волі власника спірної земельної ділянки - територіальної громади м. Запоріжжя. У силу законодавчих приписів рішення суб`єктів владних повноважень не є абсолютними (у розумінні їх здійснення «на власний розсуд»), вони реалізуються самостійно, але в межах повноважень, прямо передбачених Конституцією та законами України. З огляду на викладене суб`єкт владних повноважень, який діє в інтересах територіальної громади як власник майна, повинен вчиняти щодо нього будь - які дії, виходячи з волі та волевиявлення власника, у межах і спосіб волевиявлення, що характеризують добросовісність набуття права власності (володіння, користування, розпорядження). Отже, територіальна громада м. Запоріжжя, як власник земельних ділянок комунальної форми власності, делегувала Запорізькій міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, визначених законом. Водночас саме в результаті прийняття і реалізації рішення від 29.08.2018 № 58/119 спірна земельна ділянка передана ТОВ «ТЕРРАІНВЕСТГРУПП» в оренду всупереч вимогам земельного законодавства. Запорізька міська рада, орган, який мав би захищати інтереси держави (суспільства) від неправомірних діянь у суді, не може здійснити такий захист, оскільки є порушником у спірних правовідносинах, а порушення інтересів держави та територіальної громади стали наслідком дій та рішень зазначеного уповноваженого органу, а тому, обґрунтування прокурором порушеного права територіальної громади Запорізької міської ради та підстав для його захисту належним чином мотивовані та ґрунтуються на фактичних обставинах справи. Таким чином, оскільки захист інтересів держави в особі територіальної громади м. Запоріжжя має здійснювати Запорізька міська рада, проте, саме цей орган місцевого самоврядування визначено прокурором відповідачем з посиланням на те, що він вчинив протизаконні, на думку прокурора дії, які порушують інтереси держави в особі територіальної громади м. Запоріжжя, прокурором правомірно заявлено відповідний позов, а Запорізьку міську раду визначено одним із відповідачів у цій справі, позаяк іншого органу місцевого самоврядування, який би міг здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади м. Запоріжжя, виходячи із спірних правовідносин, не існує. Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що в даному спорі наявний орган, який уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах - Запорізька міська рада, а тому визначення за цією вимогою прокурора в якості позивача суперечить ч. 5 ст. 53 ГПК України та свідчить про відсутність у прокурора процесуальної дієздатності за поданою вимогою. З огляду на зазначене, суд першої інстанції безпідставно повернув позовну заяву прокурора з посиланням на положення п.1 ч.5 ст. 174 ГПК України. Крім того, колегія суддів не погоджується з посиланням суду першої інстанції, у якості другої причини повернення позовної заяви прокурора, на порушення прокурором правил об`єднання позовних вимог, тобто, норм ч.1,2 ст. 173ГПК України з огляду на наступне. Так в п.2 ч.5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу). Відповідно до ч.1 ст.173 вказаного кодексу в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги). Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. При цьому об`єднанню підлягають вимоги, які пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Однорідними можуть вважатися позовні заяви, які пов`язані підставами виникнення і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів), або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим результатом, на досягнення якого і подано позов. Для встановлення, чи є позовні вимоги пов`язаними між собою підставою виникнення або поданими доказами, слід з`ясувати щодо яких відносин виник спір у справі та на захист яких прав та інтересів заявлений позов, а відповідно, чи призведе до повного відновлення порушеного суб`єктивного права особи та ефективного захисту прав та законних інтересів позивача (особи, в інтересах якої заявлено позов) задоволення лише однієї з усіх заявлених вимог. Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення прокурора з позовом до суду стало виявлення обставин, які свідчать про порушення прав територіальної громади міста Запоріжжя як власника земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:03:030:0661 площею Ї0Д418 га, що розташована по вул. Оріхівське шосе, 10 у м. Запоріжжі, що потребували звернення прокурора до суду з позовом, в якому були вказані ефективні способи захисту порушених прав територіальної громади міста Запоріжжя. Звертаючись до суду прокурор вказав, що на спірній земельній ділянці був розташований об`єкт незавершеного будівництва, право власності ТОВ «БОЛЕСЛАВ» та ТОВ «ЗЕД КОНЦЕПТ» на який було зареєстровано з порушенням вимог законодавства України у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. У подальшому це майно згідно акту прийому-передачі майна від 20.08.2018 було внесено до статутного капіталу ТОВ «ЗЕД КОНЦЕПТ» та відчужено на користь ТОВ «ТЕРРАІНВЕСТГРУПП» відповідно до договору купівлі-продажу від 23.08.2018 № 3171, яке набуло право користування земельною ділянкою поза конкурсною процедурою з порушенням норм ст.ст. 124, 134 ЗК України. Як наслідок, Запорізькою міською радою прийнято рішення від 29.08.2018 № 58/119, яким одночасно припинено право оренди ТОВ «БОЛЕСЛАВ» на спірну земельну ділянку та передано її в оренду ТОВ «ТЕРРАІНВЕСТГРУПП» з кадастровим номером 2310100000:03:030:0661 без проведення земельного аукціону, Таким чином, колегія суддів вважає, що позовні вимоги є пов`язаними, оскільки вимоги про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою пов`язані з відносинами речових прав на об`єкти незавершеного будівництва, що знаходяться на земельній ділянці і законності здійснення реєстраційних дій відносно даних об`єктів. Об`єднання позовних вимог дасть можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для найшвидшого відновлення порушених прав. Таким чином, суд першої інстанції безпідставно дійшов до висновку про порушення прокурором правил об`єднання позовних вимог і незаконно повернув позовну заяву на підставі п.2 ч.5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ч. 3 ст. 271 ГПК України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. Вищезазначені обставини є підставами для скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи на розгляд суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 271,275 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу в.о.керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області задовольнити Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 09.06.2023 року про повернення позовної заяви у справі №908/1884/23 - скасувати. Справу № 908/1884/23 передати на розгляд суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя О.В. Березкіна Суддя М.О.Дармін Суддя О.Г.Іванов